Перші гроші до зарплати

Захист інтересів дітей-сиріт – свята справа, це знає кожен. Здавалося б, саме таку мету переслідують і вихователі шкіл-інтернатів, і правоохоронні органи. Однак наразі між директорами шкіл-інтернатів Миколаївської області та районними прокуратурами виникло протистояння: у вирішенні питання виплат випускникам інтернатів обидві інстанції дійшли до суду. Але й там порозуміння знайти не можуть. У чому полягає позиція кожної із сторін, дізнавався кореспондент «РП».

За двома сценаріями

Починаючи з лютого нинішнього року, прокуратури районів області запросили відомості про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (ПБП), які в минулому році закінчили школи-інтернати. Надаючи інформацію, директори шкіл і не підозрювали, що це незабаром стане приводом для того, щоб вони відповідали… в суді за позовами прокурорів.

До редакції газети «Рідне Прибужжя» надійшло звернення від директорів загальноосвітніх шкіл-інтернатів Миколаївської області: Антонівської, Вознесенської, Вознесенської ЗОШ-інтернату «Обдарованість», Широколанівської, Новопетрівської Снігурівського району, Привільненської, Шевченківської, Миколаївської спеціальної № 2, Миколаївської № 3 – з приводу, як вважають директори, «юридично необгрунтованого подання районними прокуратурами Миколаївської області на інтернати про визнання неправомірною бездіяльність їх керівництва щодо невиплати випускникам (дітям-сиротам та дітям ПБП) одноразової грошової допомоги, а також неоднозначної судової практики, упередженого підходу суддів до матеріалів справ». Директори закликають стати на захист дотримання законодавства всіма учасниками зазначеного процесу.

У суді прокуратура звинувачує керівників інтернатів у «протиправній бездіяльності щодо невиплати випускникам: дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування (ПБП), –одноразової грошової допомоги, яка дорівнює 7 тис. 308 грн.». Невже всі інтернати Миколаївської області і навіть усієї України порушують права найбільш незахищеної категорії дітей?

Допомога дітям-сиротам від держави розділяється на дві категорії, залежно від того, продовжує дитина навчання або йде працювати. Згідно з законодавством випускники інтернатів – сироти та ПБП – мають право на отримання грошової допомоги при продовженні навчання, коли вони вступають до професійних навчально-виховних закладів та вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації – виплата повинна бути не менше 2,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, тобто 42 грн. 50 коп. По нинішніх цінах сума виглядає смішно, тому розпорядник коштів – обласний бюджет – виділяє для кожної дитини не менше 1,5 тис. грн.

А якщо випускники вирішують йти працювати, то їм належить одноразова грошова допомога, яка становить шість прожиткових мінімумів, який вираховується залежно від показників відповідного віку та від прийнятого бюджетом України прожиткового мінімуму (є різниця у сумі для випускників 17-ти та 18-ти років). На сьогодні при прожитковому рівні у 1218 грн. виплата дорівнює 7 тис. 308 грн.

Одноразово – кожного разу?

Здавалося б, все зрозуміло. Але, як трапляється досить часто, життя і закон не завжди співпадають. Діти-сироти та діти ПБП навчаються у школах з 9-ти, 10-ти та 11-річною освітою. Прокуратура вважає, що у випадках, коли учень закінчує навчання у школі із 9-річною освітою і продовжує навчатися в іншій школі у 10-му класі або у професійно-технічному навчальному закладі, йому потрібно виплачувати максимальну суму у 7 тис. грн.

Працівники інтернатів користуються Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», в якому чітко вказано, що ця сума сплачується ОДНОРАЗОВО, але не уточнено, після закінчення якого саме навчального закладу виплачується одноразова грошова допомога. В постановах Кабінету Міністрів та інших нормативних документах чітко зазначено, що ці кошти повинні бути видані дітям після закінчення навчального закладу при їх працевлаштуванні. Втім, суди і прокуратура чомусь безпідставно ігнорують вимоги підзаконних актів, зокрема Постанови КМУ № 226 від 05.04.1994 року, яка відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» встановлює порядок, уточнює процедуру, строки здійснення таких виплат. Варто враховувати, що у своїй більшості інтернати не є останнім навчальним закладом дитини перед працевлаштуванням.

– Ми не проти виплачувати дітям більші суми, – говорить один з директорів. – Але ми для цього повинні мати законні підстави (постанови Кабінету Міністрів, розпорядження та накази Міністерства освіти та науки, рішення головного розпорядника коштів, яким є обласна рада та Департамент освіти). Звідти нам доводять граничні обсяги, і за кожну копійку з бюджету ми звітуємо. У нас немає випадків, коли після 9-го та 10-го класу дитина пішла б працювати, усі випускники інтернатів продовжують навчання, тому отримують допомогу не менше 2,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян (1,5 тис. грн. і більше). Шість прожиткових мінімумів випускникам виплачується після закінчення навчання, безпосередньо при працевлаштуванні. Ніякого протиріччя із законом немає.

У судах прокуратура наполягає на тому, що директори шкіл-інтернатів повинні також через суд вимагати від департаменту освіти збільшення грошових виплат. Тому і звинувачують педагогів у нібито «протиправній бездіяльності».

Втім, директори інтернатів таких обвинувачень не визнають і стверджують, що вимоги прокуратури не відповідають закону, підривають авторитет вихователів, а також створюють соціальну напругу між вчителями і вихованцями інтернатів. Більше того, кажуть педагоги, ці гроші, як правило, учні ще до закінчення навчання витрачають, бо не мають достатнього життєвого досвіду та навичок цільового витрачання коштів. Спробуємо розібратися детальніше.

Прокуратура йде у наступ

– Прокуратура змішує дві зовсім різні виплати: 2,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що виплачується при вступі до наступного після школи навчального закладу, і 6 прожиткових мінімумів при працевлаштуванні, – пояснюють директори інтернатів. – Дитина не позбавляється права на обидві виплати.

У своїх вимогах прокуратура посилається лише на закон, який має більшу юридичну силу над іншими підзаконнми актами.

Ми у своїй діяльності зобов’язані керуватися не тільки Законом «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», але й підзаконним актом – Постановою Кабінету Міністрів України № 226 від 5 квітня 1994 року «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» з усіма змінами та доповненнями, у якій сказано, що при вступі до професійно-технічних та вищих навчальних закладів за рахунок закладів видається грошова допомога не менше 2,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян. І використовуємо саме цю норму.

Директори інтернатів вважають, що у даному питанні прокуратура підходить формально, нібито захищаючи права дітей, але зовсім не згадучи про те, що під час усього періоду навчання, у будь-якому навчальному закладі, де б не перебувала дитина-сирота, вона знаходиться на повному державному забезпеченні! А отже, неодноразовість грошової виплати у 7 тис. грн. стане додатковим навантаженням на бюджет в умовах і без того досить скрутного економічного становища.

– Наприклад, у інтернаті, який я очолюю, ми закуповуємо для дітей-сиріт і дітей без батьківського піклування новий одяг та взуття для кожного сезону, вони отримують безкоштовне харчування, для них відсутня плата за проживання, для них закуповуються усі необхідні канцтовари та підручники, і до того ж вони мають по 100 грн. на місяць на кишенькові витрати, – розповідає директор одного з інтернатів. – Ось влітку вони відпочиватимуть на морі, причому, думаємо й над тим, щоб це було у різних місцях, щоб їм було цікаво, і це також безкоштовно. Натомість з власного досвіду знаю, що у підлітковому віці діти ще не вміють правильно розпоряджатися грошима.

Нас, директорів шкіл-інтернатів з усієї області, вражає, що одночасно із позовами до судів прокуратура розвернула справжню агресивну кампанію проти нас у засобах масової інформації. На миколаївських сайтах з’явилися повідомлення на кшталт: «Директори обкрадають вихованців інтернатів». Хоча ми – бюджетна організація. Як ми можемо не виплатити? Таким чином, нас поливають брудом та паплюжать нашу ділову репутацію та ім’я педагога та вихователя. І це ще не все. Районні прокурори взялися вже перераховувати виплати випускникам за попередні роки – 2012-й та 2013-й. А це означає для нас знову ходіння по судах, витрати часу і сплату судових зборів із власної кишені. А ще районні прокуратури останнім часом розсилають листи нашим випускникам із «повідомленням» про те, що їм треба в суді вимагати від інтернатів доплат до суми у 7 тис. грн.! Це ж відбивається на наших стосунках із учнями – нас просто намагаються посварити. Хіба можна діяти такими сумнівними методами, коли захищаєш закон?

За відповіддю – до столиці

Також директори надали копії численних звернень до прокурора Миколаївської області, голови Миколаївської облдержадміністрації, голови обласної ради, його заступника, до керівників профільних міністерств України – освіти та науки, юстиції, та особисто до Прем’єр-міністра України. Ці звернення є колективними та підписані усіма директорами інтернатів області, які переконані у своїй правоті та стукають в усі двері. На підтримку директорів інтернатів голова облради В. Луста у зверненні до Прем’єр-міністра України зазначив, що з даного питання застосовуються різні нормативно-правові акти, тому дійти єдиного рішення складно. До того ж на виконання усіх вимог прокуратури з бюджету доведеться витрачати додатково 3 млн. грн.

Педагоги вважають, що міністри повинні дати роз’яснення зі спірного питання щодо застосування положень закону та постанов Кабінету Міністрів і навіть мають намір запросити представників міністерств на судові засідання, які наразі приймають з цього приводу… кардинально протилежні рішення. Приміром, Новоодеський районний суд у березні нинішнього року прийняв рішення виплатити грошову допомогу одному з випускників, а наступного дня стосовно іншого випускника прокуратурі було відмовлено. В обох випадках судді знаходили законні обгрунтування. Такі різночитання закону України з одного питання ще раз свідчать про те, що міністрам потрібно втрутитися і «розставити всі крапки над «і».

Причому проблема протистояння між директорами інтернатів та районними прокуратурами існує не лише у Миколаївській області, суперечки з цього приводу виникають і в інших областях України, що свідчить про її типовість і розповсюдженість. А відбуваються всі ці непорозуміння через те, що на сьогодні Кабінетом Міністрів досі не розроблений порядок нарахування грошової допомоги випускникам інтернатів з числа дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування при їх працевлаштуванні, підготувати який наказала ще у 2008 році Юлія Тимошенко за своєї бутності Прем’єр-міністром України! Тому Кабмін і повинен допрацьовувати. Але поки з високих кабінетів відповіді немає.

– Кожен наразі самостверджується, – прокоментувала на прохання журналіста спірне питання виконувачка обов’язків директора департаменту освіти, науки та молоді Миколаївської облдержадміністрації Ганна Каськова. – Тут одна держструктура виступає проти іншої. А розігрується питання дітей-сиріт, яке б краще зайвого разу не торкатися. Головне, що проблема створює значну соціальну напругу, коли й так у суспільстві вистачає хвилювань. Але ж ми маємо лише захищатися. На суді я зазначаю, що тут не узгоджене питання термінології. Якщо грошова допомога одноразова, то Міністерство повинно чітко вказати, що надається вона саме до працевлаштування, коли дитина починає самостійне життя. Не випадково одночасно із цими грошима дитині надається ще й м’який інвентар на суму 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян – виходить, що це підйомні виплати, поки дитина отримає першу зарплату. У всіх інших випадках діти передаються вихователям з рук у руки і мають все необхідне для життя і навчання.

Турбота чи спекуляція?

Освітяни у своїй правоті переконані і аргументують доказово. Натомість у обласній прокуратурі на прохання журналіста начальник відділу захисту прав і свобод дітей Ольга Колос категорично відмовилася щось пояснювати, порадивши звернутися до прес-служби. Дивно, чого ж побоюються працівники прокуратури, якщо вони роблять таку благородну справу, захищаючи дітей-сиріт? Чого б з цього приводу спокійно не поговорити із журналістом? Педагоги ж вважають, що прокуратура відверто спекулює на питанні виплат випускникам інтернатів, які залишилися без батьків.

– Складається враження, що прокуратурі немає чим зайнятись, – вважають автори звернення до редакції. – Вона ніби створює видимість бурхливої діяльності. Виходить: помінялася влада, і прокуратурі необхідно показати свою турботу про дітей? А зробити це легше там, де є юридичні неузгодженості, нечітко визначені положення закону, які дозволяють по-різному тлумачити дії посадових осіб. А коли прокуратура виграє суди, то прокурорам дуже вигідно: це обіцяє їм схвалення керівництва та підвищення рангів. Є заради чого старатися, а зовсім не заради дітей-сиріт.

Як зазначили директори шкіл, якщо вже й подавати у даному випадку в суд, то не на інтернати, а на Кабінет Міністрів, який до сьогоднішнього дня не врегулював виплати дітям-сиротам.

Наразі районні прокуратури Миколаївської області подали до судів 38 позовів проти директорів інтернатів з вимогами визнати їхню бездіяльність та примусити доплатити до 7 тис. грн. випускникам,які ще продовжуть навчання та переходять з одного навчального закладу до іншого. Поки подання нових позовів удалося припинити. Яка відповідь буде зі столиці?

Олена АНДРЕЄВА

Сообщение:

*

НОВОСТИ