Правосуддя по-первомайськи: «был бы человек, а статья найдется»?

Той пізній лютневий вечір став роковим одразу для двох первомайців. Унаслідок колективної п’яної бійки відійшов в інший світ 40-річний чоловік, батько сімейства, а 17-річного хлопця двома вироками Первомайського міськрайонного суду було визнано винним у скоєнні навмисного вбивства та позбавлено волі на довгих дев’ять років. Але ті, хто знають Олександра Трояновського, впевнені: він не міг і не скоював даного тяжкого злочину, а всі звинувачення проти нього брутально сфабриковані.

Кривава драма поблизу мостів

…І ось я на тому місці, де про події понад річної давності нагадує вінок, що прикріплений на паркан уздовж автотраси, яка веде на знамениті первомайські мости з боку Миколаєва. Це якраз неподалік від будівлі райдержадміністрації і районної ради та – важливий штрих для подальшого розуміння! – Станції технічного обслуговування (СТО) «Титан». Саме тут 7 лютого 2011 року розігралася кривава драма. Про хронології подій говорити й нині достеменно досить важко – аж надто різняться навіть покази безпосередніх свідків трагедії. Та все ж, спробуємо.

Отже, доказаним і беззаперечним залишається факт: у понеділок 7 лютого 2011 року три товариши – О.В. Трояновський, В.О. Скринченко та А.В. Пренко – проводили дозвілля в одному з барів Первомайська, де випили на трьох пляшку горілки та приблизно по одному літру пива кожен. Близько 23-ї години хлопці вийшли із цього закладу та мостами через ріки Південний Буг і Синюху поверталися додому – в район Ольвіополя. Коли переходили один із мостів, а саме через р. Синюху, зла доля звела їх з двома нетверезими чоловіками середнього віку – співробітниками СТО «Титан» А.А. Савічаном і В.М. Міщуком (прізвище тут і далі змінено з морально-етичних міркувань. – Ред.), котрі, в свою чергу, після закінчення трудового дня добряче посиділи за чаркою в одному з інших барів міста.

І вже на цьому етапі свідчення різних учасників конфлікту суттєво суперечать одне одному. Адже, до прикладу, сам Трояновський і Скринченко стверджують: спочатку другий із названих хлопців трохи відстав, тож його наздогнали чоловіки, що рухалися позаду. Попросивши цигарку, він отримав у відповідь брутальну лайку й нібито Міщук його штовхнув. За друга заступився Трояновський, але також дістав поштовх, унаслідок чого впав на паркан. Підвівшись на ноги, хлопець у відповідь ударив кривдника у груди.

Далі, знову ж таки за версією хлопців, події розгорталися наступним чином. Перейшовши міст, Міщук зі своїм супутником зайшли на територію станції техобслуговування, а трійка друзів перейшла вулицю на інший бік. Здавалося б, конфлікт вичерпано? На жаль, за мить він спалахнув із новою силою. Міщук, скинувши верхній одяг, знову вийшов із приміщення СТО, і словесна перепалка між сторонами конфлікту продовжилася. Ба, більше: Міщук, перетнувши проїзну частину, почав «виховувати» супротивника: збивши з ніг Трояновського, чоловік сів йому на живіт і став лупцювати кулаками по голові. Почувши крики «своїх», на допомогу Міщуку кинувся його знайомий (а також кум і колега по роботі) Шилан, а хлопці, в свою чергу, зайшлися захищати Сашка, який був у становищі, котре за кодексом честі називається «Лежачого не б’ють!». Скринченку таки вдалося стягнути Міщука. Групова бійка, крики, ґвалт… Таксист Коломієць, який залишив свою автівку біля СТО, здійснив попереджувальний постріл з пістолета. Та пристрасті не вщухли. Зрештою, вихопивши ножа, котрого напередодні купив, аби подарити дідові-«афганцю», Олександр Трояновський почав розмахувати ним перед собою і, побоюючись за власне життя і здоров’я, крикнув: «Не підходьте!».

Є жертва. Отримайте вбивцю!

Та, попри застереження, Василь Міщук зробив крок назустріч хлопцеві. За деякий час 40-річний чоловік зігнувся і відступив, тримаючись за груди. Останніми словами потерпілого було: «Мене підрізали…». Помер В.М. Міщук від великої крововтрати у машині швидкої допомоги.

Але хто і з якими намірами скоїв убивство?

У тяжкому злочині слідство звинуватило Олександра Трояновського. Здавалося б, усі бачили, що у нього в руках був ніж, та й сам він цього не заперечує. Тієї ж ночі підозрюваного у вбивстві затримали вдома працівники міліції. На зап’ястях хлопця вперше в житті клацнули наручники…

Висновком судово-медичної експертизи на тілі потерпілого були виявлені різана рана в підвздошній області живота справа та колота різана рана грудної клітини справа на рівні 5-го ребра. Друге поранення і стало фатальним. Але навіть представники другої сторони конфлікту не стверджують, що цього смертельного удару завдав саме О. Трояновський.

Так, В.О. Шилан згадує, що «у підсудного в руці щось (виділено автором) блиснуло металеве». А Савічан взагалі повідомив, що «сварки та бійки він не чув та не бачив». Нічого суттєвого не додав і таксист Коломієць.

А як же головний доказ у справі, яким, як стверджує слідство, й було скоєно злочин? Тікаючи додому, Трояновський викинув ніж у каміння. Цей предмет, котрий згідно з висновками судової експертизи холодною зброєю не являється, було знайдено, але – увага! – згідно з висновком судово-медичної (імунологічної) експертизи № 40/ц від 14.03.2011 «на знарядді вбивства – ножі було виявлено кров людини, походження якої не виключається від Трояновського О.В., але від Міщука В.М. виключається» (виділено автором).

Як же так? Виходить, Трояновський встромив ножа своєму «опоненту» по саму рукоятку, потім витягнув його, а на головному речовому доказі жодної, навіть малюсінької частинки крові потерпілого не лишилося?! При цьому зауважимо, що ніж мав у верхній частині щербини, тож кров жертви мала б обов’язково там лишитися! Принагідно, шановні читачі, іще одна інформація для роздумів: глибина рани перевищує довжину клинка.

Та, попри цю та інші недоречності, насмілюсь навіть сказати, нісенітниці, Первомайський міськрайонний суд (головуючий О.В. Мельничук, прокурор І.О. Козлова) високим іменем України по даній кримінальний справі виніс вирок: Трояновського Олександра Володимировича визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України і призначити покарання у вигляді дев’яти років позбавлення волі.

Лариса Загородна – вірю в справедливість суду.
 

Питання, питання…

На чому ж грунтували таке досить суворе покарання первомайські служителі Феміди? Напевно, і на тому «щось», і на тому, що ніж завдовжки 9 сантиметрів міг запросто спричинити рану завглибшки в 10 сантиметрів. А також – на первісних свідченнях О. Трояновського про те, що він «відчув один удар ножем Міщуку точно». Потім від цих слів підсудний відмовиться, наголосивши, що в СІЗО його піддавали фізичному та психологічному тиску, а також обіцяли «скостити» покарання до умовного терміну. Зважаючи на практику наших доблесних працівників міліції (згадаймо хоча б відомого на всю Україну студента Індила, котрий у міліцейських застінках «сам упав і розбився до смерті»), я радше повірю 17-річному хлопцеві, аніж представникам правоохоронної системи, рівень довіри до яких з боку пересічних громадян… ну, самі знаєте який, не буду навіть порівнювати із горезвісним плінтусом.

Про те, що первомайський суддя у своєму рішенні фактично однозначно підтримав позицію звинувачення, переконує бодай те, що, до прикладу, вказуючи на обставини справи, суд установив, що між вказаними особами на мосту «виникла сварка, під час якої Трояновський завдав один удар ногою по тулубу Міщука». І ні слова не мовиться про те, що за мить до того поштовх отримав сам звинувачений, а також його товариш! Далі високий за визначенням суд робить висновок, що Олександр Трояновський, «маючи намір на навмисне позбавлення потерпілого життя, здійснюючи активні дії, що виразились у здійсненні рухів ножем у бік потерпілого, спричинив йому ножове поранення живота». І тут чомусь упущена важлива деталь: за декілька хвилин до цього саме Трояновський був жертвою, коли він стікав кров’ю та його – лежачого! – несамовито бив набагато доросліший чоловік. Чи, можливо, отака поведінка звинуваченого була підступним «сценарієм» навмисного вбивства незнайомого йому чоловіка?..

Викликають щонайменше подив показання свідків з боку потерпілого. Так, А. Савічан повідомив слідству, що незадовго до трагедії він із В. Міщуком випили в барі «по 50 грамів горілки та по 1 л пива». Але ж при судово-хімічному дослідженні експерти виявили у крові потерпілого вміст етилового спирту в 3,23% відсотка. Досить зауважити, дана ступінь оп’яніння виникає лише після того, коли дорослий чоловік вип’є майже цілу пляшку горілки! А з плином часу, як відомо, рівень проміле починає падати. То чи можна вірити й іншим свідченням таких свідків?

Однобічно і неповно

Апеляційний суд Миколаївської області, куди в пошуках правди звернулися сам Олександр Трояновський, його законний представник – мати Лариса Завгородна та адвокат, 3 листопада 2011 року виносить рішення, в якому частково задовольняє вимоги позивачів. І направляє справу на додаткове розслідування. У Миколаєві зазначили, що «в показаннях свідків містяться істотні протиріччя, через які неможливо зробити правильний висновок про мотиви вчинення злочину та спрямованість умислу Трояновського О.В.». Апеляційний суд області також вказав на те, що потрібно було більш детально допитати свідків, провести очні ставки та відтворити за їх участю обставини події. Суддя Апеляційного суду Т.Л. Олещук також справедливо вказує на те, що «в ході досудового слідства залишилися недослідженими стосунки потерпілого і засудженого, їх поведінка, яка передувала злочину, і момент його вчинення, мотиви їх дій, причини припинення злочинних дій засудженим, тобто обставини, які мають значення для встановлення спрямованості умислу засудженого та для правильності кваліфікації його дій». Відповідно Апеляційний суд робить висновок, що, цитую далі, «внаслідок зазначеної однобічності і неповноти досудового та судового слідства залишилися недослідженими такі обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи» (виділено автором).

Гадаєте, шановні читачі, первомайські слідчі та судді, отримавши «на горіхи» від суду вищої інстанції, ретельно вивчили всі нюанси справи та винесли інший вирок?

Та де там…

У рішенні від 9 квітня 2012 року Первомайського міськрайонного суду під головуванням вже іншого судді – Т.Я. Літвіненко – не лише підтверджується раніше винесений відносно О. Трояновського вирок – «дев’ять років позбавлення років», а й у п’ять разів збільшується сума завданої моральної шкоди на користь дружини потерпілого – з 10 до 50 тисяч гривень!

На мій погляд, мали місце цілеспрямована, злагоджена робота слідчих та суду щодо засудження того, хто найбільше підходив на цю «роль», а також брутальна помста матері засудженого Олександра, мовляв, «й іншим буде наука».

Чому я роблю таке припущення?

Кому ж вірити?

По-перше, у другому рішенні суду є посилання на те, що в Апеляційному суді «Трояновський… пояснив, що під час того, як він розмахував ножем перед потерпілим, наніс два поранення потерпілому». Але в ухвалі Апеляційного суду про ці два удари нічого не йдеться!

Далі. Із показань свідків Скринченка та Пренка, що ввійшли в текст вироку, дивним чином «зник» конфлікт на мосту, котрий мав безпосереднє відношення до трагічних подій, що мали місце пізніше. Натомість «вип’ячується» те, що в руках Трояновського був ніж. Чому? До того ж виглядає дуже дивним: на досудовому слідстві зазначені свідки давали свідчення, а на суд раптом не з’явилися. Чи вжила міліція достатньо заходів для того, щоб їх знайти? Чи, можливо, їх присутність у залі суду могла комусь «сплутати карти», адже могла бути оприлюднена суттєва інформація не на користь сторони звинувачення?

Дивує й така позиція суду: свідчення підсудного про те, що він почав розмахувати ножем, бо злякався, що його поб’ють, «спростовуються» поясненнями таксиста, котрий на відстані кількох метрів у темряві угледів, що «здоров’ю та життю Трояновського нічого не загрожувало». Ба більше: Коломієць стверджує, що «підсудний завдав удар ножем, коли бійка вже закінчилась». Але ж у поясненнях цього ж свідка, що ввійшли до першого вироку Первомайського суду, «вимальовується» принципово інша картина: стверджується, що підсудний таки бився з потерпілим (відповідно, його здоров’ю та життю могла бути завдана шкода), а про удар ножем взагалі не згадується!

Крім того, вся частина другого вироку Первомайського міськрайонного суду (втім, як і першого) буквально пронизана звинувачувальним спрямуванням. Із Трояновського робиться мало не «джек-потрошітєль в юнацтві». Він і вищий був за потерпілого, який «мав худорляву статуру», і першим, ще на мосту, вдарив майбутню жертву. Ба, він навіть за місцем навчання характеризується «посередньо».

Ось, до прикладу, характеристика, видана для органів внутрішніх справ керівництвом Первомайського політехнічного коледжу, де навчався Олександр Трояновський. З неї виходить, що О. Трояновський не лише «виявляє низький рівень знань» (але ж не усім бути академіками? – Авт.), а й «під час занять не зосереджений, флегматичний. В житті групи участі не бере, тримається відокремлене, дружніх стосунків з одногрупниками не підтримує. На зауваження реагує не завжди адекватно».

А ось переді мною колективне прохання до суду від сусідів, знайомих та друзів Сашка, де міститься протилежно інша характеристика засудженому:

«Ми, знаючи цього юнака, віримо в його невинність, тому що він зростав в такій сім’ї, де на першому місці була повага до старших, любов та повага до рідних, а особливо до матері, бо це для нього було святе. Він сам долав гіркоту тимчасових поразок і непорозумінь, вмів стримувати гіркоту враженого самолюбства». Під цим зверненням – майже сотня підписів, але у вироку суду про цей документ – ані пари з вуст…

Почали підписувати звернення й одногрупники О. Трояновського, в котрому відзначають, що він – «людина скромна, стримана, спокійна і врівноважена. Ніколи не виявляв агресії, ніколи не був помічений у гніві, сторонився конфліктних ситуацій. Ми бачили його виключно позитивною людиною, він міг підтримати в складній ситуації». Але під цим зверненням – лише два підписи і чиясь резолюція «Прекратить сбор подписей!». Не можу стверджувати, але підпис під грізною «настановою» на дивовиж нагадує підпис… одного з керівників коледжу, що міститься на цілковито негативній характеристиці Трояновського. Але, попри грізну пересторогу «згори», студенти знайшли в собі мужність та написали до суду свою думку щодо Олександра, в якій охарактеризували хлопця цілком позитивно.

Мені вдалося поспілкуватися з випускниками коледжу, котрі якраз готувалися до іспитів. Хлопці підтвердили все написане вище, але із зрозумілих причин своїх прізвищ в газеті вони попросили не друкувати. А ось депутату V скликання Первомайської міської ради Тамарі Крючковій приховувати немає що – вона відома в місті як громадський захисник багатьох невинно засуджених.

– Із бабусею Олександра Трояновського ми разом працювали, – каже Тамара Миколаївна, – тож і її онука знаю ще малюком. Можу з усією відповідальністю заявити – Сашко не скоював того страшного злочину, який йому інкримінується. Загалом на первомайську міліцію дуже багато скарг від населення. Щодо судді Літвіненко, то, на мій погляд, вона лавірує між прокуратурою і Правдою. Переконана, що їх завдання – посадити хлопця будь-якою ціною…

То кому ж вірити – десяткам людей, котрі безпосередньо і добре знали Олександра Трояновського, чи невеличкій купці керівників освітнього закладу, діяльність якого, як відомо, періодично перевіряють працівники контролюючих органів, а нагляд за додержанням законності здійснює та ж прокуратура?

Аби знайти відповідь на поставлене питання, я побував на вулиці, де до арешту проживав звинувачений у тяжкому злочині. Сусідка Людмила Сердюк, почувши моє перше запитання, навіть обурилась: «Та який із Саші вбивця? Завжди привітний, чемний. До того ж, оскільки мати весь час на роботі, хлопець дивився за малою сестричкою – й обід приготує, і одяг попрасує. Я його завжди ставила у приклад своїм дітям. А загалом це дружна сім’я, ніяких п’янок чи скандалів я там не помічала».
 

О. Трояновський.
 

«Хлопчина цілковито нормальний, – додає ще одна сусідка Алла Вдовіченко, – ніякої агресії з його боку ніколи не помічала». А пенсіонерка Надія Андріївна Жалоба додала: «Колись ідемо ми по вулиці з дочкою, а попереду якийсь незнайомий дід лежить прямо на дорозі. Сашко якраз проходив повз. Ну, думаю, що робитиме, мабуть, пройде далі. Але Саша не тільки переніс літню людину з проїзної частини на узбіччя, а й дочекався приїзду швидкої та допоміг перенести старенького в машину. Можливо, своєю небайдужістю він врятував тому дідусеві життя».

Зустрів я того дня і рідного діда Олександра Трояновського. Валерій Олександрович Загородний – колишній військовий, ветеран Афганської війни, інвалід війни ІІІ групи. Розлуку із онуком переживає надто сильно, адже були у відмінних стосунках – і на рибну ловлю разом їздили, і з мопедом вовтузилися. Напередодні чергової річниці Олександр якраз випитував у діда, що купити тому на річницю виводу військ із Афганістану. «Був я у прокурора, – каже Валерій Олександрович, – і той одразу «запросив» 25 тисяч доларів за сприяння у справі. Але при цьому сказав: «Ніякої гарантії не даю»…

Надії матері – на апеляцію. І справедливість

Лариса Загородна, в надії врятувати свого сина, зверталася в численні інстанції як у Миколаєві, так і у Києві. Але щоразу скарги на тих, дії яких вона оспорювала, «бумерангом» поверталися до… Первомайська. Але ж, як відомо, права рука ніколи не вдарить по лівиці.

Тож сьогодні Лариса Валеріївна покладає неабиякі надії на Апеляційний суд у Миколаєві: «Я сподіваюсь передусім на об’єктивність, неупередженість миколаївських суддів та справедливість».

В апеляціях матері засудженого та адвоката Миколи Вдовиченка вказується на численні порушення норм кримінально-процесуального законодавства, а також однобічність досудового і судового слідства.

– Позиція захисту, – зазначив у бесіді зі мною М. Вдовиченко, – полягає в тому, що доказів провини звинуваченого явно недостатньо. Не всі свідки допитані у суді, зокрема той із них, хто нібито заявив, що саме він «завалив» Міщука. Наразі ця людина «у бігах», і міліція не змогла її знайти та допитати з цього приводу. Крім того, покази свідків істотно різняться та не дають достовірної картини того, що відбулося 7 лютого 2011 року. Одним із упущень досудового слідства є те, що не була проведена пото-жирова експертиза. Ну, а говорити про фізичну перевагу 17-річного хлопця над дорослим чоловіком, котрий працював на шиномонтажі, взагалі недоречно. Зріст не дає повного уявлення про фізичну силу!

Мені таки вдалося поспілкуватися з суддею Первомайського міськрайонного суду Т.Я. Літвіненко (вона ж – заступник голови цієї установи). Але змістовної бесіди з Тетяною Яківною не вийшло. «Її величність» спочатку довго виговорювала мені за те, що я потрапив до неї в кабінет «без попередньої домовленості», а потім і взагалі відмовилася щось коментувати у кримінальній справі. Мовляв, є вирок суду, а додати їй більше нічого.

Андрій ТЮРІН

ВІД РЕДАКЦІЇ. Наша позиція полягає в тому, що злочинець має сидіти у в’язниці. Тим паче – коли пішла з життя людина у розквіті сил, люблячий батько та чоловік. Але водночас не викликає ніяких сумнівів і те, що за гратами за скоєння тяжкого злочину має опинитися справжній вбивця, провина якого беззаперечно доведена всією сукупністю передбачених кримінальним судочинством доказів. Інакше сталінсько-бєрієвський принцип «был бы человек, а статья найдется» може зловісно визирнути із глибини минулих десятиліть, що аж ніяк не сприятиме утвердженню верховенства права та європейській перспективі нашої країни.

Редакція надалі уважно стежитиме за розвитком подій та інформуватиме про це своїх читачів.

Комментарии:

  1. Виталий Шляпников:

    Острый материал. Теперь надо добиваться действенной реакции на публикацию.

  2. Простой смертный:

    Кто будет судить продажных судей?

  3. Оксана:

    За убийство 9 лет и 50 тыщ. штрафа? По-моему достаточно мягкий приговор…

  4. Простой смертный:

    Оксана:
    06.06.2012 в 13:21
    За убийство 9 лет и 50 тыщ. штрафа? По-моему достаточно мягкий приговор…
    _____________________________
    Для невиновного человека – слишком строгий

  5. Аноним:

    Мы точно уверены,что этот парень не убивал

  6. Ирина:

    Я сама слышала,что один из участников в кафе признавался, что сам заколол того мужика-а сидит Санек ни за что,- если надо пойду в свидетели. Надо только чтоб милиция нашла НАСТОЯЩЕГО УБИЙЦУ, а не подставляла парня.Не хочет работать МИЛИЦИЯ-потому что и они и прокуратура и судьи и даже адвокаты ВСЕ в куче “РАБОТАЮТ” вместе на ТО , чтобы не было “висяка” и быстрее посадить,того кто слабее и беззащитнее! Позор им!!!!

  7. Оксана:

    Простой смертный, прочитав материал (явно писавшейся со слов друзей/родственников Трояновского). У меня даже нет ни капли сомнения… Я не следователь, но знаю что глубина пореза зависит от приложенной силы. Так что 9 см. ножом можно легко сделать порез в 10 см. По поводу крови, уверена, что экспертиза была зделана просто не качественно т.к. и так было ясно что парень виновен.
    А мальчик – симпотный. Явно на зоне популярностью пользуется :evil:

  8. Игорек:

    Оксана:
    07.06.2012 в 15:55
    ______________
    Эх, Оксаночка, тебе бы хоть разочек попасть даже не на зону, а в СИЗО… А специально для тебя поговорочка: не суди – да не судима будешь. И еще, девочка, от сумы и от тюрьмы не зарекайся.

  9. ***Снежка****:

    Дорогая ты моя(Оксана)обращаюсь к тебе! не п*здела бы ты лишнего ты же не знаешь что тебя ждёт в твоей жизни дальше!а прежде чем писать такую х**ню подумай о последствиях!Явно что ты по жизни г***о от которого можна ожидать чего угодно!Так что закрой свою хлеборезку и обдумай своими куриными мозгами то о чом ты говоришь !!!!!!

  10. 123:

    Оксана, ты моральная уродка и недоразумение природы. Ты только коптишь воздух, а не живешь!

  11. Лариса:

    Здравствуйте Ирина! Обращаеться к Вам Сашина мама, если Вы действительно были свидетелем этого разговора то нам необходимо с Вами встретиться. Потому что два непосредственных участника этого разговора сначала были согласны дать показания в суде, но перед самым судом отказались.
    Огромная просьба ко всем кто присутствовал при этом разговоре, и имеет мужество и смелость расказать об этом в суде позвоните мне 097-48-22-120. Заранее всем спасибо.
    С уважением Загородная Лариса Валерьевна

  12. Марина:

    Здравствуйте дорогая редакция! Как хорошо что на свете ещё остались такие люди как вы !Люди которым не безразличны судьбы людей,в даный момент судьба этого молодого и я считаю не в чём не виновного юноши ! Юноши который только что стал на жизненый путь и открыл двери в этот жестокий и не справедливый мир ! Мир в котором за деньги можно купить всё и в том числе свободу!И это к сожелению правда! лишить молодого парня 9-ти лет его жизни 9-ти самых светлых лет вычеркнуть прочь это просто без сердечно ! Каждому человеку свойственно делать ошибки его ошибкой стало то что он оказался не в то время не в нужном месте ! Так быть может настоящий убийца до сих пор где то прогуливаеться на свободе!Пусть бог розсудит по справедливости и зделает свой справедливый приговор!

  13. Андрей:

    Люди добрые! Я вас прошу, как человек, которому не безразлична судьба Александра, оставляйте свои координаты, если комментируете – нам нужна ваша помощь.

  14. Елена:

    А я считаю что при всех тут описаных обстаятельствах не слишком ли это очень строгий приговор.Заметьте что пострадавшим сам при второй встрече с подсудимым пошел на конфликт а точнее сказать на драку и с кем с ребята которые ему годятся в дети.Я хочу что бы люди меня поняли я ни в коей мере не оправдывают поступок подсудимого, но считаю что это обсолютно не приднамереное убийство и не спланированое.Почему 9 лет ? Почему наши Судьи прежде чем выносить такой приговор скажем подростку не подумали это целых 9 лет и в таком возрасте и за что? В этом деле очень много вопросов как для меня на которые нет ответов. И кстати для Оксаны каким надо быть человеком что бы такое писать.У вас Оксана наверно нет детей или сердца чтобы позволить написать такой отзыв .Каково матери подсудимого такое читать? Вы Оксана не задумывались. Да я согласна потерпевшего уже не вернут но зачем же еще одну жизнь калечит в таком ранем возрасте? А самое главное есть ли за что ?

  15. КоординаторУДПНИ:

    Честно-прочитал статью, слишком она большая, не сфокусировано внимание на главном. Но контакты Загородной Л.В. скинул нашим журналистам. Если есть дополнительная информация-пишите мне:udpni.org@ukr.net

  16. юрист:

    Я юрист,-и дело, явно, сфабриковано и уже дважды: первый раз,-когда следователи не доделали до конца честно свою работу-не были найдены ВСЕ НЕПОСРЕДСТВЕННЫЕ СВИДЕТЕЛИ, не были сделаны очные ставки прямых свидетелей драки и обвиняемого, нет крови потерпевшего на ноже? ЭТО НАСТОЯЩИЙ ПАРАДОКС-при попадании ножа в сердечную сумку-сильное кровотечение. На одежде обвиняемого только его кровь,как и на ноже. Так выходит- Трояновский А. был избит убитым – везде только его Сашина кровь!!!А тот, кто убивал-явно ИМЕЛ КРОВЬ убитого НА СВОИХ РУКАХ И ОДЕЖДЕ!!! Следователей и судмедэксперта надо лишить работы за это! А милиционеров,которые “выбивали” сознание из Трояновского уже не раз уличали в избиении и издевательстве над подследственными! Однако наша система,- бывший прокурор Белецкий (который требовал у деда 25тыс долл., а сейчас в бегах), нач. милиции, который уже на том свете медленно -но верно получают ПО ЗАСЛУГАМ за содеянное. Все как БУМЕРАНГ-возвращается!!!!!!!!!! И -во второй раз – когда судья Литвиненко-просто не знала как себя вести??? Не приняв от адвоката ни единого документа в защиту Трояновского, не вызвав на суд ребят , которые в тот вечер были непосредственно с ним. НЕ выслушав свидетелей, которые в кафе слышали от Скринченко, что” это он заколол, а Санек сидит!!!” Она провела суд … и думаете успокоилась. НЕТ!! Они вместе с судьей Мельниченко (который проводил 1 слушанье)- отправились в Николаев ” решать” заранее ВОПРОС в апелляционном суде,- что бы оставить приговор без изменения!! А ТО КАК ЖЕ??? КАКИЕ ЖЕ ОНИ СУДЬИ-ДОПУСТИВШИЕ ДОБРУЮ СОТНЮ КРУПНЫХ И МЕЛКИХ ОШИБОК В ДЕЛЕ,- и которые продолжают судить людей ЗА ДЕНЬГИ!! Скоро народ поймет, до людей медленно , но доходит-НАДО БРАТЬ ВИЛЫ!!!!И поганой метлой со всех двух этажей суда и трех этажей милиции,а прокурора к стенке!!

  17. Друзья:

    Здорово написано! Хорошо, что много неравнодушных-это уже сдвиг! В тюрьмах сидят невинные? Страна, в которой мы живем никого не защитит! Надо что -то делать……………………..

  18. Александр:

    Позор ментам!!!

  19. Слава:

    Таких як Олександр нада просто закопать.

  20. Правда:

    Слава:
    03.02.2013 в 16:19
    Таких як Олександр нада просто закопать.
    ____________________
    Таким ка ты не стоило появляться на свет Божий

  21. Аноним:

    Санька!!! Не переживай. Мы уверены,что все будет у тебя хорошо!!!Мы тебя вытащим, а засадим настоящего убийцу. Уже идем по следу…… Пусть дрожит и готовится …к нарам! МСТИТЕЛИ

  22. Вложение:

    В тюрьме сидит процентов 60т людей которые не должны здесь быть! Обесню почему!? В наших тюрьмах сидит 20% наркоманов которых нужно лечить психически но не как заключением! 30% людей с которых выбили показания в милиции а именно опера которые ни на что не способны кроме как издеваться над людми и выбивать показания! 10% тех людей которые имеют недвижимость, малый бизнес и т.д так вот государство выделяет миллионы на их содержание! Суды филя прокуратуры. Да и психическое здоровье милиции подорвано ещё с детства так как я заметил все менты которых я знаю были в школе обиженые :-( ну вот убивая людей! Вот по этому у нас беззаконие и беспредел.

  23. Aligdghaop:

    Самые известный секс стимуляторы для Мужчин и Женщин по очень низким ценам

Сообщение:

*

НОВОСТИ