«Дояри» на дорозі

Конфликт, Новости

  21 Авг , 2014

З початку серпня до Одеського морського торгового порту везуть зерно нового врожаю з усіх регіонів. Мене зацікавила, утім, не технологія прийому і завантаження пшениці на кораблі. Зацікавила робота водіїв багатотонних автопоїздів.Які негаразди, крім неймовірної спеки та розбитих доріг, дошкуляють їм на шляху до елеваторів? Чи комфортно перевізникам збіжжя за кермом КамАЗів, МАЗів, МАНів, «Мерседесів»?

– Знущаєшся? – звів брови давній товариш-дальнобійник. – Погодні умови та ями на дорогах давно сприймаю як аномальні явища, не більше. Звикнути не можу до нахабних і ненаситних погононосіїв на узбіччі.

– Хіба їм, «доярам» з жезлом, сьогодні до нас, водіїв? Інспектори зупиняють нашого брата хіба що на блокпостах.

– А нас і тільки нас, перевізників зерна, гальмують на трасах повсюдно у будь-який час. Хочеш пересвідчитися? Тоді поїхали зі мною.

У суботу і поїхали. Сергій попереду – я на своїй «ластівці» супутником за ним. Виїжджаємо з Миколаєва через блокпост. Його пропускають, мене зупиняють. Накаркав, називається. Оглянувши машину, автоматники побажали мені ні жезла ні ям.

Перший «жезл» з’явився за 50 кілометрів на посту ДАІ у с. Коблеве, що межує з Одещиною. Інспектор з протилежного узбіччя, не приховуючи, як мені здалося, радості, привітав смугастою палицею авто з причепом, що Сергій сприйняв як вимогу зупинитися. Правильно сприйняв. Офіцер тим часом неспішно перейшов чотирирядну магістраль, підійшов до кабіни з боку пасажира. Через кілька секунд машина із стратегічним вантажем від’їхала.

– Поговоримо після зустрічі з «ваговиками», – тільки й сказав товариш на моє запитання: «А що то було?».

Отже, попереду стояв пересувний ваговий комплекс, працівники якого збирають данину з перевізників зерна. У червні його заблокували дальнобійники і активісти, в тому числі миколаївці, з вимогою прибрати здирників з дороги. Тоді вагові доріжки зникли з одеської траси. Невже «дояри» з’явилися знову?

…На Одеській магістралі даішники стояли як додаток до згадуваних пересувних терезів. Один з міліціянтів зупинив Сергія, до нього одразу підійшов чолов’яга у цивільному, простягнув руку і дав знак їхати.

За кілька хвилин ми пили чай з термоса і ділилися враженнями.

– Щось пояснювати? У Коблевому я дав інспектору 40 гривень. Тільки за те, що везу пшеницю. Не дав би – «ваговики» здерли б не двісті, а чотириста. Сперечатись ніколи, та й сенсу немає: я ж везу збіжжя удвічі більше, ніж дозволено. Менше завантажувати – собі в збиток. 

Чи хоч якась частка з тих грошей йде на ремонт і будівництво автодоріг – питання без відповіді. Місцеві автошляховики, можновладці відхрещуються від тих грошей, як чорт від ладану… Вочевидь, податківці знають, на кого працюють «дояри» на дорогах. Чи прокуратура. Або ж служба по боротьбі з економічними злочинами. Та ніхто із керівників згаданих структур жодного разу, наскільки я обізнаний, не роз’яснили платникам податків, де зависають сотні мільйонів гривень, отриманих у вигляді хабарів. Ну, не кладуть же старшини Петренки усю здобич у свої кишені. Діляться. Знаємо з ким. А ті – з іншими…

То що у нас за боротьба з корупцією, якщо місцева влада не може (не хоче?) навести лад хоча б у князівствах ДАІ та в нікчемних пунктах габаритно-вагового контролю, на яких серед білого дня здирають грошей більше, ніж з металургійного гіганта податків?!

…За цими думками я не помітив, як приїхав на 43-й кілометр, звідки дорога звертає до Одеського морпорту. Сергій не повернув: до елеваторів стояла п’ятикілометрова черга машин на обох узбіччях (на знімку). Миколаївець прилаштувався в її кінці, а я пішов шукати харків’ян. Від них хотів почути про «комфортний» рейс повз зону бойових дій.

Юрій та Михайло були голодні, чекали знайому Катю з Одеси, яка заробляла на хліб, саме годуючи водіїв.

– Стоїмо ми тут по дві-три доби, а не пощастить – і тиждень. Машини приватних господарів. За їхньою есемескою завантажуємось зерном і їдемо, куди скаже. Цього разу в Одесу, тут, начебто, кращі ціни. Потім повертаємось, відпочиваємо і знову в путь. Я дванадцять років перевожу пшеницю і рік у рік стає дедалі нестерпніше, – каже Михайло. – Не від сонця – від хабарників, які стовбурами стоять на трасі з простягнутою рукою.

На виїзді з Харкова хлопці не позолотили брудну руку інспектора сотнею гривень, так він, негідник, зателефонував на блокпост, що знаходився попереду. А там при сприянні автоматників у одностроях, які тикали зброєю в обличчя і погрожували затримати, здерли 500 гривень.

Далі була тиха Полтава (даішники брали по 50, а ваговиків, на щастя, обминули), потім Кіровоград, Южноукраїнськ і Одеса-мама. Скоріше – мачуха, бо бісові діти з вагового комплексу зажадали по 400 гривень – удвічі більше, ніж кіровоградці та миколаївці.

– А за день, між іншим, через одеські терези проходить до півтори тисячі фур, – зазначає Юрій. – Додому, а це 700 км, будемо їхати «на підсосі», кишенькових залишилося на хліб із салом…

Порожні машини здирники не зупиняють. У цьому я переконався у тому ж Коблеве. Повертаючись до Миколаєва, вирішив підкріпитися в кафе, з якого пост ДАІ видно як на долоні. Протягом 75 хвилин пуп землі з жезлом зупинив одинадцять авто з пшеницею, що їхали на Одесу, і дві завантажені – у напрямку Миколаєва. Тільки три водії з документами пішли за інспектором у приміщення посту, інші від’їжджали без затримки. Кількох секунд вистачало «дояру», щоб, не перевіряючи навіть документів, отримати «гонорар» за чесну сумлінну службу.

Мені якось інспектор вішав локшину на вуха: мовляв, зупиняють авто, аби хтось не провіз ворога чи зброю. В Коблевому доблесний погононосій не перевірив жодної машини. Навіть не зупинив жодної фури, автобуса, мікроавтобуса чи «Форда». Нікого, одне слово, не гальмував, крім перевізників збіжжя…

По дорозі додому назустріч у бік «ферми доярів» я нарахував 14 ущерть заповнених зерном автопоїздів. Тоді й подумалось: а чому б не запропонувати стражам порядку на дорогах перевіряти і бензовози, і асенізаторні машини. Гроші не пахнуть, а якщо їх віддати не князям, а на потребу армії та нужденних співгромадян – усі тільки подякують здирникам.

Іван ІЛЛЯШ
Фото автора

Миколаїв – Одеса – Миколаїв

Сообщение:

*

НОВОСТИ