Резонанс

«Маленькие «затворники»
(«РП» № 3 від 16 січня 2014 року)

Матеріал під такою назвою було надруковано у нашій газеті. Маленькі діти, яких вилучили з неблагополучних сімей, вряди-годи змушені очікувати вирішення своєї подальшої долі у звичайних лікарняних палатах по кілька тижнів, а подеколи й місяців. У статті журналіст пропонує рішення проблеми: на час проходження медичної комісії та підготовки усіх документів діток, вік яких не більше трьох років, розміщувати у Будинку дитини, де є комфортні побутові умови, є вихователі, які можуть з ними проводити заняття, є лікарі, які їх можуть обстежити. Утім, відповіді з Міністерств соціальної політики та охорони здоров’я свідчать про те, що чиновникам легше надіслати звичайну відписку, ніж звернути увагу на проблему, актуальність якої вони самі визнають, та знайти шляхи її вирішення. Пересвідчитися у такій позиції співробітників двох причетних до проблеми міністерств можна з офіційних відповідей, що отримала наша редакція.

Відповідь з Міністерства соціальної політики:

«Питання, порушені у газеті, є актуальними (тут і далі виділено нами. – Ред.), адже йде мова про дітей, які юридично мають батьків, але фактично останні своїх обов’язків з виховання та утримання дітей не виконують.

У разі виявлення дитини, яка залишилась без батьківського піклування, відібрання дитини у батьків у зв’язку із виникненням безпосередньої загрози життю або здоров’ю дитини, така дитина може бути госпіталізована до закладів охорони здоров’я.

Протягом двох місяців після виявлення дитини, яка залишилась без батьківського піклування, служба у справах дітей за місцем виявлення дитини разом з адміністрацією закладу, до якого тимчасово її влаштовано, органами внутрішніх справ, охорони здоров’я вживає заходів до встановлення особи дитини, місця її проживання, відомостей про батьків або осіб, які їх замінюють, інших родичів, місця їх проживання (перебування) та організовує роботу з повернення дитини на виховання в сім’ю чи заклад для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, який вона самовільно залишила, або «забезпечує підготовку документів для надання їй статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування».

Пунктом 31 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, визначено, що дитина, яка залишилась без батьківського піклування, тимчасово може бути влаштована у притулок для дітей, центр соціально-психологічної реабілітації дітей, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, сім’ї громадян.

Існування зовнішніх обставин, як то: встановлення місця знаходження батьків, підготовка документів для подання позову про позбавлення батьківських прав відносно дітей, вирішення судом питання про відібрання дітей без позбавлення або позбавлення батьків батьківських прав тощо, унеможливлює оперативне формування повного пакета документів відповідно до норм законодавства, зокрема для Будинків дитини.

Для об’єктивного вивчення обставин, викладених у листі, та з метою захисту прав дітей Міністерством надано доручення службі у справах дітей Миколаївської обласної державної адміністрації та Миколаївському обласному центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді стосовно ретельного розгляду кожної ситуації стосовно дітей, вжиття заходів щодо захисту їх прав та недопущення порушень прав дітей.

Щодо кожної дитини, про яку йдеться у статті, виявлено, що фактів порушення законодавства при влаштуванні до дитячого відділення Жовтневої центральної районної лікарні не виявлено. Сьогодні діти повернені до біологічної родини або тимчасово влаштовані в сім’ю у порядку, визначеному законодавством».

Відповідь з Міністерства охорони здоров’я:

«За інформацією, наданою Департаментом реформ та розвитку медичної допомоги МОЗ України, протягом 2013 року в закладах охорони здоров’я області перебувало 67 дітей, які з тих чи інших причин були залишені без батьківського піклування (вилучені із сім’ї, знайдені на вулиці, покинуті в пологових та дитячих відділеннях). Діти тимчасово перебувають у закладах охорони здоров’я до моменту встановлення їм відповідного статусу та вирішення питання територіальними службами у справах дітей і місцевими органами виконавчої влади щодо їх подальшого влаштування.

У Миколаївському обласному Будинку дитини перебувають діти-інваліди, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Всього є 130 ліжок: із них 106 – стаціонарних, 10 – ізолятора, 14 – приймальника.

З метою реалізації Державної цільової соціальної програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 1242, та відповідно до Концепції розвитку будинків дитини на період до 2017 року, затвердженої наказом МОЗ України від 02.02.2010 № 70, з 2010 року в Будинку дитини створено 4 реабілітаційні групи для дітей-інвалідів та дітей з особливими потребами міста Миколаєва та області.

Станом на 07.02.2014 в закладі перебуває 130 дітей: із них 41 дитина в групах реабілітації, тому можливість щодо влаштування дітей, у яких ще не визначено юридичний статус, до зазначеного Будинку дитини на сьогоднішній день відсутня. Інших закладів, до яких могли б скеровуватись такі діти, в підпорядкуванні Управління охорони здоров’я Миколаївської обласної державної адміністрації немає.

Від редакції. Хочемо звернути увагу читачів на словосполучення, виділені жирним шрифтом. Дійсно, чиновники визнають, що діти можуть перебувати у лікарняних палатах до двох місяців (!). А серед закладів, де вони можуть перебувати, вказано і «заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». Вочевидь, слід розуміти, що саме таким закладом і є Будинок дитини? Як розуміє автор статті, службовими розпорядженнями та інструкціями це не забороняється, а працівникам міністерства охорони здоров’я треба ДАТИ РОЗПОРЯДЖЕННЯ та ДОЗВОЛИТИ керівникам Будинку дитини брати таких діток на тимчасове утримання. Можливо, для цього треба збільшити кількість місць для перебування у Будинку дитини. Адже за результатом вони потім потрапляють або у сім’ї, або ж… у той самий Будинок дитини. Чи, може, журналіст щось розуміє не так? Вважаємо, що обмін думками з цього питання не закінчено і чекаємо відповіді від зацікавлених та відповідальних посадових осіб.

«У соседа «под колпаком»
(«РП» № 12 від 20 березня 2014 року)

Віра Іванівна Рябінська ось вже два роки не може добитися виконання рішення Заводського районного суду щодо приведення у первинний вигляд балкону, який збудував її сусід Віталій Парфьонов з верхнього поверху. Його балкон на четвертому поверсі фактично виступає на півметра від межі, передбаченої проектом. Позивачем у суді в інтересах сім’ї Рябінських виступала Заводська районна адміністрація. Оскільки В. Парфьонов відмовляється добровільно виконати рішення суду, виконувати його за законом повинна районна адміністрація. Посилаючись на те, що роботи обійдуться дуже дорого, ані місцева влада, ані судові виконавці виконувати рішення суду не поспішають. За запитами редакція отримала відповіді із Заводського відділу державної виконавчої служби та Заводської районної адміністрації.

Відповідь Заводського відділу державної виконавчої служби:

«Відповідно до ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. Згідно зі ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» сторони можуть реалізовувати свої права і обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Повноваження представника мають бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.

У зв’язку тим, що Ви не є стороною виконавчого провадження, Заводський відділ ДВС ММУЮ не може надати Вам затребувану інформацію».

Відповідь Заводської адміністрації Миколаївської міської ради:

«Видатками місцевого бюджету на утримання житлово-комунального господарства Заводського району на 2014 рік передбачені кошти на витрати стягувача на авансування організації та проведення органом державної виконавчої служби виконавчих дій щодо знесення самовільно встановлених споруд. Адміністрація Заводського району звернулась до НДІ «Проект-реконструкція» стосовно виготовлення проектно-кошторисної документації на знесення балкону гр. Парфьонова В.Л.

При одержанні проектно-кошторисної документації адміністрацією району будуть вжиті заходи щодо знесення самовільно збільшеного у розмірах балкону».

Від редакції. Судові виконавці Заводського району вважають за потрібне влаштовувати журналістам «правовий лікбез» та пояснювати значення елементарних юридичних термінів, а потім взагалі відмовляються відповідати по суті питання. Натомість у Заводській адміністрації, схоже, зробили перші кроки до виконання рішення суду. Будемо очікувати, що відповідальні працівники Заводської адміністрації також обов’язково повідомлять редакцію і про завершення розпочатої справи.

«В чью сторону «мотает» газовый счетчик?»
(«РП» № 9 від 27 лютого 2014 року)

У матеріалі «В чью сторону «мотает» газовый счетчик?» йшлося про конфлікт між багатодітною родиною Ірини та Олександра Мікульшиних і підприємством «Миколаївгаз». З родини вимагають виплатити борг, нарахований з приводу нібито несправного газового лічильника. Мікульшини ж стверджують, що лічильник вони здали на повірку справним, але через кілька днів їм пропонували підписати акт про те, що прилад начебто має вади у лічильному механізмі. А це значить, що підрахунок спожитого газу нібито відбувався неправильно. До того ж, подружжя розповіло про те, що контролер та слюсар ПАТ «Миколаївгаз» пообіцяли відремонтувати газовий редуктор, узяли за роботу 400 грн., але нічого не зробили і на зв’язок не виходять. Для того, щоб примусити Мікульшиних швидше заплатити сумнівний борг, працівники «Миколаївгазу» звернулися до служби у справах дітей, через що Мікульшиним погрожували відібрати малолітніх прийомних діток, які живуть з ними кілька років поспіль.

Після публікації редакція отримала відповідь з підприємства, яку ми друкуємо, зберігаючи орфографію та пунктуацію оригіналу:

«На даний час, ПАТ «Миколаївгаз» провело власне службове розслідування, стосовно дій працівників Товариства, які були причетні до цієї ситуації.

По результатам проведеного розслідування було прийнято рішення направити ці матеріали в правоохоронні органи для надання оцінки діям цих працівників, в рамках діючого законодавства, та визначення ступеню та підстав для притягнення до відповідальності.

Крім того, ПАТ «Миколаївгаз» визначило суму заборгованості споживача Мікульшина О.М., яка на даний час складає 43 тис. 733 грн. 26 коп., та йому повідомлено про необхідність оплати цієї заборгованості.

Що стосується інформації, щодо передачі слюсарю ПАТ «Миколаївгаз» 400 грн. для проведення ремонту редуктора, то ця інформація не є підтвердженою безпосередньо Мікульшиним О.М., так як офіційно Він не звертався до Товариства з таким питанням, не вказував призвіща слюсаря та не повідомляв фактичних обставин щодо ситуації яка склалась. За таких обставин ПАТ «Миколаївгаз» може порадити Мікульшину О.М., якщо такий факт мав місце звернутися з відповідною заявою до правоохоронних органів щодо притягнення винних осіб до відповідальності в межах чинного законодавства.

Одночасно, ПАТ «Миколаївгаз» звертає Вашу увагу на п. 39 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою КМУ № 2246 від 09.12.1999 року, яким визначено, що в разі коли між споживачем і газопостачальним (газорозподільним) підприємством не досягнуто згоди про надання послуг з газопостачання, розміру їх оплати, відшкодування збитків, спірні питання вирішуються в судовому порядку.

Тому в разі недосягнення згоди щодо порядку та строків погашення заборгованості з боку Мікульшина О.М. Товариство має всі підстави звернутися з відповідним позовом до суду щодо стягнення заборгованості, а в разі, як що Мікульшин О.М. не визнає цю суму заборгованості Він має аналогічне право звернутися до суду за захистом своїх прав».

Від редакції. Судячи з відповіді ПАТ «Миколаївгаз», за півторамісяця, що минули після публікації, конфлікт з багатодітною родиною так і не було подолано. Підприємство, як і раніше, наполягає на своїй позиції. Утім, як бачимо, про втручання у спірну ситуацію служби у справах дітей за зверненням «Миколаївгазу» у відповіді не згадується жодним словом. Можливо, тому, що подібне звернення «Миколаївгазу» виглядає не кращим чином? Адже працівники підприємства добре знають, що Мікульшини отримують державну допомогу на дітей (є чим платити) і фактично шантажували цим багатодітних батьків?

До речі, історію з появою підроблених актів приймання газового лічильника, як і питання із 400-ма гривнями за ремонт редуктора, можна було б швидко «розв’язати» ретельним службовим розслідуванням. Однак, схоже, особливої зацікавленості у встановленні істини з боку підприємства не спостерігається.

Тетяна Філіппова

Сообщение:

*

НОВОСТИ