Чи доказовий плагіат?!

Позитивну відповідь на поставлене в заголовку запитання дає відомий миколаївський адвокат Сергій Білик. Принаймні Сергій Іванович має «за плечима» декілька виграних справ, в яких розглядалося використання без дозволу чужої інтелектуальної власності. Ми попросили правника розповісти про суть цих досить незвичних в юридичній практиці судових процесів.

– В усіх випадках, – узяв слово С.І. Білик, – йшлося про порушення авторських прав авторитетного миколаївського вченого – директора Інституту історії та права МНУ ім. В.О. Сухомлинського, доктора історичних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України Миколи Шитюка. Його наукові праці підступно використовувалися іншими особами для написання «власних» наукових монографій.

– Якщо конкретніше, про що саме йдеться?

– 29 серпня у вашій газеті, на сторінці 18-й, була надрукована інформація обласного Центру пошукових досліджень та редакційно-видавничої діяльності. У коротенькому повідомленні, набраному, до речі, досить убористим шрифтом, йшлося про те, що «… згідно з рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 15.05.2013 року… Шитюк Микола Миколайович є співавтором вступних статей першої та другої книги багатотомного видання «Реабілітовані історією…».

– Не зовсім зрозуміло… А хіба хтось заперечував авторство М. Шитюка у написанні згаданих наукових трудів?

– У тому-то й уся сіль. Річ у тім, що в першому та другому томах науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією» редакційно-видавнича група (правонаступником якої являється обласний Центр пошукових досліджень та редакційно-видавничої діяльності) опублікувала вступні статті без зазначення їх автора. Основою вказаних статей були дві наукові праці М. Шитюка «Масові репресії проти населення Півдня України в 20-ті – 50-ті роки XX століття» та «Голод 1946-1947 років – трагічна сторінка в історії Миколаївщини XX століття». Ніяких посилань на використання вказаних робіт у даних аналітичних статтях не було.

Микола Шитюк спочатку звернувся до директора обласного Центру Сергія Макарчука з проханням виправити виявлене непорозуміння. Але керівник редакційно-видавничої групи проігнорував неодноразові вимоги колеги. Захищаючи авторські права, вчений вимушений був звернутися до суду. Крапку в тривалому спорі поставив апеляційний суд, визнавши порушення авторських прав науковця та зобов’язавши обласний Центр зробити про це публічне повідомлення.

– Але хто і яким чином включив праці М. Шитюка до цих томів?

– Вступні статті, про які йде мова, С. Макарчуку надав доктор історичних наук Ю. Котляр, до речі, член обласної редакційної колегії. Відповідно до своїх функцій редакційно-видавнича група повинна була дати оцінку отриманим матеріалам та перевірити наведені в них відомості. Однак вона цього чомусь не зробила. При підготовці аналітичних статей Ю. Котляр використав наукові праці М. Шитюка, видаючи за плід колективної роботи. Більше того, у статтях робилось посилання на архів, якого вже не існує.

Значимість наукових праць – в їх достовірності. Коли ж документальне підтвердження викладеним фактам відсутнє, то праця перестає представляти наукову цінність. Це не перше запозичення Ю. Котляром наукових робіт академіка М. Шитюка.

– Юрій Котляр – знаний фахівець історії, яка необхідність йому займатися переписуванням текстів інших науковців?

– На жаль, це не перше «запозичення» наукових напрацювань М. Шитюка з боку цієї особи. У 2008 році в українсько-польському виданні з’явилась стаття Ю. Котляра «Репресивна політика проти польського населення Миколаївщини в 30-ті роки ХХ століття». Як з’ясувалося, ця «праця» була переписана з роботи М. Шитюка «Масові репресії проти населення Півдня України в 20-50-ті роки ХХ століття». Обговорити делікатну тему з автором Ю. Котляр відмовився, заявляючи при цьому, що претензії до нього безпідставні і, мовляв, плагіат узагалі довести неможливо. Однак через півроку, при судовому розгляді «творчої» праці Ю. Котляра, він визнав хибність свого твердження і запропонував мирову, сплативши автору оригінального тексту значну суму компенсації. При цьому запевняв, що це перше і останнє запозичення чужого твору.

– Отже, вчені порозумілися?

– Якби ж так було. Минає близько півтора року після укладання мирової угоди, як Микола Шитюк у вересні 2010 року вдруге звертається до суду про захист авторського права та стягнення компенсації. Відповідачем у справі знову ж таки стає Юрій Вадимович Котляр, котрий у науковій праці «Партизансько-повстанський рух на Баштанщині проти німецьких окупантів: 1918 і 1942-1943 рр.», що її було видано 2004 року у восьмому випуску збірника наукових статей Інституту історії України, використав фрагменти з книги позивача «Партизанський і підпільний рух на території Миколаївщини (1941-1944 рр.)», не отримавши на те дозволу автора.

Захищаючись у суді, сторона відповідача намагалась спростувати факт плагіату, адже, на її думку, і Ю. Котляр, і М. Шитюк у написанні своїх наукових праць використовували одні і ті ж архівні документи. Проте суд, розібравшись у суті справи, ці доводи до відома не взяв. Відтак у процесі нового судового провад-

ження Ю. Котляр навіть ініціював проведення судової експертизи з питань інтелектуальної власності. Утім висновок експерта його розчарував. Не здаючись, він замовив дебати з експертом. Суд задовольнив вимогу відповідача на допит експерта в якості свідка. Тільки чомусь Ю. Котляр до зали суду не з’явився. До зустрічі з експертом готувався його представник, однак йому не вдалося «розвінчати» висновки експерта. Суд визнав порушення авторського права, за що зобов’язав відповідача сплатити автору досить солідну компенсацію.

– Тож, як бачимо, історія нас вчить тому, що нічому не вчить?

– Виходить, що так. Власне, це яскраво доводить третій судовий процес про порушення авторських прав М. Шитюка. Щоправда, цього разу позов був не до Ю. Котляра, а до обласного Центру, тож науковець зайняв позицію спостерігача. Позов про порушення авторського права ми надіслали до Центрального районного суду ще 4 квітня 2011 року. Директору обласного Центру С. Макарчуку та його представнику було запропоновано порозумітись, але вони відмовились.

Даний спір розглядався більше року. 28 лютого 2013 року місцевий суд таки визнав порушення авторського права, але не чітко кваліфікував виявлені порушення. Вказане рішення ми оскаржили в апеляційному суді. Зрештою, Миколу Шитюка знову було визнано жертвою плагіату. Задовольняючи його скаргу, апеляційний суд зобов’язав обласний Центр у місячний термін опублікувати в газеті «Рідне Прибужжя» повідомлення про участь М. Шитюка в створенні 

вступних статей перших двох книг багатотомного видання «Реабілітовані історією». Але керівник Центру проігнорував рішення суду. 12 липня того ж року ми вимушені були вдатись до примусових заходів. Нарешті, 16 серпня в рамках виконавчого провадження С. Макарчуку було запропоновано «добровільно» виконати згадане рішення.

До речі, в якості компенсації Микола Шитюк отримав від обласного Центру символічну платню – одну гривню. Але це не головне, адже передусім ми довели, що й в українських судах можна і треба захищати власну інтелектуальну власність від нечистоплотних на неї зазіхань.

Комментарии:

  1. Аноним:

    ммакарчук алкоголик что с него возьмешь человек он очень ограничный

  2. 2:

    Аноним:
    14.11.2013 в 21:47
    ммакарчук алкоголик что с него возьмешь человек он очень ограничный
    _____________________________________________________
    Что Вы все же имели ввиду – он человек органичный или все же ограниченный?

  3. сергейсправедливый:

    макарчук пьяница и алкоголик срань подзаборная низкого интеллекта человек а котляр известный украинский плагиатор еще очень мягко о них написали

  4. игорь раков:

    такую мразь как котляр давно нужно лишить степени позор украинской науки назовите мне ученого у которого он не переписал так видимо просто нет

  5. игорь величко:

    у дятлова видимо денег много в бюджете что такому трутню как макарчук деньги платит за чтобы заниматься исследованиями он переписывает давно уже написанное другими и водку глушит да жен меняет вот кого власть пригрела

  6. Ваня Первомайський:

    игорь раков – ты игорь сраков!

  7. светлана стоева:

    покуда такая клуша как светлана скиба будет работать в обл администрации такое будет продолжаться уволить дуру немедленно

  8. светлана стоева:

    почему с котляра деньги взяли а с алкоголика пьяницы макарчука нет нужно чтобы жирный боров макарчук заплатил тоже он такие взятки со студентов дерет что не обеднеет

  9. Дима:

    Таких мудаков как Макарчук и Котляр надо б в тюрьму уже сажать! Деньги воруют не только у государства а и клюдям в карман лезут! УЖАС!

  10. Саша:

    Полный бардак! Эти умники не могут даже книгу написать! Не мудрено что дипломы куплены за сало. Что и доказано))

  11. светлана стоева:

    о боже такое чмо как котляр до сих пор в универе работает давно гнать нужно проходимца

Сообщение:

*

НОВОСТИ