Жити по-сербінськи

Новости, Общество

  9 Апр , 2015

По правді кажучи, вмовити Віктора Сербіна на інтерв’ю – то справа марудна, майже безнадійна. Адже Віктор Миколайович за характером та вдачею – людина не тільки напрочуд порядна, а й надзвичайно скромна, ба навіть сором’язлива – поготів, коли йдеться про його персону. І все ж на початку квітня мені випала чудова нагода близько познайомитися та поспілкуватися з цією цікавою Людиною та яскравою Особистістю. Кілька годин змістовної бесіди промайнули непомітно. Єдине, про що попросив мене Віктор Миколайович, – то угазетній публікації зробити акцент на людях села, простих сільських трудівниках, про кожного із яких у Сербіна знайшлися теплі та зворушливі слова. І все ж це прохання Віктора Сербіна дозволю собі виконати не в повному обсязі – наприкінці статті дізнаєтесь, чому.

Отже, міцне рукостискання, відкрита щира усмішка – Віктор Миколайович по-дружньому стрічає мене на гостинній новополтавській та шевченківській землі. Керівник приватно-орендного сільгосппідприємства (ПОСП) «Красна Баштанка» Новобузького району, депутат Миколаївської обласної ради, заслужений працівник сільського господарства України Віктор Миколайович Сербін зумів і за несприятливих умов довести, що на благодатній українській ниві можна і потрібно успішно господарювати – з користю для людей та з турботою про землю-годувальницю. Одне з найефективніших в області сільськогосподарських підприємств славиться не тільки здобутками у хліборобській справі, а й, попри всі перепони, гордо тримає прапор флагмана тваринницької галузі Миколаївщини. Це – постійний клопіт та головний біль для керівника, адже тваринництво потребує неабияких витрат та постійної уваги. «Зате, – зауважує мені Віктор Миколайович, – завдяки молочному скотарству та свинокомплексу маємо хорошу зайнятість серед новополтавчан та шевченківців». Загалом у ПОСП «Красна Баштанка» трудиться 130 чоловік, що ненабагато менше, ніж за часів колгоспної системи.

«Звичайно, – погоджується зі мною Віктор Сербін, – через збитковість я свого часу міг би закрити ту же свиноферму. Але як потім дивитися людям в очі? Адже Шевченкове-2 за лічені роки зникнуло б з лиця землі, бо там живуть одні тваринники».

Отакий підхід – з думкою та турботою про сільських трудівників – притаманний Віктору Сербіну в усіх його справах та починаннях. «Які б хитромудрі комбайни чи іншу техніку не придумали, людський фактор був, є і залишатиметься головним у будь-якій справі», – таким є професійне та життєве кредо цієї непересічної людини. Впродовж дня я побачив, як запросто, майже по-родинному тепло і невимушено спілкується керівник «Красної Баштанки» зі своїми підлеглими – далеко не всюди таке побачиш і почуєш. А втім, це і є велика дружна родина, де один за всіх і всі – за одного. Інакше – не можна, то буде вже не по-сербінськи.

А підвалини такого ставлення до людей і життєві принципи героя цієї публікації були закладені, звісно ж, у дитинстві. Зростав Віктор у простій селянській родині – його малою батьківщиною є село Новодмитрівка Казанківського району (тепер – Новобузького району). Батьки – прості сільські трудівники, та й загалом Сербіни – хліборобського коріння, ще з дідів-прадідів. Мама Віктора Варвара Петрівна довгі роки працювала дояркою, вітчим Олександр Прокопович – механізатором. Маленький, але важливий штрих до портрета Сербіна – свого вітчима Віктор Миколайович називає батьком. «Саме батьки, нехай їм земля буде пухом, – зазначає В.М. Сербін, – прищепили мені любов до землі і селянської праці. Ще коли був малим школяриком, батько навчив мене водити і комбайн, і трактор. А город та кролі – то була сфера моєї повної відповідальності, а за потреби міг і корову подоїти».

Одне слово, ще у босоногому дитинстві Віктор Миколайович обрав стезю, котрій не зрадив і по сьогоднішній день. Поставивши собі за мету стати агрономом, добросовісно вчився у школі – восьмирічку закінчив лише з двома четвірками. Потому Віктор два роки працював трактористом у селі Яструбиновому Вознесенського району – на батьківщині свого вітчима. Набувши практичного досвіду, знову засів за науку, яку опановував у Вознесенському сільськогосподарському технікумі за спеціальністю агронома-ентомолога. Водночас моторний сільський хлопчина наполегливо займається греко-римською боротьбою, де також досягає значних успіхів. Кандидат у майстри спорту зібрав цілу колекцію нагород на найпрестижніших чемпіонатах – аж до першості країни. Техніка, сила, спортивна злість та завзяття – такі якості були сповна притаманні Сербіну-спортсмену.

По закінченні технікуму Віктор Сербін влаштовується на роботу в радгосп «Зелений Гай», де навчає премудрощам боротьби місцевих хлопчаків. Одного з перших своїх вихованців – верткого та технічного Сашка Лівіка – дуже добре запам’ятав. А через довгі роки доля знову звела юного борця і тренера разом – цього разу в стінах Миколаївської обласної ради…

Як і справжній чоловік, Віктор пройшов армійську школу. Два роки служби у Московському воєнному окрузі проминули непомітно. Це й не дивно, адже прапорщик з України служив фізоргом частини та займався улюбленою справою – тренувався на татамі, виїжджав на різні змагання.

Після служби в армії Віктор Миколайович вісім років трудиться в СПТУ № 42 Баштанського району: спочатку майстром виробничого навчання, потім – завідувачем навчального господарства.

1993 рік став переламним у біографії Віктора Сербіна. Молодого, але вже досвідченого спеціаліста запросили на посаду головного агронома. Цю пропозицію йому зробив тодішній керівник колгоспу 40 років Жовтня, що в селі Новополтавка Новобузького району, Анатолій Феодосійович Латій. «Ми були сусідами – наше навчальне господарство і колгосп у Новополтавці, – згадує Віктор Миколайович. – Мабуть, Анатолію Феодосійовичу сподобалося те, як ми господарювали».

А ще за 11 місяців Сербін знову йде на чергове підвищення. Йому доручають очолити виправну трудову колонію в селі Богомази Новобузького району, що якраз створювалася на той момент. Сидів там різний контингент – і ті, що вкрали мішок картоплі чи скоїли ДТП, і ті, «за плечима» яких було по 4-5 судимостей. Але завдяки хорошому знанню людей, вмінню підібрати до кожного із них «ключик» Сербіну вдавалося уникати конфліктних ситуацій, і навіть закоренілі рецидивісти виконували вказівки «гражданіна начальника».

Головний бухгалтер Валентина Божок (у центрі), бухгалтер Тетяна Казмірук, секретар Олена Остапенко.

Головний бухгалтер Валентина Божок (у центрі), бухгалтер Тетяна Казмірук, секретар Олена Остапенко.

Утім, попри специфіку своєї нової роботи, Віктор Сербін поринув у неї, що називається, з головою. Адже і тут він займався улюбленою справою – колонія мала майже дві тисячі гектарів орної землі та стадо ВРХ у 400 голів, тож доводилося неабияк крутитися, аби утримувати таке велике господарство. «Буквально за два місяці, – каже В.М. Сербін, – у чистому полі ми збудували цілий господарський комплекс – тік, вагову, склади, млин, крупорушку, міні-пекарню. Звичайно, ув’язнені трудилися з ранку до вечора, але при цьому мали і хороше харчування, і якісь грошенята накопичували за свою працю».

Порядок і дисципліна, неухильне дотримання основ землеробства, гнучка система штрафів та заохочень – усе це дозволило виправній колонії отримувати одні з кращих у районі врожаї та надої молока. Тож коли керівник господарства «Красна Баштанка» Микола Ілліч Юркевич зібрався на пенсію, то він без вагань рекомендував на своє місце Віктора Сербіна. Та й люди підтримали молодого аграрія на посаді голови КСП, адже знали того не тільки як вмілого господаря, а й як напрочуд добру, чуйну та справедливу людину і керівника. Під час виборів кандидатуру Віктора Миколайовича підтримало 80 відсотків «електорату».

Так склалося, що господарство у той час переживало не кращі часи – через фінансові труднощі працівники КСП понад року сиділи без зарплати. Утім подібні економічні катаклізми наприкінці 90-х спіткали значну частину колективних сільгосппідприємств, і світла в кінці тунелю не було помітно.

Та Сербіну вдалося, здавалося б, неможливе. Щоправда, молочних рік з кисільними берегами новий керівник не обіцяв. На першій же зустрічі з трудовим колективом чесно сказав, що одразу всі борги по зарплаті не віддасть, але заробітну плату з першого зерна люди отримуватимуть вчасно і в повному обсязі. Але для цього треба працювати чесно та сумлінно і, не дай Боже, не красти і не заглядати в чарку. А головні козирі Сербіна-керівника були ті ж самі, як і раніше, – це чітке виконання трудової дисципліни, неухильне дотримання аграрних технологій, усіляке заохочення тих, хто своєю натхненною працею сприяє економічному зростанню всього сільгосппідприємства.

Мехзагін відділення «Шевченкове»: Юрій Уманський, Максим Червоношея, Олексій Бєляєв, Володимир Остапенко, Руслан Гудзєв, Валерій Цуркан, Микола Бондарчук.

Під чесне слово та добре ім’я Сербін знайшов і пальне для весняної посівної кампанії, і насіннєвий матеріал. Якось відсіялися, а вже після жнив працівники господарства почали вчасно отримувати зарплату, та й з боргами стали розраховуватися. За півтора року заборгованість по заробітній платі було ліквідовано повністю – і це сталося навіть швидше, ніж обіцяв людям сам Віктор Сербін!

Варто сказати, що новий керівник «Красної Баштанки» не жалів ані себе, ані підлеглих. Часто Віктор Сербін ночував просто у полі, не знаючи вихідних та свят. Та за свою працю трудівники мали достойну винагороду, адже Сербін запровадив прогресивну систему оплати праці.

Значна увага приділялася й оновленню основних фондів підприємства. За перші два роки у господарстві було повністю замінено дійне стадо – завезені нові, високопродуктивні породи. А потому було взяти курс на технічне переозброєння господарства. Кожен рік закуповувалися нові трактори, комбайни, сіялки, інший реманент. Наразі 80 процентів усього мехпарку – це зручні та комфортні в роботі «Джон Діри» та інші імпортні бренди.

– Але головний потенціал, – знову наголошує Віктор Миколайович, – це наші працьовиті та сумлінні люди. Особливо відзначу головного інженера Володимира Юрійовича Остапенка, який прийшов практично зі мною. Прийшов молодим «необстріляним» фахівцем, але сьогодні важко найти йому рівних. Це компетентна людина, на яку можна покластися, він не боїться будь-якої роботи. Тільки на добрі слова заслуговує і головний агроном Олексій Сергійович Бєляєв, який працює хоч і недавно – всього три роки, але добре себе зарекомендував. У когорті достойників також – головний бухгалтер Валентина Теодорівна Божок, головний ветеринарний технік Петро Дмитрович Рудник, який має трудовий стаж 40 років. І, звичайно, всі наші механізатори, доярки та інші працівники – це спеціалісти екстра-класу.

Вельми промовистий факт. У 2002 році Віктор Сербін очолює одразу три сільгосппідприємства: до «Красної Баштанки» в селі Шевченкове додалися ще «Відродження» у Єфремівці та «Новополтавка» з однойменного села. Але через деякий час усі три підприємства були об’єднані в одне – нинішнє ПОСП «Красна Баштанка».

Нині приватно-орендне сільгосппідприємство обробляє близько 3 тисяч гектарів ріллі, а в корівниках та свинарниках мукає та хрюкає 800 голів ВРХ (із них 260 – це дійні корови) та понад тисячу свиней, а також 300 овець. ПОСП «Красна Баштанка» міцно утримує районне лідерство за врожайністю ранніх зернових та забезпечує майже половину вала молока, що його виробляють у районі. А органічні добрива, що збираються на фермах, сприяють гарним урожаям та підтримують родючість грунту.

Функціонуючи прозоро та чесно, підприємство сумлінно сплачує податки і збори – лише в 2014 році до бюджетів різного рівня було сплачено 2 мільйони 197 тисяч гривень.

Звичайно, в доброго господаря є й просторі зернові склади, і механізовані комплекси для зберігання та ремонту техніки, й сучасна вагова. А худоба забезпечена кормами аж на півтора року наперед. Адже стратегічний вектор спрямований на розвиток молочного скотарства, який і дає основний прибуток сільгосппідприємства.

Мехзагін відділення «Новополтавка»: Юрій Кушнір, Олександр Бєлий, Юрій Пономарчук, Олександр Молчанов, Юрій Чикаленко, Анатолій Юрін (керуючий мехзагоном), Богдан Савчак, Павло Пургін, Василь Савенко.

У господарстві є свій млин, олійня, крупорушка, пекарня. Тож за пільговими цінами продукція власного виробництва реалізується працівникам підприємства та пайовикам, а їх у «Красній Баштанці» до 500 чоловік. Скажімо, буханець вагою півтора кілограма, вироблений із борошна найвищого ґатунку, коштує усього 7 гривень. А комплексний обід у двох їдальнях господарства вартує символічну одну гривню!

Та не хлібом єдиним… Очолюване Віктором Сербіним підприємство дбає не лише про розвиток виробництва, а й опікується долею села. ПОСП «Красна Баштанка» фінансово допомагає практично у всіх соціально-культурних проектах сільської ради. Серед об’єктів постійної уваги Віктора Миколайовича – і місцева школа, і дитсадок, Будинок культури тощо. Щодня до визначних свят ветерани підприємства отримують продуктові пайки, а до Дня інвалідів подарунки знаходять кожну дитинку, що має фізичні вади.

– Я працюю Шевченківським сільським головою з 1994 року, – долучається до розмови Михайло Плюта, – але Віктора Миколайовича знаю ще раніше. Він – дуже професійний керівник, лідер за натурою та агроном від Бога. Де б Віктор Сербін не працював – усюди є гарний результат. От і коли Віктор Миколайович став у керма «Красної Баштанки», справи одразу пішли на краще. Від того зиск має не лише виробництво, а й усе село. До останнього ПОСП утримувало на своєму балансі Будинок культури, а наразі активно підтримує і соціальну сферу, і спорт, і культуру. Відзначу також толерантність, пунктуальність і високу відповідальність Віктора Миколайовича, побільше б таких керівників!

Трудівники «молочного цеху».

У масиві добрих справ керівника «Красної Баштанки» – і допомога Збройним Силам України у розмірі 60 тисяч гривень, і надання фінансової підтримки Дитячому будинку, і внесок у будівництво Пам’ятника Небесній Сотні. Щорічно підприємство виділяє кошти та продукти для батьків студентів, школярів, надає матеріальну допомогу нужденним землякам.

Звісно ж, не забуває герой цього нарису й про своє давнішнє захоплення. Зі своїм колегою Віктором Старченком, директором ПОСП «Злагода», Віктор Сербін утримує клуб «Борець» у місті Новий Буг, де спортом займається близько півсотні дітей. Усі витрати на проведення змагань, спортінвентар та поїздки на турніри беруть на себе благодійники. Щороку на початку червня у Пелагіївці за сприянням двох Вікторів відбувається міжнародний дитячо-юнацький турнір з греко-римської боротьби.

Ця розповідь не буде повною, якщо не згадати про надійні сімейні тили Віктора Сербіна. З дружиною Світланою Віктор познайомився ще в технікумі, а згодом молодята стали на рушника. І ось уже понад 30 років Віктор Миколайович і Світлана Андріївна йдуть по життю разом, ділячи і години радості, і хвилини смутку. «Дружина працює заступником директора нашого підприємства, а ось удома, мабуть, це вже я в неї є заступником», – сміючись, ділиться зі мною Віктор Миколайович.

Гордістю батьків є дві доньки – Інна та Яна, а на радість бабусі та дідусю підростає внук Віктор. Неабияк тішить Віктора Миколайовича старша донька Інна, яка пішла батьківською стежиною і робить перші кроки на аграрній ниві. Яна ж навчається в аспірантурі Одеської юридичної академії.

А тепер – про головне. 11 квітня керівник ПОСП «Красна Баштанка», депутат Миколаївської обласної ради святкуватиме свій 55-річний ювілей. Цього дня побажаємо прекрасній людині та талановитому керівникові невичерпного джерела здоров’я та довголіття, довгих років творчого життя на щедрій ниві, особистих гараздів та любові близьких, друзів та знайомих. Так тримати, шановний наш ювіляре!

Андрій ТЮРІН

Фото автора

Миколаїв – Новобузький район

Комментарии:

  1. Земляк:

    Тюрін, до паски треба підживитися?

  2. Ольга:

    На керівних посадах мають бути люди, які можуть з нічого щось зробити, або зберегти, в наш складний час те, що нікому не потрібно. Вітаю Віктора Миколайовича з наступаючим ювілеєм і з Світлим Воскресінням Христовим! Залишайтеся людиною….

  3. Земляку:

    Тамбовський вовк тобі земляк, нікчемо. Ти хоча б чогось домігся в цьому житті одоробло?

  4. SovetskiyReferendum1991:

    Андрію, чи не змогли б Ви написати на шпальтах “Рідного Прибужжя” статтю про останній телезапис з концерту А.Скрябіна (“Кузьми), за кінець січня 2015 року, де Кузьма виступив проти війни в Україні, звинувативши у її розпалюванні ОЛІГАРХІВ, включно з Президентом України П.Порошенком ???

  5. 999:

    Белінський – історія новобузького футболу, а історію треба берегти. Якби не він, то навряд чи був би стадіон таким, який він є сьогодні. Він фанат своєї справи. Дай Бог, щоб підросла йому достойна зміна.
    Віктор Іванович, ти молодець! Роби свою справу, розвивай нові види спорту, цікаві для молоді. А якщо Крикун хоче займатися легкою атлетикою, то відкрий для нього персональну групу.

Сообщение:

*

НОВОСТИ