Анатолій Гасюк: «Керівник передусім має бути Людиною»

Напередодні свята аграріїв – Дня працівників сільського господарства – Президент Віктор Янукович підписав Указ про відзначення державними нагородами кращих трудівників агропромислового комплексу країни. У когорті кращих – і Анатолій Петрович ГАСЮК – директор ТОВ «Гарант Агро» Веселинівського району Миколаївської області, удостоєний високого звання «Заслужений працівник сільського господарства України». Ця почесна нагорода, яку знаний аграрій отримав із рук в.о. голови облдержадміністрації В.В. Лусти, стала достойним мірилом тих багаторічних зусиль, яких разом зі своїм трудовим колективом доклав А.П. Гасюк заради відродження рідного села, відтак – ренесансу всієї неньки України.

Біографія героя цього нарису – цілком звичайна для його покоління. Народився Анатолій у простій селянській родині, в с. Катеринівка Веселинівського району. Його батьки все життя проробили у місцевому колгоспі, щоправда, Петро Іванович певний час очолював сільську раду. Мабуть, від батька старший син і перейняв любов до землі, а також – уміння керувати колективом, тобто якості, котрі вельми знадобляться йому в майбутньому. Проте по закінченні восьмирічки юнак навіть і не мріяв про аграрну ниву – одразу подав документи для вступу до Миколаївського професійно-технічного училища № 7. Потім – робота на промисловому підприємстві «Кристал» у Миколаєві, служба в армії, і – знов повернення до заводського верстата. Працював бригадиром, очолював комсомольську організацію.

А коли подули свіжі вітри перемін, Анатолій Гасюк поринув у вир ринкової стихії, яка щойно зароджувалася. На те існувала вагома причина: на заводі почалися труднощі із виплатою зарплати, до того ж потрібно було якось годувати родину…

Тут варто відзначити таку важливу деталь: уже тоді, у віці двадцяти п’яти років, Анатолій Петрович встиг виконати те, що мусить зробити в цьому житті кожен справжній чоловік. Ба, навіть перевиконав цей «мінімум»: замість одного дому звів власними руками одразу два добротні цегляні будиночки, а найголовніше – став щасливим батьком для двох доньок, Олі та Іри, яких йому подарувала любляча дружина Валентина.

Анатолій Гасюк і Олександр Павленко.

– Коли, – згадує Анатолій Гасюк, – у 86-му році я створив один із перших в області сільськогосподарських кооперативів, люди спочатку дивилися на мене та членів моєї родини, як на куркулів. Але коли побачили, як важко ми трудимося на полі, причому все робимо власними руками, ставлення їх почало різко змінюватися.

Взявши в оренду в місцевому колгоспі 15 гектарів, Гасюки першої ж весни засіяли їх кавунами та огірками. Проте під пекучим південним сонцем та за відсутності поливу довгоочікуваного врожаю так і не дочекалися – все згоріло вщент. Розпач, тривога – що робити далі, як розраховуватися з боргами?..

Щойно А. Гасюк отримав відзнаку «Заслужений працівник сільського господарства України».

Перший млинець виявився глевким, але ж недарма батьки казали колись синові: праця на землі – дуже важка, підчас невдячна, не кожен з нею впорається. Але молодий завзятий підприємець і не думав здаватися: продавши власний будинок і за ці кошти придбавши насіння та добрива, він знову засіяв площі різними овочами – цибулею, огірками, помідорами. Було враховано помилки минулого року, та й погода не підвела. Тож уже перший отриманий урожай дозволив і розправити плечі, і переконатися в правильності обраного шляху.

Загалом, Анатолій Гасюк, не маючи аграрної освіти, не цурався навчатися – як на своїх помилках, так і на успішному досвіді інших. Передусім, мудрим порадником для молодого аграрія був Герой Соціалістичної Праці Володимир Григорович Погорєлов. Директор радгоспу «Степовий» став дороговказом для Анатолія Гасюка не лише як керівник успішного сільгосппідприємства, а насамперед – людина, котра зробила життя селян комфортним і змістовним – із асфальтованими вулицями і всіма зручностями у домівках, насиченим культурним і спортивним дозвіллям, ба, навіть із дитячим містечком «Казка», словом – усе, як у місті.

На початку 90-х років минулого століття слава про Погорєлова та його передове господарство линула на весь Союз. Парадний костюм керівника радгоспу заслужено прикрашали численні державні нагороди, він напряму спілкувався з керівниками області та міністрами, а до думки Володимира Григоровича прислуховувалися навіть науковці. Але коли молодий фермер уперше в житті побачив наживо знаного аграрія, він здивувався його простоті та мудрості. Трапилося це жнивної липневої днини, коли хлібороб-початківець завітав на поля радгоспу по екстрену допомогу: нещодавно утвореному фермерському господарству Гасюка не було чим обкосити 30 гектарів із озимою пшеницею…

Працюємо разом.

Володимир Погорєлов тоді уважно вислухав сусіда (а Степове і Катеринівка, попри належність до різних районів, розташовані зовсім поряд, їх віддаляє всього кілька кілометрів навпростець), після чого мовив: не можна допустити, щоб хліб пропав… І без зайвих слів надав фермеру необхідну техніку для збирання зерна. «Велич керівника в тому і полягає, – каже вже сьогодні керівник великого сучасного сільгосппідприємства А.П. Гасюк, – щоб за будь-яких обставин залишатися Людиною. У Володимира Погорєлова я навчався і відношенню до землі, і тому, як треба ставитися до людей».

Практичний досвід Степового та Погорєлова Анатолій Петрович вивчав, як відкриту книгу. Звичайно, поки фермерське господарство ставало на ноги, годі й було мріяти про якусь суттєву допомогу рідному селу. Натомість, коли з’явилася перша-ліпша нагода, Анатолій Гасюк без вагань простягав руку допомоги землякам.

Бухгалтери Ірина Мачула і Валентина Гасюк, секретар Алла Коханевич.

І все ж те, як у селі з’явився газ, радше нагадує якийсь казковий сон. За часів СРСР у Катеринівці було одразу ж два колгоспи, але з тих чи інших причин села Катеринівської сільської ради не були газифіковані. І це попри те, що й ближні, й далекі населені пункти вже давно були забезпечені цим безперечним надбанням цивілізації. Тож неважко було зрозуміти розпач селян: якщо не змогли підвести трубу за Союзу, то годі й мріяти про це тепер!

Із цим не була згодна лише одна людина – Гасюк. Протягом кількох років керівник ТОВ «Гарант Агро» наполегливо стукав у двері чиновників різного штибу – від районних до столичних. І, зрештою, вода сточила камінь: 7 грудня 2007 року, якраз на День села, в Катеринівці урочисто запалили блакитний смолоскип. Мало того, що ТОВ «Гарант Агро» виділило на цю суспільну справу близько 30 відсотків від потрібної суми, так іще Анатолієві Гасюку вдалося згуртувати довкола доброї справи всіх небайдужих земляків.

Коли ж, нарешті, на газовій плиті вперше зашкварчала яєчня, старі люди не соромилися власних сліз. Бабусі та дідусі гречно дякували керівникові сільгосптовариства, при цьому щиросердно бідкалися: «Аби ж ти, любий наш синку, очолив місцевий колгосп років зо п’ятдесят тому…».

– Там, де немає газу, шкіл, дитсадків, інших елементарних умов для життя людей, – переконаний А.П. Гасюк, – село помирає. Я цього допустити не міг, тим паче, що це моя батьківщина – тут я виріс, працюю на землі, тут живуть мої рідні та друзі.

Протягом останніх років Катеринівка, Весняна Квітка, та інші тутешні села розквітли, зазнавши значного оновлення соціальної сфери. Так, замінено кілометри водопровідної мережі та придбано потужні насоси для закачування води із свердловин, тож люди цілодобово мають у власних домівках чисту воду. Встановлено огорожу на кладовищі та довкола села. Зроблено ямковий ремонт шести кілометрів автодороги від Катеринівки до траси, а також підлатано покриття сільських вулиць. І всюди ініціює суспільно корисні справи, принагідно підкріплюючи їх солідним фінансовим наповненням, Анатолій Петрович Гасюк. Щороку ТОВ «Гарант Агро» виділяє на соціальну підтримку сіл до півмільйона гривень. Повсякденно у полі зору керівника базового господарства – школа, дитячий садочок та інші соціальні об’єкти сіл Поріччя, Катеринівка та Градівка. Так, у селі Градівка за кошти господарства було здійснено капітальний ремонт початкових класів місцевої школи та спортивного майданчика. А у найближчому майбутньому планується реставрація Будинку культури в с. Поріччя.

– Звичайно, – каже Анатолій Петрович, – ремонт тієї ж дороги мали б фінансувати з бюджету, до якого ми вчасно та в повному обсязі сплачуємо податки. Але ж, чудово розуміючи, що бюджетних коштів на все про все не вистачить, долучаємося до вирішення гострих соціальних проблем.

Уся сила і все багатство – від землі та від людей, які на ній сумлінно та відповідально працюють. У товариствах «Гарант Агро» і «Поріччя» дбають про високу культуру землеробства, застосовуючи найновітніші аграрні технології. Якщо раніше у колгоспі дві тисячі гектарів обробляли 40 тракторів, котрі до того ж постійно ламалися, то тепер – усього шість агрегатів, причому – на восьми тисячах гектарів. Новенькі «Фенди» та «Кейси» дозволяють за лічені дні провести обробіток грунту та інші роботи. Керівник великого агрохолдингу та його заступник з усіх питань Олександр Володимирович Павленко є учасниками багатьох науково-практичних виставок та семінарів, застосовуючи передовий досвід на веселинівських ланах. Неоціниму користь мають і поїздки до закордонних фермерів, запозичення практичного досвіду європейських сільгоспвиробників.

А втім, поля, які обробляє підприємство Анатолія Гасюка, вже давно стали еталоном світової якості. Чистенькі, доглянуті зелені масиви достоту і вчасно підживлюються, на них вноситься необхідний комплекс препаратів проти хвороб і шкідників рослин. Гарному кінцевому результату сприяє й якісний насіннєвий матеріал від кращих виробників, причому зазвичай у землю лягає насіння еліти та першої репродукції. Тож за середньою врожайністю ТОВ «Гарант Агро» є одним із лідерів не лише у південних, посушливих районах Миколаївщини, а й успішно конкурує з північними регіонами області, де клімат набагато сприятливіший. Так, цього сезону ранніх зернових зібрали 42 центнери на круг, зокрема озима пшениця віддячила за старання 48-ю центнерами з кожного гектара. Добрий економічний ефект дали й поля з кукурудзою – 90 ц/га та соняшником – 26 ц/га. Це достойні результати, і нині вже фермери-початківці їздять до Гасюка.

Ювілей ТОВ «Гарант Агро».

Звичайно ж, техніка – технікою, а технології – технологіями, але людський фактор був, є і залишається головною запорукою сталого та ефективного розвитку будь-якого сільгосппідприємства. Немов підтверджуючи історичне походження Катеринівки (а село виникло саме як німецька колонія Катериненталь на початку XIX століття, щоправда під час останньої війни німці були змушені виїхати на історичну батьківщину), виробнича дисципліна та вишкіл – на найвищому рівні. «Люди у нас трудяться підчас і позаурочно, – каже Олександр Павленко, – проте все це зараховується і належно оплачується». Середній заробітній платі в ТОВ «Гарант Агро», а це близько 4 тисяч гривень у кваліфікованих спеціалістів, можуть позаздрити і робітники великих промислових підприємств. Мінімальну ж зарплату – в розмірі 2,5 тисячі гривень – отримують різнороби. Тих, хто добився найвагоміших трудових звитяг, керівництво відзначає солідними грошовими преміями. Додайте до цього безоплатне гаряче харчування із натуральних продуктів, інші преференції, і стане зрозуміло, чому тут не мають жодних проблем із кадрами. І, що особливо радує, у колективі працює чимало молоді, а це – ознака того, що село має перспективу, має майбутнє.

Задоволені співробітництвом із ТОВ «Гарант Агро» та ТОВ «Поріччя» й пайовики. Їх, до речі, близько тисячі, і ніхто навіть не думає шукати інших орендарів. А навіщо? Адже упродовж трьох останніх років, коли був хороший урожай, орендна плата за паї двічі підіймалася, а на 2014 рік вона становитиме 900 грн./га, що на 100% більше, ніж у минулі роки.

Проте Анатолій Гасюк зупинятися на досягнутому й не збирається. Весь час у Катеринівці та інших селах щось будується або ремонтується. За останній час зведено великий тік, два склади місткістю по 15 тисяч тонн кожен, просторий ангар, інші об’єкти. А наразі завершується будівництво пілетного цеху. Це – також ідея Анатолія Петровича, яку він привіз із одного відрядження.

Керівник ТОВ «Гарант Агро» користується заслуженим авторитетом у громади. Людяність, порядність, відповідальність сповна властиві Анатолію Гасюку. Він завжди відгукується на чужий біль, а якщо, бува, навіть колись і нагримає на когось, то одразу ж відходить. Бо добра душа, зла не пам’ятає.

Ось бодай такий промовистий штрих до портрета героя цієї публікації. Буквально декілька днів тому в селі Катеринівка трапилася справжня біда – горів сільський Будинок культури, в якому також розміщений музей історії села. Першим тушити пожежу кинувся саме Анатолій Гасюк. Нікого не підпускаючи близько до палаючої будівлі, він самотужки зібрався на дах, котрий міг будь-якої хвилини обрушитися, і направив шланг з водою в епіцентр займання. І хоча полум’я встигло знищити стільці та сцену глядацької зали, натомість удалося врятувати безцінні експонати музею, котрі по дещицях, протягом декілька десятиліть, збирала керівник цього закладу Ніна Іванівна Денисюк. Тепер, щоправда, потрібно відбудовувати Будинок культури, але немає сумнівів, що спільними зусиллями, і в тому числі завдяки допомозі базового господарства, культурне життя в селі буде відновлено у найкоротші терміни.

Ця розповідь буде неповною, якщо не згадати про надійні сімейні тили керівника ТОВ «Гарант Агро». Зі своєю майбутньою дружиною Валентиною Анатолій познайомився ще… в дитячому садочку. Після служби в армії побралися, і від того часу живуть душа в душу. «Я дуже вдячній Валентині Михайлівні, – каже А.П. Гасюк, – що при моїй зайнятості вона і створювала домашній затишок, і виховала двох чудових доньок». Дівчата здобули вищу економічну освіту й, набувши необхідної практики, сьогодні, разом із мамою, допомагають батькові у сімейному бізнесі. Ольга Анатоліївна та Ірина Анатоліївна наразі очолюють ТОВ «Поріччя». А Валентина Михайлівна обіймає посаду бухгалтера в ТОВ «Гарант Агро». І хоча це два різні підприємства, кожне з яких має власну юридичну адресу, генеральну лінію розвитку обох господарств визначає саме Анатолій Петрович Гасюк.

А втім, хто насмілиться ослухатися козацького отамана? Істинний патріот України, Анатолій Гасюк свого часу вступив до лав українського козацтва, а нині є генерал-хорунжим Чорноморського козацького війська. «Вступив я в цю патріотичну організацію не заради звань чи красивої форми, – щиро зізнається Анатолій Петрович, – першою метою було зберегти національну історичну спадщину та духовність». Тож не дивує і те, що завдяки меценатському сприянню Анатолія Гасюка в селі було побудовано православну капличку, а в планах – зведення великої церкви, яка могла б повністю задовольнити духовні потреби місцевої громади.

Ось такий портрет керівника великого аграрного підприємства, людини щирої, відповідальної, небайдужої. Отримавши чергову високу нагороду – звання заслуженого працівника сільського господарства України – Анатолій Гасюк пообіцяв й у подальшому докладати максимум зусиль, щоб життя своїх земляків ставало ще кращим та заможнішим.

До речі, одним із перших з присвоєнням цього почесного звання А.П. Гасюка поздоровив Володимир Григорович Погорєлов. Що ж, естафета аграрного лідерства – у надійних руках.

Надія МАКАРОВА, Андрій ТЮРІН
Фото Надії Селіховоїі з архіву підприємства 

Веселинівський район

Комментарии:

  1. марина:

    тварь

Сообщение:

*

НОВОСТИ