Обережно, корупція!

Корупція в нашій країні справедливо сприймається суспільством як складне соціальне явище, органічна частина нашого повсякденного життя, що негативно впливає на всі аспекти політичного і соціально-економічного розвитку держави, загрожує демократії і правам людини, реалізації принципу верховенства права, підриває соціальну справедливість, легітимність публічних інституцій, добробут, завдає шкоди національній безпеці.

Отже, корупція стала універсальною проблемою. Вона найбільше вражає систему відносин громадян з органами державної влади та місцевого самоврядування в процесі реалізації першими своїх конституційних прав. Така ситуація підриває основи ідеології суспільства, так як громадяни починають сприймати корупцію як «спрощену форму» отримання адміністративних послуг.

За останній час в Україні на всіх рівнях влади започатковані і продовжують вживатися суттєві комплексні заходи щодо подолання не тільки окремих проявів корупції, а й докорінних змін у ситуації з цієї проблеми.

Прийняття нового антикорупційного законодавства – відправна точка в процесі протидії, запобіганні і саме боротьби з корупцією. Одна з першочергових завдань вказаного державного підходу – змінити переконання більшості громадян в необхідності вирішувати свої питання в органах влади через незаконну винагороду. Крім того, необхідно виховувати непримиренність населення до корупції, переконати людей в спроможності держави покарати чиновника за вчинені правопорушення.

У Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції» визначено, зокрема, наступні заходи, що пов’язані з діяльністю державних службовців: 1) встановлення спеціальних обмежень: обмеження щодо використання службового становища; обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності; обмеження щодо одержання дарунків (пожертв); обмеження щодо роботи близьких осіб; обмеження щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування; 2) фінансовий контроль; 3) урегулювання конфлікту інтересів; 4) кодекси поведінки; 5) антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів; 6) вимоги щодо прозорості інформації; 7) заборона на одержання послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Одним із ключових моментів стратегії боротьби з корупцією слід вважати діяльність компетентних органів, спрямовану на забезпечення невідворотності відповідальності винних. За вчинення корупційних правопорушень особи, уповноважені на виконання функцій держави, притягуються у встановленому законом порядку до: кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності.

Слід зазначити, що новим законодавством змінено систему адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, яка діяла раніше, та чітко розмежовано вимоги застосування кримінальної та адміністративної відповідальності за скоєння корупційного діяння. Важливою зміною є скасування ст. 172-2 і 172-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення обмежень щодо використання службового становища, пропозиція або надання неправомірної вигоди). Відповідальність за такі правопорушення передбачена Кримінальним кодексом України, крім того, стаття 368 КК України «хабар» в новій редакції закону звучить як – прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.

Відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, у триденний строк з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення.

Для того щоб у правоохоронних органів не з’являлись підстави порушувати кримінальні справи відносно будь-яких фактів отримання неправомірної вигоди, кожен повинен звернути більш пильну увагу на встановлені законом обмеження.

Ю.О. КРАВЧУК, провідний спеціаліст ВКРтДС Головного управління юстиції у Миколаївській області

Сообщение:

*

НОВОСТИ