Громадський контроль – екстрим-квест для ескулапів

Кожна сфера нашого життя в державі вражена хворобою корупції. Громадські активісти, розуміючи, що довго, а може, й марно чекати дива від усіх владних гілок і покладатися на обіцянки, заходилися самостійно вичищати пострадянську корозію шляхом контролю за діялфьністю влади та вимог припинення злочинів.Невеличкі, проте перемоги в цьому напрямку надихають та підтверджують, що подолати корупцію можливо, і зроблено це буде, скоріше за все, за допомогою розвитку інституту громадських організацій. Взялися активісти і за Авгієві стайні наших ескулапів.

Енергія

Суспільне обурення хабарництвом і махінаціями у медичній сфері породило виникнення громадської організації «Медичний контроль», яка почала діяти у Києві буквально напередодні подій протестного Майдану, в листопаді 2013 року.

Метою своєї діяльності ця громадська організація визначає реальне приведення системи охорони здоров’я до цивілізованих стандартів через налагодження суспільного діалогу між лікарями, фармацевтами, пацієнтами, органами державної влади; вимагання від медичних установ, Міністерства охорони здоров’я та органів виконавчої влади конкретних дій в інтересах пацієнтів та лікарів. Одними з методів боротьби організації є проведення акцій та кампаній по залученню уваги до головних проблем української медицини, роз’яснювальна робота через засоби масової інформації. «Медичний контроль» займається також розслідуваннями злочинів та корупційних схем у медичній сфері. З результатами цієї діяльності можна познайомитись на офіційному сайті організації.

Наразі, як повідомив заступник голови координаційної ради «Медичного контролю» Ігор Щедрін, йде активний процес формування експертної ради організації і буквально за тиждень будуть оприлюднені прізвища її членів. Основним критерієм відбору кандидатів є наявність беззаперечного авторитету претендента у медичній сфері та сфері медичної юриспруденції.

За повідомленням Ігоря Щедріна, Миколаївщина стала однією з перших областей, де активно почав діяти громадський контроль у медичних закладах. Його лідером став Дмитро Рябченко, який на початку червня отримав офіційне посвідчення представника «Медичного контролю» в Миколаївській області.

Дмитро Рябченко розповідає, що діяльністю з громадського контролю медичних послуг зайнявся після того, як на собі відчув усі «принади» поборів та ставлення до пацієнтів у медичних закладах. Дехто закидає активісту, що він не є спеціалістом у медицині і, відповідно, не може здійснювати контроль за нею. Та Дмитро зазначає, що проблеми медичного обслуговування населення настільки очевидні, що не треба бути медичним спеціалістом, аби побачити їх:

– Будь-хто, хто звертався бодай раз до поліклініки, може переконатися в тому, як «прекрасно» працює стаття 49-та Конституції України, що гарантує безоплатну медичну допомогу в державних та комунальних медичних закладах. Факти відкритих поборів просто кричущі. Ось, як приклад, оголошення, яке я нещодавно зафіксував на фото на дверях кабінету ЕКТ у Миколаївській обласній лікарні: «Шановні пацієнти, бюджетом обласної лікарні не передбачено фінансування роботи комп’ютерного томографа. Це відбувається за ваші кошти. Вартість інженерного обслуговування – 25 гривень, вартість плівки – 25 гривень. Вартість боргу за ремонт ЕКТ складає 260000 гривень. Просимо вас компенсувати витрати на ваше дослідження у сумі 300 гривень». Думаю, що навіть коментарі тут зайві, – каже Дмитро, демонструючи фотографію.

Інерція

Своїм завданням-мінімум на першому етапі діяльності миколаївський активіст бачить припинення незаконного вимагання з людей у лікарнях міста та області грошей за проведення обстежувальних заходів (кардіограми, томограми, ультразвукове обстеження, рентген та інші аналізи). З цією метою активіст проводить «антипоборницькі» акції у медичних закладах.

Під час першої акції, до якої приєднались представники партії «Правий сектор» та активісти «Антикорупційного комітету», були розклеєні оголошення на дверях кабінетів МРТ та УЗО чотирьох лікарень Миколаєва: «Якщо з вас вимагають гроші за надання медичних послуг – це є злочин», «Увага! Ця послуга безкоштовна!». Наклейки, щоправда, довго не висіли, – співробітники закладів одразу їх зідрали. Однак на номери телефонів, які були зазначені на них, почали телефонувати люди зі скаргами на побори з боку медиків.

За результатами перших акцій потрібно констатувати, що миколаївська спільнота у більшості виявилась поки що не готовою до змін, яких сама ж і вимагає наріканнями на бандитизм у медицині. Люди телефонують, розповідають про вимагання хабарів лікарями, але роблять це постфактум, а пропозицію написати відповідну заяву до правоохоронних органів, або ж розказати про свої поневіряння медичними кабінетами та спустошення гаманця в них на відеокамеру, сприймають насторожено та переважно відмовляються.

– Коли люди бачать, як хтось бореться за їхні права, дуже радо це сприймають, без камер і без присутності лікарів охоче і обурено усе розповідають. Радіють, коли за моєї присутності перед кабінетом МРТ раптом виявляється, що за послугу вони не повинні платити чотириста п’ятдесят гривень, які вже приготувались віддати персоналу. Люди хочуть, щоб хтось боровся за їх права, але хтось інший – не вони – викликав вогонь на себе, – говорить Дмитро Рябченко.

Чого боїться пересічний громадянин у часи, коли вкотре оголошено про боротьбу з корупцією, коли в інавгураційній промові Президента кілька разів звучали слова «люстрація»? Страхи відомі: страшно йти проти лікаря, від котрого в якійсь мірі залежить здоров’я, страшно, бо раптом медична мафія покарає шукача правди і справедливості, страшно, бо інерція перманентного безправ’я та рецидивної корупції останніх десятиліть змушує думати, що заклик боротися з корупцією – лише пусті слова старої платівки. Проте людям потрібно визначатись: або боятись і платити за свій страх дорогу ціну, або отримати шанс на цивілізоване життя. Сподіватись на те, що хтось один (до останнього часу таку надію традиційно покладали на обраного Президента) вирішить усі проблеми і забезпечить країні процвітання – інфантильно до небезпечності. Судячи з активності громадськості, швидкого формування інституту громадських організацій, суспільство це усвідомило.

Чи потрібно говорити про те, який обурений опір з боку медиків зустрів активіст «Медичного контролю»?.. Тож, як вважає Дмитро, проти нього можливі провокаційні дії, до яких активіст морально та юридично готується. За мету ставиться дискредитувати його, виставити таким собі «грубим порушником порядку, спокою і тиші у медичних закладах, що заважає хворим лікуватись». За словами Дмитра, до нього надійшла інформація, що медичні керманичі планують зупинити роботу томографів у місті і звинуватити в цьому Дмитра Рябченка, який начебто зупинив надходження грошей на їх обслуговування та ремонт. Які ще звинувачення будуть висунуті, невідомо, але прецеденти в інших сферах змушують здогадуватись, що в доводах будуть змагатись безглуздість і бруд.

До слова, нещодавно у Мукачівській центральній районній лікарні таблички з оголошеннями про те, що медичні послуги (операції, обстеження, пологи) надаються безкоштовно, були прикріплені на фасадах усіх корпусів з гаслом «Почни з себе – не давай хабар» та номером «гарячої» телефонної лінії за підписом «Адміністрація». Наразі невідомо, чи перестали люди давати хабарі, та принаймні медики визнали, що вимагати гроші – це незаконно.

Незадоволені діяльністю Дмитра підступно, через анонімні коментарі в інтернет-виданнях, почали дискредитувати активіста, мовляв, хто це такий узагалі і звідки він узявся. Тож ось інформація з перших вуст: Дмитро Рябченко – миколаївець, закінчив Миколаївський кораблебудівний інститут, за фахом – інженер-економіст. За родом діяльності – регіональний менеджер з продажу продуктів харчування. Займає активну громадську позицію з очищення держави від корупційної системи та будівництва цивілізованих умов для життя. Серед захоплень Дмитра – ландшафтний дизайн, спорт, історія слов’янської культури.

Пробудження

Дмитро Рябченко намагається налагодити діалог з медиками. Одним з перших кроків стала зустріч з головним лікарем Миколаївської обласної лікарні Віктором Відяпіним, під час якої той передусім нарікав на відсутність коштів (відео у вільному доступі є в мережі «ютуб»). Цим головний лікар і обґрунтував фінансово-економічну політику «добровільних внесків» за медичні послуги лікарні.

Але поки що зберігається загальна картина небажання медиків змінювати систему, в якій одні знайшли жирні ніші збагачення, а інші – невеличкі норки виживання. Проте крига починає скресати і рухатись. Активізуються люди, в яких живе почуття гідності людської і професійної. Одні поки що не хочуть розголосу імен і допомагають «Медичному контролю» інформацією майже таємно, а інші не бояться назватися і відкрито виступити проти системи. Анжела Михайліна – колишній санітарний фельдшер дитячої обласної лікарні – відкрито говорить про систему поборів у медичних закладах, про деморалізацію медиків, у яких методи вимагання грошей з хворих відпрацьовані, як у шахраїв-наперсточників і вживаються «на автоматі». Анжела наголошує на небажанні переходити на цивілізований спосіб праці у переважної більшості медпрацівників.

– Серед медиків ситуація невтішна. Вони звикли, пристосувались до системи і не хочуть нічого міняти. Хабарництво увійшло в мораль, перетворилось на неписаний кодекс, і це – найстрашніше. «Такса» у п’ятдесят – сто гривень (у середньому) за відвідування лікаря – це вже норма, і якщо людина не покладе на стіл цю «вдячність», на неї дуже косо подивляться і змусять або заплатити, або більше не приходити.

«Медичному контролю» закидають, що не з того активісти, мовляв, починають боротьбу, що не з «бідних лікарів», які не виживуть на одну зарплату, потрібно починати, а слід спочатку на державному рівні реформувати систему охорони здоров’я. Відповідаючи на ці закиди, Ігор Щедрін зазначає, що нічого не буде реформуватись у системі, якщо суспільство і особливо самі представники медичної сфери не вимагатимуть змін.

– Неможливо побачити проблему, не оголивши її. Саме лікарі повинні ставити вимоги достойної для них оплати праці, припинення хабарництва та передачі грошей «нагору». І якщо для цього у них не вистачає моралі, громадянської свідомості і професіональної гідності, то нехай неможливість брати хабарі підштовхне їх до цього, – говорить Ігор Щедрін.

– Нехай медики створюють свої громадські організації, насправді дієві профспілки, страйкують, висувають лідерів, які будуть представляти їх інтереси, озвучувати вимоги до влади. З раковини «нічого не зміниться» потрібно вилазити. Надворі повним ходом йде боротьба за краще життя, йде війна з окупантами, люди гинуть на Сході, а корупціонери ніби зависли у віртуальному світі і думають, що все буде по-старому і їх ці зміни не стосуються. По-старому не буде, не для цього люди гинули на Майдані, – переконаний Дмитро Рябченко.

А й справді, чому проблеми низької зарплатні медиків вирішуються за рахунок хворої людини, а не шляхом відстоювання своїх прав на достойні умови життя? Чим низька зарплата лікарів відрізняється від зарплати інших бюджетників і чому тільки до медиків повинна бути жалість? А хто пожаліє хворих з мізерними доходами?

У суспільному явищі Майдану хтось помирав за право на гідність, а хтось присягав кров’ю загиблих біля їх гробів на вірність народу. Випробування продовжились війною, а з явищем корупції, крім громадських активістів, схоже, боротись нікому.

Гроші пересічної людини, яка прийшла здати аналіз, – це краплі в джерелі, з якого живився і продовжує живитись корупційний океан. Припинити живлення – означає покласти край системі. Саме з цієї причини критиканство дій тих, хто намагається зламати корупцію, може сприйматись лише як протидія оновленню і очищенню суспільства.

Щоб мати інструменти боротьби, потрібна обізнаність. Тому Дмитро Рябченко збирає навколо себе активістів, фахівців у медичній справі і юриспруденції з метою створити обласну експертну раду «Медичного контролю». На сьогодні до «Медичного контролю» приєдналось близько десяти активістів. Для усіх, хто хоче долучитись до руху або повідомити про побори у лікарнях, є спеціальна телефонна лінія: 093850-18-53 та електронна адреса «Медичного контролю» в Миколаєві: mkontrol@ukr.net.

Дмитро Рябченко зазначає, що учасники корупційної системи в медичних закладах поки що не знають, як реагувати на дії громадськості, бо вони не звикли до антихабарницької протидії і досі не готові до неї. А діалог, який поки що складається з керівництвом установ, більше скидається на фарс з «пісень» про голодних медиків, ніж на бажання змінюватись. Загалом активіст зауважує, що влада поки що йде на діалог з громадськими активістами, слухає і чує їх. На запитання, чи бояться громадські діячі, що згодом такий діалог закінчиться, відповів, що такі побоювання висловлюють усі активісти громадських організацій. Але у випадку, якщо так станеться, Дмитро каже, що протестні вимоги швидко будуть перенесені до Києва, до міністерств, Адміністрації Президента, і боротьба за гідне життя може закінчитись тільки перемогою.

Дуже дорогу ціну заплатив і платить досі український народ у боротьбі за гідне життя. Тим більшим є суспільне обурення від упевненості корупціонерів, що система поборів житиме і надалі. Молоде покоління, яке виросло не під залізною завісою і знає, як живе цивілізований світ, не хоче миритись із пострадянськими шаблонами.

Наталія ЖУРМІЙ

ВІД РЕДАКЦІЇ. А що думаєте з порушених питань ви, шановні читачі? Запрошуємо вас до діалогу, адже тема надто актуальна та болюча, щоб її замовчувати.

Сообщение:

*

НОВОСТИ