Про віз, що й нині там

Ось уже майже рік минуло з того часу, як мешканку Миколаєва Марину Сафронову по-звірячому побили на території Коблевської зони відпочинку, що в Березанському районі, завдавши неабияких фізичних та моральних страждань. Та, попри очевидну нескладність кримінальної справи, порушеної з цього приводу, міліцейсько-прокурорський «маховик» багато місяців скрипить, не в змозі довести розслідування до логічного завершення.

«Я  зроблю  тебе інвалідом!»

Перукар з понад 30-річним стажем, Марина Юріївна щоліта виїжджала влітку до морського узбережжя – щоб і заробити, та й принагідно дещо відпочити, набратися наснаги і здоров’я на цілий рік. До завершення чергового «літнього відрядження» залишалися лічені дні, тож Марина ввечері, коли закінчилася її зміна та дещо вщухла спека, відправилася із подругою посидіти за келихом пива в одній із численних «кафешок». Коли ж вона повернулася до місця свого проживання…

– Одна із моїх сусідок по кімнаті, – згадує Марина Юріївна, – вже спала, друга ж сиділа за столиком зі своїм добрим знайомим Олександром. Знаючи про те, що хлопець і раніше неодноразово зверхньо ставився до дівчини, і побачивши чергове тому підтвердження, не змогла стриматися й зробила Саші зауваження. На наш словесний конфлікт прибіг охоронець бази відпочинку «Лідія» Храпченко (прізвище змінено в інтересах слідства – Ред.), котрий мене образив, а також вилив на голову цілу пляшку води. Переодягнувшись у сухий одяг, я вийшла на вулицю покурити. На сходах всередині будинку знову побачила Храпченка й, тримаючи в руках майже порожню пляшку з невеликою кількістю води, сказала чоловікові: «Це для тебе».

Далі, за словами жінки, й відбулися події, котрі, попри чималий проміжок часу, що минув, вона й досі згадує з неабияким острахом. Чоловік крикнув «Я зроблю тебе інвалідом!», після чого став несамовито жбурляти її об стінку.

«Після третього, найбільш сильного поштовху, – продовжила свою сумну розповідь М.Ю. Сафронова, – я впала на коліно та вдарилася об стіну. Шок, шалений біль, в очах помутніло… На крики й шум із сусідньої кімнати вийшла Настя, котра й забрала мене до себе».

У чию кишеню пішли гроші?

Дані події відбулися у ніч з 26 на 27 серпня 2011 року. Вже зранку потерпіла, котра від болю не могла самостійно пересуватися, звернулася по медичну допомогу в один із місцевих медичних пунктів. Медсестра, помилково припустивши, що мало місце сильне забиття, виписала лікарські препарати. Та біль не вщухав, відтак наступного дня Марину Юріївну знайомі на машині доставили до однієї із лікарень обласного центру, де був поставлений діагноз «субкапітальний перелом правої плечової кістки». Також були зафіксовані численні ушкодження кроволиття в області колінного суглобу. На всю руку аж до шиї наклали гіпс.

У надії відновити свої порушені законні права, а також покарати винних у її стражданнях, громадянка М.Ю. Сафронова 10 вересня звернулася до Березанського районного відділу міліції. Як стверджує Марина Юріївна, окрім написаної заяви про скоєний відносно неї злочин, вона особисто в руки передала дільничному міліціонеру М.В. Дар’ї копію акта судово-медичної експертизи № 2004. При цьому, знову ж за словами жінки, був присутній капітан міліції С.А. Морозов.

«21 вересня, – продовжує Марина Сафронова, – мені зателефонував сам Храпченко, котрий запропонував мені 5 тисяч гривень, щоб піти на мирову й не доводити справу до порушення кримінальної справи. Також він вибачався за те, що так зі мною обійшовся. Я погодилась, бо були потрібні гроші на операцію. Після чого мала необережність сказати М.В. Дар’ї, щоб він поки не порушував кримінальну справу».

За декілька днів на домашню адресу потерпілої прийшов лист із постановою, в якій повідомлялося про відмову в порушенні кримінальної справи в зв’язку з тим, що потерпіла нібито не надала акт судово-медичної експертизи, відтак немає можливості оцінити ступінь спричинених їй пошкоджень. Цікавий момент: у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи є підпис старшого лейтенанта Дар’ї, натомість відсутнє погодження з начальником служби ДІМ С.А. Морозовим та заступником начальника Березанського райвідділу міліції І.В. Жука. Чи випадково це? Поготів, зважаючи на те, що Храпченко знічев’я відмовився виконувати взяті на себе зобов’язання перед М.Ю. Сафроновою. Тож виникає іще одне запитання: у чию кишеню пішли кошти, котрі призначалися на лікування потерпілої?..

Захищаючи честь  мундиру

Втім, чимдалі в ліс… Чим більше Марина Сафронова стикалася з діяльністю правоохоронних органів, тим більше зневірялася в їх спроможності захистити порушені її права – права простої громадянки Українки. Повторно пройшовши судмедекспертизу, Сафронова таки добилася від Березанського РВ порушення кримінальної справи № 11070193 від 19.10.2011 за фактом заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеню важкості. Справу доручили слідчому райвідділу міліції Ю.А. Алієвій.

Яке ж було здивування Марини Сафронової, коли постановою від 1.12.2011 кримінальну справу було закрито… за відсутності складу злочину. У постанові слідчого вказується, що підставою для такого рішення є те, що М.Ю. Сафронова отримала перелом хірургічної шийки правої плечової кістки та крововилив в області правого колінного суглобу внаслідок власної необережності: мовляв, посковзнулася на підлозі, мокрій від розлитої води, та сама ж і впала. Храпченко ж тут ні до чого: ніяких ударів, згідно із версією слідчого Ю.А. Алієвої, потерпілій він не завдавав.

Варто акцентувати увагу читачів ще на одній важливій деталі. Постанову про закриття кримінальної справи вона отримала по пошті лише 7 лютого 2012 року, тобто коли пройшло вже понад два місяці з часу її винесення! У цей період Марина Сафронова неодноразово зверталася як до слідчого міліції, так і до прокуратури Березанського району, проте чіткої відповіді про хід розслідування так і не отримувала. Чому?

Продовжуючи шукати справедливості, Марина Юріївна звертається й до обласного управління МВС, і до прокуратури Березанського району. Начальник слідчого управління УМВС Миколаївської області В.М. Іванов повідомив, що під час проведеного службового розслідування «порушень кримінально-процесуального законодавства України при розслідуванні кримінальної справи з боку слідчого Березанського РВ УМВС України в Миколаївській області не виявлено».

Але пан Іванов, вочевидь, захищаючи «честь мундира», помилявся! Після неодноразових звернень Сафронової до прокуратури її скаргу на дії працівників Березанського РВ таки було задоволено. Так, 5 квітня 2012 р. прокурор району Д.І. Левицький повідомив, що «вивченням матеріалів кримінальної справи встановлено, що розслідування проведено поверхово та неповно, рішення про закриття кримінальної справи прийнято незаконно, у зв’язку з чим скасовано прокуратурою району, по справі надано письмові вказівки».

Чотири місяці «бурної» роботи

Дещо пізніше, а саме 10 липня, той же поважний прокурор повідомив, що за допущені порушення вимог кримінально-процесуального законодавства при провадженні досудового слідства у відношенні до винних працівників СВ Березанського РВ УМВС України в Миколаївській області порушено дисциплінарне провадження. Також прокурор району Д.І. Левицький констатував, що «станом на 09.07.2012 належне розслідування не проведено, вказівки прокурора в повному обсязі не виконані. Враховуючи викладене, прокуратурою району у відношенні начальника СВ Березанського РВ УМВС України в Миколаївській області Булата В.Г. порушено дисциплінарне провадження».

Гадаєте, шановний читачу, після грізної вказівки прокуратури досудове слідство було проведено об’єктивно, повно та у найкоротші терміни?

Та де там…

У відповідь на офіційний запит редакції начальник слідчого відділу Березанського РВ В.Г. Булат листом № 56/7729 від 13 серпня 2012 року повідомив, що «на даний час по кримінальній справі проводиться досудове слідство, заплановано проведення ряду слідчих дій, хід розслідування перебуває на контролі прокуратури району».

Отже, після повторного порушення кримінальної справи минуло вже понад чотири місяці, а після інциденту на морському узбережжі – без малого цілий рік. Але віз, виявляється, і нині там! Попри те, що чинним Кримінально-процесуальним кодексом України, а саме статтею 120, досудове слідство у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом двох місяців.

Дивує й позиція прокуратури. Відповідно до статті 121 Конституції України саме органи прокуратури здійснюють нагляд за додержанням законів органами, які проводять досудове слідство, в даному випадку – над працівниками слідчого відділу Березанського райвідділу міліції. Але хочеться запитати: березанські прокурори наглядають чи радше споглядають за численними порушеннями кримінально-процесуального законодавства з боку міліціонерів? Адже, як бачимо, ніякого реального впливу прокуратури на хід розслідування немає.

Марина Сафронова впевнена: робиться все, щоб всіляко затягнути кримінальну справу та, зрештою, примусити її відмовитися від захисту своїх законних справ. Але жінка має намір відстоювати свої законні інтереси до кінця. Внаслідок отриманої травми вона втратила більш ніж на півроку працездатність, та й досі робоча, права рука не функціонує повноцінно. Але чи не найбільше жінка прагне справедливості…

Андрій ТЮРІН

P.S. У нас немає сумнівів, що знайдуться скептики, котрі, прочитавши цю статтю, зауважать: справа, про яку йдеться в публікації, малозначима, та й подібних випадків у нашій країні трапляється чимало. Тож чи варто про них писати? Варто! Адже саме із таких порушень закону і починається правовий безлад у державі, внаслідок чого насамперед страждають пересічні громадяни, втрачається їх віра у здатність правоохоронних органів захистити їхні законні права. Тож направляємо цю публікацію на дієве реагування керівництву обласного УМВС та прокуратури.

Сообщение:

*

НОВОСТИ