Олександр Лівік: «Настав час ламати старі «схеми»

Новости, Общество

  19 Мар , 2015

Верховна Рада України VIII скликання, яку було сформовано на виборах у жовтні минулого року, зазнала кардинального оновлення – 60 відсотків її депутатського корпусу становлять парламентські неофіти. Серед них – і депутат-мажоритарник (округ № 131, центр – м. Вознесенськ), член фракції «Блок Петра Порошенка» Олександр ЛІВІК. І хоча Олександр Петрович неодноразово обирався депутатом Миколаївської обласної ради, звикнути до бурхливого парламентського ритму та буднів – завдання, здається, не із легких. Чи згоден із цим сам Олександр Лівік? Це запитання було адресоване депутату під час інтерв’ю, що він його дав представникам місцевих засобів масової інформації за підсумками перших 100 днів діяльності нової Верховної Ради України.

– Звичайно, – взяв слово народний депутат України О. П. Лівік, – графік роботи парламенту більш насичений, ніж в обласній раді, де ми, без відриву від основної діяльності, збиралися на сесії чи комісії декілька разів на рік. Праця народного депутата – більш відповідальна, вимоглива, потребує ґрунтовних знань та практичного досвіду. Для мене було великою честю – і неабиякою відповідальністю! – обрання головою підкомітету з питань нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

З іншого боку, діяльність як депутата Верховної Ради, так і депутата місцевих рад є багато в чому спорідненою, адже всі ради є законодавчими органами на підпорядкованій території, тому здійснюють свою діяльність на однакових засадах. Тож, безперечно, мій багаторічний досвід у стінах Миколаївської обласної ради буде мені в пригоді у нинішній роботі.

Щодо відмінностей, то мене особисто вразив той лобізм, що має місце у Верховній Раді. Значна частина депутатів «проштовхує» інтереси різних політичних та фінансово‑економічних груп, а також регіонів. Такого в стінах обласної ради не було – якщо і виникали якісь розбіжності, то через суто технічні причини.

Можете навести приклади такого лобізму?

Їх чимало. Скажімо, на розвиток інфраструктури, зокрема будівництво та ремонт автодоріг, чотирьом невеличким західним областям виділили з Державного бюджету 700 мільйонів гривень. Водночас, Миколаївській області поки нічого не дали, лише обіцяють виділити на дороги 60 або 70 млн. грн. Оце і є лобізм: так, гроші державні, вони використовуються за цільовим призначенням, але при цьому хтось відстояв інтереси окремого регіону.

Водночас хочу відзначити, що нинішній склад Верховної Ради є кардинально новим для українського парламенту, адже він формувався за підсумками Революції Гідності та подій на Сході – серед моїх колег чимало героїв Майдану та комбатів. Загалом вважаю позитивом те, що Рада оновилася більш ніж на половину, – настав час ламати старі «схеми» та будувати справжню незалежну і заможну Україну.

Але ж новообраним депутатам дістався, м’яко кажучи, незавидний «спадок»…

Так, справді, маємо дуже критичну ситуація в економіці, тож треба вживати кардинальних заходів, які, чудово розумію, є непопулярними та викликають негативну реакцію у суспільстві. Проте альтернативи не існує: або Україна проведе болісні реформи, або ж державу чекає повний крах і фіаско з усіма невтішними наслідками.

До того ж ситуація ускладнюється війною на Донбасі та тим, що ми втратили левову частину українських шахт. У зимові місяці подеколи на теплових електростанціях вугілля залишалося на два-три дні, що й призводило до віялових відключень електроенергії.

Не краща ситуація і з природним газом, який ми здебільшого імпортуємо з Росії. Газ коштує дорого, за нього доводиться вит-
рачати чимало дефіцитної нині валюти.

Натомість останнім часом Україна почала економити і споживати менше блакитного палива.

Так, але ми досі закуповуємо значні обсяги цього енергоресурсу. Ситуація ж неабияк ускладнюється тим, що протягом багатьох років ми платили за імпортований газ, до прикладу, 5 тисяч гривень, а продавали населенню – вп’ятеро дешевше. Як таке може бути в ринковій економіці, і який бюджет витримає подібний дисбаланс, який, ще раз повторюся, накопичувався багато-багато років? Як наслідок такої недбалої політики, фінансова «дірка» в «Нафтогазі» наразі становить величезну суму – 120 мільярдів гривень!

За будь-який товар потрібно платити рівно стільки, скільки він коштує. Ми ж не приходимо в магазин і не просимо продати нам ковбасу, яка вартує 50 гривень, по 10 гривень за кілограм. Тож і за газ потрібно платити за його реальною ціною.

Повертаючись до наболілої теми доріг: після минулої зими до категорії «напрямків» можна сміливо зараховувати не лише сумнозвісні траси на Дніпропетровськ та Кіровоград, а й значні ділянки автодороги Миколаїв – Улянівка, зокрема між Новою Одесою та Миколаєвом. Що робити?

Цю проблему слід розглядати комплексно: потрібно перейматися не лише будівництвом нових та ремонтом існуючих доріг, а й їхньою експлуатацією. Де ви бачили в Європі вантажні автомобілі, що перевозять по 70-80 тонн? Там вагове обмеження – до 21 тонни 800 кілограмів, в іншому випадку виписуються величезні штрафи.

Давайте міркувати разом. Що везуть фури? Передусім зернову группу, металолом, будматеріали – пісок, щебінь, граніт. Увесь цей вантажопотік спрямовується в термінали. Тож я пропоную на в’їздах до цих терміналів установити з десяток зважувальних комплексів. А якщо зафіксовано перевантаження – не приймати цей вантаж.

Звичайно, хтось може десь хитрувати, перевантажуючись по приїзду десь у менш габаритний транспорт. Але всі ці ситуації можна передбачити в законодавстві та запровадити жорстку відповідальність за порушення закону.

У своїй передвиборній програмі Ви робили наголос на енергетиці. Що зроблено в цьому напрямку і які законодавчі ініціативи подані особисто Вами?

У своїй діяльності я виходжу з того, що ціни на енергоресурси будуть рости, а комунальні тарифи для населення – збільшуватися. До речі, в Росії, яка є світовим виробником газу, ціна на блакитне паливо для населення майже вдвічі більша, ніж у нас. При цьому, звичайно, економіка та соціальна політика мають бути спрямовані на підвищення доходів людей, адже інакше будь-яке підвищення призведе до кризи неплатежів.

Немаловажним фактором є і те, що економіка країни в сучасних умовах глобалізації може бути конкурентоспроможною лише за умови доступних і недорогих енергоресурсів.

Щодо моїх конкретних дій як народного депутата, то моє перше звернення було адресовано Прем’єр-мініструА.Яценюку і міністру енергетики та вугільної промисловості УкраїниВ.Демчишину. У цьому листі я звернув увагу посадовців на необхідність додержання норми про фінансове забезпечення територій, які розташовані в 30‑кілометровій зоні від атомних електростанцій. ДП НАЕК «Енергоатом» щорічно перераховує один відсоток від свого бюджету на ці цілі Держказначейству, але до людей ці кошти не дійшли, адже були перерозподілені на інші цілі. Тож я запропонував бодай віддати борги за минулий рік, «прописавши» їх у бюджеті на 2015 рік.

На це звернення я отримав «красиву» відповідь, що мою пропозицію реалізувати неможливо, мовляв, порушується Бюджетний кодекс і таке інше.

Словом, маємо звичайну чиновницьку відписку, в якій жодного слова – про соціальну справедливість. Адже населення, що проживає поблизу атомної станції, вимушено «терпіти» небезпечного «сусіда». Маємо і такий зворотний ефект, котрий стосується безпосередньо економіки всій країни. У Доманівському районі днями проходили громадські слухання з питання підняття рівня Ташлицького водосховища. Так от, громада Доманівщини сказала, що ніяких погоджень не даватиме доти, доки їй не повернуть 3 мільйони гривень.

Два моїх інших звернення також стосувалися територій, що входять до зони спостереження. По-перше, я запропонував заборонити віялове відключення електроенергії в 30‑кілометровій зоні. А, по-друге, просив повернути пільги при сплаті електричної енергії для даної категорії споживачів. На жаль, ці мої пропозиції також не були почуті.

Отже, населення, що проживає довкола атомної станції, залишилося без будь-яких соціальних компенсацій за наявні незручності та ризик. Та й в самому місті енергетиків не все гаразд – на початку року «вибухнула» проблема фінансування Южноукраїнської медико-санітарної частини…

У рамках так званої децентралізації, що здійснюється урядом А.Яценюка, фінансування подібних медсанчастей було перекладено з державного бюджету на місцевий. І хоча з держбюджету виділяється субвенція міському бюджету Южноукраїнська на утримання медсанчасті – 28 мільйонів гривень, цієї суми не вистачить на повноцінне функціонування медичного закладу, адже його річний бюджет становить близько 50 мільйонів гривень. У самого ж міста дотувати необхідну суму, як ви розумієте, немає фінансової можливості.

Усе це може призвести до занепаду одного з кращих медичних закладів області, а для північної частини Миколаївщини – то найкращого. Поготів прикро, що через недолуге рішення ми можемо втратити дуже цінні медичні кадри. Крім того, медсанчасть – це спеціалізований воєнізований підрозділ, готовий швидко діяти при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного порядку. Зважаючи на все це, разом із групою народних депутатів ми підготували та подали законопроект, відповідно до якого спеціалізовані медико-санітарні частини повертаються в безпосереднє підпорядкування Міністерства охорони здоров’я, а їх фінансування має здійснюватися з Державного бюджету України.

У найближчих планах нашого Комітету – також рекомендувати Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, дещо підкорегувати диференціацію тарифів на газ та електроенергію залежно від обсягів споживання. Зокрема ми пропонуємо збільшити верхні ліміти спожитого газу для тих, хто підпадає ніж нижчий тариф. Мають бути повернуті пільги при сплаті електроенергії і у сільській місцевості. Вважаю, що ціновий удар мають насамперед прийняти на себе багатії, а не пенсіонери та трудівники села.

Також мною було розроблено та подано низку законопроектів, що стосуються розвитку альтернативної енергетики. Серед проектів, над якими я працюю, – реалізація пілотних проектів по будівництву у Вознесенському та Жовтневому районах сучасних комплексів з виробництва біогазу, що дасть змогу значного заощадження бюджетних коштів.

Ви згадали про децентралізацію влади. Чи задоволені цим процесом?

Мушу сказати, що все те, що законодавчо прийнято у цьому напрямку та починає втілюватися в життя, нічого спільного зі справжньою децентралізацією не має. Адже та децентралізація, про яку говорив Президент, передбачає створення виконкомів місцевих рад та надання їм відповідного фінансового ресурсу. Уже ближчим часом у парламенті буде розглядатися законопроект про місцеві вибори, і все суспільство має знати, що матимемо «на виході». Повної ясності та розуміння цієї реформи у депутатів немає.

Олександре Петровичу, а який варіант відстоюватимете особисто Ви?

Я – прихильник того, що створюються виконкоми, і до рівня області депутати обираються за змішаною системою – мажоритарною та партійною, а до обласної ради депутати обираються виключно за списками партій. Обов’язкова умова – голова виконкому має обиратися прямим голосуванням на відповідній території. Водночас державні адміністрації зберігаються, але – виключно з функціями контролю за додержанням законодавства у діяльності виконавчого комітету. Якщо виконкоми ухвалюють рішення, що суперечать національним інтересам України чи якимось законам, префекти повинні їх скасовувати.

Отже, всі господарські та управлінські функції на певній території, а також потужний фінансовий ресурс переходять до компетенції виконкомів, котрі, в свою чергу, нестимуть політичну відповідальність перед громадами за успішність тих чи інших своїх дій. Скажу більше – із перерозподілом фінансового потоку у місцевих керівників має з’явитися зацікавленість у розвитку економіки. Адже сьогодні майже всі фінанси, що збираються у регіонах, ідуть на Київ – це і акциз, і податок на прибутки фізичних осіб, і податок на додану вартість. Який тоді сенс на місцях дбати про розвиток виробництва та залучення інвестицій, якщо левова частка заробленого піде столичному дядькові, який потім, і то ще не факт, виділить з барського плеча якусь копійчину регіону.

Чи відчуваєте Ви спротив планам реального реформування країни?

Йде дуже сильний опір – як з боку депутатів, так і центральних виконавчих органів влади. Наведу такий приклад. Згідно з Постановою Національного банку № 160 від 3 березня 2015 року забороняється використовувати валютний депозит у якості майнової застави. Тобто не можна взяти кредит у гривнях та спрямувати його на розвиток виробництва та соціальної сфери, при цьому «заморожуючи» активи в іноземній валюті. Це диверсія Нацбанку!

Ми запитуємо, чому так відбувається? Нам відповідають, що продайте валюту, причому по курсу Нацбанку, а отримані гривні спрямовуйте на свої цілі.

І таких прикладів чимало. Сподіваюсь, що мені та моїм однодумцям по парламенту по силах зламати систему.

І все ж, Олександре Петровичу, чи відбудуться місцеві вибори восени 2015 року?

Однозначно, так. Причому вже зараз можу прогнозувати, що якщо якась партія отримає вагому перемогу на цих виборах, то в 2016 році вона ініціюватиме переобирання нині чинного парламенту.

Чи можливо в Україні ліквідувати олігархів як клас?

Задля цього потрібно політичне рішення однієї-єдиної людини.

А як побороти корупцію?

Я вважаю, що одними каральними методами приборкати корупцію неможливо. Насамперед потрібно діяти законодавчо, на початковому етапі запобігаючи виникненню корупційних схем. Чому б, до прикладу, в державі не зробити десяток типових проектів і по них будувати школи, дитячі садочки, лікарні і таке інше? Оскільки це державний проект, то не потрібно проходити експертизу та збирати підписи різних служб, через те у чиновників не виникне спокуси вимагати хабара.

Аналогічний приклад: навіщо всіх мешканців району задля отримання паспорта чи внесення до нього якихось змін «зганяти» до паспортного столу в районі, створюючи ажіотаж та підґрунтя для корупційних проявів, якщо цю процедуру можна успішно провести і в сільраді? А з якою метою створили Державний архітектурно-будівельний контроль, який наскрізь пронизаний корупцією?

Потрібно провести дерегуляцію та запровадити повну прозорість при видачі дозвільної документації, і це на 80 відсотків викорінить корупційну пухлину.

Наскільки підтримуєте зворотний зв'язок з виборцями Вашого округу?

Наразі завершується формування моїх громадських приймалень у межах 131‑го округу. Так, у місті Вознесенську та Вознесенському районі моя приймальня розташована за адресою: м. Вознесенськ, вул. Зеленогаївська, 12, адмінбудівля АТ «Зелений Гай». У Доманівському районі я прийматиму виборців у будівлі районної ради. Крім того, раз на місяць я даю прес-конференцію у бізнес-центрі «Олександрівський», під час якої знайомлю широкий загал про свою діяльність у стінах українського парламенту.

Дякуємо за вичерпні та відверті відповіді на наші запитання. Удачі Вам, Олександре Петровичу, у законодавчій діяльності та відстоюванні прав виборців!

Дякую. Завжди готовий відповісти на найгостріші запитання, що їх ставлять мої виборці.

P.S. У своєму наступному інтерв’ю народний депутат О.П.Лівік пообіцяв детально розповісти про плани реформування  енергетичної галузі України.

Андрій ТЮРІН

 

 

Комментарии:

  1. Житель:

    Дійсно у Доманівському районі проходили так звані “громадські слухання” з питання підняття рівня Олександрівського водосховища ,яке в тому числі дає воду і Ташлицькому, але ніяких торгів що ніяких погоджень громада не даватиме доти, доки їй не повернуть 3 мільйони гривень не було. Представники сільських рад на ПОДАЧКИ ніколи не зголосяться. Натомість вони запропонували представникам-лобістам розробити та надати на розгляд громад, програми по вдосконаленню соціальної сфери населенних пунктів, які входять до 30 кілометрової зони спостереження та надання цільових субвенцій на їх реалізацію на довгостроковій основі.
    Та саме схема пропонується й з приводу 2гого енергоблоку ЮУ АС. Але мабуть зважаючи на тверду переговорну позицію при попередньому обговоренні, адміністрація ЮУ АС, не включила в графік громадських слухань територію Доманівського району. В ПРЕС-РЕЛІЗі http://www.sunpp.mk.ua/uk/ltoe/2691 про проведення громадських слухань з розгляду матеріалів з обґрунтування безпеки продовження терміну експлуатації енергоблоку №2 Южно-Української АЕС від 10.03.2015 року про Доманівський район ніхто не згадав! Отже жителів Доманівського району ніхто й питати не буде?
    Невже це риторичне питання? Що відповімо, земляки?

  2. Доманівський район:

    Так в інших районах є будинки культури та районні ради, А в нашому районі тільки сторожа районної ради з числа пенсіонерів і залишилися.Вже й назва нова-“Будинок підстаркуватих”!

Сообщение:

*

НОВОСТИ