Право на воду

Упродовж семи років житель Миколаєва Олексій Хізніченко судився з «Миколаївводоканалом», намагаючись повернути законне право на споживання питної води. У результаті виснажливої судової тяганини він так і не зміг відновити водопостачання свого будинку. Нині чоловік перебуває у зоні АТО, захищаючи цілісність нашої держави, в той час як його родина змушена споживати річкову воду.

Зіпсована пломба

Миколаївець Олексій Хізніченко разом із родиною проживає в Корабельному районі, у приватному одноквартирному будинку, який він успадкував від свого батька у 2000 році. З того часу і по 2006 рік Олексій Михайлович, не маючи лічильника, споживав холодну питну воду безобліково через будинковий ввід, що за допомогою вентиля під’єднаний до центральної водомережі. Вентиль знаходився у водопровідному колодязі навпроти його будинку.

Питну воду споживачеві постачало МКП «Миколаївводоканал» (далі – Водоканал) за усним договором. Через відсутність лічильника спожиту воду Олексій Хізніченко, хоч і з затримкою, оплачував за встановленими міськвиконкомом тарифами і нормами споживання для побутових потреб. Та з часом Водоканал забажав, щоб він оплатив частину води, спожитої нібито для поливу присадибної ділянки, і нарахував завдані збитки на суму близько 2,5 тис. грн.

– Оскільки норми споживання води для поливу не були оприлюднені у встановленому законом порядку, то Олексій Хізніченко відмовився оплатити вигаданий, на його думку, борг. Тоді у липні 2006 року «Миколаївводоканал» відключив його від водомережі, перекривши у вуличному водопровідному колодязі вентиль та встановивши на ньому пломбу. У такий спосіб Водоканал розірвав усний договір постачання води О.М. Хізніченку, – розповідає голова Миколаївської обласної організації Всеукраїнського комітету оборони прав людини Святослав Марченко.

За рік потому Водоканал звинуватив миколаївця у несанкціонованому споживанні питної води.

– Працівник комунального підприємства спочатку опустився у колодязь, де знаходилася пломба, і піднявся нагору, а вже потім запросив Олексія Хізніченка ознайомитися зі станом вентиля і начебто зірваною споживачем пломбою, склавши відповідний акт. При цьому були присутні лише працівники Водоканалу, хоча мали б бути запрошені офіційні особи – представник адміністрації району, вуличного комітету тощо. Звісно, що споживач той акт не підписав, – говорить С. Марченко. – Після цього Водоканал механічним способом відтяв ввідний трубопровід і нарахував начебто заподіяні О.М. Хізніченком збитки від несанкціонованого споживання води на суму близько 1,8 тис. грн. Таким чином загальна сума збитків становила 4,3 тис. грн.

Судова тяганина

Оскільки О. Хізніченко вважав, що Водоканал порушив його права як споживача питної води, він звернувся до Ленінського райсуду. У позовній заяві Олексій Михайлович просив судовий орган визнати, що наявність боргу в оплаті за спожиту воду не є підставою для припинення водопостачання, а тому діяльність Водоканалу щодо нього є неправомірною. При цьому він не заперечував, що має заборгованість перед комунальним підприємством.

На думку жителя Миколаєва, його позовні вимоги підлягали задоволенню, бо жоден із законодавчих актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг щодо водопостачання (Закони про питну воду та питне водопостачання, про житлово-комунальні послуги, про захист прав споживачів), не містить норми щодо припинення послуги у зв’язку з наявністю боргу в її оплаті.

Проте суддя Ленінського райсуду Г.С. Костюченко відмовив у задоволенні позову, пославшись на Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України (далі – Правила користування), що затверджені Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству.

– Однак служитель закону не взяв до уваги положення Цивільного кодексу України, яке у разі протиріччя одного акта другому зобов’язує користуватися нормами тих законодавчих актів, що мають більшу юридичну силу. Зрозуміло, що закони мають більшу юридичну силу, ніж наказ, а тому прийняте суддею Г.С. Костюченком рішення є неправомірним, – переконаний правозахисник.

Не знайшовши підтримки в районному суді, Олексій Хізніченко подав апеляційну скаргу. В ній житель Миколаєва зауважив, що, на його думку, неправильне застосування Ленінським райсудом Правил користування призвело до прийняття незаконного рішення. Проте Апеляційний суд Миколаївської області виніс нове рішення, в якому сказано, що «посилання споживача в апеляційній скарзі на те, що Правила користування в частині підстав припинення водоспоживання суперечать вимогам Закону «Про питну воду…» не можуть бути взяті до уваги, оскільки зазначений підзаконний акт видано компетентним органом у межах повноважень, наданих цим же законом для врегулювання питань водоспоживання».

– Виходить, що Державний комітет України по житлово-комунальному господарству, який наказом затвердив Правила користування, є компетентним органом, а Верховна Рада України, яка прийняла Цивільний кодекс України і вказала на його пріоритет у застосуванні, є некомпетентною, дивується голова Миколаївської обласної організації Всеукраїнського комітету оборони прав людини.

У листопаді минулого року Олексій Хізніченко знову подав позов до Ленінського районного суду з проханням визнати дії з припинення Водоканалом водопостачання неправомірними та зобов’язати підприємство поновити подачу води до його обійстя. Проте суддя Н.С. Тихонова і цього разу відмовила позивачеві в задоволенні позову. Вона наголосила, що Водоканал погодився укласти з О. Хізніченком письмовий договір на надання послуг із водопостачання та водовідведення, проте за однією умовою – після того, які він приведе трубопровід у придатний для використання стан.

– Не зрозуміло, на підставі яких даних суд установив, що саме О.М. Хізніченко зірвав пломбу та самовільно відновив водопостачання, – прокоментував рішення судового органу правозахисник.

У відповідь на вимоги позивача змусити комунальне підприємство за власний рахунок відремонтувати водопровідний ввід, продезинфікувати його та приєднати до вуличної водомережі, встановивши лічильник, суд зауважив, що «оскільки даний водопровідний ввід не знаходиться на балансі МКП «Миколаївводоканал», позовні вимоги є безпідставними, тому не підлягають задоволенню». У результаті виснажливої судової тяганини, яка тривала більше семи років, житель Корабельного району так і залишився без питної води.

Немає грошей – немає води?

У своєму листі до позивача представник «Миколаївводоканалу» В.М. Потапов наголосив, що Олексій Хізніченко помиляється, стверджуючи, що підприємство не мало права припиняти надання своїх послуг за наявності боргу.

– Відповідно до п. 13.3 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України Водоканал має право, заздалегідь попередивши абонента, у разі несвоєчасного внесення плати припинити йому подачу води. При цьому водопостачання припиняється по закінченні двох тижнів від моменту надання рахунку або платіжного документа, – повідомив В.М. Потапов. Тож виходить, що вищезазначені Правила користування надають «Миколаївводоканалу» можливість припиняти надання послуг із водопостачання у випадку, коли абонент має борг перед підприємством.

За словами представника Водоканалу, плата за послуги водопостачання – це основний обов’язок кожного споживача. Житель Миколаєва О. Хізніченко цього обов’язку не виконував, тим самим порушуючи вимоги законодавства. Більше того, позивач вимагає подальшого надання послуг без домовленості з комунальним підприємством щодо погашення боргу (наприклад, реструктуризації боргу з графіком погашення).

Від автора

Конфліктна ситуація, яка виникла між КП «Миколаївводоканал» і його абонентом, є досить неоднозначною. З одного боку, в Законі України «Про питну воду…», яким регламентуються відносини між підприємством, здійснюючим водопостачання, та споживачем не йдеться про те, що надання послуг може припинятися у зв’язку з заборгованістю. З іншого – є Правила користування системами комунального водопостачання, котрі фактично дозволяють Водоканалові позбавити абонента-боржника питної води, розірвавши з ним договір в односторонньому порядку і без відповідного рішення суду.

Ніхто не заперечує, що О.М. Хізніченко заборгував перед комунальним підприємством. Проте сума боргу потребує перегляду і уточнення, адже факт того, що він використовував питну воду не лише для побутових потреб, а й для поливу присадибної ділянки, не доведений. Бездоказовим є і ствердження, що споживач самовільно зняв пломбу та незаконно споживав воду, завдавши Водоканалу значних збитків.

І хоча суд кілька разів поспіль відхилив позовну заяву Олексія Хізніченка, поставивши в цій справі жирну крапку, проблема з відновленням водопостачання до цього часу залишається не вирішеною. Тому представник позивача Святослав Марченко через газету звертається до очільників міста та області з проханням допомогти розібратися у конфліктній ситуації та встановити справедливість відносно людини, яка, ризикуючи своїм життя, боронить Батьківщину в зоні АТО.

 

Ольга ВЛАДІМІРОВА

Комментарии:

  1. Марьяна:

    мНЕ ТАКОЕ ИЗВЕСТНО     сУЖУСЬ 3 ГОДА С СОСЕДЯМИ , КОТОРИЕ САМОВОЛЬНО ОТРЕЗАЛИ МОЮ ТРУБУ . в кву ИСЧЕЗЛИ ВСЕ МОИ ДОКУМЕНТИ . мЕНЯ ПРОСТО НЕТ , ДОГОВОР СОСЕДИ ПРИЗНАЛИ НЕДЕЙСТВИТЕЛЬНИМ … аПЕЛЛЯЦИЯ ЛЕЗТЬ В ТАКОЕ ДЕЛО НЕ СТАЛА, ПОСЛАЛА МЕНЯ … ДАЖЕ НЕ ПРИНЯВ В СУДЕ … иДУ ДАЛЬШЕ … 

Сообщение:

*

НОВОСТИ