Що в казані, те й у черпаку

«Рідне Прибужжя» 24 липня ц.р. оприлюднило статтю Андрія Тюріна «Битва за урожай, або Як голова Доманівської райдержадміністрації разом із начальником міліції «жнивували». Відгукнулися на публікацію не тільки керівник району Василь Іванченко (див. «Рідне Прибужжя» від 21.08.2014), а й селяни із Зеленого Яру. Вимагаючи об’єктивності та справедливості, вони у колективному листі до редакції просили журналіста приїхати в село і вислухати їхню позицію та фігурантів конфлікту.А заодно ознайомитись із життям-буттям зеленоярців, інтереси яких останнім часом зухвало ігнорують їхні обранці – сільський голова та депутати місцевої ради. Заінтригувало твердження підписантів: «Уперше в нашому районі адекватно відреагували на протизаконні дії горе-голови і адміністрація району, і міліція, і прокуратура, за що ми їм дякуємо».

Така оцінка дій влади, погодьтеся, виняток, який неоднозначно трактується у високих кабінетах. Вочевидь, з довіри і починається життя по-новому…

Від кривої палиці прямої тіні не буде

Земля-годувальниця, яка ще десятиліття тому облогувала в розпайованій країні, дедалі глибше «вбиває» клин в стосунки людей. Кайдашева сім’я, про яку написала Ольга Кобилянська в повісті «Земля» ще в 1902 році, на жаль, нині не рідкість. За ниву б’ються, судяться, стріляють і вбивають.

Та найчастіше її нахабно відбирають, прикриваючись, як фіговим листочком, документами сумнівного походження.

Про це розповіли мені батько і син Паламарчуки, члени селянського (фермерського) господарства «Орбіта», що 20 років успішно хазяйнували на 25 гектарах орендованого поля.

– Землю виділили моїй дружині Любові Яківні рішенням Зеленоярської сільради у 1993 році, – розповідає глава сімейства Михайло Вікторович. – У 2010-му вона трагічно загинула в автокатастрофі, я на півроку потрапив у лікарню, потім ще довго відроджувався. Переоформленням правовстановлюючих документів займався син Олег. Два роки він бігав по колу, бо палиці в колеса ставила начальник районного відділу Держземагентства НовакПавлова, яка неодноразово наголошувала, що землю у нас відберуть. Ми справно платили податки, обробляючи ниву, і сподівались, що ось-ось тяганина припиниться. Та не так вийшло, як хотілося. У січні 2013-го у нього не прийняли щорічну звітність, повідомивши, що поле у нас вилучене і передане до земель запасу Зеленоярської сільради.

 

Який господар, такий і будинок (в іншій половині його живуть виборці).
 

 

Це письмово підтвердила і сама пані Новак-Павлова, зазначувши «причину» вилучення: «У зв’язку зі смертю голови СФГ Л. Паламарчук». Ви помиляєтесь, якщо чекаєте від мене нудних монологів про аморальність тих, хто тишком-нишком позбавив права на землю братів, які тривалий час тяжко переживали смерть матері, боролися за життя батька, здоров’я дружини і доньки (перенесла кілька операцій) Олега. Достатньо хронологічно показати, як клерки, наче кури, гребли під себе чуже. Спочатку Зеленоярський сільський голова Сергій Мірошніков повідомив районне начальство про звільнення ласого шматка чорнозему, навздогін у вересні 2012-го «цариця полів» Новак-Павлова запропонувала відібрати ділянку у родини померлої. А через місяць Лариса Мірошнікова отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою та технічної документації. Тобто поки Олег бігав з кабінету в кабінет, узгоджуючи документи, за їхніми спинами реалізовувався підлий план «експропріації» на користь дружини сільського обранця-добродія.

Ну, а чому б не їй? Хто із односельців був ближче до можновладців? Явно не брати Паламарчуки, які мали першочергове право на землю матері. Може, подружжя Лєнц, яке неодноразово просило виділити хоч трохи чорнозему, зважаючи на те, що Галина Федорівна, чи не єдина в області учителька, що віддала школі майже 35 років, досі не отримала і квадратного метра соціального паю?

Штрих до портрета

До Зеленого Яру після поранення прибув із Донбасу Максим Ільницький. Десантник готовий повернутися на фронт. Чи може він претендувати на два гектари землі, які повсюдно виділяються учасникам бойових дій? Пан Мірошніков на це запитання як завжди ввічливо кинув: «Нічого про це не знаю». Хлопець вирішив з’ясувати, чому його землякам, що воюють, голова дав кому 500, кому тисячу гривень, зібраних місцевим фермером, а він, Максим, не отримав жодної копійки. Мірошніков багатозначно промовчав. Між іншим, скромним він був і на святі села, де поіменно називав бійців-земляків, а про Максима не згадав. Максиму, до речі, два гектари виділив район. А за шістьма сотками для будівництва йому знову доведеться кланятися пану голові, який уже чемно сказав-відрізав: «Землі нема»…

Торік новоспечена власниця 25 гектарів, не маючи на них відповідних документів, поспішила засіяти їх елітною пшеницею (до речі, виділялася їй рілля ДЛЯ ГОРОДНИЦТВА). Цього літа планувала зібрати урожай та тут втрутилася Служба безпеки. Начальник Вознесенського міжрайонного відділу управління СБУ в Миколаївській області інформував главу Доманівської РДА про порушення Мірошниковою земельного законодавства і просив ужити заходів.

Керівники оперативно відреагували: після висновків створеної комісії, щоб урожай не спалили доброзичливці (як це трапилося нещодавно на іншому полі), його зібрали і відвезли на зберігання. До відповідного судового рішення. На той момент власник поля не обізвався, сільський голова з дружиною, репетуючи, у груди себе били: пшениця не наша, але ми захищаємо інтереси громади. Про те, що поле державне і розпоряджається ним райадміністрація, а не сільрада, в шоу, записаному на відео, не йшлося.

Лише через три тижні (!) Лариса Мірошнікова оговталася, зрозуміла, що втрачає, і визнала себе власницею зібраної пшениці та погодилася сплатити орендну плату, штрафи тощо. Навіщо було влаштовувати цирк перед громадою і начальством, знають тільки комедіанти.

Челядь править королем

У Зеленому Яру мені було некомфортно. Тут наче життя завмерло. Трава до пояса вздовж вулиць; на цвинтарі, де згоріли на сонці молоді саджанці горіхової алеї, теж давно не косили; будинки і саме «обличчя» села, а надто сходи до сільради, давно просять оновлення. Агов, господаре, де ти?

Маю на увазі не пана Мірошнікова, бо на що він, бідолашний, здатен. Один у полі не воїн, якщо це не його власне поле. Короля робить оточення, а сільського голову, як я переконався, депутати. І не треба усіх собак вішати на Сергія Олексійовича. Він, як мені сказала секретар виконкому сільської ради, «добрий, принциповий, справедливий». Та що там казати – про нього оди складають! А народ скаже, як зав’яже.

 

У дитсадку, як вдома, бо піклуються про нього батьки.
 

 

Скажімо, громада докоряє голові, що у такий скрутний час годує двох секретарів – ради та її виконкому. До того ж секретаря ради О. Дмитренко вибрали незаконно. Прокурор району та голова районної ради так і вказали у своїх листах-поданнях: голосували за неї, причому не таємно, як треба за законом, лише 8 депутатів із 18, до того ж перед цим не провели спеціальну перевірку особи. Рекомендували відмінити рішення сесії ще у листопаді минулого року. Марно – Ольга Дмитренко, до речі, та Дмитренко, яка 2009 року, будучи нетверезою, стріляла в неповнолітнього на дискотеці, успішно працює.

Безвідповідальніших, ніж колективні рішення сесій, годі й шукати. Тому виборці вправі вимагати пояснень від своїх обранців. Кожен має звітувати, наприклад, на якій підставі торік він голосував за зняття семи тисяч гривень, передбачених НА ХАРЧУВАННЯ малят у дитсадку. Чому досі не використані півмільйона гривень, виділених державою на ремонт закладу. На черзі перебуває три десятки малюків, які роками чекають ремонту приміщень. У кожному селі голова з депутатами дбають передусім про дітей. У Зеленому Яру люди забули, коли виділялися кошти на обладнання, меблі, канцелярію, медикаменти. Усі витрати несуть на своїх плечах батьки: вода питна і технічна, ремонти приміщень, подарунки до свят, іграшки, медикаменти, пральна машина, постільна білизна.

А що ж депутати на чолі з «добрим, принциповим, справедливим»? Він не показується в закладі навіть тоді, коли приїжджають численні гості з району, як це було на відкритті корпусу після капремонту.

Знаєте, що найбільше вразило в селі? Туалет у дитсадку. До нього водять малих і трусяться від страху: не дай Бог «шпаківня» завалиться. Батьки не знають вже, куди латку поставити і як укріпити. Поставили б за свої гроші і цей об’єкт, але ж торік сесія розщедрилася (не повірите!) на дві тисячі гривень. Їх, кажуть, перерахували виробнику, але й досі туалет не привезли. На запитання односельців говіркий зазвичай голова красномовно мовчить. Як і на вимоги працівників дитсадка виплатити повністю зарплату за червень ц.р. І тут коні, вибачте, депутати не винні – принциповий Мірошніков усно дав бухгалтеру вказівку урізати ні сіло ні впало третину і так мізерної зарплати. А та бездумно і безпринципно взяла під козирок…

Замість коментаря

Мене дивує, чому більшість селян терплять князьків-самодурів. Чому не вимагають від своїх обранців голосувати на користь громади, а не жирних знахабнілих котів. Чому не скликають збори села і не женуть поганою мітлою тих, хто збагатився за їхній рахунок і довів село до зубожіння…

Між іншим, у Зеленому Яру досі добрим словом згадують Михайла Паламарчука, жертву свавілля, який керував місцевим господарством 14 років і плодами праці якого користуються досі земляки. Його послідовник, вочевидь, погано знає арифметичні дії, бо, на мою думку, уміє гарно віднімати, а множити не здатен…

Про це хотілося подискутувати з Мірошніковим, але три спроби зустрітися з ним у робочий час у сільраді були безуспішними (там о четвертій дня не було нікого, крім секретаря виконкому). Людина зайнята, людина в пошуках літає, розумію. Спуститись би голові по тих розбитих сільрадівських сходах на грішну землю, зайнятися добрими справами, повернути повагу односельців.

Іван ІЛЛЯШ,
«Сільські вісті»
Фото автора

Комментарии:

  1. Новак-Павлова Л.В.:

    Шановні читачі “РП”! Як начальник Відділу Держземагентства у Доманівському районі не маю морального права не надати пояснень з приводу піднятих земельних питань, які вирішувались не на користь жителів села Зелений Яр.Наведені факти, м’яко кажучи перекручені.Так, автор статті порівняв вилучення земельної ділянки у встановленому законом порядку,у Фермерського господарства “Орбіта” з експропріацією, при цьому пояснює, що Паламарчук Олег бігав по колу два роки (незрозуміло по якому, адже жодної заяви на узаконення цієї ділянки, яка перебувала в постійному користуванні матері до райдержадміністрації, яка розпоряджалась землями державної власності до кінця 2012 року не надходило, а Новак-Павлова ставила палки в колеса, не відповідає дійсності, оскільки про необхідність переоформлення землі крім начальника відділу не6одноразово повідомляли й інші працівники земельного відділу. Як не відповідає дійсності й те, що Паламарчук боровся за життя батька, доньки і дружини. Доньки немає взагалі, а з дружиною розійшовся, ще до смерті матері. Стороною, яка потерпіла в даному питанні є місцевий бюджет, який недоотримав орендну плату(ніяк не земельний податок) у розмірі кількох десятків тисяч гривень.
    Щось наплутав автор і з вчителькою Ленц Г.Ф., яка “досі не отримала і квадратного метра соціального паю”. Вона має у власності земельну ділянку площею 1.8 га ріллі для ведення особистого селянського господарства.
    Також дивує історія про пораненого на Донбасі Максима Ільницького, якого я знаю особисто та часто спілкуюсь. Про поранення не чув жоден житель села Зелений Яр. Дивує також і відмова Зеленоярського сільського голови в наданні тільки 6 соток для будівництва замість встановлених земельним законодавством 0.25 га.
    Відносно використання землі 25 га дружиною Зеленоярського сільського голови приведу факти, що перевіркою сільгоспінспекцією Миколаївської області самозахвату землі не встановлено, орендна плата за використання землі сплачена до бюджету в повному обсязі. Правоохоронні органи відкрили кримінальну справу по факту незаконного вилучення врожаю.
    Нажаль, автор статті не побажав розібратись із викладеними в статті земельними питаннями у відділі Держземагентства у Доманівському районі. Мабуть тому, що не бажав почути правду. А міг би дізнатись дійсно про проблемні питання від яких сьогодні дуже незручно очільникам району. Адже в районі близько 300осіб використовує земельні ділянки без правоустановлюючих документів, в результаті чого до місцевих бюджетів не надходять сотні тисяч гривень. Рейтинг в реєстрі боржників очолює голова районної Партії Регіонів, збитки до бюджету від тіньового використання земель складають не одну сотню тисяч гривень.На даний час відкрита кримінальна справа за самовільне зайняття землі на головного регіонала Доманівського району Зборовського С.А. Хоча коштувало мені це відкриттям сфабрикованої проти мене справи за корупцію, яка майже рік розслідується. Ось такі факти. Кому потрібне було їх перекручення мені відомо. Подискутуємо?

  2. Галина Федорівна:

    ааппп

  3. Галина Федорівна:

    Шановна Людмило Володимирівна! Найперше, ви забули вказати на те, що ви відсторонений начальник! А за що? Чи не з ваших уст лунає безкінечна брехня?
    З приводу мене. Автор нічого не наплутав, бо з моїх слів записав , що я і досі не отримала і квадратного метра соціального паю, а не те що “земельну земельну ділянку площею 1.8 га.ріллі для ведення особистого селянського господарства”. Те, що 1.6 га ріллі має Ігор Борисович. не означає, що її маю я, оскільки такі земельні ділянки надавались усім працівникам соціальної сфери. І особисто ви її мені і не дали,працюючи землевпорядником на той час Зеленоярської сільради. А з приводу останніх ваших коментарів скажу:”Кукушка хвалит соловья, за то, что он кукушку хвалит”.

  4. односельці:

    Хай соромно буде вашому чоловіку, за освітою кадровому офіцеру, відсиджуватися у райвіськкоматі, коли такі,як Ільницький, необстріляні хлопчаки, ідуть під кулі. Міг би хоча б підняти справу Ільницького і подивитися, чому його комісували. Чи не пора разом з ще одним офіцером Мірошниковим С.О. зібрати рюкзаки і відправитись туди, де зараз так потрібні їхні військові знання і вміння? Подискутуємо?

  5. ГРОМАДА:

    Під якими кулями був “необстріляний хлопчак” Ільницький??? Між іншим, виникає інше питання,не чому комісували?? А як з такою хворобою, він став десантником??? І ви маєте рацію, шановні односельці, потрібно підняти справу Ільницького і в усьому розібратися))) Але маємо сумніви, що родина Ільницьких, після всього, ВАМ , шановні односельці, буде вдячна. Подискутуємо??

  6. Макс:

    Відбудуться суди — тодіподискутуємо.

Сообщение:

*

НОВОСТИ