На межі екологічної катастрофи

Первомайські очисні споруди будь-якої миті можуть стати причиною екологічної катастрофи регіонального масштабу – такого висновку дійшла депутатська комісія, яка днями провела виїзне засідання безпосередньо на аварійному об’єкті місцевого водоканалу. До складу комісії увійшло десять депутатів, відповідальні працівники ЖКГ та фахівці міськводоканалу. Очолив її роботу секретар міської ради Василь Барський. Долучилися до депутатської перевірки і члени громадських організацій, зокрема активісти «Правого сектора», очолювані Володимиром Васильєвим.

Про аварійність очисних споруд та про ймовірну екологічну катастрофу в Первомайську говорять уже більше десятка літ. Та, на жаль, вирішення цієї нагальної проблеми затягнулося аж надто. І ті поодинокі спроби її вирішення, які все ж таки час від часу мали місце, так і не знайшли своєї реалізації в конкретних справах.

Хоча, варто зауважити, ще кілька років тому до Первомайська приїздили з Міністерства ЖКГ і обіцяли посприяти у вирішенні питання, та, на жаль, віз і нині там. Усе ті ж дірки, іржа, поламки, лишень у більших обсягах. З усього видно, що у можновладців свої клопоти, а тут якась там аварійна очисна станція!

А ще у 2009 році було підготовлено технічно-економічні розрахунки та розрахунки економічного впливу з експертним підтвердженням. Встановлено кошторисну вартість для робіт на цьому об’єкті у сумі 36 мільйонів гривень. Зроблено технічну документацію, на яку з місцевого бюджету витрачено 99 тисяч гривень. Словом – начебто все підготовлено до стартових ремонтних робіт, та чомусь проблема з мертвої точки не зрушилася. Хоча, за оцінкою фахівців, ремонт при нинішньому стані об’єкта – це що «мертвому примочки».

– У Первомайську необхідно будувати нові очисні споруди, – говорить головний інженер водоканалу Анатолій Сидоренко, – бо знос основних споруд становить більше дев’яноста процентів.

А це означає, що сама станція практично непридатна для використання. І, як підтверджують самі її фахівці, зокрема начальник Василь Роман, – «вісімдесят відсотків фекалій практично не очищаються».

Тож маємо непривабливу ситуацію, коли нечистоти практично напряму (бо всі технологічні процеси працюють із відхиленням від нормативів, а декотрі зовсім відсутні) стікають у Південний Буг, а далі розносяться його водами по течії вниз. Тож южноукраїнцям і вознесенцям ми уже не один раз передавали такий собі «палкий» привіт із щоденними шеститисячними кубометрами каналізаційних вод.

Хоча, як стверджує завідуюча лабораторією ОКС Олександра Блінова, частково фекалії таки очищаються.

– Більше того, за результатами лабораторних аналізів, – каже вона, – стоки на виході зі станції відповідають нормативним вимогам.

І на допомогу, як не дивно, тут приходить природна фільтрація. А ще п’ятикілометрова зона з озерами, що віддаляє станцію від річки, та хлораторна. Ось, власне, таку нехитру очистку сьогодні проходять нечистоти.

Та ця інформація абсолютно не втішила членів комісії, бо ж стан очисних споруд настільки жахливий, що в будь-який момент вони можуть не витримати навантаження і тоді «ніагарського водоспаду» просто не уникнути.

Словом, об’єктивної прискіпливості комісії було не позичати. Критиці були піддані всі об’єкти станції. Йшлося про все – про первинні й вторинні освітлювачі, біофільтри, хлораторний лоток, озера для відстоювання (в останньому з яких, до речі, не так давно ще водився карась), про аеробні та анаеробні бактерії та багато чого іншого. Найбільш досвідченішими в цій сфері виявилися депутат Георгій Карлін, який багато років поспіль вивчає тему роботи міськводоканалу, та Василь Барський – як колишній комунальник.

Не пасли задніх і активісти – «правосекторівці», які час від часу підкидували каверзні запитання на кшталт занедбаності станції, переробки хімічних відходів, бездіяльності керівництва водоканалу та ймовірних корупційних зловживань. Окрім усього, «правосекторівці» не покидають думки стосовно активізації своїх дій у плані наведення порядку на водоканалі. Вони продовжують наполягати на негайному звільненні директора водоканалу та поверненні буцімто украдених ним коштів.

Піднімалося також питання підвищення тарифів на воду та каналізацію. Нагадаємо, що в перспективі первомайці платитимуть за ці послуги близько двадцяти гривень. Оцінивши нинішній стан очисних споруд і закладених нових тарифів, комісія дійшла висновку, що необхідно перевірити правильність поданих водоканалом розрахунків до Нацкомісії з питань ЖКГ та незалежно оцінити ці матеріали.

Підбиваючи підсумки роботи, голова комісії Василь Барський резюмував – стан очисних споруд, дійсно, аварійний і потребує негайного фінансування, в противному разі екологічної катастрофи не уникнути. Тож було прийнято рішення звернутися з клопотанням до обласної ради, Верховної Ради та до Кабінету Міністрів України щодо ймовірного фінансування даного об’єкта.

Оскільки сьогодні ведеться мова не лише про екологічну небезпеку, а й про пряму загрозу здоров’ю мешканців регіону, то дане питання необхідно терміново вирішувати.

Наостанок хотілося б сказати, що лише при розумному вирішенні даного питання можливі позитивні результати, а радикалізму, як декотрі на цьому наполягають, тут не місце. У мирі і злагоді мають вершитися всі наші справи.

Післямова

Як нам стало відомо, відразу по закінченні роботи депутатської комісії зі своєю перевіркою на очисні споруди прибули депутат Верховної Ради України Ігор Бриченко та депутат обласної ради Вадим Підберезняк, які засвідчили факт аварійності об’єкта та підтвердили свої наміри стосовно максимальної допомоги у вирішенні цього нагального питання. Також вони мають намір розібратися у тому, хто саме довів очисні споруди до такого зубожіння та притягти до відповідальності винних.

Наступного дня нардеп зустрівся з активістами міста, де вони спільно обговорили важливі питання сьогодення.

Наталія КЛИМЕНКО

Сообщение:

*

НОВОСТИ