Братщина: розбудовуючи рідний край

Новости, Общество

  21 Янв , 2013

Яким видався 2012 рік для віддаленого, маленького за територією та чисельністю населення Братського району? Що вдалося реалізувати, а поки що ні, і чому? Про головні підсумки минулого року ми попросили розповісти голову Братської районної державної адміністрації Тетяну Петрівну ПІДБОРСЬКУ.

– Звичайно, аналізуючи соціально-економічний розвиток Братщини, насамперед слід зважати на те, що наш регіон – суто сільськогосподарський. Відтак великою мірою економіка району залежить від погодних умов. А вони минулого агросезону були вкрай несприятливими. Всі знають, що аномально суха осінь та зима, спека навесні негативно позначилися на вегетації основних культур, зокрема зернової групи. Через це більша частина озимих посівів була втрачена.

Але, попри важкі умови, хлібороби Братщини спрацювали на межі можливостей і, вважаю, домоглися достойного як для таких природних катаклізмів урожаю. Ранніх зернових культур ми зібрали 39 тисяч тонн. Це, порівняно з середніми показниками, дуже мало, до прикладу, 2011 року вал становив 112 тисяч тонн хліба. Проте є й позитив: зерно минулорічного врожаю практично все було другого та третього класу, тобто продовольчим. Це дало змогу господарствам поліпшити власні фінансово-економічні показники.

– Напевно, за такої форс-мажорної ситуації виконати завдання по наповненню регіональних ресурсів продовольчого зерна було надто складно?

– Авжеж, зробити це було проблематично, м’яко кажучи. Проте аграрії Братщини майже виконали планові показники, відвантаживши в засіки Регіонального ресурсу 820 тонн добірного зерна. Коефіцієнт виконання – близько 80 відсотків – є чи не найкращим у Миколаївській області.

Братський районний будинок культури після реконструкції.
 

За те, що зробили значний внесок у формування продовольчої безпеки регіону, я безмежно вдячна керівникові ПрАТ «Добробут», депутату обласної ради Олександру Миколайовичу Мезніку, котрий додав до хлібної комори Миколаївщини 400 тонн зерна, та депутату районної ради, директору ППАФ «Вікторія» Віктору Івановичу Степанову, який забезпечив надходження ще 300 тонн збіжжя. Це – керівники з великої літери, які дбають не лише про високі аграрні технології та добробут власних господарств, а й простягають руку допомоги насамперед городянам, запобігаючи таким чином різкому зростанню цін на хліб. Як досвідчені аграрії і В.І. Степанов, і О.М. Мезнік чудово розуміли, що ціна на хліб буде високою, але це була принципова позиція цих людей: відмовитися від додаткових прибутків заради надання допомоги землякам, насамперед із числа соціально вразливих верств населення. І за це названі мною особистості заслуговують на найщиріші слова подяки та визнання від суспільства.

9 травня 2012 року. Відкриття Меморіального комплексу в с. Миролюбівці.
 



– Що ж, сподіваємось на кращу ситуацію на полях наступного сезону. Про що наразі свідчить озиме поле?

– Дякувати Богові, станом на сьогодні (бесіда відбулася 11 січня. – А.Т.) посіви нівроку. Досить задовільний сніговий покрив убезпечив озимину від 20-градусних морозів, що вже лютували цієї зими. Загалом же хлібороби району кинули насіння в землю на площі майже 30 тисяч гектарів, що навіть більше показників усіх попередніх років. Залишається сподіватися, що погода не підведе й надалі.

– Зважаючи на непростий рік, яким виявився бюджетний процес?

– Виконання районного бюджету становило 107 відсотків. Також були виконані й кошториси всіх сільських рад району. Це дало змогу безперебійно фінансувати бюджетну сферу та наповнювати реальним змістом програми соціально-економічного розвитку Братського району. Ба, більше: галузь освіти фінансувалася безперебійно. Вчителів не відправляли у відпустки за власний рахунок, і навіть усі виплати за літній період педагоги отримали до 20 червня.

– Напевно, Тетяно Петрівно, стале та в повному обсязі наповнення бюджетів дає змогу вирішити певні, часом наболілі питання соціально-культурного розвитку регіону?

– Звичайно, кошти використовувалися на поточний ремонт об’єктів бюджетної сфери, з метою поліпшення стану закладів освіти та культури, медицини тощо. Зазначу, що доброю традицією для братчан стало відкриття напередодні Нового року дитячих садочків. Напередодні 2011 року ми запалювали ялиночку в Миролюбівському ДНЗ, торік гостинно відчинив двері для малечі Соколівський дошкільний навчальний заклад. А зовсім недавно, в останніх числах грудня, громада села Михайло-Жукове зібралася на урочистості з нагоди відкриття у селі дитячого садка.

До Країни знань – на щойно подарованому шкільному автобусі!
 

– Якщо можна, нам і, напевно, читачам «РП» хотілося б більше конкретики. У чому полягала і яким саме чином вирішувалася проблема дошкільнят та їхніх батьків, до прикладу, у Михайло-Жуковому?

– Так, справді, ще донедавна це була велика незручність для батьків з малими дітьми: щодня відвозити своїх дітей із Михайло-Жукового до діючого ДНЗ у Григорівці, а це значна відстань. Тож, зважаючи на побажання місцевої громади, з бюджету Григорівської сільської ради були виділені кошти на ремонт та переобладнання під дитячий садок частини шкільної будівлі. Але на цьому ремонтні та оздоблювальні роботи не закінчилися. З метою створення більш затишних умов для виховання й навчання дошкільняток, робоча група райдержадміністрації прийняла рішення спрямувати 50 тисяч гривень на подальший розвиток Михайло-Жуковського ДНЗ. Це – кошти Державної субвенції компенсації ризику населенню, яке проживає на території зони спостереження. Тепер залишається дочекатися відповідного рішення Мінрегіону, а потім затвердити проект на сесії районної ради.

Але це не єдина радісна подія, що очікувала минулого року на мешканців Григорівської сільської ради. Торік у селі Григорівці було відкрито сучасний фельдшерсько-акушерський пункт.

В оновленому Улянівському ДНЗ.
 

Де взяли кошти на ремонт? У цьому – неабияка заслуга Григорівського сільського голови Валентина Івановича Єфименка. Навіть у несприятливий, посушливий рік керманичу місцевої громади вдалося згуртувати землекористувачів, котрі кожен як зміг посприяли вирішенню суспільно корисної справи.

Загалом від ініціативності та принциповості сільського голови, депутатів сільської ради залежить багато чого. Ось в Улянівці лише перше скликання працює сільським головою Неля Олександрівна Собко. Але за короткий проміжок часу зроблено чимало – відкрито один і відремонтовано другий дитячий садочок, встановлено пам’ятний знак до Дня Перемоги, вирішено питання водопостачання. Значно поліпшився й благоустрій населених пунктів сільської ради. А все завдяки тому, що Неля Олександрівна знайшла спільну мову із ініціативними земляками, налаштувала громаду на добрі справи.

– І все ж визначальну, вирішальну роль у соціально-економічному та культурному житті Братського району відіграють великі базові підприємства, чи не так?

– Погоджуюсь із Вами. Окрім суто виробничих показників та наповнення місцевих бюджетів, ці сільгосппідприємства дбають і про розвиток соціальної сфери. Назву такі відомі за межами нашого району та області товариства, як ПрАТ «Добробут», СТОВ ім. Мічуріна, ССПП «Куйбишева» та інші. Так, те ж товариство ім. Мічуріна за власні кошти недавно проклало новенький водогін, що забезпечив якісною водою мешканців сіл Новокостянтинівки, Трудолюбівки, Надеждівки та Новопетрівки. Крім того, за кошти підприємства будується підвідний газопровід до маленьких сіл Трудолюбівка та Новопетрівка. Це – ініціатива керівника базового господарства Олександра Васильовича Бачина.

Тетяна Підборська відвідує учасника бойових дій А.Г. Тихонюка.
 

– Гадаю, і жителям усього Братського району 2012 рік запам’ятається надовго. Адже після 10-річного «простою» нарешті запрацював районний Будинок культури, сталася ця довгоочікувана подія наприкінці жовтня. І красень-будинок, на мою думку, міг би бути візитівкою навіть обласного центру – простора і затишна глядацька зала, сучасна музична апаратура, безліч допоміжних приміщень…

– І за це все ми дуже вдячні губернатору області Миколі Петровичу Круглову, який усіляко сприяв будівництву районного осередку культури на всіх його етапах. Тож тепер аматори культури району мають чудові умови для занять танцями і вокалом, виявляти інші власні здібності та таланти. Є в нас відтепер і місце, де ми можемо достойно провести районні свята та відзначити визначні дати.

До речі, цьогоріч, орієнтовно у березні, відбудеться церемонія нагородження переможців уже третього районного конкурсу «Людина року Братщини». Безперечно, саме відродження районного Будинку культури буде визначено як «Подія року». Як завжди урочисто братчани вшанують і «Людину року-2012», і лауреатів ще більш як 20-ти номінацій.

Хоча, принагідно зазначу, що непересічних, знакових подій минулого року було чимало – взяти бодай відкриття величного Меморіалу творцям Великої Перемоги та проведення ІІ Всеукраїнського фестивалю «Мій рідний край» у с. Миролюбівці, які здійснені за ініціативою депутата обласної ради, директора ПрАТ «Добробут» О.М. Мезніка. Широке коло учасників та глядачів зібрав районний конкурс «Культура: від села до села». Обопільний обмін концертами між сільськими радами нікого не залишив байдужим! А перемогли аматори Новокостянтинівської сільської ради, де керівник місцевого господарства О.В. Бачин створив чудові умови для розвитку культури.

– А що готує братчанам рік 2013-й?

– Планів чимало, а серед найближчих приємних подій – відкриття після капітального ремонту Миколаївського дошкільного навчального закладу, дитячої юнацько-спортивної школи та багато інших корисних справ.

– Дякую, Тетяно Петрівно, за змістовне інтерв’ю. Успіхів у роботі!

Вів інтерв’ю Андрій ТЮРІН

Сообщение:

*

НОВОСТИ