Земельна сага фермера Щербини

Замість аграрія, який заробляє собі на життя важкою працею на землі, ласі шматки ріллі дісталися… доманівським чиновникам та членам їх родин.

Бюрократичний пінг-понг для фермера 

Керівник фермерського господарства «Вселенна» з села Маринівки, що на Доманівщині, Сергій Щербина ось уже вісім років добивається права користуватися земельними ділянками державної власності, що розташовані поряд із землями його фермерського наділу.

Ще 2007 року Сергій Павлович вирішив розширити обсяги власного сільгоспвиробництва та написав заяву на ім’я голови Доманівської райдержадміністрації О.Г. Сохань з проханням надати йому дозвіл на розробку технічно-проектної документації щодо оренди 16 гектарів землі державної власності (запасу), розташованих у межах Маринівської сільської ради. Керівник РДА видала відповідне розпорядження, й фермер почав збирати необхідні довідки та виготовляти проект на землю.

– Спливали роки, – розповідає Сергій Павлович, – але мої неодноразові звернення як у райдержадміністрацію, так і в земельний відділ були марними. Адже на моє законне запитання: «Де мій проект?» – мені весь час відповідали, що він знаходиться на затвердженні у Миколаєві. Натомість в обласному кадастровому центрі сказали, що проект переданий у… відділ Держземагентства у Доманівському районі. Нарешті, у 2011 році мені дають цей проект на руки і кажуть, що він уже є… недійсним, тож, щоб претендувати на оренду землі, мені потрібно звертатися на аукціон.

У райдержадміністрації Сергію Павловичу та його родичам порадили написати заяви на створення особистого селянського господарства (ОСГ). Так вони на початку січня 2012 року і зробили. Але…

– Тільки-но ми написали і здали в райдержадміністрацію заяви на виділення нам по два гектари землі, – зазначає Сергій Щербина, – як мені телефонують із земельного відділу і ошелешують, що на ці 16 гектарів також претендують вісім мешканців Маринівки – здебільшого це пенсіонери, і що нібито ці заяви в канцелярію особисто заніс тодішній заступник голови районної ради Володимир Базаренко. Отакої!

Земельку – потрібним людям?

За словами Сергія Щербини, невдовзі йому вдалося порозумітися з Володимиром Базаренком, котрого знав по попередній спільній роботі. «Володимир Федорович зробив вигляд, що нічого не знає про мої заяви, але потім пообіцяв мені відмовитися від претензій на «мою» землю. Але є серйозні сумніви у такому дивовижному збігу обставин, адже ті вісім пенсіонерів із Маринівки, котрі буцімто писали заяви на ОСГ, невдовзі письмово зізналися, що вони чути не чули ні про яку землю і тим паче не писали ніяких заяв».

Отже, Сергій Павлович зітхнув із полегшенням і став очікувати відповідного розпорядження тодішнього голови РДА Тараса Кушніра. Тим більше, що районний відділ Держкомзему за дорученням Доманівської райдержадміністрації розглянув заяви від родичів Сергія Павловича і 2 лютого 2012 року подав пропозицію голові РДА щодо надання дозволу на розробку відповідної документації із землеустрою.

І що ж?

– Ми, – розповідає Сергій Щербина, – протягом майже цілого року неодноразово ходили в райдержадміністрацію і особисто до її керівника Тараса Кушніра із простими запитаннями: де наші заяви і коли буде розпорядження по землі? На що пан Кушнір казав: ми все вирішимо, не переживайте. Але вже тоді в мене виникла підозра, що районні чиновники не зацікавлені в тому, щоб земля дісталася моїй родині.

Ці припущення фермера набули реальних контурів, коли в жовтні 2012 року від клерків райдержадміністрації він дізнався про те, що його заяви про виділення землі під ОСГ… пропали. «У мене немає сумнівів, – з обуренням каже маринівський фермер, – що час навмисно затягувався з тим, щоб віддати земельку «потрібним» людям.

Але діватися було нікуди, і родичі Щербини 29 жовтня 2012 року повторно пишуть заяви до Доманівської райдержадміністрації щодо надання у власність землі для ведення особистих селянських господарств.

Юридичне «ноу-хау» від Тараса Кушніра 

І лише 7 грудня того ж року, з очевидним порушенням термінів розгляду звернень громадян, тодішній очільник РДА Тарас Кушнір дає таку «шедевральну» відповідь:

«Райдержадміністрація, розглянувши Ваші заяви про передачу у власність земельних ділянок, розташованих у межах території Маринівської сільської ради, відмовляє у наданні такої ділянки В ЗВ’ЯЗКУ З ІНОГОРОДНІМ МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ, оскільки на території Маринівської сільської ради за Вами не обліковується домоволодіння, а відповідно, не може вестися і облік особистого селянського господарства, що є порушенням Закону України «Про особисте селянське господарство» та Порядку обліку особистих селянських господарств». Слід також зазначити, що цю офіційну відповідь готувала на підпис керівнику району начальник відділу Держземагентства України у Доманівському районі Людмила Новак-Павлова, яку трохи пізніше обласна прокуратура звинуватила у криміналі, а точніше, у створенні злочинного угруповання з метою отримання хабара за оформлення прав оренди на земельну ділянку. Тобто оформляла землю за «винагороду». Разом з нею по справі проходила і керівник районного відділу МРФ ДП «Центр державно-земельного кадастру» Лілія Димитрієва. Нагадаємо, що 20 листопада минулого року суддя Доманівського районного суду О.В. Кривенко іменем України оголосила вирок – визнати обвинувачених винними у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу та засудити до п’яти років позбавлення волі кожну, з позбавленням права займати певні посади строком на три роки. Щоправда, відповідно до ст. 75КК України Новак-Павлову і Димитрієву звільнено від відбування основного покарання з випробувальним терміном 3 роки. Апеляційний суд цей вирок залишив у силі.

Тому, погодьтеся, така відповідь доманівських чиновників фермеру Сергію Щербині сьогодні повинна зацікавити районного прокурора та стати предметом для розслідування з боку правоохоронних органів. Адже у Законі «Про особисте селянське господарство» і згадки немає про «іногороднє місце проживання». Більше того: право на отримання до 2 гектарів землі для ведення ОСГ має будь-який громадянин України, незалежно від місця його проживання. А причини, які можуть бути підставами для відмови у наданні землі у власність для ведення особистого селянського господарства, законом передбачені зовсім інші, ніж у відповіді районних структур.

Сьогодні фермер Щербина продовжує боротися за справедливість. Натомість «закидав» різні державні інстанції численними скаргами.

Але толку від тих криків «SOS» – аж цілий нуль. Державні та правоохоронні органи у своїх відповідях здебільшого констатували історію «щербинівської саги», а також радили скривдженим громадянам звертатися… до суду.

Куди як більшу поживу для міркування становить офіційна відповідь з району від 8 квітня 2013 року. І знову її ж готувала на підпис голові РДА Тарасу Кушніру все та ж Людмила Новак-Павлова. Якщо ще 7 грудня 2012 року родичам Щербини було відмовлено у праві отримання землі через те, що вони буцімто «іногородні». Але минає якихось чотири місяці і видається на-гора нова «версія» розвитку подій, повідомляючи про те, що розпорядженнями голови РДА від 09.11.11 та 30.12.11були надані дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства іншим семи громадянам. Тож, мовляв, члени родини Щербини дещо запізнилися, адже їхні заяви були зареєстровані «лише» 4 січня 2012 року. До того ж, нібито в них були виявлені помилки.

У селяни подалися… чиновники і судді 

То що виходить: розподіливши дорогоцінні гектари іншим людям, очільник райдержадміністрації Тарас Кушнір разом з головною земельщицею району Людмилою Новак-Павловою водили Сергія Щербину та його родичів за ніс, фактично знущаючись з них? Чи, можливо, вказані розпорядження були видані «заднім числом»? У будь-якому разі, даний факт також має зацікавити правоохоронні органи, тим паче, що каста «неприкасаємих» після перемоги Революції Гідності вже, здається, остаточно іде в історію.

Читач, напевно, вже подумки запитав: а що ж це за вельмишановні добродії, котрим «перепало» 14 гектарів землі-годувальниці? Відповідаю: «щасливий білет» із нетрів Доманівської райдержадміністрації поталанило витягнути керівникові апарату тієї ж Доманівської РДА Олені Максютенко, а також її чоловіку, батькам чоловіка, двом суддям Первомайського міськрайонного суду – рідній сестрі чоловіка Олени Максютенко Оксані Янцовій та її співмешканцю Денису Панькову, який, за наявними даними, жодного відношення до Доманівського району не має. Ще один ласий клаптик землі дістався охоронцю Миколі Жулінському, дружина якого Алла Кузніченко працює головним спеціалістом юридичного відділу Доманівської райдержадміністрації.

Отже, родичам Щербини, котрі проживають на теренах Доманівського району, в районній адміністрації фактично скрутили смачну «дулю», натомість дорогоцінну земельку залюбки виділили родичам посадових осіб Доманівської РДА, які до Маринівки (це стосується пана Панькова. – Авт.) і сільського господарства мають ну дуже пряме відношення! Треба вважати, чиновники, котрі розпоряджалися державною земелькою, робили це зовсім безкорисливо?..

Чистота рук – і ніякого обману!

Ну, може зауважити наївний читач, сталася прикра помилка, й справді через бюрократичну неузгодженість землю надали не тим, хто мав на неї першочергове право. Врешті-решт, чиновники також люди, і їм разом зі своїми численними родичами закортіло попоратися із сапою та лопатою.

Рація в такому припущенні є, але, як стверджує Сергій Щербина, незабаром після отримання землі у власність новоявлені «латифундисти» швиденько продали її… пану Базаренку. Причому, за словами Сергія Павловича, «земельний барон» навіть назвав йому конкретну суму «сдєлкі» – 45 тисяч гривень за півтора десятка гектарів родючої землі, що набагато менше за ринкову вартість ріллі.

У телефонній розмові Микола Жулінський підтвердив факт продажу двох гектарів землі Володимиру Базаренку, але не назвав ціну угоди. Ще менш балакучою виявилася його дружина Алла Кузніченко, котра взагалі відмовилася відповідати по суті поставлених запитань. «Я не буду нічого говорити. Навіщо Вам це потрібно знати?», – сказала, як відрізала Алла Григорівна.

Більш чемною виявилася керівник апарату Доманівської РДА Олена Максютенко. На прохання журналіста пояснити, яким чином у неї та її родичів з’явилися особисті селянські господарства на території Маринівської сільської ради, Олена Миколаївна відповіла таким чином:

– Я просто написала заяву на отримання землі для ведення особистого селянського господарства, як це роблять усі громадяни України. А вже Держкомзем запропонував ділянку в межах Маринівської сільради. Мені дуже прикро, що так сталося з Щербиною, але я не знала і абсолютно не займалася цими земельними питаннями. Я навіть не була присутня на роботі, коли Щербина звертався до райдержадміністрації.

– А яка доля земельних ділянок, що дісталися Вам і Вашим родичам? Ви обробляєте землю чи, можливо, продали її комусь?

– Ні, не продала. Я… планую здати її в оренду. А коли свекор помер, то його заяву виключили з розгляду.

– Отже, пану Базаренку Ви землю не продавали?

– Ні, звичайно, ні. До речі, хочу наголосити: всі, хто отримали землю, – це прості громадяни. Я що, як чиновниця, не маю права на ці два гектари? Ця ділянка могла випасти будь-кому.

Звісно ж, маєте право, Олено Миколаївно. Але чомусь дивно виходить: пересічним мешканцям Доманівського району – а саме, родині фермера Щербини – у праві власності на землю безпідставно відмовляють, у той час як «прості» працівники райдержадміністрації та такі ж «прості» судді безперешкодно отримують завітні гектари.

Щодо Володимира Базаренка, який на момент розмови з ним журналіста склав повноваження голови Доманівської районної ради, то він виявився таким же «простим роботягою»:

– Ви що, – здивовано звів брови Володимир Федорович, – звідкіля ж я візьму стільки грошей, щоб придбати ці гектари? Я ніколи не викуповував землі, на які претендував Щербина.

То що виходить – Микола Жулінський говорить неправду? Гадаємо, що час розставить крапки у цьому питанні, а люди самі побачать, хто обробляє цю землю. Тим паче, що сьогодні райдержадміністрацію очолює порядна, принципова людина Василь Іванченко. Рішення суду щодо Людмили Новак-Павлової вступило в законну силу, і вона відсторонена від «роздачі» землі в Доманівському районі. Але народ повинен знати своїх «героїв». Тому цю публікацію ми направляємо на реагування прокурору Миколаївської області та начальнику обласного управління МВС. І чекаємо дієвої реакції.

Тетяна ФАБРИКОВА

Миколаїв – Доманівський район 

Комментарии:

  1. Первый:

    Цитата: “Тим паче, що сьогодні райдержадміністрацію очолює порядна, принципова людина Василь Іванченко. Рішення суду щодо Людмили Новак-Павлової вступило в законну силу, і вона відсторонена від «роздачі» землі в Доманівському районі. Але народ повинен знати своїх «героїв». Тому цю публікацію ми направляємо на реагування прокурору Миколаївської області та начальнику обласного управління МВС. І чекаємо дієвої реакції.” А як же це порядна і принципова людина перебуває в статусі обвинуваченого по кримінальній справі, що розглядається в Первомайському суді за корисливий злочин по крадіжці 111 тон зерна? А як ця хапуга роздавала землю, коли закон їй цього не дозволяв? Мутна стаття!

  2. первому:

    Мутні статті раніще були. Й троллі заказні. То ж краще мовчить, не напрягайте клавіатуру

  3. Зборовському і його прихвостням:

    Зборовський, Іванченко (протеже Зборовського), Щербина (сват Зборовського),Соколюк (син ліпшого товариша)- це все одна група.

  4. Від латифундистів:

    Ну й апетит у Щербини, захотів щоб вся земля дісталася його родині, тільки забув повідомити що з тієї земельки дружині й доньці по 2 гектари оформив у власність. Мало? Хотів ще внучці, жучці…

Сообщение:

*

НОВОСТИ