Мелодії Щербанівського моря

У Щербанях Вознесенського району – на дивовиж чисте та свіже повітря, поготів весінньої пори. Цвітіння численних дерев та степових трав чудернацьким чином доповнює смолистий «інгредієнт» соснового бору та ледь вловимий морський присмак. Так-так, величне водосховище, що підперезає мальовниче село, тутешній люд вже давно охрестив морем. І справді, чайки, що кружляють над хвилястою поверхнею блакитної водойми, створюють ілюзію мариністичного пейзажу…

Та Володимиру Треножкіну немає часу милуватися красою місцевих краєвидів. Бо весна насамперед кличе у поле, де ні на мить не припиняється боротьба за великий хліб. Тож із самісінького ранку до сутінок керівник ТОВ «Науково-технічний центр «Лан» – на ногах, у вирі проблем та невідкладних завдань. Найрідше Володимира Кириловича можна зустріти у конторі, адже його повсякденним робочим місцем є насамперед лани і плодові сади, мехбригада тощо.

Механізаторська родина: Володимир Довбаш, Віталій Кушнір, Володимир Бохонок, Василь Стрєлковський, Василь Устич, Олександр Довбаш, Микола Александров.

Звісно ж, відоме сільгосппідприємство працює, як добре змащений безперебійний механізм, де кожен працівник знає свій маневр. Натомість ефект присутності керівника та його особистий приклад важко переоцінити. Директор товариства десь підкаже (а бува, і нагримає спересердя, але швидко відходить), деінде підкорегує виробничий процес. Проте питання стратегічного розвитку багатогалузевого господарства – виключно у компетенції Володимира Треножкіна.

– Основний наш напрямок залишається незмінним, – розповідає керівник НТЦ «Лан», – це вирощування зернових культур, котрі у структурі посівів займають частку до 70-80 відсотків. Звичайно, економіку підприємства неабияк дестабілізує ціновий диспаритет – вартість пального, запчастин для техніки, засобів захисту рослин зросла у три – чотири рази, чого не скажеш про ціну на сільськогосподарську продукцію… Та, попри все, ми сповнені рішимості виконати споконвічний селянський обов’язок – забезпечити продовольчу безпеку населення. Сподіваємось і на державну підтримку національного сільгоспвиробника.

Володимир Треножкін: одвічна дума про врожай. 

І справді, аграрії трудяться радше не завдяки, а всупереч. Візьмемо той же погодний фактор: восени місцеві ниви потерпали від бездощів’я, тож сходів озимих культур довелося чекати аж до… грудня. На щастя, тепла та волога погода наприкінці осені – на початку зими дозволила рослинам дещо укорінитися та подарувати надію на майбутній урожай. «Загальновідомо, – каже В. Треножкін, – що хліб варто рахувати лишень у коморі, але завдячуючи рясним весіннім дощам та подальшому підживленню посівів, озимина, насамперед ячмінь, добре розкущилася і вийшла на майже стандартний рівень». 

На підтвердження своїх слів Володимир Кирилович запрошує мене на травневе поле. Море із смарагдовими посівами озимого ячменю, що нащетинилося тугим колоссям, й справді зачаровує, милує око. «Ще б бодай одного травневого дощику…», – мрійливо промовляє мій співрозмовник.

Що ж, на небесну канцелярію важко вплинути навіть у XXI столітті. А ось хто ніколи не підведе – то це дружний та згуртований колектив «Лану». Добре знають свою справу головний агроном Віталій Панчул та головний інженер Сергій Треножкін, до речі, син керівника господарства. Завжди тримають техніку справною та бездоганно виконують виробничі завдання будь-якої складності механізатори господарства, зокрема це Віктор Мукомел та його син Віталій, Василь Стрєлковський, Володимир Довбаш. До речі, останній із названих достойників уже досяг пенсійного віку, але про спокій тільки мріє, та й важко буде без досвідченого комбайнера жнивної пори, коли кожна хвилина – на вагу золотистого збіжжя.

Юрій Воропай у своїх «володіннях».

Безперечно, хліборобські звитяги щербанівських хлібодарів гучно лунають у ближніх та дальніх усюдах. Але не меншою гордістю працівників НТЦ «Лан» є плодовий сад. Звичайно, і у цій галузі сільського господарства є чимало стримуючих факторів. «Ось, – каже керівник товариства, – начебто яблука у супермаркетах міста коштують чимало – до 25 гривень за кіло. Проте оптова ціна на яблуко – лишень 6 гривень. А врахуйте вартість електроенергії для потреб сховища, зарплату працівників, податки тощо… І все ж, – на цих словах обличчя Володимира Кириловича миттю світлішає та наповнюється гордістю, – коли цвітуть яблуні та черешні, й душа співає».

До того ж, завдяки саду до десяти чоловік мають постійну, протягом року, зайнятість, а ще більше трудових рук залучається у сезон збирання врожаю. 

Бригадир Юрій Воропай ділиться секретами обрізання плодових дерев. Цю важливу процедуру у щербанівському саду здійснюють щороку – від настання погожих днів у лютому і аж до середини квітня. «Зиму дерева перенесли цілком нормально, – розповідає Юрій Олександрович, – та й цвітіння у цілому пройшло задовільно. Наразі, відповідно до графіку, здійснюється обприскування плодових дерев засобами проти хвороб та шкідників. Єдине, що додає нестабільності, – то це відсутність поливу». 

Ольга Савчина отримує стипендію імені Миколи Рябошапки.

Володимир Треножкін, котрий уважно слухає нашу розмову, несподівано додає: «У планах товариства – зробити і крапельний полив, і придбання дощувальної установки. І цей проект, у разі наявності вільних обігових коштів, неодмінно реалізуємо».

А ось про що в сільгосппідприємстві повсякчас піклуються, попри фінансові та інші негаразди, – то це про допомогу соціальній сфері села. Зокрема щороку НТЦ «Лан» бере активну участь у ремонті автодороги, що зв’язує село Щербані із трасою Миколаїв – Київ. Як результат, автошлях за своїми властивостями – хоч і не автобан, але цілком придатний для швидкісного руху. 

Відчувають постійну підтримку базового господарства й такі важливі для села об’єкти, як загальноосвітня школа, дитячий садочок, Будинок культури, спортивний комплекс. Так, НТЦ «Лан» безплатно забезпечує питною водою Щербанівську загальноосвітню школу ім. М.М. Рябошапки. Крім того, надається різноманітна допомога – від постачання продуктів харчування до ремонту шкільних приміщень. 

І, як і раніше, кращі учні школи отримують від ТОВ «НТЦ «Лан» матеріальну винагороду за свої навчальні та творчі успіхи, участь у громадському житті школи та села тощо. Щомісяця п’ять учнів школи заохочуються стипендіями імені Миколи Рябошапки. А під час традиційних заходів, присвячених ушануванню пам’яті легендарного земляка, що урочисто проводяться наприкінці квітня, кращий учень школи відзначається іменною стипендією ім. М.М. Рябошапки. Цього року нею була удостоєна Ольга Савчина, учениця 10-го класу. «Оля не просто відмінниця навчання, – зауважує директор Щербанівської ЗОШ Галина Треножкіна, – а й переможець і призер багатьох престижних конкурсів та олімпіад. Цього навчального року О. Савчина здобула перемогу на XV Міжнародному конкурсі української мови та літератури ім. Петра Яцика та посіла друге місце у другому етапі Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді ім. Тараса Шевченка. Крім того, Ольга перемогла в двох обласних акціях – «Ліси для нащадків» та «Балки Миколаївщини» і зайняла третє місце в обласній олімпіаді з історії». 

Ось такі яскраві діаманти народжує благодатний Щербанівський край! Безперечно, повною мірою розділяють ці гучні успіхи й наставники талановитої школярки – це вчитель української мови та літератури Тетяна Мукомел, учитель історії Борис Леденчук, керівник гуртка біохіміків Лілія Воропай та директор ЗОШ Галина Треножкіна. 

Неабияк потішили б ці звитяги й знаменитого – на весь Радянський Союз – голову колгоспу імені Кірова Миколу Рябошапку. Та плин часу невблаганний – Миколи Миколайовича немає з нами ось уже майже три десятиліття. Натомість пам’ять про знакову для Щербанів постать свято бережеться його нащадками. Будь-який гість Щербанів неодмінно проїде повз поле М.М. Рябошапки та його бюст, встановлений обабіч автодороги. Погруддя Героя прикрашає й подвір’я загальноосвітньої школи, названої на його честь. Окрім вже згаданих вище заходів, присвячених пам’яті Миколи Миколайовича, традиційними є й обласні спортивні турніри з веслування на байдарках та каное на кубок М.М. Рябошапки, що проходять наприкінці вересня і присвячені Дню села Щербані. 

Ось такими клопотами та надіями живуть сьогоднішні Щербані. А ще місцеві сельчани дуже сподіваються на те, що нарешті в нашій багатостраждальній країні запанує мир та спокій. Товариство, через об’єднання сільгоспвиробників Вознесенського району, всіляко сприяє українській армії, зокрема 79-й аеромобільній бригаді, та надає поміч вимушеним переселенцям зі сходу та Криму. «І все ж, – каже Володимир Кирилович Треножкін, – якщо буде мир, то ми впораємося з будь-якими труднощами». 

Адже хлібороб – це професія напрочуд мирна та життєстверджуюча. 

Андрій ТЮРІН
Фото автора

Миколаїв – Вознесенський район

Сообщение:

*

НОВОСТИ