Море життя Семена Тупайла

Новости, Общество

  28 Янв , 2013

Він народився одразу після сумнозвісного 37-го року, в невеличкому містечку на вкритому лісами Поліссі. Але по війні батьки переїхали на Миколаївщину, й саме з нашим південним степовим краєм пов’язано все його свідоме життя. І ще родзинка до біографії нашого героя: Семенович Володимир Тупайло з’явився на світ Божий в один день і рік (!) із видатним поетом, співаком і актором, своїм подвійним тезкою – Володимиром Семеновичем Висоцьким.

Та на початку біографії небесні світила аж ніяк не сповіщали хлопцеві зіркового життя. Тяжке повоєнне дитинство у селі Лиса Гора на Первомайщині, втім, як і у всього тогочасного покоління, перші випробування долі. Але худорлявий та трохи сором’язливий Сьома, завдяки природній працелюбності та непохитності у досягненні мети, впевнено долав одну життєву сходинку за іншою. Міцні знання, здобуті в сільській школі, дозволили парубкові набрати найвищий бал при вступі до Миколаївського педінституту, а за декілька років – закінчити виш з відзнакою.

Хтозна, скільки подібних відзнак було у житті Семена Тупайла в подальшому, – не злічити. У професійному і творчому доробку педагога і журналіста – медаль «За доблестный труд», звання лауреата обласної премії ім. Миколи Аркаса, тричі він переможець конкурсу «За кращий публіцистичний твір» ім. В’ячеслава Чорновола, і стільки ж Семена Володимировича віншували як володаря престижної журналістської нагороди «Золоте перо». Про інші ж грамоти, подяки, дипломи ювіляра скромно умовчимо – виключно через брак дефіцитної газетної площі.

Звісно ж, десятиліття самовідданої, творчої праці не були прожиті марно. Викладаючи українську мову та літературу в Миколаївському коледжі культури і мистецтв та інших освітніх закладах, Семен Тупайло підготував сотні відомих нині філологів та просто знавців рідної мови, майбутніх учителів та керівників. І безупинно пропагував співучу мову, що дісталася йому в дорогоцінний спадок від батьків.

Власне, великою мірою саме необхідність захисту української мови на більш вагомому суспільному рівні привела щирого патріота Семена Тупайла до газетярських теренів. 1994 року С.В. Тупайла було зараховано до штату редакції тоді ще «Радянського Прибужжя» на посаду кореспондента відділу історії та національного відродження, а його «хрещеним батьком» став знаменитий поет, майбутній Шевченківський лауреат Дмитро Кремінь. Невдовзі побачила світ нова рубрика, котра одразу ж завоювала популярність серед читачів обласної газети, – «А мова – як море». Відтоді вийшло сотні випусків «Мови…», в яких автор відстоював державний статус солов’їної, розповідав про її культуру та поборників української мови на Миколаївщині – науковців, учителів, митців… А загалом з-під справді золотого пера Семена Володимировича народилося тисячі газетних публікацій у місцевій пресі.

Що ще додати до портрета Семена Тупайла? Всі, власне, і так знають, що Семен Володимирович – порядна та скромна людина, турботливий батько і чоловік, люблячий дідусь. А ще – людина воістину енциклопедичних знань, надійний друг та мудрий наставник.

Завтра Семену Володимировичу Тупайлу виповнюється 75. З нагоди славної дати бажаємо ювілярові козацького здоров’я та кавказького довголіття, творчої та життєвої наснаги на довгі роки.

З роси і води, колего!

Колектив «Рідного Прибужжя»

Сообщение:

*

НОВОСТИ