Ігор Бриченко: «Ми вистоїмоі переможемо!»

Наш земляк Ігор Бриченко хоч і зовсім нещодавно став депутатом Верховної Ради України – в 2012 році, проте може вважатися одним із найдосвідченіших народних обранців з-поміж своїх миколаївських колег, адже більшість із них уперше скуштувала парламентського хліба зовсім нещодавно – восени минулого року. Тож, зважаючи на це, а також на те, що цими днями парламент перетнув позначку в півроку своєї діяльності, перше запитання до парламентаря від фракції «Народного фронту» було цілком логічним: з якими підсумками Верховна Рада восьмого скликання зустріла цей «ювілей»? І якої оцінки, на думку нардепа, заслуговує чинний парламент?

– Якщо подивитися на діяльність Верховної Ради ззовні, – узяв слово І.В. Бриченко, – то можна поставити і негативну оцінку. Але, знаючи ситуацію достеменно в якості одного із учасників парламентського процесу, відповідально заявляю: Рада працює, причому працює відповідально і продуктивно. При цьому варто зауважити, що нам «дістався» дуже непростий в історичному сенсі період історії, коли триває війна на сході та вирує економічна криза. Але, попри все, мої колеги професійно виконують покладені на них обов’язки та приймають конче потрібні для держави та людей закони. Чого лише вартувало визнати Російську Федерацію країною-агресором та прийняти закон про акціонерні товариства, що дало можливість повернути під контроль держави деякі стратегічні підприємства.

– Ігоре Віталійовичу, миколаївські парламентарії створили депутатську групу «Миколаївщина». Які завдання вона ставить перед собою і чого вже вдалося домогтися?

– Хочу зазначити, що депутати від Миколаївщини утворили групу й у минулому скликанні парламенту. Але будь-якого ефекту від її діяльності я не помітив. Наразі ж депутатська група «Миколаївщина» існує не тільки на папері. Ми збираємось перед кожним засіданням Верховної Ради і виробляємо свою консолідовану позицію з того чи іншого питання порядку денного та окреслюємо шляхи вирішення нагальних проблем Миколаївського регіону. У кожного із миколаївських депутатів є своя зона відповідальності – освіта, медицина, соціальний захисту тощо, і він відпрацьовує всі звернення виборців з того чи іншого питання. Далі – ідемо до відповідного міністра та контролюємо процес, що називається, від «А» до «Я». Депутати від Миколаївщини дуже ретельно займаються вирішенням проблеми забезпечення військовослужбовців житлом та дали відсіч спробам приватизації систем зрошення.

– Вам, як успішному аграрію, та й просто людині села, добре відомі нинішні негаразди, що заважають сталому розвитку сільського господарства. Зокрема напередодні поточної весняної кампанії аграрії стикнулися з різким, у декілька разів, збільшенням цін на паливно-мастильні матеріали, насіння, засоби захисту рослин. Водночас вартість зерна та іншої аграрної продукції чомусь зросла меншими темпами. Як за таких умов вижити селянинові?

– Як вижити аграрію?.. Потрібно насамперед усунути корупційні схеми, що діють в аграрному секторі. Це, зокрема, закон про податок на додану вартість. Якщо його прибрати, то ситуація значно покращиться. Натомість малий та середній аграрний бізнес зітхне із полегшенням, адже вони ніколи не отримували преференцій перед іншими гравцями ринку.

А візьмемо той же Аграрний фонд. Коли його утворювали, то йшлося передусім про необхідність підтримки малого та середнього бізнесу. Насправді ж ця структура чомусь допомагає лише великим корпораціям.

Ігор Бриченко вручає акт на землю воїну АТО.

Упевнений: попри все, наші сільгоспвиробники і далі наповнюватимуть комори хлібом, а бюджет – надходженнями, в тому числі валютними. Завдання ж влади – не заважати аграріям та створити для всіх них рівні можливості. І треба завжди пам’ятати: село – це колиска нації.

– Ви є прихильником розвитку зрошувального землеробства на півдні України. Що зроблено у цьому напрямку?

– Глибоко переконаний: програма зрошувального землеробства має стати стратегічною для нашої держави, адже за допомогою зрошення аграрії, поготів на півдні, могли б кожного року отримувати гарантований урожай. Тож на часі – збереження тих систем, що дісталися нам у спадок, та запровадження нових технологій.

Також першочергову увагу слід приділяти розвитку садівництва, виноградарства та овочівництва, переробній промисловості. Адже це – трудомісткі галузі, що вимагають значної кількості робочих рук, до того ж значно збільшують надходження до бюджету.

– Соціальне становище людей останнім часом істотно погіршилося. Урядовці закликають потерпіти. Але як довго доведеться затягувати паски? І чому реформи здійснюються за рахунок насамперед пересічних українців, а не олігархів?

– Не зовсім так. Дивіться ж – у нафтопереробному бізнесі ми таки усунули олігархів від «корита». По «обленерго» також наразі позбуваємось тих нашарувань, що на рівному місці висмоктують гроші споживачів електроенергії. Це дасть змогу перерахувати тарифи у бік зменшення. Щодо простих людей, то, думаю, ми вже досягли «дна», після чого має настати певне покращення ситуації. Утім уряд, починаючи реформи, і не обіцяв, що буде легко.

До того ж уже сьогодні можна назвати позитивні зрушення від реформ. Так, децентралізація в повному обсязі ще не відбулася, але вже сьогодні мер Миколаєва дякує депутатам за перерозподіл коштів на користь регіонів. Завдяки чому в обласному центрі ремонтуються дороги, закуповується новий комунальний транспорт, реалізовуються інші соціальні проекти. Тож наступний крок – проведення децентралізації у сільській місцевості з тим, щоб місцеві керівники та депутати належним чином дбали про наповнення бюджету.

– Про боротьбу з корупцією в Україні не говорить хіба що лінивий. Але віз, здається, і нині там. У тій же Миколаївській області на «гачок» борців з корупцією потрапляють насамперед не жирні карасі, а дрібна чиновницька «рибка». Як змусити правоохоронців займатися реальною боротьбою з корупціонерами, насамперед з тими, що займають високі владні кабінети?

– Скажу максимально відверто: і прокуратура, і СБУ, і міліція, суди тощо не бажають щось міняти на краще. Адже у них усе добре: хороші зарплати, пенсії, діти прокурорів працюють суддями, а діти суддів – прокурорами. Тож усі вони чинять відчайдушний опір реформам.

Натомість, попри значний спротив, міністр МВС Арсен Аваков розпочав дуже серйозне реформування Державтоінспекції. А ще за два – три місяці, гадаю, про МРЕО залишиться лише згадка. Адже ця бюрократична структура створює суцільні незручності для пересічних громадян, не даючи жодної користі і державі.

А чи багато що зміниться в житті місцевих громад, якщо, до прикладу, на вхідні двері райвідділу міліції на місяць – два повісити замок?

Або такий приклад. По діяльності Держрезерву відкрито 140 кримінальних проваджень. Там – вкрадено не мільйони, а 7 мільярдів гривень. Але прокуратура дивним чином гальмує розслідуванні цих гучних справ. Можу лише здогадуватися про причини такого зволікання…

– Як у зв’язку із вищезазначеним оцінюєте діяльність нового керівництва обласних УМВС і прокуратури?

– Щодо Миколаївщини, то маю зазначити, що позитивні зміни у роботі обласної прокуратури видні неозброєним оком. Сподіваюся, що нинішньому керівництву обласної міліції по силах розплутати той клубок резонансних справ, що накопичувався роками.

На роботу органів внутрішніх справ справді є чимало справедливих нарікань з боку населення. І цю проблему слід вирішувати на законодавчому рівні – міліціонерам потрібно створити такі умови для праці, за яких вигідніше було б чесно боротися із криміналом, а не самим покривати злочини та «кришувати» нелегальний бізнес.

І все ж міліція працює! Протягом останніх півтора року в Україні відбулося чимало бурхливих подій, натомість у Миколаєві все більш-менш спокійно. У цьому – є значна заслуга міліції та СБУ. І за це ми маємо щиро подякувати хлопцям, котрі сумлінно несуть службу за зовсім невелику зарплату.

– Ви часто буваєте на сході, допомагаючи армії та мирним мешканцям, що потерпають від жахіття військових дій. Знаючи ситуацію достеменно, скажіть: коли, нарешті, довгоочікуваний мир воцариться на багатостраждальній українській землі?

– Звичайно, ситуація нормалізується ще не скоро, аж надто масштабним та довготривалим є конфлікт. Проте вже після підписання Мінських угод у зоні проведення Антитерористичної операції стало набагато спокійніше, принаймні кожен день не приносить сумних звісток про загибель та поранення наших воїнів. А щодо тимчасово окупованих територій, то я впевнений: рано чи пізно Донбас та Крим повернуться в лоно матінкиУкраїни.

– На початку цього року розпочав свою діяльність Благодійний фонд Ігоря Бриченка «Крокуємо з турботою». Що зроблено за цей період?

– Протягом чотирьох місяців свого існування наш благодійний фонд простягнув руку допомоги і учасникам АТО, і мешканцям, що потерпають від військового конфлікту на Донбасі, і вимушеним переселенцям, і, звісно ж, усім іншим незахищеним верствам населення Снігурівщини, Миколаївської області та України. Загалом надано допомогу 270 сім’ям, а це приблизно 1000 особам, 27 сім’ям переселенців з Луганщини та Донеччини, а це 120 осіб.

Звичайно, наша родина надає благодійність нужденним землякам уже протягом багатьох років. Але завдяки створенню благодійної організації ми отримали інструмент, за допомогою якою можна більш системно та успішно вирішувати проблеми людей, залучати ресурси іноземних благодійників тощо.

Ігор Бриченко з дітьми вимушених переселенців.

Серед останніх добродійних ініціатив, що підтримані нашим фондом, – програма «Благодійна аптечка». Завдяки зусиллям народного депутата Тараса Дмитровича Креміня, за допомогою благодійних фондів «Апостол» та «Поліський оберіг» та за сприянням засновника програми «Добро – людям» Олега Юрійовича Овечка ми розпочали видачу медичних аптечок вартістю понад 700 гривень кожна вимушеним переселенцям з окупованих територій. Це – благодійна державна програма, яка практично реалізується через благодійні організації.

– Ви, разом із колегами по Верховній Раді, регулярно зустрічаєтесь з головою облдержадміністрації Вадимом Меріковим. Яким узагалі бачите зворотний зв’язок між народним депутатом та виборцями?

– Від губернатора ми дізнаємось про ті невідкладні глобальні питання життєдіяльності Миколаївщини, котрі вимагають негайного вирішення на законодавчому рівні. Але також хотілося б регулярно зустрічатися з головами постійних комісій обласної ради, керівниками структурних підрозділів облдержадміністрації та очільниками миколаївських підрозділів центральних органів виконавчої влади, профспілками і представниками громадських організацій. Такі зустрічі дають змогу краще дізнатися про сутність тих чи інших проблем та чітко окреслити напрямок подальшого руху. Ось буквально днями отримали повідомлення від миколаївських освітян про зволікання із виплатами відпускних. Тарас Кремінь підключився – і проблему було одразу ж вирішено.

– Ігоре Віталійовичу, а Ви особисто не втрачаєте зв’язок із рідною Снігурівщиною?

– Вперше я став народним депутатом по мажоритарному округу, до складу якого входив і Снігурівський район. На жаль, через економічну та політичну кризи, яких зазнала країна, не вдалося досягти багато того, чого я обіцяв виборцям. Під час своєї другої каденції я зосередив зусилля на допомозі воїнам АТО, членам їхніх родин, переселенцям зі сходу тощо. Безперечно, ситуація непроста, але я вірю: ми вистоїмо і переможемо! А Україна неодмінно відбудеться як потужна європейська держава.

Андрій ТЮРІН

Комментарии:

  1. Новый Буг:

    Це так красиво написано про Бриченка що кришує,пана Іванова голову Новобузькоі РДА.По захваті землі,по списанню дизпалива для ато,та переведенню його в своіх цілях для посівніх робіт,твк як Іванов та пан Черкасенко два помічника Бриченка забрали собі землі запаса Нового Буга.

Сообщение:

*

НОВОСТИ