Володимир Луста: «Реформа передбачає децентралізацію не лише влади, а й фінансового ресурсу»

16 квітня цього року на сесії облради депутати таємним голосуванням обрали нового голову обласної ради – Володимира Лусту. Невдовзі після його обрання на цю високу посаду ми зв’язалися із новообраним керівником та попросили його дати велике інтерв’ю. На що новий спікер обласного парламенту погодився, але… попросив дати певний час для того, щоб освоїтися в новій якості.«Та й звітувати поки немає про що», – скромно додав Володимир Вікторович.

Минулого тижня голова обласної ради сам зателефонував до редакції та побажав зустрітися з кореспондентом «РП».

– Отже, Володимире Вікторовичу, перше запитання. Ви очолили обласну раду в непростий період – фактично війна на сході, економічна криза… Тож, напевно, ключове Ваше завдання на цій посаді – домогтися консолідації депутатського корпусу в цих непростих умовах. Чи вдається це?

– За трохи більше двох місяців з моменту мого обрання я мав зустрічі і з головами постійних комісій, і з керівниками депутатських фракцій і груп, окремими депутатами обласної ради. Ми справді наголошували на необхідності консолідації і злагоджених дій у вирішенні першочергових завданьна той період, що лишився до завершення нашої каденції.

Крім того, йшлося про доречність запровадження новацій у висвітленні діяльності обласної ради. Ми домовилися про те, що на нашому сайті спікерами обласної ради будуть не тільки дві посадові особи – я і мій заступник. Наразі докладаємо зусиль, аби об’єктами інформаційного висвітлення було якомога більше депутатів обласної ради. Тому що інколи, на жаль, спрацьовує принцип, як кажуть у народі, – вміла готувати, та не вміла подавати. Чимало наших депутатів насправді виконують великий обсяг роботи, проте широкому загалу, в тому числі виборцям, це не завжди відомо.

– Очевидно, що восени 2015 року відбудуться вибори до місцевих рад. За місяці, що лишилися до цієї дати, які важливі рішення належить ще ухвалити депутатам обласної ради?

– Це і ремонт автодоріг, і збереження наших лісосмуг, і бюджетний процес. Навіть якщо кожна профільна комісія відпрацює одне питання, це матиме великий зиск для мешканців області. Так, буквально днями постійна комісія з питань культури, науки і освіти, сім’ї та молоді, спорту почала вивчати перспективи діяльності закладів культури у розрізі територіально-адміністративної реформи та децентралізації влади. Розділившись на групи, члени комісії виїжджають у різні райони Миколаївщини та збирають інформацію з цього приводу. При цьому наголос робиться на тому, щоб у процесі реформування не загубити сільські будинки культури, клуби, самобутні творчі колективи.

– Те, що наразі в обласній раді немає домінуючої політичної сили, – це позитив чи, все ж таки, мінус?

– Дивлячись з якого боку подивитися… Якщо чиновнику треба за допомогою облради «протиснути» якесь рішення, то, безумовно, його влаштує «однополярна» система. Але на сьогодні ситуація складається саме таким чином. Натомість під час останньої, позачергової, сесії облради депутати згуртувалися довкола ідеї, що полягає в необхідності проведення реформи адміністративно-територіального устрою нашої області. Попри певні розбіжності, мої колеги довели спроможність консолідуватися при розгляді важливих для життя жителів області питань.

– Відомо, що далеко не всі комунальні підприємства працюють ефективно. Ба більше: не завжди зі зміною керівника відбувається покращення соціально-економічної ситуації. То вихід – у приватизації комунальних підприємств, що протягом років працюють збитково для обласного бюджету?

– Ваше запитання цілком логічне і доречне. Але одразу б хотів зауважити, що деякі комунальні підприємства створювалися насамперед не задля отримання прибутку, а з метою задоволення певних соціально-культурних запитів і потреб мешканців Миколаївщини. Те ж комунальне підприємство «Фармація» існує в тому числі і заради здешевлення ліків та наближення до людей, що проживають у найвіддаленіших куточках області.

При цьому ми чудово розуміємо, що, до прикладу, таке велике комунальне підприємство, як Міжнародний аеропорт «Миколаїв», навряд чи стане на ноги виключно шляхом фінансової підтримки з обласного бюджету. Тож у даному випадку ніяк не обійтись без зміни форми власності цього об’єкта: або передати підприємство до державної власності, або утримувати його державі спільно з областю, чи навіть приватизувати аеропорт. Щоправда, за нинішньої політичної та економічної ситуації навряд чи так швидко знайдеться інвестор, принаймні сьогодні, котрий згодиться інвестувати значні кошти в це підприємство.

А ось базу відпочинку в Коблевому депутати вирішили приватизувати, адже це комунальне підприємство не відігравало великої соціальної ролі.

– Наші автодороги… Державних коштів, на жаль, вистачає лише на ямковий ремонт шляхів. Чи є можливість виділення додаткових коштів на ці цілі з обласного бюджету?

– Попри все, Служба автомобільних доріг у Миколаївській області робить свою справу, і наші транспортні артерії ремонтуються. У цьому контексті хочу підкреслити активну і відповідальну позицію облдержадміністрації і, зокрема, голови облдержадміністрації Вадима Мерікова. Щодо коштів, то вже після першого етапу адміністративно-територіальної реформи значно більше фінансового ресурсу отримали бюджети міст обласного значення та сільські бюджети. Тож вони цілком можуть – і повинні – виділяти додаткові гроші на ремонт місцевих доріг. Також питання спрямування додаткового ресурсу на ремонт шляхів розглядатиметься на найближчій сесії обласної ради.

– Чи є достатніми зусилля депутатів обласної ради щодо підтримки учасників Антитерористичної операції та членів їхніх сімей?

– На минулих сесіях ми ухвалили рішення і про виділення коштів на санітарно-курортне лікування наших воїнів, і на оздоровлення дітей захисників України. Питання підтримки наших героїв розглядатиметься й на черговій сесії облради. Всі ці питання ми відпрацьовуємо у тісній співпраці з облдержадміністрацією.

– Володимире Вікторовичу, хотілося б почути Вашу думку щодо оптимізації загальноосвітніх закладів у сільській місцевості. З одного боку, два учні в класі – це замало і з точки зору ефективного використання бюджетних коштів, і з огляду на якість такої освіти. Натомість усім добре відомо: не буде школи – невдовзі зникне з мапи і саме село…

– Висловлю радикальну думку з цього приводу. Я давно працюю в органах виконавчої влади регіону та в представницькій гілці влади. Так ось, у своїй повсякденній діяльності я завжди стикався з двома аксіомами – «Діти – наше майбутнє» і «Не буде школи – не буде села».

Але, по-перше, діти – це насамперед наше сьогодення, а не майбутнє, і з цих критеріїв потрібно виходити. Щодо другого постулату, то давайте поміркуємо. У малокомплектній школі є два – три – чотири вчителі. Класи – змішані, при цьому педагог має викладати одразу декілька дисциплін. То який рівень знань при цьому буде у дітей, які навчаються у такій школі?

Водночас рівень освіти, що його здобувають учні районних гімназій, мало чим відрізняється від аналогічного показника їхніх міських однолітків. Цього ніяк не скажеш про освітній рівень випускників малокомплектних шкіл.

Тож це – неправильний підхід. Зберегти село слід не за рахунок дітей, а за рахунок інших чинників. Скажімо, великі землевласники мають допомагати соціальній сфері села. Наразі багато хто так і робить, але такий стан речей варто закріпити законодавчо.

Однак початкову школу в селі – необхідно зберегти, тому що не може 5-6-річна дитина їздити на навчання за багато кілометрів від батьків та своєї рідної оселі.

– Якщо не заперечуєте, поговоримо детальніше про адміністративно-територіальну реформу. Чи не вийде так, що після змін громади отримують на забезпечення першочергових завдань менший ресурс, ніж це було до реформи?

– Навпаки, законодавча база і Бюджетний кодекс говорять про протилежне. Адже реформа передбачає децентралізацію не лише влади, а й фінансового ресурсу, тож значна частина податків повинна дістатися тій громаді, на території якої функціонує те чи інше підприємство.

Те саме стосується і землі. Чому земельними ділянками біля села має розпоряджатися якийсь чиновник із Держземагентства, а не місцеві депутати? Доходить до абсурду: вряди-годи мешканці сіл навіть не мають можливості доступу до пасовищ для випасу худоби.

Земля – це величезний потенціал, який повинен працювати на громаду. Тому саме представники місцевої громади мають вирішувати, кому і на яких умовах віддати в оренду землю-годувальницю. До речі, навіть сьогодні, коли згідно з Бюджетним кодексом частково повернули грошові надходження від землі місцевим громадам, деякі сільські ради за ці п’ять – шість місяців з початку року отримали по 200-280 відсотків від обсягів минулого року. У середньому по області цей показник збільшився на 40-60 відсотків.

– На останній позачерговій сесії обласної ради депутатами ухвалений Перспективний план формування територіальних громад. Але що відбудеться, якщо в окремих районах будуть створені громаді, а в інших – ні?

– Насправді не все так просто. Зрозуміло, що туди, де утворяться нові громади, підуть нові податки і збори, а в «старі громади» скоріш за все – ні. Однак не слід забувати про соціальну відповідальність законодавця і уряду перед своїми громадянами, які у будь-якому випадку повинні забезпечити повноцінну життєдіяльність громад. Але хочу підкреслити: з Києва на місця передаються не лише додаткові права, а й обов’язки. При цьому, щоправда, певні контролюючі функції держава залишить за собою.

Позаяк Перспективний план, що його прийнято на сесії облради, – це не догма, а бачення територіальної реформи з точки зору експертів та депутатів обласної ради щодо найефективнішого використання місцевих ресурсів. Об’єднуватися ж чи не об’єднуватися двом конкретним селам – вирішувати самим громадам цих населених пунктів. Так написано у законі.

– Місцеві вибори 2015 року не за горами. Хотілося б знати: який кількісний склад Миколаївської облради Ви вважаєте оптимальним, і яку систему виборів до обласної ради підтримуєте?

– Я ратую за пропорційну систему за відкритими списками. Це досить незвично для нас, але ж потрібно колись починати. Щодо кількості депутатів майбутнього обласного парламенту, то 96 депутатів – це забагато з точки зору ефективності роботи цього представницького органу. Вважаю, що цю цифру варто зменшити щонайменше вдвічі.

– Щойно в області створено Раду регіонального розвитку. Якою Ви бачите роль цього органу?

– Рада регіонального розвитку – це передвісник тих змін, котрі відбуваються у державі. Адже до неї входять на правах рівноправних членів представники як обласної, так і районної влади, котрі мають відстоювати інтереси своїх територіальних громад.

– Що показало голосування в районних і міських радах щодо визнання Росії країною-агресором, а так званих «ДНР» і «ЛНР» – терористичними організаціями?

– З одного боку, воно засвідчило єдність центральної і місцевої влади щодо оцінки подій на сході нашої держави. Водночас дві районні ради – Березанська і Снігурівська – не проголосували позитивно з цього питання. І це, по-перше, свідчення того, що рішення приймалося без будь-якого тиску, а, по-друге, говорить про те, що склад депутатського корпусу, обраний чотири роки тому, вже не відображає думку місцевої громади та ті настрої, що панують у суспільстві.

Щоправда, депутати Снігурівської райради з другої спроби ухвалили це рішення. Показово, що перед голосуванням до депутатів звернулися учасники АТО, котрі виборювали нашу свободу та незалежність від зовнішньої агресії.

– Дякую за вичерпні та відверті відповіді.

Андрій ТЮРІН

Комментарии:

  1. в стране кадровый голод:

    Ну если нашим народным ресурсом будут управлять такие, как “скромный” Владимир Викторович, то далеко зайдем(((((( А где же брать достойные кадры, если этим вопросом в стране давно не занимаются. Идет элементарный торг должностями, из раздают нынче с барского плеча, за определенные заслуги перед партией, боссом, предвыборным фондом и т.д. Результаты такой кадровой политики – налицо: вор на воре сидит и вором погоняет, а еще и кричит другим: держите вора.

Сообщение:

*

НОВОСТИ