«Вікторія» буде за нами! – У цьому впевнені костуватці

Віктор Степанов, добре відома на Братщині та за її межами людина, нещодавно став жертвою чорної піар-кампанії. Спочатку одне з миколаївських інтернет-видань опублікувало дошкульну публікацію про «деспота» з сільської глибинки, а потому цей опус передрукувала без змін і, відповідно, без жодної перевірки викладених фактів одна з обласних газет.

Зізнатися чесно, ніколи не ставив під сумнів кваліфікацію своїх колег. Але буквально шквал телефонних дзвінків із самого Костуватого та з Братського, під час яких земляки Віктора Івановича висловлювали категоричну незгоду із написаним, змусив збиратися у відрядження – з тим, аби відокремити зерна від того інформаційного лушпиння, що неабияк, до глибини сердець і душ, обурило самих костуватців і тих, хто добре знає Степанова. Адже в результаті оприлюднення «компромату» заплямованими виявилися честь і добре ім’я успішного аграрія і мецената, депутата Братської районної ради.

Втім, побувавши у Костуватому та поспілкувавшись мало не з трьома десятками різних людей – як із простими працівниками, так і з наділеними важелями влади посадовцями, а також детально вивчивши і проаналізувавши ситуацію, збагнув: корінь проблеми криється не тільки і не стільки в особистості Віктора Степанова, а насамперед у землі. Так-так, саме у ній, землі-годувальниці, що щедро родить жнивною нивою, забезпечуючи добробут сільських трудівників та даруючи надію на покращення життя для місцевого люду. На моє переконання, саме брутальна, підступна боротьба за жадані гектари й стала тією відправною точкою брудного замовлення, в коловорот якого проти її волі була втягнута вся громада Костуватого.

Мета – працювати на перспективу

Отже, про усе по порядку. На початку цього року Приватне підприємство «Агрофірма «Вікторія» (скорочено – ППАФ «Вікторія), де керівником В. І. Степанов, запропонувало власникам земельних паїв укласти додаткові угоди до договорів оренди землі, згідно з якими істотно зростала орендна ставка – до 6 відсотків (у грошовому вимірі – близько шести тисяч гривень), а також збільшувався термін використання земельних ділянок. Якщо основні договори укладалися у 2008 році й були розраховані у кого на п’ять, а в інших на 10 років, то тепер додаткові угоди передбачали загальний термін оренди паїв у 15 років. Таким чином, реально ППАФ «Вікторія» виявила бажання гарантовано обробляти землю орендодавців на 5 – 10 років довше, ніж було домовлено раніше.

 

Для чого це робиться?

– Ми хочемо працювати на дальню перспективу, – зауважує Віктор Степанов. – Беручи банківські кредити під закупівлю сільгосптехніки, паливно-мастильних матеріалів, засобів захисту рослин тощо, ми прагнемо мати впевненість у тому, що ми зможемо повернути ці позики. А як це зробити, якщо не мати гарантії на можливість обробітку певної кількості ріллі? Адже тоді про стабільний розвиток нашого господарства не може бути й мови…

Лише цього року агрофірма придбала потужний і надійний, відповідно, вельми недешевий, важкий трактор фірми «Джон Дір», два новесенькі трактори марки МТЗ, а ще цілий парк менш дорогого, але конче потрібного у сільгоспвиробництві реманенту. Вся ця техніка, разом із наявним у підприємстві механізованим парком, має забезпечити повний цикл аграрних робіт – від обробітку грунту навесні й восени до вчасного збирання збіжжя жнивної пори.

Наразі ППАФ «Вікторія» реалізує й інший амбіційний проект – будівництво за сучасними технологіями зернового складу, де зберігатиметься до трьох тисяч тонн зерна. Щоб забезпечити інвестиційну і виробничу діяльність, агрофірма в особі свого директора й сподівається заручитися підтримкою своїх партнерів – власників земельних паїв.

Люди – не «обуза»

Поготів йдеться не лише про виробничу діяльність. Підтримуючи збиткову для себе галузь тваринництва, сільгосппідприємство водночас забезпечує роботою і стабільним заробітком близько 60 костуватців. «Мої знайомі керівники-аграрії вже давно радять мені позбутися такої «обузи», – зізнається В. Степанов. – Звичайно, ринкова економіка диктує свої правила гри. Ось тільки внаслідок закриття ферм без засобів до існування залишаться десятки селян, а в кожного із них – сім’я, діти…

Проте, гадаю, долею селян аж ніяк не опікувалися автори сумнозвісної статті в Інтернеті. Вони «горою» встали на захист тих, кого буцімто силою директор «Вікторії» примушував підписувати додаткові угоди до договорів оренди паїв. Деяких із них, мовляв, саме через це вигнали з роботи.

– Так, я звільнився з агрофірми, – зауважує в бесіді зі мною вже колишній головний зоотехнік Іван Тарнавський. – Але пішов звідси за власним бажанням, оскільки маю плани самостійно хазяйнувати на власній землі.

Аналогічне бажання виявив і екс-головний інженер Павло Бондаренко. Навіть попри те, що професійні доріжки у цих фахівців і у Віктора Степанова розійшлися, колишні працівники агрофірми спокійно спілкуються зі своїм колишнім начальником, ба навіть при зустрічі тиснуть один одному руки. Твердженням про те, що в селі нібито «паніка, переворот, усі поголовно залякані», чоловіки, втім, як і інші мешканці Костуватого, щиро дивуються і спростовують: нічого надзвичайного взагалі не відбулося, а паніку і нездоровий ажіотаж насамперед створила саме журналістська «качка».

– У мене сім’я, виховуємо трьох дітей, – каже Микола Мінєєв, якого стрічаю під час подорожі селом. – Працюю у «Вікторії» токарем. Свого часу довелося поїздити білим світом, де тільки не працював. Але вкотре переконався у народній мудрості: добре там, де нас немає. У рідному господарстві маю і стабільно високу зарплату, і повагу людей.

Цілком погоджується із цим і Сергій Холод, старший чабан агрофірми. Він також шукав кращої долі у великих містах, але зрештою повернувся на малу батьківщину. «Умовами праці задоволений, – запевняє Сергій, – а інакше б тут не робив».

Водій Володимир Ковальчук трудиться пліч-о-пліч із Віктором Степановим без малого 35 років. «Я і моя дружина Ольга Дмитрівна без вагань підписали додаткову угоду, – зауважує Володимир Васильович, – бо особисто, а не з чиїхось слів знаю: наша земля – у надійних і турботливих руках».

Поставили підписи під додатковими угодами і начальник мехзагону Олександр Шевченко, і досвідчені механізатори Микола Верлань та Микола Андрусик, і багато інших костуватців – на момент написання матеріалу понад 120‑ти пайовиків.

– А як-бо інакше? – розмірковує завідувачка молочно-товарної ферми Ольга Гоцанюк. – Ми об’єднали свої наділи, щоб спільно обробляти землю та вирощувати хліб, утримувати значне поголів’я скоту. Це – близько 600 голів великої рогатої худоби (з них 165 корів дійного стада), стільки ж свиней, а ще тисяча овець. Не маючи достатньо земель для вирощування кормів, будемо змушені пустити живність під ніж, а самі залишимось без роботи.

 

 

В.о. головного інженера Віктор Мельник, головний агроном Олексій Степанов і начальник мехзагону Олександр Шевченко.
 

– Я також продовжила термін договору, – долучається до розмови доярка Алла Чернова. – До речі, напишіть у вашій газеті, що все, про що написали про мене в Інтернеті, – то суцільна брехня. Так, я справді звернулася до директора по допомогу, аби отримати частину орендної плати наперед, бо потрібно оплатити навчання доньки в аграрному університеті. Але це ніяк не пов’язано з підписанням додаткової угоди! Віктор Степанов нікому і ні в чому не відмовляє, так було раніше, чому має бути інакше тепер?

«Суботники» по-степановськи

До речі, промовистий факт. Щосуботи чимало костуватців звично поспішають до контори господарства. Кожен іде до начальства зі своє бідою – комусь терміново потрібні кошти на лікування чи навчання, хтось хоче скористатися транспортом агрофірми в особистих справах. Під час кожного «суботника», як сказали мені самі селяни, Віктор Іванович уважно вислухає відвідувача і, якщо змога, обов’язково підставить плече допомоги. Якщо ж щось пообіцяє – виконає неодмінно. Людина слова, діла і честі. Так кажуть прості люди про Степанова у самому Костуватому.

Загалом, внесок Віктора Степанова у соціальний розвиток власного села важко переоцінити. З його ініціативи та за кошти його ж таки приватної агрофірми був газифікований населений пункт, проведено до людських осель централізоване водопостачання. Вражає величчю і архітектурною вишуканістю меморіальний комплекс на честь земляків, загиблих у лихі роки Великої Вітчизняної війни. Долучився Віктор Іванович і до реконструкції місцевого дитячого садочка, попри те, що це – бюджетна установа.

Постійною є допомога Степанова місцевій загальноосвітній школі І-ІІ ступенів. Свого часу він провів сюди газ, сприяв ремонту системи опалення – тож тепер у класах взимку тепло і затишно. До 60-річчя Великої Перемоги біля будівлі школи було висаджено гарний фруктовий сад за ініціативою В.І. Степанова. За рахунок господарства закупили саджанці і підготували місце під садіння (рекультивація залишків будівлі старої школи і старого саду, завезення чорнозему, планування і розмітка). Відтак у сезон діти можуть поласувати вишнею, черешнею і сливами, яблуками і грушами. А на городі, земельну ділянку під який виділила агрофірма та який допомагає обробляти підприємство, вирощуються овочі, з яких готуються обіди у шкільній їдальні.

Меценатство, що не знає меж

Традиційними стали поїздки костуватських школярів до Миколаївського зоопарку, Кіровоградського дендропарку, Умані та інших визначних місць України. Шкільний автобус задля здійснення таких далеких і цікавих подорожей заправляє паливом саме підприємство Віктора Степанова. Щороку на День захисту дітей кожен учень має можливість сісти за святковий стіл, побувати на екскурсіях за рахунок господарства. Доводиться багато їздити по області, але далеко не всюди стрінеш таке чуйне, справді батьківське ставлення керівників сільгосппідприємств до виховання молодого покоління.

Лише добрі слова про костуватського мецената говорять і на теренах району. Здається, до всього є діло керівникові ППАФ «Вікторія». Він свого часу зробив капітальний ремонт дитячого відділення Центральної районної лікарні. І гроші, близько 5 тисяч гривень, виділив, коли вийшов з ладу пересувний флюорограф. І щороку смачну і корисну продукцію безкоштовно постачає до лікарняної їдальні – м'ясо і олію, борошно і вершкове масло… «Якось, – згадують лікарі цього медичного закладу, – Віктор Іванович лежав у нас в якості пацієнта. Дізнавшись, що є проблеми з прийомом телевізійного сигналу, нікому нічого не кажучи, купив і привіз нам супутникову антену.

– Віктор Іванович ніколи не відмовляє, коли просимо, – зазначає начальник районного відділу освіти Жанна Галімська. – Коли в бюджеті не вистачало коштів на купівлю шкільного автобуса, В. І. Степанов без зайвих слів виділив з казни підприємства 30 тисяч гривень, і транспорт було придбано. Декілька років тому спільно з О. М. Мезніком він відремонтував відповідно до кращих стандартів будиночок у таборі «Лісова казка», де щоліта відпочивають і набираються нових сил діти з усього району.

При цьому, як зазначає начальник відділу культури і туризму РДА Наталя Беньковська, Віктор Іванович, на відміну від деяких «спонсорів», ніколи не вип’ячує свої заслуги. «Знаю Степанова близько 40 років, – говорить Наталя Олексіївна. – Таку порядну людину, відповідального керівника рідко де зустрінеш».

Є підприємство – вирує життя у селі

– Загалом без великих сільгосппідприємств, – підсумовує голова Братської райдержадміністрації Тетяна Підборська, – важко уявити соціально-економічне життя нашого регіону. Лише минулого року до зведеного бюджету району від діяльності ППАФ «Вікторія» надійшло 417,9 тисячі гривень. І це – не рахуючи незчисленного масиву добрих справ, котрі, не розголошуючи в пресі, робив і робить Віктор Степанов. Я аніскільки не сумніваюсь у тому, що брудну кампанію проти Степанова замовили ті люди, що хочуть забрати в обробіток землю, при цьому не гребуючи недозволеними методами. Це – типова рейдерська атака.

Голова асоціації фермерів району Світлана Слюсаренко переконана: «Усе, що написано в інтернет-виданні, є неправдою, а по-народному – брехнею. Якщо почнеться розвал господарства, не буде ні роботи у селян, ні соціальної сфери. Адже підтримку селу надають тільки великі господарства, а не одноосібники».

Цю прописну істину підтвердила у розмові зі мною і одна з мешканок Костуватого, яка не підписала додаткову угоду з ППАФ «Вікторія». Попросивши не називати в газеті її прізвища, жіночка, до речі, працівниця бюджетної сфери, сказала просто: «Без існування базового господарства соціально-культурній сфері села настане крах». Але коли я поцікавився, кому власниця земельного паю довірить свою землю, та лише відвела погляд…

Натомість із неформального спілкування з деякими «розкольниками» стало відомо: на солодкі обіцянки (аби вони не виявилися цяцянками!) одного з братських фермерів, за спиною якого маячить потужна фінансова група з іншої області, вже пристало декілька пайовиків.

Центр дозвілля чи генделик?

Серед них – і пенсіонерка Олена Здарська-Завізіон. Сама вона – не із місцевих, жодного дня в колгоспі не працювала, відтак земельного паю не має. Наразі оформлює спадщину на землю померлого чоловіка. Натомість претендує на те, щоб Степанов безоплатно провів до її вельми неохайної оселі і газ, і воду, і нові вікна із дверима поставив, і…

Центр дозвілля.
 

Принагідно з вуст Олени Григорівни злетіло чимало звинувачень та злих слів на адресу В. Степанова. Він, мовляв, і не господар (? – А. Т.), і дитячий садок не відремонтував до кінця, і кілька кілометрів автодороги до села не полагодив. Якщо дотримуватись логіки пенсіонерки, то за кошти приватного підприємства мають повністю утримуватися об’єкти, які фінансуються з бюджетів різного рівня! Ба, О. Здарська-Завізіон навіть поскаржилася на те, що в магазині агрофірми «Вікторія» не продаються… цигарки. «А куди подітися нашій молоді? Навіть бару немає! Так, бар у нас раніше працював, але там не можна було ні ста грамів купити, ні закуски». А насамкінець пенсіонерка кинула ще одне «вбивче» обвинувачення на адресу Степанова: у приватному магазині чомусь оселедець не продається…

Стривайте, Олено Григорівно, але невже краще дозвілля для молоді – то посидіти за чаркою у задимленому генделику, закушуючи солоною рибиною? Чи, мо, краще прикупити пляшку міцного самогону… ну, самі краще за мене знаєте в кого.

Мабуть, невтямки пенсіонерці, що є для костуватських хлопців і дівчат й інша перспектива. На кошти ППАФ «Вікторія» наразі завершується будівництво просторого і естетично вишуканого, двоповерхового Центру дозвілля, який розташований… якраз у декількох десятках метрів від хати Здарської-Завізіон. У цьому закладі вистачить місця і численним крамницям, і кафе, і більярдній залі, і пекарні, танцювальному майданчику тощо. Але Вам туди, мабуть, буде зась, Олено Григорівно: чарку оковитої там навряд чи запропонують.

На жаль, втягнутою у штучний конфлікт була і вже колишній сільський голова Олена Шевченко. «У селі такий переворот, що ніхто не знає, чого чекати далі. Всі залякані, кожен боїться втратити роботу», – ще півтора місяця тому трагічно-патетично «розмальовувала» ситуацію в селі заїжджому кореспонденту Олена Іванівна. Власне, втратила роботу і сама пані Шевченко. Але зовсім з інших причин. 18 квітня цього року на сесії сільської ради О. І. Шевченко склала повноваження Костуватського сільського голови «у зв’язку зі зміною місця проживання». Щоправда, колишній керманич сільської громади забула повідомити землякам про один важливий «нюанс»: під час планових перевірок одразу кількох сільських рад Братського району з боку правоохоронців у Костуватській сільській раді був установлений факт крадіжки бюджетних коштів шляхом підроблення рішення сесії. Проти О. І. Шевченко порушено кримінальну справу одразу за двома статтями Кримінального кодексу України. Незабаром відбудеться суд, котрий дасть вичерпну оцінку зусиллям того екс-керівника, кого, як написали в сумнозвісній статті в Інтернеті, «ушлі» з посади сільського голови. Чомусь спадає на думку відомий вислів: з хворої голови на здорову…

***

Але, незважаючи на інформаційно-рейдерську атаку, Костувате впевнено торує шлях у день прийдешній. Наливається тугим колосом пшениця, тож на часі – жнивні клопоти та тривоги. Мукають і хрюкають на фермах їх численні «вихованці», а це – і робочі місця для селян, і свіжі, якісні молоко і м'ясо до столу.
А сам Віктор Степанов, з нетерпінням вдивляючись в обрій, очікує на такий бажаний для тутешніх спраглих нив дощ. Життєдайний дощ, що напоїть землю і очистить від тривог душу. Не для того воювали його діди та все життя сумлінно пропрацював у колгоспі батько, аби здатися на милість заїжджих зайд.
Степанов не зрадить ані землю, ані людей. «Вікторія» буде за костуватцями.

Андрій ТЮРІН
Братський район

Комментарии:

  1. Житель села:

    В. І. Степанов- чудова людина і гарний господар!!!

Сообщение:

*

НОВОСТИ