Ось вам і самоврядування…

Про проблеми села Прибужжя Доманівського району наша газета розповідала неодноразово. Рік тому, не витримавши морального та психологічного напруження, трагічно пішов із життя Прибузький сільський голова В.С. Чайка.Упродовж 10 років він захищав інтереси земляків, переймаючись їхніми проблемами не менше, ніж своїми. І хоча за законом органи місцевого самоврядування наділені досить широкими владними повноваженнями, в реальному житті їхні права виявляються надзвичайно обмеженими. За короткий термін роботи в цьому переконався і новий керманич села Віктор Матющенко.

Куди подівся мільйон?

Реконструкція місцевого Будинку культури, яка розпочалася ще дев’ять років тому, для Прибузького сільського голови Віктора Матющенко до цих пір болюча тема. І хоча кошти на загальну суму більш ніж 1,4 млн. грн., виділені на відновлення БК, були майже реалізовані, а на папері будівельна готовність об’єкта досягла 72,2%, осередок культурного життя села сьогодні перебуває ще в гіршому стані, аніж до ремонту. Штукатурка на фасаді будівлі, яку так «дбайливо» приліпили будівельники, практично обсипалася, металопластикові вікна та двері з щілинами ледве зачиняються тому, що були встановлені криво та нашвидкуруч, білі, ще недавно шпакльовані стіни покрилися чорними від вологи плямами, а пожежна сигналізація – лише прикраса, бо своєї функції виконувати не здатна. До того ж у ході проведення ремонтних робіт горе-будівельники пошкодили електросистему, залишивши приміщення без світла.

Чи не щодня місцеві жителі запитують у Віктора Матющенка, коли їхні діти зможуть повернутися до занять у різноманітних гуртках, які проводилися у стінах БК, а молодь знову відвідуватиме дискотеку. Та й святкові заходи, на яких збиралося все велике село, на переконання прибужанців, мають проходити не під відкритим небом, а в теплому, затишному приміщенні, як колись. У відповідь сільський голова лише розводить руками та соромливо ховає очі, адже місцевому органу самоврядування вирішити цю проблему наразі не під силу. І не тому, що немає бажання чи коштів повернути селянам омріяний осередок культури, а тому, що існують певні «але».

Реконструкція Будинку культури здійснювалася в 2006–2007 роках за кошти, надані в рамках Ташлицької програми, замовником виготовлення проектно-кошторисної документації та проведення робіт було управління капітального будівництва облдержадміністрації. Виділених тоді грошей мало б вистачити на повноцінний ремонт приміщення. Однак не так сталося, як гадалося…

Будинок культури після так званої реконструкції.

Сьогодні Віктор Матющенко змушений ремонтувати БК за кошти місцевого бюджету та спонсорів, оскільки фінансування проекту невдовзі «заморозили», об’єкт так і недобудували, а те, що будівельники спромоглися зробити на виділений мільйон гривень (!),нині перебуває у жахливому стані. Одразу після завершення «реконструкції» сільрада асигнувала 100 тис. грн. на ремонт даху. Нещодавно був проведений ремонт фасаду приміщення, який почав обвалюватися прямо на очах, налагоджена електросистема. Згуртувавшись, селяни власними силами облаштували поріг. «Якщо б сільська рада не почала виправляти огріхи будівельників, то наш Будинок культури вже давно б завалився», – говорить художній керівник БК Юлія Вишневська.

 

Більше того, сільський голова не має на руках жодних кошторисних документів по реконструкції приміщення. Не залишив підрядчик і паспортів на газові котли, за допомогою яких приміщення має обігріватися взимку. А без них підключення до газопроводу неможливе, бо ніяке газове господарство не візьме на себе такої відповідальності, зазначає В. Матющенко.

Наразі незавершений об’єкт перебуває на балансі замовника реконструкції – управління капітального будівництва ОДА, яке неодноразово зверталося до Віктора Матющенка з проханням взяти на місцевий баланс недобудований Будинок культури. Та через те, що ремонтні роботи були настільки неякісними, а підрядчик не захотів надати детальний кошторис, Віктор Володимирович навідріз відмовився підписувати акт виконаних робіт.

Тож за документами будівля Прибузького БК сьогодні не належить сільській раді, а значить, її ремонт та використання є незаконними. Та куди ж подіти сільську бібліотеку? Де проводити заняття танцювального гуртка? Чим зайняти місцевих дітей, підлітків, аби вони не швендяли туди-сюди вулицями та не займалися дурницями? Ці запитання Прибузький сільський голова ставив собі багато разів. Тому й вирішив: привести до ладу приміщення, яке залишили після себе горе-будівельники, а одну з кімнат тимчасово віддати під книгосховище, щоб сільські діти мали можливість отримувати повноцінну освіту.

 

«Для завершення робіт та прийняття об’єкта в експлуатацію необхідно виконати коригування проектно-кошторисної документації», – повідомив Віктору Матющенко начальник управління капітального будівництва ОДА Павло Нуждов. «Але для цього потрібні кошти – приблизно 50-70 тис. грн., до того ж невідомо, чи будуть у майбутньому ремонтні роботи профінансовані, – говорить Віктор Володимирович. – Та до того часу будівля сільського Будинку культури може повністю розвалитися, а разом із нею – і мрії селян про комфортне дозвілля».

Без права голосу

Віктор Матющенко був обраний сільським головою трохи більше, ніж рік тому. Він зголосився обійняти цю посаду, оскільки мав чітке розуміння того, яким чином можна вирішити проблеми рідного села. Однак, ставши на чолі місцевої громади, Віктор Володимирович зрозумів, що його повноваження існують лише на папері. Насправді ж за спинами сільського голови та депутатів прокручуються «темні» оборудки, на які місцева влада не має жодного впливу.

На території сільради знаходяться два кар’єри – Прибузький гранітний та Південно-Бузький (філія АТЗТ УМР «Гідроенергобуд»). Незважаючи на те, що видобувні підприємства розташовані поряд і використовують одні й ті ж надра, перше заборгувало місцевому бюджету більше 200 тис. грн. податку на прибуток. Для сільської ради – це значні кошти, які б можна було направити на вирішення нагальних проблем (ремонт того ж Будинку культури).

Згідно з договором оренди, який був укладений між колишнім головою Доманівської райдержадміністрації та власником Прибузького гранітного кар’єру, підприємство, яке розташоване на 33,87 гектара орендної площі, щороку має сплачувати до бюджету сільради податок у розмірі 16 тис. грн. У той же час Південно-Бузький кар’єр, котрий орендує територію в 16,6 га, взяв на себе зобов’язання кожного року поповнювати місцевий бюджет на 315 тис. грн. Є різниця, чи не так? До речі, саме це підприємство сьогодні допомагає ремонтувати Прибузький будинок культури, причому люди згодилися працювати під «чесне слово», адже у сільради наразі немає коштів, щоб заплатити їм за виконану роботу.

Нещодавно власник Прибузького гранітного кар’єру, вочевидь, не бажаючи ділитися заробленим зі своїм орендодавцем, заявив про банкрутство підприємства. Проте видобувне підприємство й надалі продовжує активно працювати. У цьому кореспондент мав змогу переконатися на власні очі – з кар’єру якраз виїжджали дві великі вантажівки, і, судячи з усього, з чималим вантажем.

«Власник даного підприємства придбав приміщення, обладнання для видобування сировини, але він не купував наші надра, – наголошує сільський голова Віктор Матющенко. – Тому зобов’язаний сплачувати всі необхідні податки». Сільський керманич не розуміє, чому районна адміністрація, яка уклала договір із підприємством-боржником, не поспішає його розірвати, тим самим дозволяючи власникові кар’єру безкоштовно користуватися чужими надрами. А оскільки сільська рада, на території якої знаходиться підприємство, не брала участі в підписанні договору оренди, то й заборонити власникові кар’єру добувати граніт вона не може».

«Ми займаємося депутатською діяльністю не заради грошей, а, так би мовити, на добровільних засадах. І якщо нас обрала громада, то ми повинні працювати для її добробуту. Та коли такі важливі для нашого села питання сьогодні вирішуються в районі, а не на місцях, то для чого ми взагалі потрібні?», – дивується секретар земельної комісії Прибузької сільської ради Анатолій Стрілець.

Була ваша земля, а стала – нашою

Свідченням того, що важливі для села рішення приймаються «в обхід» Прибузької сільської ради, а її голова та депутати позбавлені права голосу, можна вважати й історію з місцевим пасовищем. У 2008 році (тоді Віктор Матющенко ще не був сільським головою) колишня голова Доманівської РДА О.Г. Сохань своїм розпорядженням надала одразу 20-ти одеситам 38 гектарів земель, розташованих на території сільради. Начебто дорогоцінна земелька видавалася для ведення особистих селянських господарств, і це у той час, коли аналогічні прохання жителів Прибужжя неодноразово ігнорувалися. Йдеться про землі запасу, на яких споконвіку знаходилося сільське пасовище.

У свою чергу, заїжджі «господарі», отримавши земельні угіддя, всього лише за місяць виготовили на них державні акти та перепродали кар’єрові для ведення геологорозвідувальних робіт, розповідає депутат А. Стрілець. Відтак селян одним розчерком пера позбавили пасовища. Сьогодні ту велику кількість рогатої худоби, яка налічується в населеному пункті, випасати ніде, тому люди змушені гнати корів на звалища та в прибережну зону.

Фасад БК відремонтували власними силами…

Ще одна земельна суперечка виникла між Прибузькою сільською радою та однією із жительок села. Ще в 2012-му році рішенням сесії Любові Гудз був наданий дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 0,13 га. Однак під час її виготовлення Л. Гудз збільшила розмір ділянки до 0,1672 га, а на межі встановила капітальну огорожу. У підсумку ж вийшло, що частина земельної ділянки опинилася на території прибережної смуги річки Південний Буг, розповідає Віктор Матющенко. До депутатів сільської ради звернулися занепокоєні жителі Прибужжя з проханням не затверджувати технічну документацію на ділянку зі збільшеним розміром, оскільки встановлена огорожа перешкоджає вільному доступу до річки, де завжди полюбляли відпочивати селяни. Тому в 2014-му році рішенням сесії Любові Гудз було відмовлено в затвердженні документації на земельну ділянку площею 0,1672 га.

Не погодившись із рішенням депутатів, власниця ділянки одразу ж оскаржила його в судовому порядку. Незважаючи на колективне прохання селян, Доманівський районний суд задовольнив позовні вимоги Л. Гудз у повному обсязі. «Попередні виміри земельної ділянки проводилися без використання геодезичних приладів. Після проведення горизонтальної зйомки встановлено, що точний розмір ділянки становить 0,1672 га», – зазначено у постанові судового органу.

Також суддя А.В. Вадовська зауважила, що посилання сільського голови В. Матющенка на те, що дана земельна ділянка знаходиться у прибережній зоні, не підтверджені належними доказами.

У результаті селяни залишилися без пасовища, а улюблена зона їх відпочинку стала вужчою та менш зручною.

«Хіба після того, що відбувається, я маю право називатися Прибузьким сільським головою, коли мені не під силу захистити інтереси своєї територіальної громади?», – бідкається Віктор Матющенко. Ще в квітні Віктор Володимирович написав заяву, в якій відмовився від своїх посадових обов’язків. Однак депутати сільради виступили проти такого рішення, заявивши: якщо піде сільський голова, то й вони складуть свої депутатські мандати. Як же тоді бути двом тисячам жителів Прибужжя, до кого їм звертатися зі своїми проблемами, у кого просити підтримки та захисту?

Анна НІКУЛІНА
Фото автора

P.S. Цей матеріал ми направляємо на реагування до облдержадміністрації і сподіваємося, що орган виконавчої влади допоможе повернути місцеве самоврядування у село Прибужжя. І діятиме воно не лише на папері, а так, як того вимагають закони України.

Комментарии:

  1. Юрий Тимофеевич Хоменко:

    больно и обидно смотреть на такое состояние ДК. А когда то я пошел в этом месте в первый класс. Помещение слева от входа. Там же меня принимали в октябрята. А летний кинотеатр? Помню под индийское кино, на которые сходилось все Прибужье со своими стульями, засыпал на коленях отца. Библиотека, я там был самым активным читателем.
    Первые дискотеки, впервые за летней дискотечной площадкой возле колодца попробовал спиртное. Незабываемые впечатления.
    А почему, мои дорогие земляки, сидим по домам, ничего не делаем?
    Если каждый принесет банку краски, доску, гвозди – глядишь и ДОМ КУЛЬТУРЫ снова заработал.
    Спрашивать у Виктора Матющенка легко, а вот оторвать зад от дивана, да подойти к нему и спросить: а может помощь нужна? а может руки мои нужны?
    Среди вас есть отличные мастера, некоторые из вас работали вместе со мной в Москве и я знаю как вы умеете работать.
    Это же для детей, внуков, правнуков. Просто несколько выходных потратить. Ей богу, на выпивку больше тратиться.
    Вспомните какой у нас был дом помещика Мартынова? И в каком виде он сейчас.
    Община – это сила!!!
    Как говорят: гуртом и батька побить можно !!!
    С уважением ваш земляк, которым и остаюсь несмотря ни на что – Юрий Хоменко

  2. не бывши даже у вас в районе:

    Проблема и не в краске,доске и гвоздях.. в большинстве районов нашей области такие же проблемы.. Проблема в том, что когда на что-то выделяются деньги к завершению работ половина из них куда-то девается. А как громко потом все кричат, что они что-то сделали для района. Они это сделали не на собственные деньги. P.S Мы просто не умеем беречь, то что когда-то создавалось старшим поколением и даем это рушить другим…

  3. Аноним:

Сообщение:

*

НОВОСТИ