Вода недбальства не прощає

Рибаківка – село приморське, тож улітку цей населений пункт на березі Чорного моря, «підперезаний» з одного боку Березанським лиманом, перетворюється на людне курортне містечко. З різних усюд до Рибаківсько-Лугівської зони відпочинку прибувають десятки тисячлюдей, серед яких багато дітей. Хто подбає про їхню безпеку, поготів під час відпочинку на воді?

Якими би ласкавими та безпечними не здавалися відпочивальникам лагідні та теплі морські хвилі, вода будь-якої хвилини несе потенційну загрозу. І не тільки для людей, що не вміють плавати. Порушення правил відпочинку на воді, зокрема під час штормів та зміни течій, може призвести до непоправних утрат. Аби запобігти травматизму та загибелі людей, Рибаківська сільська рада утримує з місцевого бюджету рятувальний пост.

Черговий рятувального посту Анатолій Головко, Дмитро Москаленко, вахтовий спостерігач Віктор Олійник.
 

– Але цього недостатньо, – вважає Рибаківський сільський голова Віктор Бізіков, – адже власними силами ми можемо охопити лише невеличку ділянку морського узбережжя. Згідно з існуючими нормативами на узбережжі мало б бути принаймні 13 рятувальних станцій, насправді ж функціонує лишень п’ять. Про безпеку своїх клієнтів мусять дбати директори та власники численних баз відпочинку, котрі, отримуючи чималий зиск із припливу людей, належним чином не дбають про безпеку перебування на воді. Хотілося б і більшої активності від працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій по контролю за діяльністю рятувальних постів.

«Скільки ми їх не попереджаємо про це, – долучається до розмови начальник Рибаківського рятувального посту Дмитро Москаленко, – вони у своїй переважній більшості нібито не чують нас. Але ж незнання законів не убезпечує від покарання. Відповідно до Типових правил поведінки на водних об’єктах України» на керівників оздоровчих закладів покладена відповідальність за життя та здоров’я відпочивальників».

Відтак, за фактичної бездіяльності «бізнесменів від моря», рибаківські рятувальники здійснюють свою конче потрібну роботу і за себе, і за «того дядька». Проводять профілактичні бесіди з директорами баз відпочинку та людьми, що приїздять до моря, здійснюють візуальний огляд акваторії прибережної зони та, у випадку порушень правил поведінки на воді, усувають ці неподобства. Але цього замало, адже Рибаківсько-Лугівська зона відпочинку розтягнулася на довгі 13 кілометрів.

Вода й справді не прощає недбальства та легковажності. Минулого року тутешня морська стихія забрала життя двох дорослих та, найприкріше, восьмирічної дитини. Усі вони перебували поза межами дії Рибаківської рятувальної станції. «Після кожної подібної трагедії, – скрушно каже Дмитро Москаленко, – тижні зо два не можу прийти до тями».

А скільки ще людських життів врятували рибаківські «морські вовки»! Так, два роки тому під час шторму дітей на матрацах віднесло так далеко, що їх уже не було видно. Годі й казати, яким був розпач матері дітлахів, коли на берег хвилі викинули два порожні матраци. Але рятувальники продовжили пошук зниклих дітей, і згодом знайшли їх далеко в морі та повернули батькам. Загалом, тільки у минулому році рятувальники Рибаківського посту здійснили 60 аварійних виходів у море. Профілактичні ж заходи здійснюються щодня.

Отже, поки грім не вдарить, мужик не перехреститься?.. Чи все ж жадоба наживи не затьмарить у бізнесменів відчуття здорового глузду та відповідальності?

Андрій ТЮРІН
Фото автора

Комментарии:

  1. Зебра:

    А у нас кто-то когда-то про людей думал? Спасение утопающих – дело рук самих утопающих

  2. Татьяна:

    “Если спасение утопающих – дело рук самих утопающих, то нафига тогда спасатели?”. Так могут размышлять только те, кто никогда не попадал в трудную, граничащую со смертью, ситуацию. Спасибо спасателям за их такую нужную работу.

  3. Татьяне:

    Тише, Танечка, не плачь, не утонет в речке мяч
    (если, конечно, не привязать к мячу гирю)

  4. Татьяна:

    Оригинал хорош, но некогда плакать, некогда!

Сообщение:

*

НОВОСТИ