Звільнення по-казанківськи

«У когось хліб черствий, а декому – й діаманти дрібні. Я не хочу діамантів, але прошу захистити мене від свавілля чиновників, від беззаконня», – такий крик відчаю надійшов минулого тижня до редакції «РП» із селища Казанки. Автор звернення Олена Ротар наголошує на тому, що її не тільки намагаються незаконно звільнити, а й шляхом знущань та погроз довели до лікарняного ліжка…

 

Негайно вирушаю до неблизького за відстанню районного центру, який через фактичну відсутність автодоріг ще й більше віддалився від обласного центру. З автором листа зустрічаюся в районній лікарні, де вона перебуває ще з 12 березня. Жінка, котра раніше не відчувала жодних проблем із здоров’ям, потрапила до медичного закладу у передінфарктному стані. І якби не вчасна допомога ескулапів – хтозначим би закінчилася ця історія. Але й досі, після кількох тижнів інтенсивного лікування та дбайливого ставлення, а лікарі та медсестри ставляться до Олени Іллівни з особливою увагою та турботою, стан її здоров’я далекий від нормального. З великими труднощами дещо підвівшись із ліжка – та й то за допомогою старшої доньки – Олена Іллівна занурюється у невеселі спогади. Коли згадує про своїх кривдників та власні страждання, їй становиться неабияк зле, і тоді медики терміново роблять пацієнтці укол та міряють тиск, а сама жінка тремтить, як хитке осинове листя на холодному осінньому вітру.

 

– З 2007 року я працюю на посаді робітника з благоустрою Казанківської селищної ради, – пересилюючи фізичний, а головне – моральний біль, усе ж бере слово Олена Ротар. – Брав мене на роботу тодішній селищний голова Павло Бутьковський, який не лише був грамотним керівником, а й вирізнявся гарними людськими якостями. Тож за часів головування Павла Станіславовича у нас не було жодних конфліктів, і він не мав якихось зауважень до моєї роботи.

Та ось у 2010 році Казанківським селищним головою стає Наталія Паланіч. Із собою вона приводить нову «команду», з якою заповзято береться за нові прожекти та «звершення». Так, рік тому миколаївські ЗМІ із обуренням повідомляли про те, що селищна влада додумалася до того, щоб меморіальні плити з іменами героїв Великої Вітчизняної війни використати для облаштування… пішохідної доріжки. А в 2013 році Наталію Паланіч було визнано винною у скоєнні адміністративного корупційного правопорушення, але попри це «регіоналка» залишилася у насидженому керівному кріслі.

Про успіхи Наталії Іванівни на фінансово-господарчій ниві скромно умовчу – та й не про це мова, до того ж про це краще за мене знають самі мешканці Казанки. Натомість у даній статті насамперед йтиметься про адміністративний хист селищного керманича. А він полягає в тому, що на початку цього року пані Паланіч затіяла здійснити таку собі кадрову революцію серед своїх підлеглих. І як це часто у нас буває, «під роздачу» потрапило не високе начальство, а прості робітники, котрі щодня замітають та облагороджують селище. Звісно ж, у них найбільші зарплати, тож чому б не спустити з них трошки «жирку»?

Загалом на початок 2015 року у штаті селищної ради значилося три ставки робітників з благоустрою, які ділилися між шістьма працівниками, тобто кожен із них трудився на півставки. Геніальна ж за задумом та змістом «реформа від Паланіч» полягала в тому, щоб залишити у штаті трьох чоловік, а ще трьом їхнім колегам – вказати на двері.

Двоє із двірників добровільно написали заяви про звільнення за нібито власним бажанням. А ось Олена Ротар – категорично відмовилася це робити.

– У середині лютого, – каже О. Ротар, – мене викликала до себе селищний голова Наталія Іванівна Паланіч та почала вимагати, щоб я написала заяву на звільнення за власним бажанням. Я відмовилася це робити, мотивуючи тим, що згідно із законом я не підпадаю під скорочення. На що селищний голова мені відповіла, що в селищній раді закон – це вона. Я звернулася по роз’яснення з цього питання до прокурора району, який уважно мене вислухав та віднісся до мене з повагою, на відміну від керівництва селищної ради. Олександр Васильович Солованюк порадив мені, як діяти в цій ситуації.

За словами жінки, згідно із законодавством про працю вона має перевагу при скороченні чисельності працівників, адже три інші робітники, котрих залишили у штаті, прийшли працювати в селищній раді пізніше за неї. До того ж, до виконання своїх професійних обов’язків завжди ставилася старанно і ніколи не мала якихось дисциплінарних стягнень, тобто не було законних підстав скорочувати саме її.

Тож чому під «гільйотину» звільнення потрапила Олена Ротар?

Відповіді на це запитання у різних сторін трудового конфлікту аж надто різняться. Ось переді мною – копія протоколу засідання профспілкового комітету Казанківської селищної ради, що відбулося 4 березня. Так, спеціаліст селищної ради В. Коптєв, котрий є безпосереднім керівником працівників із благоустрою, сказав, що саме вона (О. Ротар. – А.Т.) порушує трудову дисципліну:  з’являється на роботу із запізненнями, конфліктує із своїми колегами, зчиняє безпричинний «галас», а також «відрізняється відінших працівників неякісним виконанням роботи та непродуктивністю праці». Водночас на уточнююче запитання одного з членів профкому пан Коптєв визнав, що О. Ротар справді за довгі роки своєї роботи не мала жодного дисциплінарного стягнення, а він офіційно не фіксував порушення нею трудової дисципліни. Мовляв, він лише в усній формі робив їй зауваження, бо вона отримувала невелику заробітну плату.

Підбиваючи підсумки дебатів, голова профспілкового комітету констатувала, що О. Ротар має перевагу перед іншими працівниками щодо залишення на посаді за пунктом 3 частини другої статті 42 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпПУ), оскільки має безперервний стаж роботи в селищній раді більше, ніж інші працівники. Проте голов-ний захисник прав трудового колективу зважила на «усну виробничу характеристику» керівника структурного підрозділу, яка, втім, не підтверджена будь-якими документами.

Отже, голова профкому встала не на захист працівника, афактично боягузливо занурила голову в пісок, зазначивши, що «у профкому немає письмових чи офіційно оформлених документів, інших доказів, які б спростували мотиви В. Коптєва, і профком у даному випадку не той орган, який має видобувати ці докази та аргументи». Виходить, у нашій країні презумпція невинності вже не діє, і Людмила Володимирівна Перовська де-факто стала на бік керівництва, а не найманого працівника. У підсумку всі четверо присутніх на засіданні членів профкому дають адміністрації селищної ради згоду на звільнення робітника з благоустрою О. Ротар.

Чи потрібні нам такі проф-спілки?

Натомість Олена Ротар має діаметрально протилежну версію розвитку подій та причин, чому вирішили скоротити саме її. За словами жінки, ще влітку 2013 року до неї з «цікавою» пропозицією підійшла Наталія Паланіч – попросила посапати… її особистий город. «Буряк сапала цілий день, – каже Олена, – причому почала працювати ще з ранку, в робочий час. Але Наталія Іванівна сказала, щоб я не переймалася подібними проблемами, мовляв, іди, куди скажуть. Город – близько 20 соток, а на дворі – літо, спека. У сусідів просила воду, щоб вгамувати спрагу. Щоправда, під кінець роботи чоловік Наталії Іванівни дав мені за роботу 100 гривень».

Як стверджує О. Ротар, подібні «трудові десанти» вона здійснювала і в подальшому, при цьому їй дуже рідко пропонували їжу, а згодом за свою роботу вона стала отримувати від «роботодавця» ще менше грошей – по 40-60 гривень. «Утім, – зізнається жінка, – я маю відчуття гідності, тож за свою нелегку працю не просила більше. Скільки дають – і на тому спасибі».

Та одного разу, влітку минулого року, Олена Ротар відмовилася працювати на «хазяїна», бо потрібно було заготовити корм для власної корови. За її словами, за це її ледве не побила та брутально «відматюкала» одна з найманих працівниць селищного голови. А вже після «інциденту», як згадує Олена Ротар, її безпосередній начальник В. Коптєв запропонував їй знову попрацювати на городі Наталії Іванівни. «Та я знову відмовилася, – зауважує Олена. – А на «попередження» на мою адресу відповіла – не вона мене брала на роботу, не їй і звільняти».

Після чого, на думку О. Ротар, її безпосередній начальник почав упереджено ставитися до неї – давав найтяжчі ділянки роботи, весь час контролював.

А вже 16 лютого 2015 року Казанківський селищний голова Н. Паланіч видає розпорядження «Про попередження Ротар О.І. про майбутнє звільнення у зв’язку з скороченням чисельності працівників», яким Олена Іллівна повідомляється про своє наступне звільнення з 17 квітня 2015 року згідно з п. 1 ст. 40 КЗпПУ.

Звернемо увагу на юридичний бік «медалі». Відповідно до п. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру, він повинен завчасно, НЕ ПІЗНІШЕ НІЖ ЗА ТРИ МІСЯЦІ (виділено мною. – А.Т.) до намічуваних звільнень надати до первинної профспілкової організації інформацію про причини і характер майбутніх скорочень кадрів.

Проте до профкому селищної ради відповідне подання надійшло лише 26 лютого 2015 року. Хіба це не очевидне, ба навіть цинічне порушення чинного законодавства та права найманого працівника на працю і захист своїх інтересів?!

Та це ще були «цвіточки». «Ягідки», як каже сама Олена Ротар, розпочалися пізніше.

«Мене навіть не запросили на святкування в колективі 8 Березня, – обурюється жінка. – Після загальних зборів колективу 5 березня, коли мене брутально змушували підписати заяву за власним бажанням, мені заборонили працювати разом із своїм колективом. А заступник селищного голови Погорілий навіть сказав мені, що під час робочого дня я не маю права в туалет сходити, і це попри мої хворі нирки».

Як каже Олена Ротар, для того, щоб цілий день не ходити в туалет, вона була змушена цілий день практично нічого не пити і не їсти. У голові стало часто паморочиться, а самовідчуття різко погіршилося.

«Коли до мене прийшла Олена, – згадує прокурор району Олександр Солованюк, – я здогадався, що вона дуже голодна. Тож мої дівчата приготували для неї чай і хліб з маслом». Але жінці стало настільки зле, що прокурор негайно викликав для неї «швидку».

– Коли хвора до нас потрапила, – каже лікар Марія Бєлая, – в неї був тиск 200 на 100, що загрожувало життю пацієнтки. Ми також діагностували у неї велике нервове перевантаження… І навіть коли стан її здоров’я дещо поліпшився, Олені Іллівні знову стало погано, коли вона дізналася, що фрукти їй принесли від керівництва селищної ради.

Додам, що ані Наталія Паланіч, ані інші керівники селищної ради так і не спромоглися прийти в лікарню до своєї працівниці та поцікавитися станом її здоров’я. Олену відвідала лише голова профспілкового комітету Людмила Перовська – та сама, що так відчайдушно відстоювала її трудові права.

Мушу сказати, що під час свого відрядження зустрівся з великою кількістю мешканців Казанки. Левова їх частка висловлювала свою цілковиту підтримку Олені Ротар та обурювалася діями селищної влади. Звісно ж, прийшов я і в саму селищну раду поцікавитися думкою «власть імущіх». Проте ані до обіду, ані по перерві самої Наталії Паланіч, утім як і її найближчих помічників, на робочому місці я так і не застав.

А зателефонувавши, вже по приїзду в Миколаїв, селищному голові, не почув від пані Паланіч жодної конструктивної відповіді по суті порушених питань. Натомість мій співрозмовник почала погрожувати журналісту судом та заявила, що відповість на мої запитання, якщо я знову приїду до Казанки і подивлюсь їй «очі в очі». Здивувала також така ремарка Наталії Паланіч: «Не у Ротар питайте все це, а у мене як керівника!». Приногідно чиновниця дорікнула мені, що я заздалегідь не попередив її про свій візит.

Словом, склалося враження, що Наталії Іванівні дуже не хочеться спілкуватися з журналістом обласного видання.

Що ж, це її право. Але послухайте, Наталіє Іванівно: хіба Вам не соромно за ті дії, що Ви вчинили відносно Олени Ротар? І я кажу не тільки і не стільки про юридичний бік конфлікту. Адже звичайний трудовий спір перетворився на відверте цькування людини та доведення її до лікарняного ліжка.

Хіба ж це по-людськи?

Павло Бутьковський, Казанківський селищний голова у 1993-2010 роках:

– Таке відношення до людини неприпустиме. Адже залишити жінку без надії – так не годиться. Коли я був головою ради, то у нас також звільнювалися працівники, але ми робили це толерантно і цивілізовано – з тим, щоб мінімізувати негатив від втрати робочого місця. Щодо Олени, то жодних зауважень до її роботи в мене не виникало, працювала вона добре та сумлінно.

Людмила Перовська, голова профкому Казанківської селищної ради:

– Як конкретно працює Олена Ротар, я достеменно не знаю, бо знаю її поверхово. Із заявою про законність свого звільнення О. Ротар звернулася в профком 16 лютого, а селищна рада подала пакет усіх необхідних документів щодо її звільнення 26 лютого.

Олена Рожко, приватний нотаріус:

– Знаю Олену Ротар ось уже багато років. Свого часу вона приїхала до Казанки і сама виховала двох чудових доньок. Те, що вчинили з Оленою, – це негуманно. У той час як дехто ходить по базарах, у бари, чомусь причепилися до бідної беззахисної жінки, яка сумлінно виконує свою роботу. Не може бути поряд з нами чиновників, у яких зачерствіло серце. Вони назавжди мають піти з дороги на шляху до правової держави, в якій поважаються права, честь і гідність кожної людини.

Андрій ТЮРІН

 

Миколаїв – Казанка

Комментарии:

  1. 123456:

    Этот врунишка А Тюрин – где бы не появился – везде одно вранье….

  2. люди Казанківщини:

    Ротар Олена завжди була великою бунтаркою та не чесною людиною.Всі її слова це суцільна брехня.Ця людина ніколи не була порядною та чесною,вона завжди з усіма конфліктує та шукає для себе користь. І в цій ситуації вона теж дуже багато чого видумала, всі ми знаємо який вона працівник.Я як людина яка її знає багато років можу зазначити,що в лікарню вона лягла не з причини поганого самопочуття, а з корисних мотивів, щоб ще раз підкреслити на скільки вона “бідна та нещасна жіночка”. І я не здивуюсь якщо вона ще й буде вимагати для себе грошову компенсацію, немов вона потерпіла.Олена Ротар бессоромна жінка і про це знають усі хто з нею знайомий.

  3. НЕ БАЙДУЖІ:

    ОЛЕНА,ЯК ТОБІ НЕ СОРОМНО ГОВОРИТИ ПРО ЛЮДЕЙ ТАКІ ПОГАНІ ТА БРУДНІ РЕЧІ!!!З ТВОЇХ СЛІВ ВИДНО НЕ ОЗБРОЯНИМ ОКОМ, ЩО ТОБОЮ КЕРУЮТЬ ЛЮДИ НАБАГАТО РОЗУМНІШІ ЗА ТЕБЕ, У ЯКИХ СВОЇ РАХУНКИ ІЗ КЕРІВНИЦЕЮ ( Н. ПАЛАНІЧ),А ТОБОЮ, ЯК ГАНЧІРКОЮ ВИТИРАЮТЬ ТУ БРУДНУ ПІДЛОГУ. СХАМЕНИСЯ!!!!!!!! ДОКИ НЕ ПІЗНО ТОБІ ЩЕ ЖИТИ З ЦИМИ ЛЮДЬМИ И ХОДИТИ ПЛІЧ ОПЛІЧ!!!

  4. Віталій:

    Занадто багато для селищної голови історій – вона є фігурантом всіх брудних скандалів району. А чи не пора б СБУ та прокуратура дати офіційну оцінку її дій?

  5. Маша:

    Якої бунтарки чи соромниці не було заявниця , казанківці чинуші мтратили в себе право бути правителі народу . А щоб була совість, пішли на другу роботу. Хто ж Наташу кришує, хіба досі Василь?

  6. Жителі не вашого району:

    Андрію Вячеславовичу! Ви провокатор. Зачеплюєте ніби-то невразливий прищик, а вилазить здорова злоякісна пухлина. Щось багатенько тяжкохворих на “злоякісні”пухлини при владі: Казанка, Доманівка, новий Буг. Хто наступний

  7. тюня:

    Наташка – зірка інтернету і клала вона на вашу публікацію та й взагалі вона живе турботами про народ і живе непогано.

  8. Спостерігач:

    Те, що стаття замовна видно одразу, так як викладено бачення ситуації лише однією стороною. Але ж пан журналіст спілкувався з колегами Ротар, то чому ж не надрукував і їх думку? Можливо тому, що почув не те, що хотів? І якщо б справжній журналіст намагався підготувати об’єктивний матеріал, з дійсно важливої теми, то мав би сміливість зустрітись з колективом селищної ради, домовившись про зустріч і почути думку кожного. А так……

  9. смт Казанка:

    Як на мене, то занатто голосна справа, як для простого працівника благоустрію. Ротар це просто маленька фігурка, якою керують так, щоб ще раз обмовити Н. Паланіч. Бо на цю бідолашну жінку вже не знають, щоб ще на неї повісити.
    Що до Тюріна, то це людина не рофесійна. Адже опубліковано тільки слова Ротар, а що про неї думають співробітники та керівництво нічого не опубліковано. ОДНОЗНАЧНО, СТАТТЯ ЗАМОВНА!!!!

  10. 8794533222245:

    До чого тут корупція на ті плити!? Ти по ділу пиши!

  11. Спостерігач:

    Новина!!! Головний редактор газети в п’ятницю відвідала Казанку і в тому числі селищну раду. Але з іншого питання. На пропозицію зустрітися з колективом селищної ради, який вже чекав її в актовому залі, і почути думку кожного працівника щодо ситуації, яка склалася, вона відмовилася. Чому ж так зневажливо поставилась до людей редактор (до речі – зайшовши в селищну раду – навіть не привіталась, не те щоб представитись)? Не вистачило, мабуть, сміливості почути їх правду. Тому і пан Тюрін не міг нікого знайти в селищній раді,вислухати «власть імущіх», бо не потрібно було. Ось кому повинно бути соромно. Облити брудом, як Паланіч Н.І. так і весь трудовий колектив – “герої”. Та жителі Казанки самі знають хто є хто. Нам тут видніше.

  12. Андрій Тюрін:

    Уважно прочитав коменти. Дякую за гарні слова, а іншим побажаю добра та злагоди. Щодо “не зустрівся”, то ані до обіду, ані після нього нікого з високих чиновників у селищній раді не було

  13. предприниматель:

    Господин Тюрин!Вы лучше напишите как в Казанке администрация вымогает то на АТО, то беженцам, то на дороги. Мы сами еле концы с концами сводим!

  14. Прохожий:

    Наташка, ти хоч би зрідка на роботі появлялася. А то всьо гульки та п’янки

  15. !!!:

    Шановний колектив селищної ради! Чим ви обурені? Яка вина журналістів, коли у селищного голови працюють раби на плантаціях? То ви так захищаєте свого начальника? Чи ви також працюєте на нього і вважаєте що це нормальна ситуація?

  16. Маша:

    В раді вже давно повинні бути кадрові зміни , безпредєл твориться , а грощі тратять без міри, бензин возять в Кривому Розі для служебкі. Контроль ні якого.

  17. 0000:

    Міша, а зтобою не поділились бензином? Так ти тепер обурений?!)))

  18. рок:

    Кроме натахи есть прокого писать еще читайте тут завтра новую кмпру про месніх

  19. веселий:

    на панщині пшеницю жала, паланичке город сапала. Кріпаки як по Т Г Шевченко пора ее менять вместе с погорелим

  20. аминь:

    Какой менять? Толку из того. они поменяются местами например придут из Еланца, поменявши название партии. Конищук уже собрался в замы, там и Скрыпника подтянут и опять начнут деребан. Поэтому до 25 октября 2015 они отожмут все упущеное.А мы будем ….

  21. Казанківська селищна рада:

    ПРОТОКОЛ

    загальних зборів трудового колективу Казанківської селищної ради

    Від 03 квітня 2015 року
    Початок: 8.30 год

    смт Казанка
    Місце проведення:
    актовий зал селищної ради
    Всього працівників: 25
    Присутні на зборах: 22
    Відсутні з поважних причин: 3

    Голова зборів – Паланіч Н.І., селищний голова
    Секретар зборів – Перовська Л.В., секретар селищної ради

    П О Р Я Д О К Д Е Н Н И Й:

    Про обговорення статті від 02 квітня 2015 року «Звільнення по-казанківськи» кореспондента обласної газети «Рідне Прибужжя» Андрія Тюріна.

    Доповідач: Коровченко Н.В., керуючий справами (секретар)
    виконкому селищної ради

    Коровченко Н.В. пояснила присутнім, що причиною проведення загальних зборів трудового колективу селищної ради послужила стаття в обласній газеті «Рідне Прибужжя» від 2 квітня 2015 р. «Звільнення по-казанківськи» та ознайомила членів трудового колективу із змістом вказаної статті.

    ВИСТУПИЛИ:
    Гаман М.П., головний бухгалтер селищної ради.
    Пояснив присутнім, що звільнення трьох із шести працівників по благоустрою було зумовлено необхідністю приведення чисельності працівників даної категорії у відповідність, згідно із штатним розписом. Фактична кількість перевищувала планову на три одиниці. При запланованих в бюджеті видатках по нарахуванню на заробітну плату на поточний рік призведе до дефіциту бюджету селищної ради у розмірі 16091 грн тільки по робітникам по благоустрою. З метою уникнення порушень штатної дисципліни та оптимізації видатків мною було внесено пропозицію провести скорочення зайвої кількості робітників по благоустрою.
    Коптєв В.С., спеціаліст з питань ЖКГ та юридичного забезпечення селищної ради. Мені було дано доручення внести пропозиції щодо кандидатур робітників з благоустрою, які підлягають скороченню. Мною було проведено всебічний аналіз виконання доручень кожним робітником по благоустрою, якість, терміни виконання ними робіт, продуктивність праці кожного працівника та їх дисциплінованість. Тільки виходячи з цих критеріїв мною і було внесено пропозицію про скорочення Ротар О.І., врахувавши, те що два робітники з благоустрою звільнились з займаних посад. За період моєї роботи, Ротар О.І. постійно виконувала роботи не якісно, (щоденно робились усні зауваження Ротар О.І. з цього питання) порушувала трудову дисципліну (запізнювалась на роботу), були неодинокі випадки самовільного залишення робочого місця протягом робочого дня. З розумінням ставився завжди до рівня оплати праці працівників з благоустрою. Мабуть тільки тому не фіксував такі порушення з боку Ротар О.І. письмово, бо це б призвело до зменшення нарахувань в зарплаті. Виходить я її пожалів, а вона цим скористувалась на свою користь.
    Трипольський Є.О., працівник по благоустрою селищної ради.
    Підтверджую, що дійсно Ротар О.І. постійно запізнювалася на роботу на 20-30 хвилин, мотивуючи тим, що має в господарстві корову, і із-за неї не встигає вчасно на роботу. Коли всі робітники вже пішли на об’єкт, вона тільки з’являється на роботу. Часто на її робоче місце приходила її дочка, на «розборки», вмішувалася у виробничий процес з претензіями, що на її маму несправедливо нападають. Під час розчищення снігу в цьому році по вул. Аненка, коли ми всі разом там працювали, Ротар О.І. взяла лопату і простояла не відкидаючи сніг.
    Кирка Д.Я., водій селищної ради.
    Часто бувало, коли благоустрійники прибирали в райцентрі, Ротар О.І. сперечалася із своїми колегами та кричала на весь центр, що навіть я неодноразово її стримував, щоб вона на кричала на весь центр, бо ходять люди і все це спостерігають. І дійсно я бачив, що вона регулярно запізнювалася на роботу.
    Бондаренко Л.Ф., працівник по благоустрою селищної ради.
    Висловила здивування, щодо однобокого висвітлення фактів у статті. Не висвітлена та не врахована моя думка. Я особисто кореспонденту розповідала як працює Ротарь О.І., як вона постійно спізнюється на роботу, як ми за неї тягаємо її інструмент, як вона нас підбивала не виконувати весь доведений обсяг робіт. Я обурена статтею, тому що там не написано всього що я говорила. Із статті виходить – тільки Ротар О.І працює, а ми всі – ні. А це не правда. Ми з Береговою Альоною ходили провідувати її в лікарні. Так Ротар О.І не захотіла нас бачити, а ту передачу яку ми передали – віддала сусідці по палаті. Це нас теж обурило.
    Берегова А.В., працівник по благоустрою селищної ради.
    У своєму виступі підтвердила, що Ротар О.І. постійно запізнювалася на роботу. Під час робочого часу могла покинути робоче місце, без попередження, на тривалий час. Ми, робітники які залишились, виконували встановлений об’єм робіт і за неї. На наші зауваження реагувала лайкою, прокльонами та образами в нашу сторону. Тому ми і письмово просили встановити їй окремий об’єм робіт на кожен день, щоб видно було хто як працює. Їй такий підхід не сподобався, бо відразу видно хто як працює.
    Канін О.В., електрик селищної ради.
    Мені також часто приходиться працювати разом із благоустрійниками, як літом так і взимку, коли розчищаємо тротуари від снігу. Влітку Ротар О.І. постійно тримала в руках телефон, трималася за велосипед, сумка через плече висіла і так вона працювала. Самі розумієте, що це була за робота – огидна робота. А взимку, коли відкидали сніг, то вона тільки тримала лопату в руках, а не відкидала сніг. Я це спостерігав кожен раз, коли працював з робітниками з благоустрою.
    Ткачук О.І., касир по земельному податку селищної ради.
    внесла пропозицію щодо розділення роботи благоустрійників по ділянках, щоб кожен окремо працював на закріпленій ділянці з метою оцінки їх ставлення до виконуваної роботи та якості і своєчасності її виконання.
    Міненко Л.А., діловод селищної ради.
    Під час проведення засідання профкому Ротар О.І. було поставлене питання, чи працює вона ще і в інших місцях, крім селищної ради. Ротар О.І. відповіла, що працює тільки в селищній раді. А насправді відомо, що вона працює в декількох місцях, і ще допомагає дочці розносити пошту по вулицях, а тому на роботу (за основним місцем – селищна рада) приходить стомлена, заморена і не може продуктивно, швидко і якісно працювати. Ще хочу зазначити, що Бутьковський П.С., працюючи селищним головою, взагалі особисто не знав працівників по благоустрою, а тим більш як вони виконують свої виробничі і трудові обов’язки так як за цю дільницю роботи завжди відповідає спеціаліст з питань ЖКГ. Я була присутньою під час повідомлення Ротар О.І. про її майбутнє звільнення. Вважаю, що ніякого тиску чи погроз не було. Стаття не відповідає дійсності.
    Хомицький В.Б., працівник по благоустрою селищної ради.
    Якщо ми працюємо всі разом, то Ротар О.І. не одноразово говорила, що можна «посачкувати». Їй ще потрібно буде ринок прибирати, і стоїть на одному місці і «мете» по хвилин 15-20, дуже повільна в роботі. Як працівник вона мені не подобається, і я не хочу разом з нею працювати. Коли приїздив кореспондент і запитував у нас де можна знайти селищного голову чи заступника, то я відповів, що ми не знаємо де селищний голова поїхала, а заступник з працівниками селищної ради висаджують на меморіальному комплексі загиблих воїнів дерева та рекомендували йому пройти, адже від нашого місця розмови це було не далеко -метрів 250-300.
    Нюхтик В.В., оператор газової топкової селищної ради.
    Відзначив, що декілька разів приходилося працювати разом із Ротар, то в роботі вона дуже повільна, виконує роботи не добросовісно. Статтю в газеті прослухав, то склалось таке враження, що кореспондент і в Казанці не був, все написано тільки зі слів Ротар О.І. Стаття в газеті – неправдива. Правда в ній тільки прізвище Ротар О.І., і все.
    Чижова А.І., інспектор з питань сім’ї, молоді та спорту селищної ради.
    Повідомила, що за посадою їй приходилося спілкуватися і з Ротар О.І. і її дочкою Алісою. Необхідно було провести обстеження матеріально-побутового стану їх сім’ї для складення акту на виплату матеріальної допомоги, за якою звернулася Ротар О.І. до райдержадміністрації. Але дочка Аліса не впускає навіть на подвір’я, не йде на спілкування, рекомендувала, якщо є які питання, то звертайтеся до приватного нотаріуса Рожко О.О. Акт так і не склали. Я також була присутньою під час повідомлення Ротар О.І. про її майбутнє звільнення. Вважаю, що ніякого тиску чи погроз не було. Згодна з тим, що стаття не відповідає дійсності.

    Погорілий В.М., заступник селищного голови.
    Стаття в газеті написана однобоко. Тільки зі сторони Ротар О.І. Кореспондентом проігнорована думка таких же працівників з благоустрою, як і Ротар , які працюють щоденно пліч-о-пліч – Хомицького, Берегової, Бондаренко. А їхньою думкою він цікавився, записував…. За те виклав думку Бутьковського П.С, який не пам’ятає хто така Ротар О.І. і чи взагалі працювала в селищній раді така особа. В той час коли кореспондент був в Казанці – він умисно не захотів спілкуватись зі мною. Тоді ми висаджували сосни та туї біля меморіалу загиблим воїнам. Це не так далеко… пройти та і подзвонити можна було. Він цього не зробив, хоча міг. Його не цікавила моя особиста думка та і керівництва селищної ради в цілому. Я часто особисто визначав щоденні об’єми роботи для працівників з благоустрою, то не було жодного дня, щоб Ротар не запізнювалася на роботу. Коли їй було потрібно в робочий час відвідати лікарню чи вирішити інші справи – їй не відмовляли. І зовсім абсурдно звучить, що я не пускав її до туалету – держав за руку, стояв на дверях чи ще якимось чином. Це видумка кореспондента. Більш правдиво б звучало, що я кайданами її до себе прикував… і заставляв працювати. Я вважаю, що Ротар – непорядна людина, а кореспонденту необхідно надати відповідну відповідь щодо необ’єктивності висвітлення подій та недостовірності фактів, викладених в статті. Це ж додуматись до такого: росписати, яка не відповідальна селищна рада перед простим робітником, і в цей самий час не зустрітися з керівництвом, проігнорувати думку інших таких самих робітників. Приїхати за 150 км по поганій дорозі в смт Казанка, вислухати одну сторону, вислухати сторонніх осіб (Рожко О.О., Бутьковський П.С.) і не зустрітися з безпосереднім керівником Ротар О.І. а саме з спеціалістом з питань житлово-комунального господарства та юридичного забезпечення селищної ради Коптєвим В.С. і написати так, як це вигідно одній стороні – Ротар О.І. Тому у мене виникає питання: або не компетентний журналіст, або опублікований матеріал замовлений.

    Перовська Л.В.,секретар селищної ради.

    Я дійсно мала розмову з кореспондентом обласної газети, як голова профкому селищної ради, з приводу скорочення посади Ротар О.І. Розмова записувалася на диктофон. Журналіст поцікавився матеріалами протоколу профкому, але коли я надала їх йому для ознайомлення, то він сказав, що такий протокол він має уже, і попросив надати копії подання селищної ради та розпорядження, тобто пакет документів, наданий на розгляд профкому адміністрацією селищної ради. Під час розмови з ним, коли він запитав як працює Ротар, я дійсно підтвердила, що особисто знаю поверхово її, так як благоустрійники працюють за межами селищної ради, в самому приміщенні бувають рідко, а тому про її професійні якості, ставлення до виконання денних завдань не знаю. Це добре знає їхній безпосередній керівник, якому вони підпорядковані, і який щоденно дає їм наряди, перевіряє їх роботу, контролює їх. Кореспондент хотів поговорити з цього приводу з Коптєвим В.С., але його на той час в селищній раді не було. Він був на об’єктах, де працюють благоустрійники. Кореспондент показав мені фотографію Ротар і сказав: «Подивіться в якому вона знаходиться стані», я відповіла, що бачила, бо була у неї в лікарні. З приводу фруктів хочу зазначити, що я їх купила перед тим, як іти до неї в лікарню, і в палаті я їх виклала на тумбочку ще до того, як їй стало погано. Я сказала, що принесла їй яблука і банани, за що вона подякувала. Так що їй не від фруктів стало зле.
    Кореспондент попросив номер мобільного телефону селищного голови і я йому продиктувала, а також він записав і мій номер телефону. Він запитував, чи не бачила я Ротар коли-небудь п’яною, я не бачила її п’яною.
    Коли 1 квітня я спілкувалася з Рябошапкою В.В., який раніше працював в селищній раді на посаді, яку зараз займає Коптєв В.С., то поцікавилася у нього, що він може сказати про Ротар О.І. як про працівника з благоустрою, її відношення до роботи і як вона працювала. Рябошапка В.В. відповів, що Ротар О.І. працювала і тримала в руках велосипед, через плече висіла сумка і в другій руці – телефон. Дуже повільна в роботі, ає звичку запізнюватись. Часто приходила до селищної ради для з’ясування стосунків її дочка Аліса, яку я відправляв, бо вона не мала ніякого права втручатися в трудові відносини своєї матері. Рябошапка сказав, що єдине позитивне у Ротар те, що вона безвідмовно погоджувалася, як що їй пропонувалося вийти на роботу у вихідний день, і на неї можна було покластися, бо вона не вживала алгольних напоїв. Але завжди запитувала, а що мені за це буде( тобто чи зможе взяти відгул, чи вихідний день).
    Коровченко Н.В., керуючий справами (секретар) виконкому селищної ради.
    Процедура скорочення працівника з благоустрою проводиться згідно законодавства. Вважаю, що упередженого ставлення до Ротар О.І. не було. Ротар О.І. пропонувалися різні шляхи вирішення даного питання, але вона відмовилась і повідомила, що хоче, щоб процедура звільнення проводилась через скорочення. Що і було зроблено. При спілкуванні з Ротар О.І. зневажливого ставлення і погроз не було. Всі факти, окрім попередження про майбутнє звільнення, викладені у статті є надуманими. Журналіст дозволив собі облити брудом не тільки селищного голову, а і весь наш колектив, бо виходить, що лише одна Ротар О.І. працювала, а всі інші байдикували. А коли колеги по благоустрою відмовились працювати разом з нею – образилась. Також недопустимим є те, що в статті, як недолік приводиться приклад контролю за станом виконання робіт з боку адміністрації селищної ради. Всі разом – ми колектив селищної ради, хіба ми дамо право, щоб ті хто не знає, що робиться у нас і не працює разом з нами звинувачували в упередженості відносно Ротар. Звинувачення Ротар О.І. безпідставні, але її всі слухають і вона стала «жертвою садистів з селищної ради», які навіть в туалет її не відпускають. А думка працівників селищної ради нікого не цікавить. Газета «Рідне Прибужжя» зневажливо поставилась до трудового колективу Казанківської селищної ради, хоча офіційно вважається «органом обласної ради», а на справді є «органом, який зневажає органи місцевого самоврядування». Я вважаю за необхідне – подати до газети вимогу про спростування неправдивих фактів викладених в статті. Але судячи з ставлення до нас, редакція не опублікує нашу думку. Тому необхідно протокол зборів розмістити на сайті селищної ради, в коментарях до статті «Звільнення по-казанківськи» і надати відповідне повідомлення до районної газети «Голос Казанківщини» з метою доведення правдивої інформації до читачів.
    Паланіч Н.І., селищний голова, зазначила, що в публікації на адресу селищної ради звучать звинувачення, що саме ми довели Ротар до лікарняного ліжка і своїм упередженим ставленням до неї підкосили її здоров’я, і тепер вона знаходиться в передінфарктному стані. Хоча я пам’ятаю, що перед тим, як потрапити до лікарні, вона звернулася до мене з претензіями з приводу її заяви на відпустку. Я їй пояснила, що питання з її відпусткою вирішене і їй необхідно діждатися Коровченко Н.В. і подати заяву. Вона заявила, що не зрозуміла, і я попросила Перовську Л.В. їй це пояснити, так як я поспішала до прокуратури. Ротар О.І. в цей час знаходилася в нормальному стані, а потім як видно із публікації, що саме в прокуратурі їй стало погано і їй викликали швидку. В той час, як я перебувала в прокуратурі, це було десь до 14.40 год., то Ротар я там не зустрічала. Селищний голова зазначила, що це неприпустиме необ’єктивне висвітлення в газеті подій, пов’язаних із звільненням працівника по благоустрою Ротар О.І.. і не можна мовчки миритися, коли нас поливають брудом. Ми налаштовані надати протокол сьогоднішніх зборів трудового колективу до газети щодо необ’єктивного висвітлення подій в вищезазначеній публікації.

    ВИРІШИЛИ:
    1. Статтю в газеті «Рідне Прибужжя» від 02.04.2015 «Звільнення по-казанківські» вважати необ’єктивною та однобокою.
    2. Направити до газети «Рідне Прибужжя» протокол загальних зборів трудового колективу від 03.04.2015 року з вимогою про спростування неправдивих фактів викладених в статті.
    3. Протокол зборів розмістити на сайті селищної ради, в коментарях до статті «Звільнення по-казанківськи» і надати відповідне повідомлення до районної газети «Голос Казанківщини» з метою доведення правдивої інформації до читачів.

    Проведено голосування: за – 22
    проти – 0
    утримались – 0

    Голова зборів Паланіч Н.І.
    Секретар зборів Перовська Л.В.

  22. Селищній раді:

    Дармоїди з Казанківської селищної ради!
    Замість словоблуддя і обливання брудом Олени Ротар і журналіста, займіться реальними справами. Вам залишилося сидіти в теплих кріслах півроку – далі громада винесе вас на свіже пвоітря, і не виключено, що вперед ногами

  23. Земеля:

    Наташка Буханкина, харе бухать с любовничками. Веничек в белы рученьки и вперед на улицы Казанки. И Васька с собой прихвати, а то от твоей титьки никак не может оторваться бедолашный

  24. Маша:

    Сами себя назначили президиум собрания, сами определили выступающих по заказанных словам подчиненных. Нет ни единого слова о человеке, так почему раньше не посадили в тюрьму вместе с чиновниками. Автор не прав только в том, что мало увидел безобразий в раде, которые тянут на уголовщину. Необходимо извениться перед Ротар, заевшиеся чиновниками и признать статью актуальной.

  25. мнение жителей:

    Дорогая Н.И. Паланич Вы уже так зажрались,что и прокуратура Вам не почём,с Ваших слов выходит что прокурор “ВРУНИШКА”,как ето-так Ротор не было в прокуротуре!????Была,была ещёй её добрые люди кормили,и с Вашего “ТУПОГО ПРОТОКОЛА” видно что по быстрому было слеплено как-то “СРАКУ ТО НУЖНО СПАСАТЬ” ато действительно вынесут в перёд ножками….

  26. казанка:

    андрею тюрину надо писать продолжение. сегодня днем ротар опять попала в больницу с сильнейшим нервным срывом и приступом, опытный врач лариса анатольевна ее ели откачала. Нещасную женщину в могилу загоняет та же парочка с поссовета паланич и ее зам погорелый.Сегодня ротар опять угрожали, погорелый тягал ее за одежду и требовали чтоб она подписала заявление на увольнение. эти безнаказанные беспредельщики творят что хотят и на них нет управы.Куда смотрит глава администрации жорова, ведь этот беспредел творится у нее под носом, ли паланич с погорелым все можно?Будет на них управа или нет?Просим главного редактора Т Фабрикову обратиться по этому беспределу чиновников в обласную прокуратуру и к Мерикову

Сообщение:

*

НОВОСТИ