На Миколаївщині заради добування нікелевої руди інвестори не зважають на ліс, чорноземи та …закони

Не так вже й багато у Миколаївській області залишилося принад. Тих «струмків», які є «джерелами» поповнення бюджету. Суднобудівні заводи у плачевному стані, морегосподарський комплекс приносить користь хіба що окремим персонам та окремим групам, сільське господарство ледве тримається за рахунок родючих земель. Але існує хоч і приховане, але досить суттєве корисне «джерело» – корисні копалини. На жаль, їх розробка в області здійснюється з численними порушеннями законодавства. А спритні бізнесмени, які вкладають кошти в добування копалин, не зважають на позицію громад, на екологію і норми землевпорядкування.

Заборонили, та не спинили

Ще у 2009 році одна дніпропетровська фірма отримала дозвіл на дослідно-виробничу розробку Західно-Лащівської ділянки надр. Ділянка розташовується в межах території Довгопристанської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Настав час (ліцензія діє п’ять років. – Авт.), і фірма приступила до розробки кар’єру. Вирили посеред поля, де до цього росли кукурудза, соняшник, пшениця, котлован. Зняли сотні тонн чорнозему. Знищили сотні дерев. Земля сільгосппризначення змінила свій статус на землі промисловості.

Дії «гостей» не залишилися непоміченими. Адже відверто порушуються окремі норми законодавства. Тож наприкінці травня для оцінки ситуації на місце кар’єру прибули чиновники Первомайської райдержадміністрації, представники правоохоронних та землевпорядних органів і навіть голова облдержадміністрації Микола Романчук.

Головні питання, які цікавили останнього, стосувалися того, чому роботи розпочалися без дозвільної документації сільгоспінспекції, Держземагентства та договору з Довгопристанською сільською радою про відшкодування коштів за втрату землі, що повинно становити 60% від загальної суми. Голова ОДА розпорядився, щоб роботи дніпропетровського ТОВ були призупинені, адже всі дії мають здійснюватися законним шляхом, за наявності необхідних дозволів та договорів. Також він наполягав на необхідності відкрити філії підприємства на території Первомайського району для надходження податків до місцевих бюджетів.

Але, як стало відомо «УК», навіть майже за місяць роботи з розробки кар’єру не спинили. Їх призупинили тільки кілька днів тому, на момент приїзду журналістів, які представляють окремі всеукраїнські ЗМІ, та у зв’язку з проведенням усебічної перевірки. До речі, журналістів на «секретний» об’єкт представник компанії не допускав. Мовляв, небезпечно. Хоча жодної інформації про об’єкт підвищеної небезпеки на в’їзді до кар’єру не було. Ми ж нагадали про відповідальність за «перешкоджання журналістській діяльності». Допустили. А подивитися було на що.

Задля добування нікелевої руди інвестори не зважають на ліс, чорноземи та … закони.

Порушень – на мільйони 

За своєрідним блокпостом відкривається непривабливий пейзаж. До місця кар’єру будують дорогу, яка простягається колишньою лісосмугою. Заради дороги знищуються всі зелені насадження, які стоять на заваді. Дерева вздовж дороги сотнями лежать коренями назовні. Їх ще не викорчували повністю, але життя забрали. Далі розташовується вагончик для робітників, окремо – місце, де вишукувалася потужна техніка.

Поки і робітники, і техніка відпочивають. Але в тому, що не так давно всі вони були при ділі, переконатися легко, оглянувши сам кар’єр. Масштаби будівництва вражають. За малий проміжок часу на 14 гектарах колишньої ріллі вирили глибоченний котлован. Глибина – близько десяти метрів. До руди ще не дістали. Але сумнівів немає: із таким завзяттям силікатно-нікелева руда скоро стане власністю і розробників, і в подальшому – сировиною для Побузького феронікелевого заводу, що по сусідству, в Кіровоградській області.

До речі, ця руда має неабиякий попит на ринку. Платять за неї 30-32 долари за тонну. За неофіційними джерелами, кар’єр готовий давати щомісяця 40 тисяч тонн. Нескладно підрахувати, скільки розробник заробить за місяць. На поки що незаконному кар’єрі.

Натомість представник фірми-добувача Олексій Ковтун, демонструючи безліч документів, запевняє: «У нас все за законом. Є робочий проект дослідно-промислової розробки Західно-Лащівської ділянки, ліцензія на надровидобування та інші документи. Без робочого проекту, повірте, сюди ніхто б не пішов. Це мільйонні інвестиції».

У Держземагентстві Первомайського району стверджують, що робочого проекту недостатньо. Керівник управління Іван Люткевич запевняє: «До використання ділянки можна приступати виключно після оформлення договору оренди земельної ділянки. А його укласти можна після грошової оцінки, яку затверджують на сесії районної ради. Також слід було взяти дозвіл на зняття родючого шару землі в сільгоспінспекції. Щодо вирубки зелених насаджень дозволи видають екологічна інспекція або лісівники». Жодного з цих документів до останнього часу в компанії не було.

Але вже достеменно відомо, зі слів голови Первомайської райдержадміністрації Михайла Талпи, що за знищення дерев та лісонасаджень екологічна інспекція нарахувала фірмі штраф на суму понад три мільйони гривень. Ще мільйон-два нарахує сільгоспінспекція за зняття родючого шару. А сільська громада вже отримала в якості компенсації чи не два своїх річних бюджети.

Звісно, це негоже – рахувати чужі статки. Втім, усе одно виникає запитання: невже фірма готова роздавати направо і наліво мільйони, коли все можна було вирішити згідно із законодавством? Майже безкоштовно. Як мінімум, заощадити на штрафних санкціях. Мабуть, ціна кар’єру занадто висока, вона з лишком покриває «непередбачувані» витрати.

Паї у дарунок

Нагадую, на місці кар’єру була рілля. Землі родючі, чорноземні були розпайовані. Але заради кар’єру вісім власників передали свої земельні паї безкоштовно до комунальної власності села, і депутати перевели чорноземи у землі промислового призначення. Невідомо, скільки грошей селяни отримали за відмову від паю. Начебто, нічого. Передали свою власність в оренду, вчинивши, так би мовити, громадянський вчинок, на користь громади. Звісно, хочеться вірити, що саме так і було.

Одна з колишніх власниць паю на землях кар’єру Валентина Куріпко каже: «Люди в нас щирі, некорисливі, що й радує. А Довгопристанську сільську раду тішить те, що за п’ять років, поки буде розроблятися кар’єр, вони зможуть вирішити чи не всі свої соціальні питання. Завершити проведення газу по селу, вставити нові вікна в школі та ФАПі, відкрити відремонтоване приміщення в дитсадку, здійснити хоча б ямковий ремонт доріг. Усе це обіцяють інвестори».

Безумовно, область, райони, села Миколаївщини, як і інших областей, потребують інвесторів. Добре, що інвестор наш, український. Звісно, вкладання додаткових коштів забезпечує фінансову стабільність для розвитку окремих територій, наповнює бюджети, створює робочі місця. Втім, дивно, що інвестор, щойно розпочавши діяльність, вже порушує закон. Яка йому віра далі? До того ж усі ті соціальні «подарунки» у вигляді доріг, вікон та всього іншого – поки тільки на словах. Начебто укладуть договір про соціальне партнерство. Є надія.

І все ж таки в цій та багатьох інших подібних історіях є певний моральний аспект. Не економічний. Про нього все зрозуміло: кар’єру бути.

Я не буду вкотре нагадувати про цінність наших чорноземів. Наведу приклад, який почула від голови Первомайської райдержадміністрації Михайла Талпи. На Первомайщині – безліч кар’єрів. І по завершенні розробок господарі засипають кар’єри та рекультивують їх. Глина, чорнозем – і так шарами. Проте за десять останніх років на жодному з колишніх кар’єрів, які рекультивували за всіма правилами, не родить нічого. А земля на Первомайщині – найродючіша серед тих, що є в області. Мабуть, щось не так – природу не обдуриш. Не можна відновити піщинку до піщинки, суглинок до суглинку, а землю вже не можна повернути землі.

Олена ІВАШКО, «Урядовий кур’єр»
Фото автора

Сообщение:

*

НОВОСТИ