Вирок

У публікації «Взятка» від 26 червня ц. р. наша газета розповіла про судовий процес, в якому в якості обвинувачених проходили начальник відділу Державного земельного агентства України у Доманівському районі Людмила Новак-Павлова та керівник районного відділу МРФ ДП «Центр державно-земельного кадастру» Лілія Димитрієва.Цих керівників обласна прокуратура звинуватила у створенні злочинного угруповання з метою отримання хабара за оформлення прав оренди на земельну ділянку. Суддя Доманівського районного суду О. В. Кривенко 20 листопада іменем України оголосила вирок – визнати обвинувачених винними у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу та засудити до п’яти років позбавлення волі кожну, з позбавленням права займати певні посади строком на три роки. Щоправда, відповідно до ст. 75 ККі Новак-Павлову, і Димитрієву звільнено від відбування основного покарання з випробувальним терміном 3 роки.

Та чи є справедливим та обґрунтованим цей вирок Феміди? Чи справді у тенета правоохоронців потрапили мафіозі-хабарники? А, можливо, це було успішне виконання «спецзамовлення» на знищення непокірливої та принципової начальниці районного Держкомзему? Спробуємо неупереджено розібратися в цьому.

Журналісту «РП» вдалося побувати на декількох судових засіданнях у Доманівці. Але спочатку варто нагадати читачам про сутність судового процесу та події, що стали його передумовою.

Серед порушників законодавства – Віталій Соколюк

Отже, наприкінці 2012 року районний відділ Держкомзему очолив новий керівник – Людмила Новак-Павлова. Людмила Володимирівна, маючи «за плечима» дві вищі освіти та чималий досвід роботи, взялася наводити лад у земельних питаннях. Роботи у Новак-Павлової, як незабаром з’ясувалося, було невпрогорт: у районі виявили 299 осіб, котрі користувалися дорогоцінною земелькою без належного оформлення документів, а вряди-годи – взагалі без жодної на те підстави.

У поле зору комісії при райдержадміністрації, котра виявляла порушників земельного законодавства, потрапив і Віталій Соколюк, який, проживаючи у Первомайську тазаймаючись ремонтом автомобілів, одночасно обробляв орендовану земельну ділянку державної власності площею 10,52 га у межах Маринівської сільської ради. Договір оренди цієї землі сплив ще в грудні 2011 року, але В. Соколюк не поспішав переоформлювати належним чином документи на гектари, розташовані у зручному місці – у безпосередній близькості від села. Точніше, Віталію у райдержадміністрації видали пакет документів, які продовжили термін оренди аж на 49 років, проте в державних органах цю документацію Соколюк так і не зареєстрував. І продовжував користуватися ріллею, при цьому «забуваючи» сплачувати відповідну орендну плату.

У червні 2013 року Людмила Новак-Павлова нагадала Віталієві Соколюку про те, що відповідно до чинного законодавства використання землі в Україні є платним. Відтак начальник районного відділу Держкомзему порадила порушнику негайно розрахуватися із державою за її власність у вигляді двох орендних плат – за 2012-й та 2013-й роки. А також – зареєструвати належним чином своє право оренди.

Подальший розвиток подій фігуранти кримінального впровадження трактують по-різному. За словами Соколюка, Новак-Павлова всіляко чинила йому перепони в оформленні документації, зокрема в отриманні витягу з Державного земельного кадастру. Знову ж таки, як стверджує «потерпілий» (саме так він іменується в матеріалах справи), за своє сприяння у вирішенні цього питання начальник Держкомзему нібито вимагала в нього 10 тисяч гривень – суму, порівнянну з двома орендними платами за вказану земельну ділянку.

Сама ж Людмила Новак-Павлова пояснює, що допомагати Віталію в оформленні документації вона почала лише після наполегливого прохання його батька, відомої в Доманівському районі людини. І, коли вона говорила про необхідність оплати двох орендних плат, то мала на увазі одне – ці гроші необхідно сплатити на рахунок держави з тим, щоб усунути порушення законодавства.

16 вересня 2013 року в Доманівці розгорнулися події, достойні пера майстра детективних та криміналістичних романів. Одразу по обіді близько десятка міцних хлопців увірвалися у кабінет… ні, не Новак-Павлової, а керівника іншої організації, районного Центру державно-земельного кадастру Лілії Дмитрієвої. «Гості» почали нишпорити по кімнаті, рахувати гроші – 10 тисяч гривень. У державному звинувачувальному акті ці кошти будуть фігурувати в якості неправомірної вигоди для Новак-Павлової, а саму Димитрієву назвуть її пособницею. Таким чином невтомні правоохоронці «викриють» чергову злочинну зграю корупціонерів, про що одразу ж повідомлять засоби масової інформації.

А тепер – саме час завітати до зали засідань Доманівського районного суду. Саме там мали встановити істину в цій резонансній справі.

Свідчить Лілія Димитрієва

– У серпні 2013 року з приводу створення обмінного файлу до мене звернувся громадянин Соколюк. Після цього я не бачила його до 16 вересня того ж року. У цей день після першої години до мене звернулася Новак-Павлова, яка попросила, щоб я прийняла Віталія Соколюка. Той мені протягнув папку з якимось документами і сказав «Гортайте!». Раптом я побачила гроші, багато грошей. Коли я запитала його про документи, то він сказав, що зараз принесе. Також на наполегливе прохання Віталія я перерахувала ці гроші. Соколюк був явно задоволений.

Я знала, що Соколюк повернеться, тому пішла з іншим відвідувачем до комп’ютерної зали. Аж раптом почула в коридорі біганину, крики. Шукали «Лілю». До мене підійшла висока людина, здорова, бритоголова. Я ввічливо посміхнулась незнайомцю, але той поштовхом грубо усадив мене на стілець. Водночас вбігли люди з відеокамерами, почали рахувати гроші, «світити» руки.

Непрохані гості виявилися оперативними співробітниками СБУ (супроводжували операцію) та слідчими обласного управління МВС. За словами жінки, далі на неї почався безперервний тиск. Їй не тільки не дали можливість зателефонувати старенькій хворій матері та неповнолітній доньці, а й, заштовхнувши до автомобіля, повезли до обласного центру.

«Дорогою до Миколаєва, – згадує Л. Димитрієва, – «лисий» постійно чинив на мене тиск, залякував. Погрожував, що якщо я не казатиму те, що їм треба, то мені «світить» в’язниця, а моя донька та мати «здохнуть під забором». Приїхавши до Миколаєва, я спочатку розповіла про те, як було насправді. Дізнавшись про це, «лисий» заскочив до кімнати, де була я, та знову почав мене лякати. Зрештою, я дала свідчення, яких від мене вимагали».

Не будемо звинувачувати жінку в тому, що вона підписала свідчення, які не відповідали дійсності. Адже на затриману чинився шалений тиск, «достойний» кращих зразків радянської репресивної системи. Проте віддамо належне Лілії Володимирівні, котра наступного ж дня набралася сміливості та відмовилася від своїх первісних показань, а також звернулася до прокуратури із заявою про тиск на неї з боку правоохоронних органів.

Зазначимо важливий момент: керівника районного Центру державно-земельного кадастру було затримано та обмежено в її правах незаконно, адже станом на 16 вересня вона проходила по справі як свідок, а не підозрювана. Крім того, їй не дали можливість повідомити про затримання своїх рідних. І ще одне очевидне порушення: Димитрієва не змогла скористатися правом на адвоката, хоча вона мала право бодай на первинну правову допомогу. Проте прокуратура так і не надала жодної правової оцінки цим грубим та очевидним порушенням українського законодавства.

На суді Лілії Димитрієвій було поставлено одне важливе, на мій погляд, навіть ключове запитання: чи розуміла вона, за що Віталій Соколюк надав їй 10 тисяч гривень?

– Соколюк сказав, що це – оплата за оформлення документів, – чітко та недвозначно заявила Л. Димитрієва. – Але він не казав, що ці гроші призначені для когось конкретно.

«Справедливі обурення» діяльністю Новак-Павлової

У мене немає сумнівів: якби Соколюку вдалося б «вручити» гроші Новак-Павловій, то сьогодні про Димитрієву ніхто навіть і не згадував би. Адже головною «ціллю» миколаївських Катані, безперечно, була саме начальник районного відділу Держкомзему.

Стверджувати так є всі підстави. Адже з кінця серпня минулого року, коли «потерпілий» Соколюк звернувся «по допомогу» до правоохоронних органів, у відношенні до Новак-Павлової були запроваджені негласні слідчі дії. Телефонні розмови начальника земельного відділу прослуховувалися та записувалися, а сам Віталій Соколюк ходив на рандеву із Людмилою Володимирівною, будучи із голови до ніг обвішаним спеціальною аудіо- та відеоапаратурою, або ж, по-народному, «жучками». Та навіть на даних, зафіксованих за допомогою спецзасобів, Л. Димитрієва жодним чином не згадується.

Людмила Нова-Павлова переконана: вся ця кримінальна справа стала помстою їй за її принципову позицію відносно порушників земельного законодавства. Адже вона почала виводити «з тіні» не лише пересічних землекористувачів, а й «поважних осіб». Зокрема у «тіньовий реєстр» потрапив голова районного осередку Партії регіонів, керівник ПСП ім. Щорса Стефан Зборовський.

Проти Людмили Новак-Павлової було розгорнуто неприховану інформаційно-психологічну атаку. У районі хтось почав поширювати чутки про те, що Новак-Павлова – хабарниця, що вона недостойна займати посаду начальника відділу Держкомзему.

А голова Доманівської райдержадміністрації Василь Іванченко 12 травня 2014 року звернувся із офіційним листом до тодішнього голови ОДА Миколи Романчука. Очільник РДА, посилаючись на те, що Новак-Павлова була затримана «в службовому кабінеті під час отримання неправомірної вигоди» та посилаючись на «справедливі обурення жителів району», попросив керівника облдержадміністрації «сприяти об’єктивному розгляду справ».

Вам ніщо це не нагадує? Мені особисто пригадався 37‑й рік, коли людей без суду та слідства не лише звільняли з роботи, а й позбавляли волі та життя. Для цього на будь-яку людину було достатньо навісити клеймо ворога народу, підкріпивши це тавро «гневными письмами трудящихся». Чи не подібного «ворога доманівського народу» намагався «зліпити» з Новак-Павлової Василь Іванченко, навіть не дочекавшись результатів слідства та, що найголовніше в правовій демократичній державі – вироку суду, який би вступив на той момент у законну силу?..

А говорячи про «справедливі обурення жителів району», що мав на увазі керівник РДА? І наскільки «справедливими» та обґрунтованими були такі «обурення»? До речі, одне таке «обурення» було нещодавно розглянуто в Доманівському районному суді. У статті «Що в казані, те й в черпаку» (газета «Рідне Прибужжя» № 35 від 28.08.14, автор І. Я. Ілляш) стверджувалося, зі слів місцевого мешканця М. В. Паламарчука, що керівник відділу Держземагентства «ставила палиці в колеса» його сину, перешкоджаючи таким чином переоформленню правовстановлюючих документів на землю.

Проте у суді М. В. Паламарчук заявив, що під час спілкування з журналістом І. Я. Ілляшом ніяких претензій до Новак-Павлової Л. В. він та його син не висловлювали, а перепон у переоформленні документації на земельну ділянку начальник земельного відділу не чинила. Отакої!

«Ціна питання» – плата в бюджет!»

Людмила Новак-Павлова у суді заявила: всі дії, спрямовані проти неї, були не чим іншим, як провокацією хабара з боку правоохоронних органів та Соколюка, а всі докази у справі – брутально сфабриковані. Для чого це робилося? Людмила Володимирівна впевнена, що правоохоронним органам потрібні бодай якийсь показники у боротьбі з корупцією, водночас відбувалося виконання політичного замовлення.

– Так, справді, – розповіла в судовій залі Л. Новак-Павлова, – я взялася допомогти В. Соколюку в оформленні необхідних документів. Але безпосередньо розробленням прав реєстрації займається не земельний відділ, а державна Реєстраційна служба. До того ж витяг із Державного земельного кадастру, за який я нібито вимагала від Соколюка гроші, видає не Державне земельне агентство, а кадастровий реєстратор, який є незалежним у прийнятті рішень щодо державної реєстрації земельних ділянок та видачі витягів.

Важливий момент: даний витяг, за видачу якого Новак-Павлова нібито вимагала хабар, Віталій Соколюк отримав ще… 9 серпня 2013 року, про що, власне, й розписався у державній реєстраційній службі. Але… «Соколюк, – згадує Людмила Володимирівна, – десять разів приходив до мене і весь час питав: «Яка ціна питання?». Я щоразу казала йому: «Ціна питання – плата в бюджет!».

Показово, що навіть попри приховану аудіо- та відеозйомку, про ведення яких начальник земельного відділу не знала, Л. Новак-Павлова жодним словом не обмовилася про те, що вона вимагає від В. Соколюка якийсь гроші. Ніде не зафіксовано й доказів змови між Новак-Павловою та Димитрієвою про передачу грошей. Зате із даних, отриманих негласним чином, стає зрозуміло: всі ініціативи про зустрічі або телефонні розмови між Новак-Павловою та Соколюком йшли від останнього.

На чому ж тоді грунтувала своє обвинувачення прокуратура?

Позиція прокурора

Старший прокурор відділу нагляду за виконанням законодавства у сфері запобігання та протидії корупції та досудовим слідством прокуратури Миколаївської області Андрій Кременцов вважає, що провину Л. Новак-Павлової у скоєнні злочину за ч. 4 статті 368 Кримінального кодексу України доведено повністю. При цьому обвинувачення у доказовій базі спирається на свідчення «потерпілого» Віталія Соколюка – людини, яка й сама неодноразово потрапляла у поле зору правоохоронців, але кожного разу чоловікові вдавалося якимось чином вийти сухим із води.

Прокурор заявив, що витяг з кадастру було виготовлено, і 9 серпня 2013 року Соколюк у його отриманні розписався, проте… сам витяг «потерпілий» не отримав, а пакет документів, мовляв, знаходився саме у Новак-Павлової. До того ж, за словами А. Кременцова, 17.06.13 В. Соколюк частково оплатив дворічну орендну плату за землю, відтак боргу по орендній платі не існувало. За версією працівника обласної прокуратури, Новак-Павлова наказала Димитрієвій прийняти гроші від Соколюка.

Також Андрій Кременцов повідомив, що тиск, який чинився на Лілію Димитрієву, не знайшов свого підтвердження під час прокурорської перевірки. Хто б сумнівався!

Відтак державне обвинувачення зажадало суворого покарання для обвинувачених – шість років позбавлення волі з позбавленням права займати певні посади на строк до трьох років та з конфіскацією майна для Людмили Новак-Павлової та п’ять років позбавлення волі з позбавленням права займати певні посади на строк до трьох років та з конфіскацією майна для Лілії Димитрієвої.

Чи є докази допустимими?

Адвокати підозрюваних упевнені: докази вини брутально сфабриковані й провина їх підзахисних не доведена в залі суду. По-перше, як вважають захисники Новак-Павлової та Димитрієвої, немає жодних доказів вимагання неправомірної вигоди з боку начальника відділу Держкомзему. Усе обвинувачення ґрунтуються в основному на словах Соколюка – і розмова у червні 2013 року, і події 16 вересня того ж року. Навіть спеціальна записувальна апаратура не зафіксувала бодай натяку на вимагання чи отримання хабара з боку Новак-Павлової! Жодним чином не доведено і факт змови між Новак-Павловою та Димитрієвою. На пряме запитання адвоката «А яким чином Новак-Павлова та Димитрієва домовилися між собою?» Соколюк пробубонів: «Я точно не пам’ятаю… (пауза. – А.Т.)у коридорі». Натомість звукозаписи не підтверджують, щоб Новак-Павлова наказувала чи просила Димитрієву отримати гроші від Соколюка. При цьому, як наголосила сторона захисту, існують телефонні розмови, в яких співробітник СБУ дає вказівки Соколюку покласти гроші в папку і вручити Новак-Павловій.

До речі, про «жучки». Адвокат Юрій Сторчеус заявив, що жодної ухвали слідчого судді Апеляційного суду Миколаївської області про проведення негласних оперативних розшукових дій він не бачив. Суд із незрозумілих причин, без зазначення мотивів, також відхилив клопотання адвокатів про проведення експертизи щодо автентичності аудіо- та відеозаписів. І ще: протокол негласних слідчих дій (аудіозаписи) має налічувати 29 сторінок, натомість у суд чомусь потрапило 28 сторінок. Що приховала прокуратура – чи не прямий доказ невинності Новак-Павлової? І чи можна вважати подібні докази вини обвинувачених допустимими?

А судді… що ж?

Розглядати гучне кримінальне провадження доручили молодому судді О. Кривенко. Чи то від браку досвіду, чи то під тиском ззовні, а, можливо, і з інших причин, але представник Феміди де-факто зайняла позицію державного обвинувачення. Незважаючи на відсутність вагомих доказів та фактів, а здебільшого лише ґрунтуючись на показаннях Соколюка, суддя немов під диктовку прокуратури «встановила» і те, що Новак-Павлова з червня 2013 року «вимагала» гроші з «потерпілого», і те, що між Димитрієвою та Новак-Павловою виникла змова з метою отримання неправомірної вигоди. І так сама людина у мантії повторила тезу державного обвинувачення про те, що хабар призначався за видачу витягу з Державного земельного кадастру, який не за чиїмось словами – а згідно з документами! – Соколюк отримав ще 9 серпня 2013 року, тобто більш ніж за місяць до резонансних подій.

Натомість суд прийшов до висновку про неповноту та непослідовність показань Новак-Павлової та Димитрієвої. Більше того, на думку судді, фрази Новак-Павлової:«Скільки тобі питання складало?» та «Можеш сразу?», адресовані Соколюку, дозволяють критично поставитися до слів начальника земельного відділу про те, що намірів особистого збагачення вона не мала. Напевно, суддя Кривенко володіє даром екстрасенса, бо вміє читати чужі думки. Бо як інакше розуміти її «талант» конкретно тлумачити загальні фрази? Відтак і не дивуєшся висновку Феміди про те, що «в суду відсутні сумніви щодо наявності в діях обвинуваченої Новак-Павлової Л. В. прямого умислу та корисливого мотиву за подій інкримінованого їй кримінального правопорушення».

Щодо неупередженості Феміди… Як так могло статися, що на більш ніж двадцяти сторінках оголошеного вироку фактично не представлено позицію адвокатів Новак-Павлової та Димитрієвої і проігноровані клопотання, на яких неодноразово наполягав захист?

І все ж суддя О. В. Кривенко відмовилася цілком підтримувати позицію державного обвинувачення, зокрема щодо надто жорсткого покарання обвинувачених, у вигляді реального позбавлення волі та конфіскації майна. Можливо, совість не дала змоги повністю опустити меч правосуддя на шию невинних?..

Але крапку в цій резонансній історії позаяк не поставлено. Людмила Новак-Павлова та Лілія Димитрієва заявили, що оскаржуватимуть вирок у апеляційному суді області. Сподіватимемось, що судді другої інстанції неупереджено та всебічно вивчать матеріали кримінального провадження та винесуть рішення, яке відповідатиме духу та букві Закону. Бо інакше можна стверджувати: в нашій країні після перемоги Революції гідності так нічого і не змінилося.

Андрій ТЮРІН

Комментарии:

  1. 911:

    Андрей Тюрин – “дарагой” вы наш человек

Сообщение:

*

НОВОСТИ