«Миколаївводоканал»: життя тече, репутація – незмінна

Вода – це основа життя, про це знають усі. Ми щодня користуємось аквою, тож вода, що тече з кранів домівок миколаївців, здається нам як даність. Але над тим, щоб ми були постійно – і вдень, і вночі забезпечені життєдайною вологою, також цілодобово працює великий та високопрофесійний колектив МКП «Миколаївводоканал». Що являє собою нині це підприємство, як працівники продовжують славний літопис «Водоканалу» – про це, і не тільки, піде мова в цій публікації.

Реве та… дарує акву Дніпр широкий

Отже, саме 1263 працівники міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» дбають про те, аби забезпечити питною водою мешканців півмільйонного обласного центру, а також промислові підприємства Миколаєва. У структурі «Водоканалу» – насосні станції водопроводу і каналізації, гараж, абонентський відділ, очисні споруди водопроводу, управлінська ланка, Галицинівські очисні споруди, цех водоводу «Дніпро – Миколаїв», водопровідна та каналізаційні мережі, Варварівські очисні споруди, ремонтно-механічні майстерні та інші підрозділи.

Попри свою назву, підприємство «Миколаївводоканал» здійснює свою виробничу діяльність не лише в нашому обласному центрі та області, а й у сусідній Херсонщині. Саме поблизу села Микільське Білозерського району Херсонської області здійснюється забір дніпровської води, котра зрештою потрапляє до кранів миколаївців. А відстань від цієї точки й до Миколаєва становить, ні багато ні мало, аж 73 кілометри! На майданчиках станцій нульового та першого підйомів здійснюється часткове очищення води та знезаражування шляхом хлорування, а потім аква по двох «нитках» водоводу Дніпро – Миколаїв доставляється до міста на берегах Південного Бугу та Інгулу. За це чималеньке господарство відповідають 86 працівників на чолі з начальником водоводу Олександром Григоровичем Горішним та головою цехового комітету Олександром Григоренком.

Другий етап – остаточне очищення дніпровської води на очисних спорудах по вулиці Янтарній, що в Корабельному районі міста Миколаєва. Саме тут річну акву доводять до державних санітарних стандартів питної води СанПіН. Спочатку фактично у технічну воду, що сюди надходить, за потреби додають коагулянти, відстоюють її у кількох великих резервуарах, потім фільтрують та хлорують. Цю ділянку роботи, де працює близько 120 чоловік, очолює Віктор Анатолійович Автухов, а про достойні умови праці та дозвілля дбає голова цехового профспілкового комітету Ольга Жосан.

Начальник очисних споруд Віктор Автухов, оператор фільтрів Ольга Вільхова, інженер Володимир Нестерчук.

Ще 8-10 років тому звідси в усі райони міста щодоби відпускалося до 250 тисяч кубічних метрів питної води. Нині, у зв’язку із занепадом ряду промислових підприємств та масовим встановленням лічильників води населенням, ця цифра зменшилася практично вдвічі – до 130 тисяч куб. м на добу. Поступово, наскільки дозволяють фінанси, очисні споруди зазнають ремонту та реконструкції, зокрема металеві труби замінюються на поліетиленові. Серед найближчих перспектив – утілення в життя інвестиційного проекту по автоматизації насосної станції, з тим, аби деякі мікрорайони Корабельного району влітку не потерпали від нестачі питної води.

Якість води – понад усе

Якість акви на всіх етапах її «видобутку» і транспортування цілодобово контролює лабораторія питної води МКП «Миколаївводоканал». Тут працюють винятково одні жінки! Під проводом начальника лабораторії Валентини Андрєєвої сумлінно трудяться 22 працівниці, котрі здійснюють хімічний, фізично-хімічний, бактеріологічний, радіологічний і технологічний аналіз води. «Раніше, – розповідає Валентина Іванівна, – вода до будинків миколаївців доставлялася не лише безпосередньо по водоводу Дніпро – Миколаїв, а й із Жовтневого водосховища. Але оскільки ось уже шість років сховище акви «заморожено», то городяни отримують воду одразу з Дніпра, і її якість при цьому є набагато вищою. Серед ветеранів лабораторії – бактеріолог Любов Володимирівна Зубенко, інженер Галина Василівна Свідницька, лаборант Світлана Форуківна Шпак. Лише уявіть собі: Світлана Форуківна беззмінно працює на рідному для себе підприємстві вже 50 років!

До речі, лабораторія питної води не лише оснащена сучасним обладнанням, яке постійно оновлюється, а й протягом останніх двох років зазнала євроремонту. Для зручності працівників – електрична плита, холодильник, духовка, є й душова кабінка із гарячою та холодною водою. Й повсюди – море живих квітів, як, утім, і в інших підрозділах компанії.

У лабораторії: Тетяна Голокост, Оксана Любарець і Світлана Шпак за роботою.

Та будемо далі стежити за рухом життєдайної вологи. Від очисних споруд, що на вулиці Янтарній, вода подається до всіх чотирьох районів обласного центру. Загальна довжина водопровідної мережі становить 1194,4 кілометра, а каналізаційної мережі – 719 кілометрів! За станом водопровідних труб пильнує 101 людина, «озброєна» спеціальною технікою та автомобільним транспортом. І у цих «пожежних», котрі усувають прориви труб, є чимало роботи. Адже одразу 80,7 кілометра перебуває в аварійному стані, та й на інших ділянках вряди-годи виникають форс-мажорні обставини. Зважаючи на застарілість мережі, а багатьом трубам із сталі та чавуну – багато десятків років, на підприємстві приступили до поступової заміни комунікацій на труби із поліетилену. Так, 2014 року було прокладено 2,15 кілометра новеньких труб із сучасного матеріалу. Але, знову ж таки, зважаючи на брак обігових коштів, цей процес іде не настільки швидко, як хочеться. Тож і тут уся надія покладається на залучення інвестицій. Очолює це клопітне та розгалужене господарство жінка – Лариса Семенівна Танцюра.

А за стан комунікацій у межах адміністративних одиниць обласного центру відповідають начальники районів: Центрального – Надія Миколаївна Ващенко, вона ж керує цеховим комітетом; Заводського – Олександр Сергійович Гладченко, який тривалий час працював начальником водопровідної мережі; Ленінського – Ігор Борисович Алексеєнко; Корабельного – Сергій Миколайович Малиновський.

Під проводом Лариси Танцюри

Начальник водопровідної мережі Лариса Танцюра може розповідати про свою роботу годинами… У підпорядкуванні цієї чарівної та енергійної жінки – 80 працівників, здебільшого чоловіків. Але свою «маму» вони люблять і завжди дослухаються до її порад, не кажучи вже про сумлінне виконання виробничих завдань. Лариса Семенівна також з неабияким пієтетом говорить про кожного зі своїх підлеглих:

– Люди у нас трудяться багато років. Умови праці у нас непрості – від 25 градусів морозу взимку до + 40О у літній період. Але якщо новачок прийшов у наш підрозділ – то затримується надовго. Безсумнівно, наші співробітники – люди працьовиті, талановиті, надійні. Робота у водопровідній мережі вимагає не лише досвіду, а й хорошої пам’яті та винахідливості, бо треба у найкоротші терміни знайти причину поломки та визначити механізм її усунення.

Сама Лариса Танцюра беззмінно працює у водопровідній мережі ось уже 31 рік. Попри те, що чи не кожного дня трапляються нестандартні, складні ситуації, жінка буквально закохана в свою роботу. Користуючись нагодою, Лариса Семенівна попросила через газету подякувати керівництву підприємства та профспілці за увагу до людини праці, створення достойних побутових умов для відпочинку. Начальник водопровідної мережі також висловила теплі слова подяки на адресу всіх своїх підлеглих. Це, зокрема, представники «слюсарського цеху» Олександр Блинов та Максим Милюков із Заводського району, Валентин Шандорчук і Олександр Зеленков – із Центрального, водовідчики Олександр Костогриз і Іван Бєлоруцький, Володимир Москаленко і Володимир Сокол, начальник Заводського району Олександр Гладченко, начальник мережі Ленінського району Ігор Олексієнко, начальник Центрального району Надія Ващенко.

Кредо – творити добро

Тиск води у мережах підтримують насосні станції водопроводу, де керівником – Тимофій Іванович Прокопенко, а начальником цехкому – Тетяна Олександрівна Шульженко. У цьому підрозділі «Водоканалу» трудиться 110 працівників. На насосну станцію третього підйому, що розташована на розі вулиць Миколаївської та Південної, приходить вода з очисних споруд. На Ленінський район аква подається з високим тиском, а на решту, через перепад висот, достатньо і низького тиску подачі.

Колектив насосної станції третього підйому.

До речі, Т.І. Прокопенко також є одним із досвідченіших працівників підприємства. На «Миколаївводоканалі» Тимофій Іванович трудиться ось уже понад 43 роки! Безвусим парубком, після закінчення Вінницького будівельного технікуму, Тимофія прийняли на місце майстра насосних станцій каналізації. Потім Тимофій Іванович сумлінно працював на багатьох посадах на різних виробничих ланках компанії. «Коли на початку 70-х років прийшов на підприємство, – згадує ветеран, – доводилося важко працювати фізично. Було дуже мало землерийної техніки, тож здебільшого працювали вручну. І зараз у мене перед очима картина, коли доводиться ломиком довбати змерзлу землю. Часто траплялися витоки води… Люди буквально і днювали, і ночували на місці пориву». Із великою гордістю Т.І. Прокопенко розповідає і про вчорашній, і про сьогоднішній день підприємства. «Ми і так одне з кращих підприємств в Україні, – зазначає Тимофій Іванович, – якби нам іще залучити інвестиції…». Слід також додати, що Прокопенки – це ціла трудова династія: і дружина Лідія Яківна, і син Тимофій, і навіть невістка Тимофія Івановича також працюють у структурі «Миколаївводоканалу».

Лариса Танцюра (у центрі) зі своєю дружною командою.

«Моє життєве кредо, – ділиться Тимофій Іванович, – робити все можливе для успішного функціонування мого підприємства та виробничого підрозділу, а також залишатися людиною за будь-яких обставин». Із великою теплотою в голосі Т.І. Прокопенко називає імена колег, котрі творять історію «Водоканалу»: це Людмила Михайлівна Жулавська, трудовий стаж якої становить півстоліття, бригадир слюсарів Олександр Володимирович Твердохлєбов, справжній професіонал своєї справи, майстер Тетяна Олександрівна Сульженко.

«Космонавти» каналізаційних мереж

Якщо хтось забув, то варто нагадати: серед головних статутних завдань «Миколаївводоканалу» – не лише подача води, а й відведення стоків. Начальник каналізаційної мережі Микола Мойсеєнко та його підлеглі роботою більш ніж забезпечені: протягом року здійснюється 13 тисяч виїздів на об’єкти! Це – у середньому 40 надзвичайних ситуацій на добу, а трапляється і 80 аварійних ситуацій! Працівники каналізаційної мережі й самі здійснюють обхід своєї чималої мережі – кожен район закріплений за одним працівником. Крім того, приймаються заявки від населення, організацій, а найбільше – від житлово-комунальних підприємств. Прийом заявок по телефону здійснює диспетчер каналізаційних мереж, а потім по рації інформує ремонтну бригаду.

– Робота у нас надзвичайно складна та шкідлива, – зазначає Микола Мойсеєнко, – адже доводиться працювати в умовах випаровувань. Тож медкомісія до участі безпосередньо в ремонтних роботах допускає лише людей, у яких здоров’я не гірше, ніж у космонавтів!

За словами Миколи Миколайовича, значно ускладнюють роботи його підрозділу виклики жартівників та повідомлення «не за адресою»: люди бачать якийсь прорив та телефонують одразу ж до «Миколаївводоканалу». Проте вряди-годи за трубу, де трапилася аварія, відповідає або ЖЕП, або інша організація.

Обхідники каналізаційної мережі Анна Бойко, Анна Вергун, оператор диспетчерської служби Наталя Терещенко, керівник Микола Мойсеєнко.

То хто ж входить до «загону космонавтів»? З великою повагою у голосі Микола Мойсеєнко називає імена своїх кращих колег: бригадири слюсарів Василь Скрипніченко, Павло Альба і Олександр Терещенко, дружина останнього з достойників – диспетчер Наталія Терещенко, обхідники Світлана Махиня і Світлана Черкасова.

У цілодобовому режимі

Цілком передбачаю таке запитання читачів: мовляв, інколи доводиться чекати декілька годин, поки ремонтні бригади ліквідують аварію або ж поновлять водопостачання. Але й тут є своя специфіка. По-перше, бригади по усуненню наслідків аварій працюють з 8.00 до 20.00. По-друге, перед тим, як розпочати розриття ймовірного місця прориву, працівники «Водоканалу» зв’язуються з представниками інших служб – наприклад, «Обленерго», «Миколаївгазу», і, якщо є така потреба, узгоджують із ними план ремонтних робіт. До речі, якщо раніше траплялося по 10-15 аварій на добу, то тепер у середньому – не більше трьох.

У цілодобовому режимі сигнали про аварійні ситуації приймає диспетчерська служба «Миколаївводоканалу». Черговий диспетчер, аналізуючи інформацію на екрані монітора в режимі он-лайн, стежить за станом подачі води та стоків каналізації на всіх об’єктах та комунікаціях – від моменту забору води в Дніпрі і до насосних станцій, розташованих у різних районах Миколаєва. Також щогодини черговий диспетчер отримує дані з насосних станцій. У разі недостатнього тиску диспетчер повідомляє про це відповідні підрозділи підприємства, які негайно приступають до усунення аварійних ситуацій.

І, звичайно, на номер 24-02-76 телефонують і абоненти, інформуючи чергового про ймовірні аварії у системі водопроводу та каналізації. Кожен такий дзвінок ретельно перевіряється і, у разі потреби, негайно вживаються заходи реагування. Словом, диспетчерська служба, очолювана Оленою Олександрівною Бойко, – такий собі Центр управління польотами у системі «Миколаївводоканалу».

Абонентська служба

Безперечно, одним із найголовніших напрямків роботи МКП «Миколаївводоканал» є побудова партнерських, добросусідських відносин із своїми абонентами – як фізичними, так і юридичними особами. Одним із «облич» цієї діяльності є зала обслуговування населення абонентського відділу. Ще декілька років у цьому приміщенні було не пробитися – великі черги та задуха призводили до численних конфліктів і скарг.

Нині ж тут – не більше двох – трьох чоловік у черзі до вікна, а в залі, навіть за 40-градусної спеки, завдяки двом встановленим кондиціонерам панує прохолодне та свіже повітря. До зручності клієнтів – інформаційна дошка, стільці та лави, столи, туалет.

– Ми передусім дбаємо про абонента, адже саме завдяки йому й існує наше підприємство, – зауважує начальник абонентської служби Сергій Василенко. – Саме тому створили сприятливі умови прийому відвідувачів, зокрема години прийому – від 8.00 до 17.00 (у суботу – з 8.00 до 14.00 без перерви). Крім того, дуже вдалою виявилася ідея ланцюга «ксерокс – каса – вікно», завдяки чому клієнт в одному місці отримує все, що йому потрібно.

У структурі абонентської служби – сектори обслуговування фізичних і юридичних осіб, власна бухгалтерія, розрахунково-інформаційна група, юрист. Кожен із 130 співробітників відділу керується принципом «Клієнт – завжди правий». Звідси й результат відповідний: книга пропозицій та зауважень рясніє теплими відгуками на адресу працівників служби.

Справи профспілкові

Та не хлібом єдиним… Повсякчас працівники «Миколаївводоканалу» змістовно та з користю проводять свій вільний час та відпочинок. Про це, а також трудовим захистом людей праці опікується голова профспілкового комітету підприємства Сергій Олександрович Мельниченко. Окрім солідної середньої заробітної плати, а вона складає 4418 гривень станом на І півріччя 2015 року, «водоканалівці» забезпечені вагомим соціальним пакетом. А це і оплачувані відпустки, і оздоровчі, і премії за трудові звершення.

На часі – літній відпочинок на морі, тож С.О. Мельниченко разом з іншими членами профспілки цими гарячими липневими днями якраз займається розподілом путівок на морське узбережжя. Протягом багатьох років працівники компанії відпочивають на власній базі відпочинку «Дружба» поблизу селища Залізний Порт, що на Чорноморському узбережжі сусідньої Херсонщини. Тиждень перебування на морі коштує символічну платню 175 гривень з однієї людини. Також організований відпочинок на базах відпочинку у селі Рибаківка Березанського району. Крім того, на вихідні всі охочі мають можливість, сплативши лишень по 20 гривень, вирушити в одноденну поїздку на Чорноморську косу, що поблизу Очакова. Лише протягом минулого року у Чорноморці відпочило 1086 чоловік!

– Але, – зауважує голова профспілкового комітету, – наші люди відпочивають не лише влітку. Протягом року ми організовуємо екскурсії по Миколаєву та по всій Україні – це відвідання культурної та історичної спадщини, зокрема Почаєва, Мигії, Умані, Асканії Нови, Хортиці, Одеського дельфінарію тощо.

А на професійне свято – День працівника житлово-комунального господарства – кожен із членів трудового колективу підприємства отримав премію. Крім того, кращі із кращих були запрошені на галузеве свято в міську раду, де, крім почесних грамот, одержали також конверти з матеріальним заохоченням.

Насиченим є й спортивне життя «водоканалівців». Команда підприємства протягом року бере участь у спартакіаді серед працівників ЖКГ. Із останніх успіхів – перемога у турнірі з шашок.

* * *

Ось таким є сьогоднішній день МКП «Миколаївводоканал». Усе тече, все змінюється, казали древні мудреці. Одне залишається незмінним: високий імідж та трудова слава одного з кращих комунальних підприємств України.

Андрій ТЮРІН
Фото автора 

Комментарии:

  1. Аноним:

    да когда то была!!!! поработали и хватит …не положено в нормальних условиях работать 

Сообщение:

*

НОВОСТИ