Хто, якщо не я!

Новости, Общество

  11 Дек , 2014

Смерть забирает каждого –
Грешного и безгрешного,
Но, в первую очередь, она забирает
Самого сильного, самого храброго,
самого нежного…

Країна – це, перш за все, люди, які її захищають. Мужність, героїзм та самопожертва багатьох воїнів-українців, які відстоюють незалежність своєї Батьківщини в зоні проведення антитерористичної операції, об залізну стійкість яких у безсилій люті розбиваються атаки терористів та найманців, якнайкраще підтверджують ці слова. Але героїзм проявляється не тільки у відкритому бою з ворогом, а й у повсякденній чесній і професійній роботі в умовах постійної смертельної небезпеки.

Наш земляк Алдошин Максим Олександрович був серед перших, хто встав на захист України від зовнішньої агресії, її суверенітету та територіальної цілісності. Його метою в житті була служба в армії, тому після закінчення Миколаївського політехнічного технікуму у 2010 році він вступив до Луганського університету МВС ім. Дидоренка, а на V курсі за контрактом пішов до Збройних сил.

Вчився добре, був принциповим і не шукав легких шляхів у навчанні. Та драматичні події початку 2014 року внесли свої корективи у життєві плани.

Максим, хоч зовні й не показував бажання потрапити до зони АТО, добровільно погодився поїхати туди як солдат-контрактник військової служби правопорядку у першій шістці. Незважаючи на те, що він був без п’яти хвилин офіцером, після запитання командира: «Хто бажає?» – Максим першим вийшов із шеренги. На відмовляння матері слідувала одна відповідь: «Хто, якщо не я!».

Відрядження Максим відбував у самому епіцентрі антитерористичної операції в Донецькій області, де був водієм-стрільцем групи охорони військової служби правопорядку. Навіть у тих важких умовах виявилися такі риси характеру Максима, як доброзичливість у ставленні до товаришів по службі та надзвичайна відповідальність. Командир дивувався: «Як так може бути, йде війна, а твій УАЗ блищить чистотою?».

Життя хлопця обірвалося 7 серпня 2014 року у районі м. Амвросіївки Донецької області. Напередодні з Донецької прокуратури надійшло повідомлення про можливі правопорушення на блокпосту поблизу м. Первомайська. З метою перевірки та з’ясування обставин на місце виїхали майор юстиції М.Ю. Кондратьєв, молодший сержант І.О. Діордіца, старший солдат М.М. Трачук та водій-солдат М.О. Алдошин на автомобілі УАЗ-3151.

Приблизно через 40 хвилин після прибуття на блокпост М.Ю. Кондратьєв наказав їхати разом з ним до села Піски, причому мету поїздки не повідомив. Неподалік залізничного мосту автомобіль потрапив під шквальний обстріл бандитів з лісосмуги з обох боків дороги. Майор М.Ю. Кондратьєв відразу отримав смертельне поранення в голову, інші військовослужбовці – поранення різного ступеня тяжкості. Максим Алдошин, незважаючи на важке поранення, намагався від’їхати з місця обстрілу, при цьому декілька разів втрачаючи свідомість.

Від’їхавши приблизно 1 км, автомобіль врізався у металевий відбійник з боку водія. Молодший сержант Ігор Діордіца надавав медичну допомогу іншим, сам маючи серйозне поранення в шию. На трьох бійців була лише одна ампула з ліками, уколи робили, доки не зламалася голка. Під обстрілом з боку терористів прибулим рятувальникам удалося вивезти М.М. Трачука та І.О. Діордіцу, Максима ж, який відповз на 400 м від місця події, знайшли пізніше та важко пораненого доставили у лікарню м. Красноармійська. Там він помер від численних тяжких ран.

Чи обірвалося б так несподівано життя Максима, якби не халатність і бездіяльність тих, хто зобов’язаний був провести розвідку прилеглої до блокпосту території? Питання риторичне.

На жаль, смерть забирає, в першу чергу, найкращих, найсміливіших, найхоробріших. У пам’яті всіх, хто знав Максима, він назавжди залишиться людиною веселою, доброю, небайдужою до проблем інших. З трьох років він навчився читати і все життя полюбляв читати. Любив музику, став автором 17 пісень, одну з яких, написану у 2013 році, присвятив мамі. Особливою пристрастю Максима був спорт. Друзі любили його за готовність прийти на допомогу, за оптимізм та веселу вдачу.

Біля Миколаївського політехнічного коледжу на честь випускника-героя висаджено алею з дерев калини та дубів. Указом Президента України від 08.09.2014 року № 708/2014 «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність і героїзм, виявлені при захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Максима Олександровича Алдошина було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Нехай же зелені дерева на висадженій біля технікуму алеї завжди нагадують про коротке, але яскраве життя та героїчну смерть за Україну відважного воїна. Вічна пам'ять нашому земляку Максиму Алдошину та низький уклін нинішнього та майбутніх поколінь!

С.С. Макарчук,
керівник робочої групи обласної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників
антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій

Комментарии:

  1. Ольга:

    кок связаться с автором статьи?

  2. Ольга:

    есть вопросы………..

Сообщение:

*

НОВОСТИ