100‑річний ювілей

26 червня 2013 року виконком Миколаївської міської ради прийняв рішення про встановлення меморіальної дошки на житловому будинку, в якому мешкав видатний корабел Володимир Миколайович Андріанов.

Володимир Миколайович народився у Миколаєві 28 липня 1913 року. До 1928-го він навчався в трудовій школі № 19, потім – у профтехшколі № 1 міста Миколаєва. У 1931 році Володимир Андріанов вступив до Миколаївського кораблебудівного інституту, який закінчив у 1936 році, отримавши диплом інженера-механіка. У цьому ж році він приступив до роботи на заводі імені 61 комунара механіком енергоцеху, а потім до червня 1941 року працював начальником цього ж цеху. У червні 1941-го наказом Наркома суднобудівної промисловості СРСР був призначений на завод імені Андре Марті (нині Чорноморський суднобудівний завод) на посаду начальника енергоцеху. На цьому підприємстві В.М. Андріанов пропрацював до 13 серпня 1941 року, брав активну участь у демонтажі і відправці в глибокий тил цінного устаткування.

У листопаді 1943-го приступив до роботи в Москві уповноваженим Наркосудпрома по миколаївському заводу імені 61 комунара і включений до складу спецбригади по організації відновлення і введення в експлуатацію заводу після звільнення міста Миколаєва від фашистів.

28 березня 1944 року, в день визволення м. Миколаєва, він був вже на заводі імені 61 комунара. Працював головним енергетиком, начальником монтажного цеху, заступником директора цього ж заводу.

17 січня 1963 року В.М. Андріанов обраний головою Миколаївської обласної (промислової) Ради депутатів трудящих. 3 березня 1963-го В.М. Андріанов обирається депутатом Верховної Ради УРСР VI скликання.

З 11 червня 1965 року В.М. Андріанов – директор заводу імені 61 комунара.

За час директорства В.М. Андріанова побудовані китобійні судна «Вал», «Лоцман», «Бакен», 30 рефрижераторних суден типу «Сибирь», у тому числі «Молодая гвардия» (1966), «Имени 61 коммунара» (1967), «Ханс Пегельман» (1968), «Альбена» (1969), «Маршал Малиновский» (1970), «Алмазный» (1971), «Гранитный» (1972) і вісім рефрижераторів типу «50 лет СССР», у тому числі «Берингов пролив» (1973), «Пролив Лаперуза» (1973), і «Пролив Санникова» (1974). Ці рефрижераторні судна приймали від добувних і переробних суден у районах промислу морожену рибу, консерви, рибне борошно. При цьому вони доставляли рибалкам паливо, воду і провізію. Такі потужні рефрижераторні судна в СРСР були побудовані уперше.

12 березня 1967 року В.М. Андріанов обраний депутатом Верховної Ради УРСР VII скликання.

За керівництва В.М. Андріанова побудовано спеціальний корабель комплексного постачання «Березина» (1972-1977) проекту 1833. Він призначений для постачання та забезпечення кораблів і суден ВМФ боєзапасом, паливом і іншими вантажами у відкритому морі. Канатні дороги типу «Струна» на цьому кораблі дозволяли перевантажувати торпеди і ракети з корабля на корабель під час ходу при значному хвилюванні моря.

Період керівництва заводом В.М. Андріановим ознаменувався впровадженням передових методів організації праці і технологій, які згодом знайшли широке застосування на інших суднобудівних заводах. Наприклад, упровадження на підприємстві автоматичної системи управління виробництвом (АСУВ). Завод імені 61 комунара не лише першим серед усіх суднобудівних заводів СРСР розробив і впровадив основи АСУВ у виробництво, але і був також визнаний головним підприємством галузі.

13 червня 1971 року В.М. Андріанова обирають депутатом Верховної Ради УРСР VIII скликання.

Особливою гордістю працівників заводу був випуск високоякісних товарів для населення. Підвищений попит мали побутові меблі, на тлі їх дефіциту тоді в СРСР. Це прекрасні комунарівські «стінки», дивани-ліжка, крісла-ліжка, книжкові полиці і багато що інше.

В.М. Андріанов приділяв особливу увагу й питанням культури виробництва і праці, поліпшенню санітарних і побутових умов працівників заводу. До нього цими проблемами займалися недостатньо. Паралельно з рішенням основних виробничих завдань він ставив завдання перед керівниками підрозділів щодо вирішення питань поліпшення умов праці, побуту і відпочинку людей. І практично усі вони вирішувались у найкоротші терміни. Реконструйований піонерський табір у Мар’їній Рощі. Побудована база відпочинку «Чорноморка» на Лагерній косі в Очаківському районі.

У той період завод ім. 61 комунара був об’єктом передового досвіду для інших підприємств міста і галузі.

Трудовий подвиг В.М. Андріанова був відзначений урядовими нагородами: орденом Леніна (1971), трьома орденами Трудового Червоного Прапора (1963, 1966, 1967), медалями «За трудовое отличие» (1950), «За трудовую доблесть» (1954), «За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.» (1945) та іншими медалями. У 1973 році він нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради УРСР.

29 травня 1978 року В.М. Андріанов помер. Похований на Миколаївському міському кладовищі.

Є.Г. Горбуров, К.Є. Горбуров, кандидати історичних наук

Сообщение:

*

НОВОСТИ