Первомайську – 338! Масштабно. Патріотично. Піднесено

Міста, як і люди, мають свою біографію, історію, свій літопис. Про Первомайськ написано і сказано немало. Це чи не єдине місто в Україні, де дивним чином переплелися події, що торкаються кількох держав відразу. Про його неповторну та унікальну історію писали краєзнавці і дослідники. Його красу у своїх творах оспівали поети та художники. Це край заповзятих і талановитих людей, які цінують, бережуть та прославляють свою землю.

Свято з присмаком смутку

Щороку, коли приходить вересень, первомайці поспішають відзначити день народження рідного міста. І хоч історично склалося так, що місто має два дні народження – у травні й у вересні – все ж загальноприйнятим вважається вересневий. Тож первомайці гуртуються разом, аби відсвяткувати іменини міста. В цьому році більшість заходів проходили за сприяння кандидата в народні депутати України Василя Миколайовича Капацини.

Цьогорічні святкування були хоч широкими і різноплановими, втім не без присмаку смутку. Війна на сході країни далася взнаки. Тож упродовж усіх заходів згадували наших вояків, які нині знаходяться на передових рубежах, боронячи суверенітет і незалежність нашої України. Дехто каже, що сьогодні не до помпезності, не до пісень і не до розваг. Можливо, й так. Та якщо зазирнути в історію, то пісня і слово на війні у всі часи допомагали солдатам. Саме вони піднімали бойовий дух і вселяли віру в перемогу.

Тож вересневі святкування в Первомайську – це, якщо хочете, виклик тим, хто розв’язав війну, та допомога нашим воякам. Адже виручені кошти за концертні заходи, виставки та роботи майстрів, що були представлені городянам, направлені на підтримку нашої армії. Це ще раз підтвердило, що дух нашого народу незламний. Ми єдині в радості й біді!

У день народження Первомайська з самого ранку правили службу в місцевих храмах, де всі священики міста просили у Бога захисту та миру.

Патріотизм і свою любов до рідного краю демонстрували того дня усі – від малого до старого. Національна символіка, вишиванки, патріотичні пісні, караоке. Чого лишень вартий молодіжний стріт-арт. Масштабно, патріотично та піднесено – такий вигляд мало мистецтво, представлене колишнім випускником ЗОШ № 1, нині студентом Київського авіаційного університету Андрієм Баланюком. Його робота стала своєрідним дзеркалом реальних бажань молоді. Ми за мир – тепер «кричать» зі стін стадіону кольорові картини. І діти, і дорослі, проходячи повз, розуміють, що немає нічого важливішого за мир та спокій у країні.

Нам потрібні мир та спокій

Власне, все, що відбувалося в день народження Первомайська, проходило під девізом «Нам потрібні мир та спокій». Навіть футбольна гра ветеранської команди «Динамо» (Київ) з місцевою командою МФК «Первомайськ» продемонструвала спільне бажання і футболістів, і вболівальників прискорити перемир’я на Сході.

Місто усіма своїми заходами говорило про те, що всім нам потрібен в першу чергу мир. Це і традиційна урочиста сесія депутатів міської ради, де вшановували кращих людей міста, говорили про їхні досягнення та успіхи. Зокрема, йшлося про працівників МНС Сергія Романюка, Андрія Соколова, Петра Кондрачука, Костянтина Коханюка, працівників правоохоронних органів Віктора Кобякова, Андрія Балему, робітників промислових підприємств та інших. Це відкриття Дошки пошани, яка щорічно міняє своє «обличчя». Цього року вона представлена в різних номінаціях кращими колективами міста, талановитою молоддю та працьовитими первомайцями. Це освітяни і медики, комунальники і транспортники, представники культури і спорту, правоохоронці і підприємці – словом, усі, хто чесним трудом заслужив увагу та повагу.

Це і традиційний ярмарок, який щорічно демонструє щедрі врожаї наших земляків. Не такий, правда, яскравий, як сорочинський, не такий колоритний, як в усмішках Остапа Вишні, та й тут первомайці мали що роздивлятися, до чого прицінюватися і що нарешті купувати. Насамперед гуртувалися біля машин з картоплею, цибулею та капустою. Згодом під’їхали вантажівки з помідорами, кавунами та сливами. На прилавках реалізовувався хліб та кондитерські вироби, було багато меду, трохи винограду, жива риба і бита птиця. Овочі купували не кілограмами, а цілими сітками, тягли до автівок чи транспортували «кравчучками». Це щодо корисного і життєво необхідного.

Коли ж ажіотаж придбання, як кажуть, хліба насущного дещо спав, стали помітні над площею дивовижні букети з яскравих кульок. Уже спокійніший обхід торгових наметів та прилавків змусив згадати рядки Максима Рильського про троянди й виноград – корисне і прекрасне. Справді, в одній ятці око милували дівочі віночки, червоні коралі, чоловічі вишиванки, жіночі блузи і сукні. В сусідній – керамічні тарелі, кухлики, миски, а ще звідкись молодий чоловік ніс щойно придбаного макогона. А скільки блискучої, сяючої дрібноти для юних покупців! Для них же й кілька атракціонів, морозиво та інші ласощі.

Згодом, находившись, захотілося відпочити у прохолоді скверу. А тут теж було на що подивитися, чим помилуватися. Товариство інвалідів продемонструвало цікаві вироби й фотовиставку, де зафіксовано миттєвості їхніх буднів і свят. Художня школа, як завжди, порадувала глядачів кількома десятками полотен, на яких впізнаємо наші краєвиди та милі серцю квіти. Автори пейзажів та натюрмортів, викладачі школи, із задоволенням спілкувалися з глядачами. Виявляється, дехто з них навіть не знав, що у місті є така школа і що тут народжуються картини такого високого мистецького рівня. Кілька загальноосвітніх шкіл теж довели, що й у них є майстри – золоті руки, а дитячо-юнацький центр національного відродження підготував виставку малюнків на тему «Моє місто».

Якщо ярмарки і виставки виробів самодіяльних майстрів на День міста відбуваються щороку, то пісенна народна гра «Караоке на майдані» з беззмінним ведучим Ігорем Кондратюком вперше виявляла таланти на Первомайщині. До речі, пан Кондратюк зауважив, що місто надто багате на таланти і пошкодував, що раніше не приїздив сюди. Варто зазначити, що гра зібрала силу-силенну народу. Приємно було також чути, що учасники співали переважно українських пісень, що ще раз підтвердило настрої городян.

Співали хто краще, хто менш вдало, але задоволення виступити перед такою великою кількістю симпатиків та уболівальників одержали всі. Між іншим, про публіку: вперше на День Незалежності і оце вдруге на площі можна було бачити дорослих і навіть малечу у вишиванках, а дівчаток у віночках. Здається, починаємо усвідомлювати себе українцями. Звичайно, змагання є змаганням і закінчується воно перемогою одного з учасників, ним стала Тетяна Чабан із Кривоозерщини. Первомайським співакам цього разу не пощастило, та все одно вони наші улюбленці, тож не варто засмучуватися.

На звуки музики струмочки відпочивальників з вулиць і центральної площі почали перетікати в парк, де на дорослих уже чекали в чисельних кав’ярнях напої-наїдки, а їхні сини й дочки могли погратися на площадці, відвідати атракціони, покататися на автомобільчиках та дитячому поїзді.

Коли ж на плечі святковому місту впав теплий вечір, розпочався концерт силами місцевих талантів за участю синів незабутнього Назарія Яремчука. Він свого часу бував з концертами у Первомайську, і ось тепер вони – Дмитро і Назар. Сподіваємось, наше місто їм сподобалось, а вони нам – беззаперечно. За талановитість, за любов до української пісні, та навіть за те, що йдуть батьковою стежкою.

Відгримила мідь оркестрів, стихли пісні, сміх і гомін, місто повертається до звичного ритму життя. Та добре, що навіть у ці непрості часи можемо відволіктися від постійної тривоги. Як колись про себе сказала Леся Українка, так і ми: будемо крізь сльози сміятись і вірити у перемогу та мир на нашій святій землі.

І наостанок: первомайці та гості міста щиро дякували за можливість святкування Дня міста. Немало слів подяки звучало на адресу кандидата в народні депутати України Василя Капацини, бо саме він допоміг місту на достойному рівні зустріти чергову річницю.

Підготували Наталія Григор’єва,Леся Хмельницька, Ірина Світла

Сообщение:

*

НОВОСТИ