Без житла та землі

– залишає сусідів підприємець Валерій Михайлов, будуючи по проспекту Леніна, 286 станцію техобслуговування.


Хати  будівництву – не  перешкода

Незавершене будівництво підприємця В.П. Михайлова знаходиться «на видноті» у всього міста: на перехресті проспекту Леніна та вулиці Луначарського. По документах Михайлов зводить нібито житловий будинок. Але сусіди впевнені, що тут, поблизу від уже працюючої автозаправки, підприємець облаштує шиномонтаж та станцію техобслуговування автомобілів, на які вони, до речі, згоди не давали.

Втім обурення мешканців двору та численні скарги в усі можливі інстанції викликані навіть не тим, що на папері та у дійсності призначення будівлі не співпадають. Справжньою бідою для людей стало те, що підприємець фактично руйнує їхні і без того старенькі хати, збудовані ще у позаминулому сторіччі.

Саме через активне будівництво Михайлова у будинку Ганни Михайлівни Ємельянової два роки тому з'явилася крізна тріщина у стіні, через яку вільно можна просунути… руку! Жити у таких умовах неможливо, тому жінка перебуває у рідних.

У кімнаті сусідів стеля нависає просто над головами. У будинку поряд, з яким спільна покрівля, зсунулася черепиця, у дощ кімнати заливає вода. Після того, як Михайлов прибудував свою споруду безпосередньо до квартири Віри Федорівни Шевченко, її близькі вимушені у вікнах бачити стіни «заповзятливого» сусіда та почуватися, ніби у кам'яному мішку.

Михайлов діє безцеремонно, порушуючи не тільки будівельні вимоги та стандарти, але й норми моралі та закони людського співіснування. Його кілька разів штрафували, але зупинити чомусь не може жодна владна структура. То постає питання: «Чи є у місті влада?».

Як  відбирали землю

У 2009 році Михайлов за договором купівлі-продажу передав частину своєї будівлі підприємниці Л.С. Пипкіній і став представником її інтересів. Таємнича нова власниця, яка ніколи не навідується у двір, спромоглася оформити державний акт на частину загального двору, підробивши підписи мешканців. Про це у міськвиконкомі випадково дізналися Ганна Михайлівна та Віра Федорівна, коли прийшли туди із черговою скаргою. Виявляється, що дозвіл на користування 240 кв. метрами із 978 кв. метрів загального двору, в якому проживає семеро власників, працівники міськвиконкому щедрою рукою віддали одній підприємниці. Але ж земля у дворі не була приватизована та розділена по справедливості!

Жительки одразу повідомили про факт підробки міськвиконком та Центральний райвідділ міліції. У порушенні кримінальної справи правоохоронці відмовили, мотивуючи це тим, що Пипкіна не бажає свідчити про себе згідно зі статтею 63 Конституції (!), відтак міліція їй дозволила нічого не пояснювати по справі. Правоохоронці зробили запит до міськвиконкому, щоб одержати той самий документ із підробленими підписами. Але вже протягом року (!) відповідають заявникам, що міськвиконком їм не надсилає відповіді, тому справу розслідувати неможливо.

Скандал намагався «загасити» заступник міського голови В.І. Гуллєр. У своїй відповіді обуреним мешканцям на початку 2011 року він повідомив, що це рішення Миколаївської міськради було скасовано та пообіцяв: «Питання відведення земельних ділянок у власність мешканцям по зазначеній адресі буде вирішуватись у межах чинного законодавства з урахуванням інтересів власників майна».

Та дарма люди повірили красивим словам. Через три місяці після відміни несправедливого рішення пані Пипкіній… знову оформлюють частину загального двору із незрозумілим формулюванням «без згоди суміжних користувачів» та видають державний акт на землю. Але ж за законом не можна землю загального користування розділити без урахування інтересів кожного власника.

Втім жодним чином людей про це не повідомляли. Про те, що вони залишилися без частини двору, мешканці знову дізналися випадково.

Ганна Ємельянова: через тріщину в стіні видно двір.
 



Ходіння  по  інстанціях

Бездіяльність та байдужість усіх інстанцій, куди тільки не зверталися мешканці двору, змусили Ганну Ємельянову вийти під міськвиконком разом із донькою та півторарічним онуком, щоб заявити про свої права на житло та землю. Адже непридатний до проживання будинок, що наразі нагадує руїни, є спадщиною для маленького хлопчика. Хіба можна не турбуватися вже зараз про його майбутнє?

Міського голову Володимира Чайку пікетувальники буквально зупинили по дорозі на роботу. Все, чим допоміг Володимир Дмитрович, – призначив комісію за участю начальника відділу земельних ресурсів міськвиконкому Олександра Мороза та першого заступника мера Юрія Андрієнка. Після відвідування ними напівзруйнованих будинків чомусь ніяких протоколів не з'явилося, а Михайлов тишком-нишком продовжив будівництво.

Володимир Чайка, мабуть, вже не пам’ятає, що він обіцяв мешканцям, а саме – висадити між будинком та ближньою заправкою сквер, щоб компенсувати шкідливі викиди, що «вихлюпує» заправка. Замість зеленої зони люди мають напівзбудовану станцію техобслуговування, діяльність якої, у разі початку роботи, навряд чи покращить екологічний стан довкілля. Виходить, свої обіцянки мер не виконує, а, навпаки, – всіляко потурає бізнесмену Михайлову в його протиправних діях?

В Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка повинна контролювати хід будь-якого будівництва, протягом кількох років на будівництво дивилися ніби крізь рожеві окуляри. У кожній відповіді мешканцям зазначалося, що будівництво йде відповідно до проекту, підписаного головним архітектором, а призначення споруди – житловий будинок. Коли ж кількість скарг перевищила критичну межу, в інспекції прийняли радикальне рішення: про «знесення житлового будинку за адресою: пр. Леніна, 286, у Миколаєві». Цей припис із незрозумілих причин не виконаний досі. Мешканців будинку навіть не повідомили про причину невиконання цього розпорядження. А спірна споруда, як і раніше, стоїть на місці.

Звернулися постраждалі і до суду. Другий рік поспіль у Центральному районному суді розглядається справа щодо відшкодування збитків, які сусідам завдав Валерій Михайлов унаслідок пошкодження будинків. За цей час відбулося лише одне засідання, змінилося три судді, а «віз і нині там». Старенькі будинки тим часом розвалюються дедалі більше. Відтак люди небезпідставно побоюються, що поки триватимуть судові розгляди, вони втратять своє майно.

Судитися, судитися і судитися

Проте саме до суду, ніби це – панацея у вирішенні всіх конфліктів, у черговий раз направляють людей у міськраді, міськвиконкомі, прокуратурі. Можновладці стверджують, що подібні конфлікти – це виключно компетенція суддів. Але ж при цьому лицемірно замовчують, що ситуація була створена та загострена до крайності передусім несправедливими рішеннями влади, безвідповідальними діями посадових осіб та свавіллям підприємця, якому до всього байдуже. Інтереси та законні права кількох сімей при цьому відкрито ігнорувалися. Міські депутати та працівники міськвиконкому, вже знаючи про те, що підписи мешканців підроблені, а люди очікують на розподіл землі у дворі для всіх, усе ж знаходять «спосіб» віддати Пипкіній більшу частину двору. Міліція не бачить у доведеному факті підробки підписів складу злочину, який, між іншим, законами України кваліфікується як кримінальний. А держбудінспекція ніяк не помічає зруйнованих стін будинків сусідів.

Невже Валерій Михайлов такий впливовий підприємець, що йому вдається діяти, легко обходячи закон? Ні до кого не прислухаючись, безперешкодно робити те, що він задумав? Можливо, він наповнює міський бюджет великими сумами податків? Або відомий як великий благодійник? Чому для нього відкриті усі двері, які миттєво захлопуються перед пересічними мешканцями міста? Цікаво, що ж надає йому такої впевненості у власній безкарності за протизаконні дії?

На завершення хочеться зазначити, що будівництво спірного будинку сьогодні перебуває на контролі у Миколаївській обласній державній адміністрації. Втім рішення приймають депутати міськради, від позиції яких залежить доля власників пошкоджених будинків. У вересні на депутатській комісії міськвиконкому із земельних питань планується розглядати «справу Михайлова та його сусідів». Чи сприятиме вердикт народних обранців установленню справедливості? Ми обов’язково дізнаємося про це рішення та повідомимо про розвиток подій на сторінках «РП».

Тетяна ФІЛІППОВА

Сообщение:

*

НОВОСТИ