Битва за урожай, або Як голова Доманівської райдержадміністрації разом із начальником міліції «жнивували»

Не той хліб, що у полі, а той, що в коморі. Цю народну мудрість підприємець із с. Зелений Яр Доманівського району Лариса Мірошнікова, гірко зітхаючи, переінакшує на свій лад – «той, що у власній коморі». Адже, як вона стверджує, вирощений її нелегкою працею та із великими фінансовими затратами врожай був підступно вкрадений посеред білого дня. Причому процес «вилучення» 111 тонн добірного зерна відбувався не без участі голови Доманівської райдержадміністрації Василя Іванченка та начальника районного відділу УМВС України в Миколаївській області підполковника міліції  Ігоря Паламарчука.

Земля-годувальниця і форс-мажор

Отже, посіявши минулої осені на 25 гектарах насіння еліти озимої пшениці, Лариса Мірошнікова сподівалася й повернути чималі витрати, й мати бодай якийсь зиск від землі-годувальниці. Та не так сталося, як гадалося.

Отримавши 2011 року свідоцтво приватного підприємця на право займатися вирощуванням зернових та технічних культур, Лариса Йосипівна взялася виготовляти необхідні документи на земельну ділянку державної власності площею 25 гектарів, що вивільнилася від попереднього землекористувача – Л.Я. Паламарчук, яка померла у липні 2010 року.

– Але ще два роки після цього, – зазначає Зеленоярський сільський голова Сергій Мірошніков (він же – чоловік Лариси), – один із родичів померлої незаконно надавав право оброблення землі, до якої він жодного відношення не мав, підприємцям із с. Степківки Первомайського району. Ті, вирощуючи насіння соняшнику, не сплачували за це жодних податків. Чоловік та син померлої мали першочергове право на оформлення землі на себе, їм неодноразово казали про це. Але чомусь цю землю на себе вони так і не оформили.

Тож, зважаючи на всі обставини, Лариса Мірошнікова наприкінці жовтня 2012 року звернулася до тодішнього голови райдержадміністрації Тараса Кушніра із заявою щодо надання їй земельної ділянки площею 25 гектарів в оренду на 10 років. У відповідь на це звернення голова РДА видає розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Уже за два дні приватний підприємець укладає договір із спеціалізованою фірмою на розроблення проектної документації. Даний проект потім мала затвердити комісія із представників районної влади та організацій. І так сталося, що до нового року повністю виготовити та узгодити необхідну документацію Лариса Мірошнікова так і не встигла. Але коли в перших числах наступного року підприємець приїхала до Миколаєва, їй повідомили, що з 1 січня 2013 року землею сільгосппризначення державної форми власності розпоряджається вже не райдержадміністрація, а Держземагентство. Словом, Ларисі Мірошніковій запропонували збирати документи «по другому колу».

Сергій Мірошніков (ліворуч) вимагає від начальника районної міліції запобігти скоєнню злочину.

Втім, у 2013 році оформити необхідну документацію підприємець так і не встигла – спочатку не було коштів, та й фірма, яка виготовляла проект першого разу, виїхала з Миколаєва. «Проте, – зауважує Сергій Мірошніков, – розпорядження голови РДА залишається чинним, адже пункт про шестимісячний термін на виготовлення документації носить рекомендаційний характер».

Так, погоджується зі мною Сергій Олексійович, приватний підприємець Л.Й. Мірошнікова не мала на руках повного пакета документів та остаточного дозволу на право землекористування. «Проте, – каже сільський голова, – за існуючим земельним законодавством і цивільним кодексом земля не повинна втрачати свої родючі властивості. А оскільки ця земельна ділянка була розписана на Ларису Мірошнікову, то про це всі в селі знали (влітку 2013 року приватний підприємець приступає до обробітку грунту, а восени вносить у землю насіння еліти озимої пшениці)».

До речі, станом на 3 червня 2014 року в Доманівському районі налічувалося 299 фізичних та юридичних осіб, які користуються земельними ділянками загальною площею 1363 гектари без правоустановчих документів та шляхом самозахвату (Л.Й. Мірошнікова відноситься до першої категорії. – А.Т.). Але ж не всі із них є злісними порушниками чинного законодавства – та ж Лариса Мірошнікова не отримала остаточного дозволу на користування землею лише через зміни в законодавстві та зволікання чиновників. Проте земля, переконаний Сергій Мірошніков, не повинна залишатися без обробітку, головне – щоб зиск від цього мали куценькі сільські бюджетишляхом надходження плати на землю.

Тож, з метою упорядкування земельних колізій, при райдержадміністрації було створено комісію, яка займається виявленням подібних земельних ділянок та нарахуванням плати за користування землею, виходячи з розміру середньої орендної ставки по району. Ці додаткові кошти мають надходити на спеціальні рахунки сільських рад. Проте, за отриманою мною інсайдерською інформацією, деякі із місцевих «олігархів» та наближених до них осіб нелегально обробляють землю, причому без сплати жодних податків. І триває цей «комунізм» по десять і більше років!

Що робила посеред степу міліція?

Та повернемось до гарячих подій цього літа. Пшениця на полі, яке засіяла приватний підприємець Лариса Мірошнікова, вродила нівроку – тугі, набиті добірним зерном колосся дали до 45 центнерів на круг. Проте зібрати свій перший вирощений урожай Ларисі Йосипівні так і не вдалося. 5 липня вдень до сільського голови зателефонували односельці, які повідомили: на полі приватного підприємця перебуває міліція, а якийсь комбайн косить хліб.

Отримавши тривожний сигнал, сільський голова разом з іншими членами комісії з питань взаємодії органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та виробників сільгосппродукції на період збирання врожаю у 2014 році при Зеленоярській сільській раді негайно виїхали на місце подій.

– Коли ми приїхали на поле, – згадує Сергій Мірошніков, – то побачили там двох міліціонерів з райвідділу, котрі повідомили нам, що вже дві доби… охороняють поле. Я запитав, на якій підставі вони це роблять, і з якого дива там знаходяться комбайн та КамАЗ. Ті відповіли, що нічого не знають, і порадили звернутися за роз’ясненнями до начальника міліції І. Паламарчука.

«Зрештою, – продовжує сільський голова, – я таки отримав від правоохоронців відповідь, що роботи нібито проводить юстиція, і якщо я такий грамотний, то «щас» приїде голова Доманівської РДА В.М. Іванченко і привезе відповідні документи».

Коли ж члени комісії при сільській раді запропонували міліціонерам скласти акт про незаконне збирання зерна, то це погодився зробити тільки капітан Р. Мороз – лейтенант В. Міньков категорично відмовився це робити.

У складеному акті засвідчується факт незаконного збирання хліба із ділянки площею 25 гектарів і зазначається, що і комбайнер, і водій КамАЗу відмовилися давати посвідчення особи та належність до майна, що знаходиться на даній земельній ділянці. Не було у них і правоустановчих документів на цю землю.

– Згодом до місця конфлікту, – каже С. Мірошніков, – прибув начальник Доманівського РВ І. Паламарчук, який повідомив, що міліціонери помилилися і насправді вони охороняють не поле, а… громадський порядок на полі. На наше зауваження, що поле не є громадським місцем, він відповів, що йому це байдуже, адже для охорони громадського порядку його 5 липня зранку направив голова райдержадміністрації Іванченко.

Але, що цікаво, коли сільський голова з приводу даного інциденту зателефонував заступнику губернатора Оксані Янішевській, та, здійснивши дзвінок районному керівнику, повідомила, що голова РДА Василь Іванченко нібито взагалі нічого не знає про цю ситуацію, і для з’ясування деталей він направляє на поле… начальника міліції.

Виходячи з нехитрої логіки, стає зрозумілим, що або голова РДА, або начальник міліції говорять, м’яко кажучи, неправду. Сергій Мірошніков більш категоричний в оцінці ситуації: за його словами, на той момент і пан Іванченко, і пан Паламарчук, будучи застигнутими зненацька, просто не знали, що казати.

Показово, що начальник районного відділу міліції ніяк не зважив на пропозицію членів комісії відреагувати на те, що особи без жодних документів збирають хліб із землі державної власності. І. Паламарчук відмовився це робити, мовляв, він прибув на місце гарячих подій лише «для охорони громадського порядку». Також начальник районної міліції не пристав на пропозицію сільського голови спільно з членами комісії скласти акт про те, що на полі незаконно знаходиться та убирає врожай комбайн.

Отже, співробітник міліції, якому повідомляють про факт крадіжки, жодним чином не реагує на можливе порушення закону. Про що це говорить? Сергій Мірошніков вважає, що це свідчить або про те, що начальник райвідділу покриває ймовірний злочин, або про те, що сам є учасником злочинного угруповання.

Зерно є, документів – зась

На підтвердження своїх слів сільський голова згадує події, що відбулися напередодні. За пару днів до того до нього зателефонували на мобільний та, представившись «міліцією», попросили назвати номер мобільного телефону дружини.

– Невдовзі, – продовжує Лариса Мірошнікова, – мені подзвонили та призначили зустріч біля однієї з установ у центрі Доманівки. Вийшовши в указаному місці з автівки, я побачила трьох чоловіків – голову райдержадміністрації Василя Іванченка, начальника районного відділу міліції Ігоря Паламарчука та невідому мені особу. Той, представившись співробітником СБУ, не пред’явив при цьому жодних документів. Незнайомець переконався, що я – Лариса Мірошнікова, потім спитав, чи моя це земельна ділянка, та що на ній посіяно. Я відповіла ствердно і також погодилася скласти акт щодо цих посівів. Тоді чоловік посміхнувся і повернувся до Іванченка та Паламарчука.

Та повернемось до подій 5 липня. Аби добитися бодай якоїсь дієвої реакції правоохоронців, Зеленоярський сільський голова телефонує до чергової частини райвідділу та повідомляє про скоєння злочину – крадіжку зерна. За півгодини на поле приїхала оперативна група місцевого РВ, причому міліціянти чомусь пересувались на приватній машині – «Жигулях» зеленого кольору. Із автівки вийшли капітан міліції Кужель та її колега по боротьбі за справедливість та законність Трощенко. Але й вони ніяк не зупинили збирання врожаю з подальшим вивезенням на приватне домоволодіння підприємця Курінського в Доманівці.

Відтак Сергій Мірошніков разом із членами комісії вирішує супроводжувати КамАЗ до місця складування зерна і опиняється на приватному подвір’ї будинку О.В. Курінського. Слід зазначити, що цей пан заробляє собі на життя тим, що спочатку закуповує, а потім перепродає зерно. Здавалося б, цілком законний бізнес, але – в разі, якщо зерно закуповується на законних підставах. Однак Курінський не представив членам комісії жодних документів про походження зерна, не надав він і договорів на збирання та зберігання збіжжя, а також актів про приймання-передачу майна. За словами підприємця, до нього звернувся голова РДА Іванченко та сказав, що йому потрібно прийняти зерно від начальника райвідділу міліції. Цікаво, що спочатку Курінський повідомив, що він домовився з Іванченком про викуп зерна за ціною 1900 гривень за тонну, але, переговоривши з останнім по телефону, відмовився від своїх слів (про це членами комісії складено відповідний акт. – А.Т.).

До речі, цікавий момент: а чому голова РДА В. Іванченко обрав для «вилучення» зерна саме О. Курінського, адже чимало зручних місць для зберігання збіжжя знаходяться значно ближче до поля, з якого скосили урожай? Злі язики подейкують про дуже тісні стосунки між цими панами, мовляв, їх по п’ятницях нібито неодноразово бачили вдвох у місцевій сауні. Якщо це так, то чи не під час спільного дозвілля визрів план по «експропріації» зерна, яке належить Ларисі Мірошніковій?

Як відомо, крадіжка – це злочин, що полягає у таємному викраденні чужого майна. Те, що відбувалося в описаній вище ситуації, дуже нагадує саме цей вид кримінального правопорушення. І лише випадково про збирання та вивезення зерна з поля дізнався Сергій Мірошніков та власниця зерна. Інакше б збіжжя того ж дня могли вивезти у невідомому напрямку, загубивши будь-яку ниточку, яка б могла вивести на того, хто це зробив.

До речі, статтею 185 Кримінального кодексу України передбачено суворе покарання за такі дії, включно до позбавлення волі та конфіскації майна. Але чи понесе хтось покарання за те, що Лариса Мірошнікова зазнала значних матеріальних втрат (за найскромнішими підрахунками, йдеться про сотні тисяч гривен)?

Олександр Курінський, до якого я зателефонував, спочатку погодився на зустріч. Але вже за півгодини зустрічатися зі мною не побажав. Утім телефоном поспілкуватися декілька хвилин усе ж вдалося.

– Я не знаю, чиє то було зерно, – сказав О. Курінський. – Мені його здала на зберігання держава в особі голови райдержадміністрації Іванченка.

– Але чи був у Вас на руках договір на це збіжжя?

– Я ситуацією не володію.

– Де натепер знаходиться зерно?

– У мене.

– На подвір’ї?

– Яка різниця, може, на елеваторі, може, у сусіда…

– Отже, саме Іванченко дав Вам вказівку зберігати це зерно?

І тут у слухавці я несподівано почув «на другому плані» чийсь специфічний голос – нібито чоловічий, але з жіночою інтонацією, який буквально наказав «Хвате, хвате!». І на цьому моя розмова з О. Курінським перервалася. Хто б це був?..

Турбота про урожай або..?

Голова Доманівської райдержадміністрації Василь Іванченко виявися більш прихильним до представника преси, який проводить журналістське розслідування. Єдине, про що попросив мене керівник виконавчої влади району, – це дати зміст нашої розмови буквально дослівно, «без купюр». Що ж, виконуємо це прохання.

– Василю Миколайовичу, прокоментуйте, будь-ласка, події 5 липня, коли невідомими особами був зібраний урожай з 25 гектарів на території Зеленоярської сільської ради та вивезений у приватне домоволодіння О.В. Курінського, а потому зерно зникло в невідомому напрямку. Чи були законні підстави для таких дій?

– 3 липня я отримав офіційного листа від співробітників СБУ, що на території Зеленоярської сільської ради, точніше, за межами території цієї сільради, виявлено факт посіву пшениці на площі 25 гектарів без правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Враховуючи те, що це не землі сільської ради, а землі державної власності, за використання яких відповідає райдержадміністрація, я одразу ж прийняв розпорядження, згідно з яким було створено комісію по розгляду цього питання. До складу цієї комісії ввійшли перший заступник голови РДА Г.В. Делі, в.о. начальника відділу Держкомзему в Доманівському районі Ю.М. Юрчак, начальник відділу агропромислового розвитку О.В. Коваленко, а також представник СБУ.

Комісія спочатку мала намір зустрітися з імовірним власником зерна. Річ у тім, що два роки тому землекористувач даної земельної ділянки Л.Я. Паламарчук загинула. І в той час, коли чоловік померлої перебував у лікарні, райдержадміністрація надала Л.Й. Мірошніковій дозвіл на підготовку та розробку відповідних документів на цю землю. Негарно вийшло… Враховуючи це, представник СБУ зустрівся саме з Л. Мірошніковою і запитав: «Ви там сіяли? Це Ваша пшениця?». Але жінка відмежувалася від цього поля, мовляв, я нічого не знаю.

– А яким чином це відбувалося, часом не на вулиці?

– Це представник СБУ розмовляв, а я хоч і був поруч, але не чув цієї бесіди (цікаво, а звідки тоді В.М. Іванченко знає зміст розмови? – А.Т.). Після цього комісія виїхала на поле та склала акт обстеження, в якому зазначено, що ніяких документів на цю земельну ділянку немає, тому фактично це є самозахват. Також в акті вказано, що урожай достиг і його треба збирати. Протягом трьох днів ми все ж, знаючи ймовірного власника, намагалися його знайти.

Якщо судом визнавати зерно «безхозним», то це досить тривалий у часі процес, а кошти йдуть до держави. Якщо ж власник знаходиться, то він сплачує всі необхідні штрафи, та ще й має прибуток від продажу зерна.

Але протягом трьох днів імовірні власники не зізнавалися, що це їх врожай, тоді ми…

Тут у кімнату стрімко вривається чоловік, який починає мене… фотографувати. Зізнаюся, такої «честі» під час своєї багаторічної  журналістської практики від органів виконавчої влади ще не удостоювався, за що, звісно ж, окрема «подяка» пану Іванченку.

– Що було далі?

– Визнавши дану земельну ділянку «бесхозною», ми передали її міліції. Міліціонери охороняли це поле, а в цей час ми продовжували шукати власника поля. Минуло три дні, проте ніхто не одізвався. Враховуючи, що міліція несла чималі витрати на охорону поля, та зважаючи на те, що неподалік поля було знайдено пляшку із запалювальною сумішшю, начальник міліції сказав, що урожай взагалі можуть знищити. Відтак було прийнято рішення зібрати врожай.

– А хто приймав це рішення?

– Письмового документа з цього приводу не приймалося (отакої! – А.Т.). Було прийнято рішення скосити урожай, щоб не було пошкодження чи загибелі урожаю.

– Але хто конкретно прийняв таке рішення?

– Я особисто приймав це рішення.

– І кому Ви дали вказівку зібрати урожай?

– Міліція охороняла поле, забезпечувала там громадський порядок (у чистому полі! – А.Т.). За домовленістю приватний підприємець Курінський надав допомогу у скошенні та збиранні врожаю. Перед цим ми провели дві наради, в якій взяли участь податківці, представники міліції, юристи. Ми думали, як діяти в даній ситуації.

Згідно з чинним законодавством міліція передає матеріали до суду, суд признає зерно «бесхозним», і потім податкова починає його продавати. У цей період зерно повинно знаходитися на зберіганні. І ми знали, що як тільки почнеться косіння врожаю, то з’явиться власник.

– А чи був відповідний договір з Курінським щодо косіння, перевезення та зберігання зерна?

– Цим питанням займається міліція. Ми склали акт та передали лист до міліції. На цьому функції райдержадміністрації закінчилися. Моє завдання було – зберегти урожай і щоб районна громада отримала від цього кошти.

– Тобто Ви нічого не казали Курінському з приводу того, що він має робити із зерном?

– Загалом було три підприємці, які б могли зберігати зерно. Але враховуючи те, що електронні ваги є тільки у Курінського, зупинилися на  ньому.

– Василю Миколайовичу, 111 тоннзерна – це значна матеріальна цінність, і цей процес мав бути задокументованим. І де, зрештою, поділося це зерно?

– Цим займалася міліція. Я ж не в міліції працюю. До того ж цю справу веде СБУ, і ми виконуємо все те, що нам каже Служба безпеки.

До речі, якби подібне сталося при минулій владі, то в кращому разі домовилися «п’ятдесят на п’ятдесят», і ніхто б навіть не пискнув. А сьогодні дали можливість фотографувати і зерно, і ваги. Усе відкрито – ніхто нічого ні від кого не приховує.

І взагалі, як можна стверджувати, що врожай кимось вкрадений. Є накладна про зберігання, є кількість зерна, фотографії, про це знав увесь район. Якби хтось хотів украсти, то Мірошнікова б туди не допустили.

Питань більше, ніж відповідей

Отже, Василь Іванченко намагався переконати мене, що в своїх вчинках керувався виключно інтересами держави та районної громади. Хотілося б у це вірити, але…

Цікаво, чому з 299 «бесхозних» ділянок, що на теренах Доманівського району, обирають саме земельну ділянку, що її обробляє Лариса Мірошнікова? І це – в той час, коли відносно підприємства одного з місцевих «олігархів» відкрито кримінальне провадження за фактом захвату 150 гектарів ріллі. При цьому міліціянти діють настільки кволо, що дозволяють порушнику чинного законодавства «замісти сліди» – буквально під носом у міліції той, аби уникнути відповідальності, переорав поля із соняшником.

Та й, за наявною інформацією, сільський голова своєчасно давав відомості про землекористувачів, які обробляють землю без правоустановчих документів, і серед них була і Лариса Мірошнікова, але чомусь на наради районної комісії Сергія Олексійовича з цього приводу так і не викликали.

Сумнівним з точки зору закону виглядають і дії комісії при райдержадміністрації, яка, схоже, перевищила свої повноваження. Яким чином державні службовці, нехай і наділені високими посадами, можуть підміняти суди, Конституцію України та чинне законодавство? Сподіваємось, що органи прокуратури дадуть належну оцінку законності дій зазначеної комісії.

Сам Сергій Мірошніков не має сумнівів: уся ця неприглядна історія – це помста районного керівництва йому особисто за ту принципову позицію, що він її займає при розгляді тих чи інших питань життєдіяльності Доманівського району. І на колегіях, і на нарадах райдержадміністрації, і на сесіях районної ради із вуст Сергія Олексійовича частенько лунає критика як на адресу голови райдержадміністрації Василя Іванченка, так і в бік голови районної ради Володимира Базаренка. С. Мірошніков вимагає від чиновників насамперед прозорості та зрозумілості у розподілі бюджетних коштів, у земельних питаннях, ба, навіть цікавиться, за які такі заслуги на сесію виноситься питання про додаткові фінансові винагороди для голови райради, і це – в скрутний для країни і для Доманівського району час.

До речі, за проявлену принциповість зазнала судового переслідування начальник відділу Держземагентства в Доманівському районі Людмила Новак-Павлова («РП» детально писала про це в номері від 26 червня ц.р.). Щойно цей державний службовець почала наводити лад у земельних відносинах, зокрема запропонувала виносити право користування «бесхозними» земельними ділянками на аукціон, як одразу ж потрапила у немилість до «сильных мира сего». Зрештою, сміливій жінці, що не побоялася піти проти місцевих «зевсів», інкримінували вимагання та отримання хабара. Причому це замовлення було реалізовано настільки грубо та примітивно, що, здається, в його замовному характері мало хто сумнівається з мешканців Доманівщини. Окрім, звичайно, голови райдержадміністрації В. Іванченка, який під час інтерв’ю кілька разів негативно відгукнувся про діяльність Новак-Павлової (хоча я про це і не питав).

Отже, спочатку відсторонили від справ «незручну» Л. Новак-Павлову, а тепер, схоже, почали затуляти рота не менш «грамотному» С. Мірошнікову. Хто наступний?..

Але скажіть, шановні читачі: невже герої Майдану виходили на вулиці протестувати та помирати заради того, щоб на місцях не припинявся «дерибан» землі, а місцеві «князьки» продовжували царювати, як і за часів минулого режиму? Питання більш ніж риторичне, тож відповідь на нього нехай нададуть самі люди. А також – обласні прокуратура, міліція та облдержадміністрація, куди дану публікацію наша редакція надсилає на реагування із подальшим висвітленням на сторінках «РП».

Андрій ТЮРІН
Доманівський район

Комментарии:

  1. !!!:

    А до чого тут коментар Сергія Устинова? Яке він має відношення до цієї землі?

  2. Мойша:

    Так він же її обробляє, і походу кредит мірошніковій він виписав сіменником і обробітком…

  3. !!!:

    Але ж в статті про це жодного слова:)) Чи я неуважно читаю? А що, неоформлену землю можна здавати в суборенду? чи спільний обробіток?

Сообщение:

*

НОВОСТИ