Не такий страшний кандидат, як його оточення

Усім первомайцям, та що там первомайцям, – усім жителям Миколаївщини відомий бізнес-«опозиціонер» Аркадій Корнацький. Я називаю його опозиціонером у лапках, оскільки чим більше знайомлюся з цією особою – тим більше розчаровуюся в ньому. І справа не тільки у політиці.

Коли на всю Україну прогримів скандал з підтасуванням підсумків виборів у 132-му окрузі у 2013 році, ім’я Корнацького засяло на політичному небосхилі як борця за правду і опального опозиціонера. Він навіть підтримував Майдан.

Більшість з нас тоді співчувала Корнацькому, сімейна агрофірма якого зазнала утисків та відвертого рейдерського захвату з боку тодішньої влади. Тим більше, коли провладні «підрахуї» спаплюжили народний вибір. Тому ми так палко підтримували його на перевиборах у грудні 2013 року. Але й тут не вдалося. Був задіяний адміністративний ресурс, підтасування, підкуп та залякування людей. Усі ці брудні методи тої «януковської» влади. Голоси віддали не Корнацькому, а Круглову. У розпачі я тоді гупнув по столі – чого ж люди такі сліпі!

Тепер я змушений визнати, що і сам помилявся. Спостерігаючи ще за процесом виборчої кампанії, я був неприємно вражений, що в нашого опозиціонера на очах зростає корона на голові. Мабуть, вона не від прізвища його походить, а від жадоби до влади та снобізму. Звідки у людини, що називає себе чесним фермером та борцем за справедливість, стільки пихатості та панства. Всіх, хто зголосився йому допомагати, він майже вважав своїми холопами. Принаймні так поводився він та його найближче оточення. Ну ніяк це не в’яжеться з ідейним опозиціонером та цінностями Майдану.

Ми чекали його на зустрічах. Сходилися люди, які справді шукали можливості поспілкуватися й поставити запитання. «Їх ясновельможне панство» або запізнювалось, або взагалі не приїздило. Розчарування збільшувалося. Тут повипливали й старі гріхи Аркадія Корнацького – численні скандали навколо розпаювання земель у Чаусове-2. Зрештою, все це разом і вийшло у недовіру в людей до нього. Так програти – ще треба вміти.

Зокрема, все частіше спадає думка, що добре вийшло, коли Корнацький не переміг. Така поведінка вже народного депутата була б плямою на самій ідеї очищення влади від таких, як він. Але прагнення до влади виявилося патологічним. І не відомо, що гірше в даному випадку: сам Корнацький, чи його оточення. Так, невдовзі після перемоги Майдану, коли країна ховала «Небесну сотню», коли на порозі розпаду шукала можливості консолідації, найближче оточення Корнацького вирішило скористатися моментом і самовільно захопити владу. Керівник його виборчого штабу Олександр Шкітін, ногою відчиняючи двері у Первомайську міськраду, ввалився, як матрос Залізняк, вимагаючи надати йому від імені Майдану, тобто як «революціонеру», посаду заступника міського голови. І така зухвала поведінка – не єдиний випадок.

Не меншу революційну «борзость» демонструє інше оточення Корнацького. Так, на пасхальні свята представники «самооборони» нашого «кандидата» брати Сергій та Григорій Волошини «сотоваріщі» влаштували в районі с. Мигія на озерах стрілянину зі зброї. Вони приїхали постріляти фазанів, незважаючи на людей, що там відпочивали, та незважаючи на те, що це приватна власність. Де це чувано, щоб опозиціонер, який боровся за правду і свободу підприємництва, за охорону власності та законність, дозволяє своєму найближчому оточенню все це порушувати. «Свита» робить короля та він її. Браконьєри у суті.

Тепер, коли пан Корнацький пристав на бік кандидата у президенти Петра Порошенка, стає зрозуміло, що для нього найголовніше – це влада, а не справедливість та ідеали. Йому потрібна влада за будь-яку ціну і будь з ким. Гірке розчарування для нас усіх, хто ще до останнього вважав Аркадія Корнацького чесною людиною.

Олексій ГАЙ, житель міста Первомайська 

Сообщение:

*

НОВОСТИ