Про те, як інваліда «нагріли»

Андрій Шупер – інвалід з дитинства, котрий, не маючи власного даху над головою, довгі роки тулився з матір’ю Світланою Сергіївною та численними родичами в малюсінькій хатці в одному з віддалених мікрорайонів Миколаєва. Тож неважко уявити, якою була радість Андрія та його рідних, коли три з половиною роки тому молодому чоловікові в міській раді таки вручили довгоочікуваний ордер на проживання в гуртожитку, який числиться на балансі Спеціалізованого комунального підприємства «Гуртожиток». Утім радість інваліда була недовгою…

Вселили в «убиту квартиру» з дірявою батареєю…

– Ордер нам вручили 28 лютого 2010 року, – розповідає Світлана Шупер, – проте про це рішення ми знали заздалегідь, до того ж нам повідомили, в якому саме гуртожитку і в якій кімнаті поселять Андрія. Тож іще 31 січня ми навідалися до гуртожитку по вулиці Горького, 2б, щоб ознайомитися з умовами проживання. Те, що квартира «убита» й потребує невідкладного ремонту, стало зрозуміло, щойно ми переступили поріг кімнати № 81. Але нас тоді більше занепокоїло інше: із батареї опалення точився безперервний потік гарячої води, що створювало небезпеку затоплення квартир, які розташовані нижче. До речі, в кімнаті, що розташовувалася на п’ятому поверсі, зі стелі вже почала капати вода.

Оскільки це був вихідний день, то Шупери попросили слюсаря СКП «Гуртожиток» Олександра, який мешкав у цьому ж гуртожитку, відключити стояк опалення. А вже наступного дня, в понеділок 1 лютого, Світлана Сергіївна звернулася до ЖЕКу. Слюсар, який прийшов ліквідовувати наслідки аварії, відрізав батарею від стояка та, за допомогою гнучкої трубки, закільцював його – з тим, щоб усі інші мешканці квартир мали змогу отримувати тепло.
 

Андрій Шупер: без тепла, але з надією на справедливість.
 

І тут акцентуємо вашу увагу на тому, що факт аварії та відрізання батареї у кімнаті № 81 від системи опалення будинку не був оформлений відповідним актом з боку майстра СКП «Гуртожиток» С.М. Драгомощенко (саме Світлана Миколаївна закріплена за гуртожитком по вулиці Горького, 2б, фактично виконуючи функції коменданта гуртожитку). І це попри те, що на цьому неодноразово наполягала мати Андрія Шупера! Цей момент стане ключовим у світлі всіх подій, що мали місце у майбутньому.

Щоправда, як згадує Світлана Шупер, майстер комунального підприємства пропонувала встановити їм інші батареї, проте вони також були старі й могли спричинити аналогічну аварію будь-якої миті. Це б звело нанівець усі ремонтні роботи у квартирі та неабияк погіршило й без того вкрай незадовільне матеріальне становище інваліда з дитинства. Зважаючи на це, Світлана Шупер відмовилася від пропозиції: ось зробимо ремонт, тоді й купимо самі та встановимо новеньку батарею, а також індивідуальний прилад обліку теплової енергії – з тим, щоб не переплачувати за доволі недешеву комунальну послугу.

За словами Світлани Шупер, протягом майже двох років вона зверталася то в СКП «Гуртожиток», то в ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» – з тим, щоб було складено акт про те, що в кімнаті її сина немає опалювальних приладів. Цей документ дав би змогу Шуперам звернутися в теплопостачальну організацію і довести, що з моменту вселення Андрія батареї в кімнаті не було. Але – все марно. «В одній конторі казали, щоб зверталася до іншої, а там мене «футболили» у зворотному напрямку. І так – декілька разів…».

Проте нарахування за нібито спожиту Андрієм Шупером теплову енергію весь цей час здійснювалися справно – місяці у місяць. І лише у листопаді 2011 року ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» було складено акт про ізоляцію стояка у кімнаті № 81. З цього моменту нарахування припинилася, втім ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» не відмовилося від фінансових претензій до А. Шупера, запропонувавши йому заплатити борг за спожиту теплову енергію, причому у заборгованість включили не лише період проживання Андрія протягом майже двох років – з моменту фактичного вселення у березні 2010 року і по листопад 2011 року, а й… навіть близько 1 тисячі гривень за попереднього мешканця квартири, котрий помер. Одне слово, сюжет класичного твору Гоголя «Мертві душі» виявився актуальним і в наші дні.

– Звісно, – каже Андрій, – ми відмовилися платити борг за мертву людину, що тут проживала до нас, а також комунальні послуги, які жодного дня не споживали самі.

Судові терни

У 2011 році ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» звернулося до Ленінського суду, щоб «вибити» борги з інваліда. І лише після того, як тепловики «побачили», що в кімнаті № 81 змінився наймач, позивачем було зменшено свої претензії до 1001,25 гривні, що складалися із боргу за спожиті послуги з теплопостачання, інфляційних та трьох процентів річних.

У квітні 2013 року «Миколаївоблтеплоенерго» повторно звертається до Ленінського районного суду м. Миколаєва із позовом про стягнення з А.В. Шупера зазначеної суми. У своїх вимогах комунальне підприємство посилалося на те, що Андрій Шупер проживає в кімнаті № 81 по вул. Горького, 2б у Миколаєві та є споживачем послуг з теплопостачання. Суддя І.В. Коваленко, посилаючись на цілу купу різних норм законів та нормативних актів, прийшов до висновку, що Андрій Шупер був споживачем послуг з теплопостачання, а оскільки з актом-претензією до виконавця послуг не звернувся, то навіть факт припинення постачання послуги не є підставою для звільнення його від фінансових зобов’язань Тобто високий суд фактично сказав інвалідові: було в тебе в квартирі тепло чи ні, вселився ти в квартиру з батареєю чи ні, нас це не цікавить – діставай з кишені одну тисячу 230 гривень та ще й 66 копійок (з урахуванням судових витрат).

– Для інваліда дитинства це сума непідйомна, – каже мама Андрія. – Із пенсії у 900 гривень, а нещодавно було всього 800 грн., щомісяця 500-600 гривень витрачається на ліки. Син дуже хворий – часто втрачає свідомість, травмуючись при цьому, йому ні в якому разі не можна нервувати. Попри це, він змушений працювати, аби хоч якось вижити. Проте, – як наголошує в бесіді зі мною Світлана Сергіївна, – навіть за такої скрути ми б якось оплатили цей борг, якби він був справедливим та обґрунтованим. Платити ж за повітря ми не будемо.

У надії на справедливість А. Шупер звертається до Апеляційного суду Миколаївської області, таі в цьому оплоті правосуддя служителі Феміди також винесли невтішний для інваліда вердикт. Суд другої інстанції фактично продублював рішення своїх колег з райсуду, зазначивши, зокрема, що доводи захисту не заслуговують на увагу, «оскільки відповідач не відмовлявся у встановленому порядку від надання послуг з централізованого опалення, а відмовився від них відповідно його письмової заяви на адресу позивача тільки 3 листопада 2011 року».

Позиції сторін

Звісно ж, я поцікавився позиціями з цього конфлікту з боку їх безпосередніх учасників, двох комунальних підприємств – ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» і СКП «Гуртожиток».

– Люди, які наразі проживають за адресою вул. Горького, 2б, кімн. 81,звернулися к нам вперше лише 2 листопада 2011 року, – розповів директор ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» Володимир Березницький. – У своєму зверненні вони попросили нас зафіксувати факт відсутності опалювального приладу. 9 листопада наш представник виїхав на місце та склав акт, констатувавши, що опалювального приладу немає, проте стояк не був заізольований, отже, певна віддача тепла у навколишнє повітря мала місце. Але, попри це, ніяких нарахувань на А. Шупера ми вже не здійснювали.

– Чи може Ваше підприємство списати ці борги, адже мешканець квартири фактично не користувався послугами з теплопостачання?

– Мені від душі шкода інваліда. Але ж ці нарахування включені в баланс підприємства, тож підставою для списання боргів може бути лише рішення суду. Боргу могло б і не бути, проте ніяких звернень до листопада 2011 року від А. Шупера до нас не надходило, жодних актів та повідомлень від СКП «Гуртожиток» – також. Якби навіть майстер дільниці з СКП «Гуртожиток» просто б повідомила нас, що в кімнаті немає батареї, для нас достатньо було б і цього, щоб припинити нарахування. Загалом, власник будинку повинен був нас поставити до відома, що в такій-то кімнаті проведено реконструкцію системи опалення.

Чому цього не було зроблено?

Відповідь на це запитання намагався знайти в СКП «Гуртожиток», проте керівник цього комунального підприємства Олег Солтис, котрий сам же і призначив мені зустріч, в обумовлений час на робочому місці був відсутній. Секретарка приймальні повідомила, що Олег Петрович «виїхав у невідкладних справах до міськвиконкому». Що ж, у депутата міської ради й справді є чимало нагальних справ, тож про проблеми інваліда вдалося поспілкуватися з майстром дільниці С.М. Драгомощенко. Саме вдалося, бо спочатку Світлана Миколаївна відмовлялася від розмови, мовляв, потрібно отримати дозвіл «вищого керівництва». І лише після отриманого телефонного дзвінка від начальника окреслила своє бачення ситуації.

Насамперед, С.М. Драгомощенко зауважила, що з приводу відрізаної батареї та укладення договору вона рекомендувала Андрієві Шуперу та його матері звернутися до теплопостачальної організації.

– Чи був Вами складений акт про те, що працівники вашого підприємства відрізали батарею?

– Ні, тому що на момент аварії не було господаря квартири.

– Але ж господар, точніше, його повноважний представник – СКП «Гуртожиток», адже на той час у кімнаті ніхто не був зареєстрований?

– Батарея була знята, однак стояк не ізолювався, тож він функціонував, як і раніше (?!! – А.Т.), – сказала, як відрізала, Світлана Миколаївна. – Взагалі акт залиття складається лише у випадку аварійної ситуації, коли залита підлога, сусіди (а як же вода, що вже почала капати на голови сусідів на нижчому поверсі?  – А.Т.).

– Ви поселили інваліда в квартиру, яка взагалі не мала опалювального приладу!

– Бо Світлана Шупер відмовилася ставити батарею, яка була у вжитку.

– Але ж на момент аварії вона не була наймачем квартири!

– Ну, на 90 відсотків вона знала, що вселиться в цю квартиру.
Що ж, на всі питання у комунальників є нібито логічні відповіді. Ось тільки пані Драгомощенко чомусь не згадала Наказ Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.05, яким передбачено, що «у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт», який підписують майстер технічної дільниці, майстер ремонтної дільниці, слюсар-сантехнік, представник організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення, представник власника будинку. І зовсім необов’язково, щоб у цій квартирі хтось проживав на момент аварії. Отже, акт потрібно було скласти. До того ж у Наказі нічого не говориться про ступінь залиття.

АЛЕ ЦЬОГО ЗРОБЛЕНО НЕ БУЛО! До чого призвела халатність відповідальних працівників СКП «Гуртожиток», Андрій Шупер та його мати сповна відчули на собі.

Що далі?

Адвокат Андрія Шупера Вікторія Радкевич не приховує свого обурення:

– Встановивши у рішенні суду, що у відповідача в результаті аварії було демонтовано прилади обігріву ще до моменту його фактичного вселення до кімнати в гуртожитку, а також відсутність договору про надання послуг теплопостачання, Ленінський районний суд виніс незаконне і необґрунтоване рішення про стягнення заборгованості з інваліда з дитинства за послуги, які відповідачем не отримувалися. Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу, та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Усі ці принципи, зазначені в ч. 3 ст. 509 ЦК України, було порушено судами першої та апеляційної інстанції, які несправедливо присудили інваліду з дитинства сплатити борг за послуги, які не надавались, без договору, який не укладався.

Загалом, як підкреслила захисниця прав інваліда, в Україні відсутні акти цивільного законодавства, які б передбачали, що факт проживання відповідача є підставою сплачувати за послуги, які не надавались. До того ж у статті 19 Закону України «Про теплопостачання» недвозначно написано, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Здавалося б, у судів були всі повноваження встановити, що Андрій Шупер, заселившись у кімнату без опалювальних приладів, тепловою енергією не користувався. Але чомусь цього зроблено не було.

Як наслідок – Андрієві Шуперу вже надзвонюють представники виконавчої служби, щоб виконати цей принаймні негуманний вирок Феміди. Але що здерти з бідного інваліда – незрозуміло: в обідраній кімнаті з усіх цінностей є хіба що унітаз, котрий Шупер встановив за власний кошт…

Андрій ТЮРІН
Фото автора

P.S. Днями адвокат Андрія Шупера подала касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області, в якій просить скасувати це рішення та передати справу на новий розгляд у суд першої інстанції.
 

Сообщение:

*

НОВОСТИ