Не пролікуватися і не доїхати

З черговим листом до редакції з’явився ще один привід поговорити про медичну реформу, яка проводиться у нашій країні. Перші її наслідки вже відчули і жителі міст, де система медичного обслуговування була нібито давно налагоджена та добре розгалужена, і мешканці віддалених сіл, де медична допомога у кращому випадку була представлена фельдшерсько-акушерським пунктом із одним-єдиним лікарем.Новоолександрівка Баштанського району – одне з таких сіл, мешканці якого наразі усією громадою вимагають від місцевої влади: поверніть нам стаціонарну лікарню!

Як ближче до дому – то краще

Новоолександрівка, центр однойменної сільської ради, розташована на відстані приблизно 60 км від обласного центру, осторонь від автомобільної траси. Колись у селі працював фельдшерсько-акушерський пункт, де люди отримували елементарну допомогу – могли поміряти тиск, зробити укол або прийняти необхідні ліки. Найближча лікарня розташована у Лоцкиному, за сім кілометрів. Там знаходилися стаціонарне та стоматологічне відділення, бралися аналізи. Люди були задоволені. Наша читачка Надія Костянтинівна Гапоненко, мешканка села Новоолександрівки, з цього приводу висловилася так: «Нам у Лоцкинській лікарні подобалося навіть більше, ніж у Миколаєві: у Лоцкиному все набагато простіше, чистіше та зручніше. Від дому недалеко. На стаціонарі догляд за пацієнтами був дбайливий та й годували майже домашньою їжею».

З початком реорганізації медичної галузі ФАП закрили, новоолександрівців підпорядкували до Лоцкиного, де замість лікарні тепер діє амбулаторія загальної практики сімейного типу. Це означає, що по всій окрузі – для декількох невеликих сіл – стаціонарного відділення більше немає.

Утім, переважну більшість із 987 жителів Новоолександрівки, як і в багатьох селах області, складають люди похилого віку, яким, на жаль, дуже добре відомо, що таке хвороби та несила. А отже, люди потребують спостереження лікарів та постійного лікування.

Як оцінюють новоолександрівці перетворення у медичному обслуговуванні, стає зрозумілим із листа до редакції Надії Гапоненко, до речі, депутата сільської ради.

«Дали у Лоцкинську лікарню три машини швидкої допомоги, – повідомляє Надія Костянтинівна. – Лікарі за викликом приїдуть, подивляться, у крайньому випадку зроблять укол і відправлять у Баштанку. Зазвичай, щоб доїхати у Баштанську лікарню, треба винайняти приватну машину та заплатити 200 гривень. Та ще й треба ліків купити на 1000 гривень. І як жити? Останнім часом смертність у селі помітно збільшилась, майже кожного тижня ховаємо людей. Тому всі ми дуже просимо: ВЕРНІТЬ нам Лоцкинську стаціонарну лікарню! А ще просимо, щоб ходили до нас маршрутки. Як забажають водії, то приїдуть, а як не хочуть – з села не поїдеш. Куди нам звертатися?».

Цей лист підписали 368 мешканців сіл Новоолександрівка, Лоцкине, Перемога, Добра Криниця.

Неможливо… за законом

Вже у редакції Надія Гапоненко пояснила: «Люди згодні навіть приносити свої продукти у лікарню, аби не їздити кожного дня додому, адже кожна поїздка обходиться нам дуже дорого. Наші пенсії – 1100-1200 грн. Заробити грошей немає де. Роботи в селі немає, особливо для стареньких. У школі працює 12 чоловік, по 7 працівників у дитячому садочку та сільраді, двоє – у клубі. Оце й усі робочі місця».

Одного разу, розповіла Н. Гапоненко, вона викликала «швидку допомогу» з Лоцкинської амбулаторії. Після двох годин марних спроб зателефонувати до диспетчера Надія Костянтинівна вимушена була звернутися до Баштанської районної лікарні. Там їй порадили… подзвонити ще на мобільний телефон диспетчерської служби, що для сільського жителя, зрозуміло, є справою досить затратною. Отже, невдоволення та вимоги мешканців кількох невеличких сіл можна цілком зрозуміти.

Своїх односельців підтримує Новоолександрівський сільський голова Валерій Капля: «Я був категорично проти закриття лікарні. За це поставили свої підписи більше 300 наших жителів. Але було прийнято інше рішення і, боюся, щодо лікарні час вже упущено».

У районній державній адміністрації на своє прохання люди отримали відмову. Перший заступник голови Баштанської державної районної адміністрації Сергій Шевченко пояснив, що в умовах нинішнього законодавства організувати роботу цілодобового стаціонару у Лоцкинській амбулаторії неможливо.

– У Лоцкинській амбулаторії є 10 ліжок денного стаціонару, – пояснив кореспонденту «РП» Сергій Шевченко. – У людини є можливість прийняти крапельницю, зробити якісь ін’єкції. Пацієнт може пролікуватися, полежати на денному стаціонарі, і йому буде надана відповідна допомога. Нічного стаціонару там, звичайно, немає. І харчування також немає. До речі, коли у Лоцкиному проводилася реорганізація, там жодна людина не була звільнена. Ми добавили три одиниці, і там було створено пункт швидкої медичної допомоги. Надали туди нові автомобілі. «Швидка допомога» доїде швидше із Лоцкиного, ніж із Баштанки.

Питання ж у тому, що люди хочуть відновлення дільничної лікарні. Але ж у нашій країні продовжується медична реформа. Є первинний рівень надання допомоги і вторинний рівень. Первинний це – ФАПи і амбулаторії. Вторинний – це центральна районна лікарня, далі – обласні. Відповідно до бюджетної класифікації 2013 року фінансуються первинний і вторинний рівні, тобто ФАПи і амбулаторії. Поняття «дільничні лікарні», у яких передбачався стаціонар, наразі просто не існує у бюджетній класифікації. Їх немає у жодному районі області. І не тому, що місцева влада так захотіла і закрила. А через те, що був відповідно проведений наступний етап медичної реформи. І якби ми цього не зробили, то з 1 січня дільничні лікарні не фінансувалися б. Треба враховувати реальну життєву ситуацію. Люди ж хочуть вернути те, що було, але це не є прерогативою місцевої влади.

Сергій Шевченко додав: «Скаргу ми уважно розглядаємо, виїдемо ще раз туди, поспілкуємося з людьми. Лікар туди виїжджав. Але повернути те, що було, ми не можемо. Повинен бути певний законодавчий акт центральної влади. Ми самі зробити його не можемо. Якщо будуть зміни у законодавстві, з’явиться і фінансування».

За словами С. Шевченка, нещодавно з адміністрації було зроблено запит до Міністерства охорони здоров’я України, на який надійшла відповідь: розпочата медична реформа продовжує діяти, тому нічого поки не змінилося і у структурі медичних установ.

Хочеться сподіватися, що без уваги місцевої влади не залишиться і такий факт, як збирання грошей на заправку машин швидкої допомоги, про який розповіла Надія Гапоненко: «Якось водій машини швидкої допомоги прийшов до нашого секретаря і каже: нехай з кожного двору дадуть по 50 гривень, то ми будемо їздити. Бо у нас бензина нема!». Треба розібратися, чи це дійсно нестача пального для «швидкої допомоги», що фінансується з бюджету, або це бажання водіїв скористатися кризою, шантажувати своїх односельців та «зрубати грошенят» за їхній рахунок? Питання принципове.

На колесах чи пішки?

Не менш болючою для новоолександрівців є і проблема траспортного сполучення. Начальник управління інфраструктури облдержадміністрації Едуард Волошинович пояснив, що через Новоолександрівку проходило два маршрути: «Миколаїв – Новоолександрівка» та «Миколаїв – Перемога», який є довшим на три кілометри та із заїздом у Новоолександрівку. Але ж у цілому маршрути майже співпадали. Тому з часом перший маршрут припинив існування, а залишився лише «Миколаїв – Перемога». Сполучення із Лоцкиним та Баштанкою чотири рази на тиждень (по одному рейсу на день) певний час мешканців села задовольняло. Але ж останнім часом маршрутки можуть взагалі не приїхати у село бодай раз на день. Люди обурилися і почали скаржитися.

– Праві і люди, і водії, – вважає Новоолександрівський сільский голова Валерій Капля. – Людям треба їхати. Але подорожчав бензин. Водій приїхав, узяв пасажирів, заправив машину, повернувся додому і не може купити собі навіть буханку хліба. Хіба це правильно? Тому маршрутки і перестали їздити.

Валерій Капля сподівається, що непорозуміння зможе залагодити власними силами, поговоривши із керівником компанії «Оріон-Авто», яка здійснює перевезення через Новоолександрівку. Розглядається це питання і управлінням інфраструктури облдержадміністрацїї, а його начальник Едуард Волошинович висловлює сподівання, що взаємовигідне рішення буде знайдено. Він нагадує, що без сполучення із ближніми селами та обласним центром новоолександрівців залишати не можна. Але ж і інтереси перевізників не можна ігнорувати, адже «вони у нас – не комунальні, не державні, а приватні. І ми повинні це розуміти».

За словами Е. Волошиновича, в області сьогодні є близько 30 маршрутів, які з року в рік не приваблюють до себе перевізників через те, що подекуди є дублюючими, нераціональними, непродуманими, а часом невигідними, але соціально необхідними.

Е. Волошинович пояснив, що якщо через неокупність перевізник покине працювати на такому маршруті, є велика вірогідність того, що іншого «бажаючого» може не знайтися, і люди взагалі залишаться без транспорту. Треба зважати і на те, що законодавство передбачає 50% вартості проїзду пенсіонерів оплачувати з бюджету, але ж насправді компенсацій немає. Пенсіонери наразі у сільській місцевості становлять до 50-70% населення. Фактично перевезення на селі перетворюються на безкоштовні, вважає керівник управління. Чи витримає це перевізник?

Отож, цілком імовірно, найкращим виходом є домовленість з транспортниками, взаємний компроміс і погодження дій, без чого взагалі важко вирішити будь-яке життєве питання.

На завершення хотілося б зазначити, що все ж таки насторожує у ситуації в Новоолександрівці? Проти закриття стаціонарного відділення у лікарні одразу, ще до початку реформи, було близько 300 чоловік. Як бачимо, їхня кількість не змінилася і сьогодні, а навіть збільшилася. Незважаючи на їхню думку, відділення закрили. І що ж? Люди змушені були погодитися, але незручності і невдоволення залишилися. Відтак знову «нагадують» про свої біди обуренням і скаргами. До того ж, є проблеми із викликом «швидкої допомоги» та забезпеченням бензином для машин. Влада – як місцева, так і центральна – не повинна залишати це питання поза своєю увагою. А отже, поки проблему не можна вважати вирішеною.

Тетяна ФІЛІППОВА

Сообщение:

*

НОВОСТИ