«Вершник з легенди»: і історична пам’ять, і духовне надбання

…Пахолодь ранкова студить груди,
Гей, Прибужжя! Скільки й оком кинь!
Скаче вершник… Де ж поділись люди?
З ніг вже збився Пугачевий кінь…

Наше місто Южноукраїнськ – один з найколоритніших куточків Прибузького краю, де тісно переплелись героїчне минуле зі стрімким сьогоденням. Чарує око унікальний природний ландшафт. Не дарма ці мальовничі місця стали заповідними. І чи не тому гомін далеких часів, що доноситься сюди, починаючи з кіммерійських і скіфських епох, здається тут більш виразним, більш промовистим. Особливо ж яскравими в історії нашого південного Прибужжя стали сторінки української слави і звитяги, вписані запорозьким козацьким лицарством.

Йдучи вулицями міста чи його околицями, милуючись сучасними пейзажами, на тлі яких десь там в одній упряжці трудяться на людське добро три енергетичні блоки-велети атомної станції, два агрегати Олександрівської ГЕС та два агрегати Ташлицької ГАЕС, що несуть нам енергію матеріального добробуту, неодмінно відчуваєш і подих козацької доби, що, мов цілюще джерело, живить сучасників духовною енергією.

Усе це оживає, постає перед очима, коли читаєш поему Олександра Удовиченка «Вершник з легенди», котра увійшла до його поетичної збірки «Висока напруга» (Миколаїв, видавництво «Іліон»). Вряди-годи пізнаючи добре знайомі картини довкілля нашого затишного міста, починаєш усвідомлювати: цей суто український за духом твір – ще й суто наш, южноукраїнський, оскільки стосується славної минувшини і бурхливого сьогодення близького і рідного кожному з нас Прибузького краю. І в тому, що поема вперше в сучасній українській художній літературі репрезентує наше південне Прибужжя, полягає чи не найбільша цінність «Вершника з легенди». Саме тут, на сучасному тлі нашого міста, серед знайомих нам краєвидів відбуваються змальовані в творі події. Саме тут діє головний герой поеми – козацький сотник Пугач, іменем якого, за відомою легендою, народ назвав одну із іменитих скель:

Я іду, а від Бугу зненацька
Скелі Пугача голос, як грім,
І з’являється сотник козацький
На коні на своїм воронім.

Або ще:

Крізь вечірній реакторів гомін
Дума сотника важко сплива,
І болить, ніби рана, в ній спомин,
І іде круговерть голова…

Як бачимо, тут все наше: і Буг, і скеля Пугач, і реактори… А ще в поемі – наш бульвар Шевченка, «де Тарас у задумі стоїть», і наші богданівські півні, що «озвались десь», наші бузькі пороги, на яких «борсаються води», і наш острів Гардовий…

Посідаючи помітне місце серед багатьох духовних і культурних надбань творчої інтелігенції – літераторів, художників, музикантів нашого ще молодого міста, поема «Вершник з легенди» є одним з тих, що містять у собі неповторні риси нашого краю, являє собою колоритний портрет козацького лицарства, дихає славою і звитягою «запорожців з бузького гнізда». За тембром суспільного звучання, актуальності та за рівнем художньої досконалості зображення героїв і подій твір, як добротне полотно майстра, може розглядатись сьогодні як небуденне, досить помітне явище. І, попри топоніміку, він, переконані, вартий уваги не тільки місцевого чи регіонального, а найширшого, всеукраїнського читача.

Бо й справді, чию чесну душу не зворушить образ козацького сотника Пугача, який за легендою стояв зі своєю сотнею козаків на охороні українських земель тут, на Бузькому Гарді, і який разом із побратимами загинув, кинувшись у Буг, а за словами поета, 

…в смерті на очах
Перейшов в легенду, вилився в переказ,
Втілився у скелю, у крутий стрімчак..?

А те, що епіграфом до кожної з шести глав поеми та до її прологу і епілогу автор узяв слова з невмирущих творів нашого пророка Тараса, тільки зайвий раз підкреслює цю рефлексію. Можливо, тому й проймає почуття задоволення від того, що настав час, коли і наше молоде місто долучилось до числа «літературних».

Ці нотатки, звісно, жодною мірою не претендують на фахове літературно-критичне поцінування поеми. Це не рецензія на неї, що ставить за мету виявити достоїнства та вади твору. Це – наша думка, наше суб’єктивне сприйняття поеми «Вершник з легенди», до якої, як і взагалі до творчості поета-земляка, хочеться привернути більше уваги. Автору, як зазначав у передмові до його першої збірки відомий поет з Миколаєва В’ячеслав Качурін, «…есть что рассказать современнику и он делает это на хорошем художественном уровне».

Такому визнаному майстру російського поетичного слова, як В. Качурін, – автору багатьох збірок чудових поезій, лауреатові Всеукраїнської літературної премії імені Миколи Ушакова, важко заперечити. Як і відомому миколаївському журналістові В’ячеславу Козлову, який, відгукуючись 2009 року про «Вершника з легенди» на сторінках обласної «Южной правды», писав: «… поэма с полным правом может стать заметным явлением в украинской литературе, продолжая список эпических произведений наших лучших мастеров слова… Произведение… глубоко затронуло душу прежде всего свободной мыслью, удачно выбранным сюжетом и талантливо переданными художественными средствами…».

Для нас, як працівників музею, цей твір є невичерпним джерелом історичної спадщини краю, обрамленої, ніби коштовне каміння, майстерним поетичним словом Олександра Удовиченка. Актуальний та автентичний за своєю суттю «Вершник з легенди» є розумним сприйняттям минувшини, що дарує неймовірне естетичне задоволення. Поема спонукає, дарує натхнення для більш глибинного вивчення традицій, звичаїв, особливостей військового мистецтва та побуту бузького козацького лицарства. Є прикладом фактичного втілення культурно-просвітницької діяльності.

Приємно визнавати, що історія та легенди Бугогардівської паланки й нині є об’єктом зацікавлень митців, науковців, шкільної молоді. Скільки разів доводилось дивитись в очі юних відвідувачів музею, що сповнені подиву та захоплення від розповіді про легендарного Пугача.

Тож варто визнати, що творіння Олександра Удовиченка – це особистий внесок нашого земляка до скарбниці культурно-історичної спадщини нашого краю.

Зореслава ТЮТЮННИК,директор Южноукраїнського міського історичного музею

Олена ГОРОХ,науковий співробітник Южноукраїнськогоміського історичного музею

Олег НЕДЯК, отаман козацького осередку «Бузька Січ», голова ради козацьких отаманів міста Южноукраїнська, генерал-хорунжий УК

Сообщение:

*

НОВОСТИ