Солодкі перспективи «Юкрейніан Шугар Компані»

Новости, Общество

  7 Июн , 2012

Відродження

Засільський цукровий завод, збудований у 1963 році, свого часу був добре відомий не тільки у Миколаївській області, але й далеко за її межами. Втім після періоду численних криз, і не стільки через економічні труднощі у країні, скільки через безгосподарське ставлення, а часом і відверте мародерство колишніх керівників, підприємство було фактично знищене.
 

Виконавчий директор
«Юкрейніан Шугар Компані» В.В. Палієнко.
 

«Те, що я побачив, коли прийшов на завод, мене злякало. Це була руїна. Я не міг повірити, що підприємство можна довести до такого стану, – говорить виконавчий директор «Юкрейніан Шугар Компані» Володимир Палієнко. – На приміщеннях не збереглося жодної покрівлі. Багато років тут не проводилося навіть елементарного косметичного ремонту, а устаткування було зношене фізично і морально».

У 2009 році 100 % акцій заводу придбала Британська компанія «ED&F MAN», яка була заснована 1783 року братами Едвардом і Фредеріком Мен. Свого часу вона починала із торгівлі, а зараз контролює до 30 % світового ринку какао та кави і до 20 % ринку цукру. Філіали компанії працюють у 76 країнах світу, а «Юкрейніан Шугар Компані» стала її первістком в Україні. З приходом зацікавленого і дбайливого господаря колишній Засільський цукровий завод почав відроджуватися, як Фенікс із попелу.

Новий власник одразу поставив завдання – вийти на європейський ринок. А для цього треба було ставати саме таким – європейським підприємством та відповідати всім світовим вимогам.

Одразу розпочалася масштабна реконструкція, а точніше, завод фактично відбудовувався заново. Один перелік того, що було зроблено, може вразити пересічного мешканця області. Так, були повністю реконструйовані та переобладнані власна ТЕЦ, сокопродуктове, сушильне та вапнякове відділення. Зроблено капітальний ремонт турбогенераторів, вапнякової печі. Відремонтовані всі будівлі, у тому числі склади готової продукції. Для перевезень по власній залізничній колії відремонтовані тепловози. Територія заводу облаштована.

Устаткування, що одразу встановлювали замість старого, обирали найсучасніше, прогресивне та ефективне – найвідоміших світових марок та виробників. Установили чотири станції фільтрації, вакуум-апарати для варки цукру, центрифуги першого, другого, третього продукту, нові підігрівачі тощо. Проведена автоматизація усіх технологічних процесів.

До речі, «Юкрейніан Шугар Компані» (Засільський цукровий завод) першим серед цукрових заводів у країні перейшов на використання вугілля як палива для котлів ТЕЦ замість традиційного природного газу. Два котли виробництва Ірландії виявилися надійними у роботі, повністю виправдали себе та дозволили заощаджувати кошти.

Станція фільтрації у сокоцеху.
 

«Те, що ми зробили, – це наше ноу-хау, – каже виконавчий директор підприємства. – Це – вигідно. Ми незалежні від російської ціни на газ. Зрозуміло, що вугілля також поступово дорожчає, але не настільки швидко. Наразі цукровики із жахом чекають, що ціна на газ підніметься перед початком сезону цукроваріння. Яка буде ціна на цукор, невідомо. Ніхто не знає, як працювати. Нас це обходить».

Технологія «про запас»

Перша «хвиля» реконструкції на «Юкрейніан Шугар Компані» була розрахована на обробку цукрової тростини і роботу за так званою толінговою системою: цукор-сирець з тростини завозиться в Україну, тут переробляється у білий цукор, який потім вивозиться за межі країни. Справи йшли добре: у 2010 році було перероблено 72 тис. тонн сировини. Але у 2011-му «Юкрейніан Шугар Компані» не вдалося отримати квоту Всесвітньої торгової організації на ввезення цукрової тростини. Завод зупинився.
 

Монтаж естакади подачі митого буряку на завод.
 

Початковий бізнес-план підприємства був розрахований саме на толінг, але тепер довелося шукати вихід із складного становища. На заводі дійшли висновку, що сировиною треба себе забезпечувати самотужки. А це значить – вирощувати буряк і обробляти його.

Заручившись підтримкою районної та обласної державних адміністрацій, компанія в установленому законом порядку набула право користування земельними ділянками, що розташовані поряд з цукровим заводом. Сьогодні завод уже має посівні площі різних культур, із них 600 га засіяні буряком. Перші зелені паростки радують око виробників. Утім бурякові площі обов’язково будуть розширюватися, а врожайність – поступово підвищуватися, щоб забезпечити заводу якомога більше завантаження.

Перехід на вирощування та обробку буряку вніс свої корективи у реконструкцію, що досі продовжується на заводі: на черзі – відновлення і вдосконалення бурякового цеху. А це – нові величезні грошові вкладення у виробництво. Проте на заводі розуміють, що мати базу і для обробки цукрової тростини, і для переробки цукрового буряку – це значить забезпечити безперебійне виробництво.

До речі, цукрове виробництво – сезонне, залежить від того, чи є сировина. Зазвичай цукрові підприємства, пристосовані до обробки якоїсь однієї сировини, працюють усього по кілька місяців на рік.

На «Юкрейніан Шугар Компані» мріють працювати до 10 місяців, а лише пару місяців – проводити ремонт технологічного обладнання. Буряку вистачить на три місяці. Цукрова тростина дозволить працювати до 4–5 місяців, але лише у тому разі, якщо уряд нашої країни дозволить працювати за толінгом. Цього рішення сьогодні і чекають на заводі.

«Завод не повинен стояти, треба заробляти кошти, – вважає Володимир Палієнко. – Люди отримуватимуть зарплату, а компанія – прибуток. І все повинно бути законно».

З чого починається авторитет

Щодо законності – то це першооснова всієї діяльності «Юкрейніан Шугар Компані». У всіх країнах, де працює компанія, вона суворо дотримується вимог закону. Не виключення й Україна. Тут не припускають виникнення жодних нарікань на роботу компанії та її працівників.

«Ми хочемо, щоб нас знали і поважали, як поважаємо ми усіх своїх партнерів, – каже Володимир Палієнко. – Ми не займаємося ніякими махінаціями або «чорними схемами», працюємо тільки за законом».

Треба зазначити, що інвестор не лише перетворює збанкрутілий завод на сучасне ефективне виробництво, а й по-справжньому турбується і про місцевих жителів, і про селище, яке існує фактично за рахунок заводу. Мешканцям безкоштовно постачається водогонами вода з технічного ставка заводу. Підприємство утримує усі місцеві дороги та комунікації у зимовий період, виділяє важку техніку для ремонтів, направляє своїх спеціалістів для виконання різних робіт у селищі. Минулого року тільки офіційні витрати на вирішення соціальних питань Первомайського становили 80 тис. грн.

Цукровий завод – чи не єдине реальне місце роботи для жителів селища Первомайського. Вже чотири роки поспіль у міжсезоння, коли роботи немає, працівників не відправляють на біржу праці, а пропонують їм ремонтні роботи і стабільно виплачують заробітну плату – навіть вищу, ніж у середньому по обласному центру, – приблизно 2 тис. 600 грн. Скорочення кадрів не припускають навіть тоді, коли фактично завод не працює. Адже найважливіше – перспектива успішної роботи у майбутньому.

«У нас працює 300 чоловік, а коли є цукрова тростина – до 500, – пояснює Володимир Палієнко. – У міжсезоння для всіх шукаємо роботу, адже справжнього спеціаліста-цукровика треба виховувати. Наше підприємство існує 50 років, цукровики працюють родинами. Якщо я втрачу оператора, випарника, лаборанта, або варщика цукру – то це велика проблема».

Майбутній лідер готується до старту Наразі майже півтора року цукровий завод не працює. Закінчення основних робіт з реконструкції планується на осінь. Але можна з упевненістю сказати, що виробництво активно розвивається і в цей час. Незабаром цукровий завод стане сучасним підприємством світового рівня, яке не тільки забезпечить роботою себе, а й дасть поштовх бурхливому розвитку усій області і регіону.

Перш ніж розпочати відроджувати Засільський цукровий завод, в одному із столичних економічних інститутів замовили дослідження. Його результати були красномовними.

Посів цукрового буряку.
 

«Працюватиме виробництво – кошти перераховуватимуться у місцевий бюджет, – пояснює Володимир Палієнко. – Заводська ТЕЦ працює на вугіллі, в місяць спалює близько 5 – 6 тисяч тонн. Купляємо його в Україні, у Донецькій та Луганській областях, де працюють шахти. Це – зарплата шахтарям. Вугілля перевозимо залізницею, тому й вона завантажена та отримує додаткові кошти. Використовуємо близько 2,5 тис. тонн вапнякового каміння – його видобувають у Криму, Херсонській області. Працюють кар’єри, люди заробляють гроші. Цукрову тростину завозимо морем і вивантажуємо у Миколаївському порту, працює порт, йде перевалка. Працює митниця».

Амбіційні плани на заводі не приховують. Наразі у підприємство вкладається багато сил і коштів, отже, з часом обов’язково повинна бути і віддача. На півдні України майже не залишилося подібних цукрових виробництв, тому масштабна реконструкція колишнього Засільського цукрового заводу означатиме по суті не тільки нове життя підприємства, але й відродження цілої галузі, важливої для економіки нашої країни.

Тетяна ФІЛІППОВА


Стан Джедзіц, генеральний директор ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані»:

– Засільський цукровий завод має великий потенціал. Сьогодні ми інвестуємо сюди багато грошей, тому в майбутньому це дозволить нам зайняти високу позицію на українському цукровому ринку серед інших місцевих цукрових компаній. Ми робимо все, щоб стати на ньому лідером, щоб повністю реалізувати потенціал заводу.
Я впевнений, що у нас є перспективи та потужності для того, щоб виробляти цукор найвищої якості та по хорошій ціні, забезпечити його збут та стати першими на цукровому ринку півдня України.

Сообщение:

*

НОВОСТИ