Лоції зоряного корабела (до 80-ліття Юрія Макарова)

Саме так про головного героя однойменного роману 1960 року сказав би наш земляк-фронтовик Олександр Сизоненко, а про легендарного директора Чорноморського суднобудівного заводу Юрія Івановича Макарова (7 вересня 1934 р. – 2 червня 2002 р.), на якому пощастило працювати майбутньому Шевченківському лауреату, сказав би кожен, хто живе містом-ювіляром – корабельною столицею української держави. Це нам, нащадкам адміралів і генералів, випала честь жити з-поміж «батьків» сучасного суднобудування.

Пройшовши загартування у складально-зварювальному цеху ЧСЗ, вдихаючи повітря лиманських хвиль, що билися по корпусах післявоєнних китобаз і суховантажів, субмарин і транспортів, юний кременчуцький винахідник Юрій Макаров, родина якого ледве пережила голод і роки окупації, закінчивши у Миколаєві перший за потенціалом в СРСР кораблебудівний інститут, закохався у траулери, які проклали шлях миколаївському Одіссею – майстру спорту із вітрильного спорту СРСР – до грецьких берегів: саме там він опанував не тільки мову авторів тріаконторів і пентеконторів, але і закони світової економіки, яка будувалася за принципом: прибутки цивільного суднобудування, а, тим паче, військового, забезпечать не тільки життєдіяльність міста, його інфраструктури, але і регіону. Так і сталося, коли славетний директор заводу, батько китобійної флотилії Анатолій Ганькевич, який взяв участь у будівництві близько 400 суден, зробив ставку на Юрія Макарова – багаторічного головного конструктора і головного інженера, а з 1979 року – керівника найбільшої у Європі верфі, на якій працювало понад 26 тисяч (!) чоловік. Уявімо собі ті темпи, коли кожні два тижні спускали на воду новенький траулер, будували 900-тонні крани, модернізували стапель «0»,готуючись до найбільшого випробування – конвеєрного будівництва перших у країні важких авіаносних крейсерів – авіаносців нового покоління – за революційними принципами, які дозволили об’єднати зусилля сотень провідних науково-технічних установ СРСР. Спочатку «Мінськ», а потім і «Новоросійськ», «Баку», «Адмірал Кузнецов», «Варяг», а також «Ульяновськ», який за своїми параметрами мав обійти «Ентерпрайз» і «Німіц», бюджет кожного з яких дорівнювався вартості національної системи озброєння – це не тільки історія нашого заводу, до витворів якого досить часто додавали «вперше», це – яскраве свідчення високотехнологічної доби, на вістрі якої чверть століття твердо тримався всесвітньо відомий Юрій Макаров. А на його рахунку – не менше 500 суден різних типів і проектів, до будівництва яких він доклав максимум зусиль, відтак – розбудови корабельного Миколаєва. До речі, на рахунку директора – будівництво першого в незалежній Україні військового корабля – судна управління «Славутич». На жаль, одного із 17-ти, серед яких – «Костянтин Ольшанський», корвети «Тернопіль» і «Луцьк», тральщики «Черкаси» і «Чернігів», що залишаються в анексованому Криму. Серед унікальних суднобудівних шедеврів часів Юрія Макарова – «Академік Сергій Корольов», який встановив найбільшу кількість рекордів, у тому числі за рівнем забезпечення оперативного управління космічними апаратами, в тому числі за межами зони радіовидимості наземного автоматизованого комплексу управління, якістю проведення дослідження верхніх шарів атмосфери і космосу. До речі, завдяки цьому судну вдалося всебічно вивчити інфраструктуру сумнозвісного лайнера «Титанік».

Во время торжественного митинга по случаю отправки на ходовые испытания авианосца «Адмирал Николай Кузнецов».

За чверть століття за його ініціативою осучаснено соціально-культурну інфраструктуру краю. До славнозвісних заслуг Юрія Макарова, який, засвоївши європейський досвід, навчив суднобудівну галузь працювати, в тому числі на задоволення потреб людей, слід зарахувати будівництво Намиву і розбудову Лісків, появу Інгульського мосту і дитячого містечка «Казка», реставрацію Музею суднобудування і флоту і пологового будинку № 3, житло для ліквідаторів наслідків на ЧАЕС і бази відпочинку, ФОКи і будинки культури, яхт-клуб у Щербанях і Палац культури у Парутиному тощо. До речі, грецькі зв’язки відіграли вкотре свою ключову роль на початку 1990-х, коли ЧСЗ переживав не найкращі часи. Тоді, провівши переговори з грецькими замовниками, вдалося переконати їх, користуючись мовою Одіссея, підписати контракт до 2020 року.

Миколаївська обласна рада, а з нею і вся Миколаївщина, може пишатися тим, що Юрій Макаров неодноразово обирався її депутатом, був членом облвиконкому (1979–1994), постійної депутатської комісії з питань промисловості, транспорту і зв’язку, ставши рекордсменом у житті органів місцевого самоврядування. Ставши у витоках багатьох програм, він уважно ставився до виконання бюджету області. Вдавалося немало, але перемогти партократів – не для слабких. Неодноразово чув, що він міг гримнути, вдарити по столу, засвідчивши свою принциповість, примусивши стати на свій бік. Приміром, під час заслуховування звіту «Про підсумки виконання плану економічного і соціального розвитку Миколаївської області і бюджету за 1989 рік», який він назвав «апаратною грою», «імітацією роботи», відтак – задокументованою оманою в житті регіону. Думаю, що окремі депутати пригадують його виступи, направлені на всебічне виконання наказів виборців, вирішення соціально-економічних питань, у тому числі по децентралізації матеріально-технічного забезпечення, поліпшенню роздрібного товарообігу, плану заготівель продуктів першої необхідності, поповнення обласного бюджету тощо. Думаю, що депутати облради пригадують, як з ініціативи Юрія Макарова у квітні 1990 року утворили постійну комісію з економічної реформи, куди увійшли відомі у країні керівники: Віктор Романов, Володимир Бухнач, Володимир Ратуш, Олександр Єшкелєв: це вони, лідери бюджетоутворюючих галузей області, працювали на стабілізацію життя мешканців Миколаївщини.

Мені, як голові облради, а на початку 2000-х – юному вченому, це знайомо не з хрестоматій, а в тому числі із незабутніх зустрічей у театрі з видатним Юрієм Макаровим, погляд і голос якого у пам’яті назавжди. Так само, як і його справи, закарбовані у долі миколаївців, назви парків і шкіл. А ще – легендарний суховантаж «Юрій Макаров», який розрізає океанські хвилі завдяки Миколі Романчуку – славетному вихованцю зоряного корабела. А лоції Юрія Макарова – це наш дороговказ до відродження українського суднобудування і, значить, виконання заповіту всесвітньо відомого миколаївця.

Тарас КРЕМІНЬ,
голова Миколаївської обласної ради

Сообщение:

*

НОВОСТИ