«Я не хочу мати нічого спільного з політичною силою, де цінуються зрадництво та шахрайство, а чесність і відданість вважаються несумісними з членством у партії», – Ерік Григорян прокоментував свою заяву про вихід з фракції ВО «Батьківщина» в Миколаївській облраді

Ерік Григорян подав заяву про вихід з депутатської фракції ВО «Батьківщина» в Миколаївській облраді. Це він зробив після того, як Президія політради партії «ВО «Батьківщина» 25 червня ухвалила рішення про виключення його з партії. Таким чином, депутатська фракція ВО «Батьківщина» в Миколаївській облраді залишилася без депутатів від цієї політсили.

Політик вважає вихід з фракції крапкою в затяжному конфлікті з керівництвом Миколаївської обласної парторганізації, яку очолює Михайло Соколов, і крапкою у відносинах з цією політичною силою.

«Після того, як зі мною вчинили, у мене більше не залишається інших варіантів поведінки, як припинити будь-які стосунки з партією «ВО «Батьківщина». Я написав заяву про вихід з однойменної депутатської фракції у Миколаївській облраді, де досі представляв цю політичну силу. До того ж був її єдиним представником останні роки.

Що ж сталося за останні 9 місяців, що я виявився не те що непотрібний партії, а серйозно почав заважати їй? Хоча ще в минулому році, а тим більше під час перебування партії в опозиції, коли потрібно було протистояти беззаконню Партії регіонів, я був потрібен партії, яка довірила мені керувати однією з найбільших партійних організацій в області, готова була довірити мені місце в парламенті, обравши кандидатом у народні депутати? Що змінилося? Змінився лише керівник обласної партійної організації – ним став Соколов, який періодично приїжджає в нашу область зі своєї рідної Дніпропетровщини на час проведення виборів. У перший свій приїзд він провів «чистку кадрів», виключивши партійців, незгодних з тим, щоб прийшлий керівник керував ними не за Статутом партії, а так, як було зручно йому. У другій приїзд – виключили з партії вже самого Соколова за те, що він, усупереч рішенню партії, виставив свою кандидатуру на 132-му окрузі (м. Первомайськ), перешкодивши тим самим єдиному кандидату від опозиції і дозволивши пройти в парламент члену ПР.

Незважаючи на виключення «за невиконання статутних вимог, зраду інтересів партії та дії, які завдають шкоди її авторитету» (Джерело: http://censor.net.ua/n259808 Джерело: http://censor.net.ua/n259808), через рік Соколов уже «обрав себе» головою Миколаївської обласної парторганізації. Хоча за Статутом не раніше, ніж через два роки після виключення він може бути прийнятий у члени партії. Виходить, Статут тільки для простих партійців і не стосується партійної верхівки, до якої Соколов зараховує себе через особисте знайомство з Юлією Володимирівною і спільні поїздки з нею за кордон, що згадуються при кожній можливості.

Головування в обласній парторганізації, незважаючи на виключення з партії, – не єдине питання, яке ставилося мною у численних листах та зверненнях, адресованих і голові партії, і центральним партійним органам. На жаль, вони залишилися без відповіді.

Просто нічого зрозумілого не можна відповісти, коли підтверджуються порушення і Статуту партії, і прав членів партії, і інтересів партії, а реагувати та усувати це ніхто не збирається.

Неодноразово я вказував на те, що під час виборчої кампанії 2014 года гроші, виділені партією на її проведення, були вкрадені, вказував на осіб, які це зробили, надавав докази. Говорив я і про те, як поводився Соколов під час виборчої кампанії, підшукуючи кандидатуру на 131-му окрузі від партії, роблячи пропозиції колишнім представникам ПР. І я впевнений, він так вчиняв і на інших округах Миколаївської області.

Після таких моїх заяв Соколов зрозумів, що я буду серйозно заважати йому «працювати» по намічених схемах у Миколаївській області, куди він з цією метою перетягнув свого «заступника», такого ж виключеного з партії жителя Дніпропетровщини В. Альохіна.І тоді мені почали пред’являти просто смішні звинувачення – довести, що я член партії, що у мене є партквиток, що я дійсно являюсь головою Вознесенської міської парторганізації, як я став депутатом облради? Чому ці запитання не ставили мені пару років тому, коли я зустрічав Кужель у Миколаєві разом з іншими партійцями, а через кілька годин у мене на підприємстві була виїмка документів? Чому мені не дорікали моєю національністю тоді, коли я, один з небагатьох в облраді, наважився голосувати проти прийняття рішень, що поліпшують життя регіоналів і погіршують життя простих громадян Миколаївської області, в тому числі, коли голосував проти надання російській мові статусу регіональної?

Тоді у мене не було недоліків? Тоді я потрібен був, коли опозиції було важко, коли потрібно було ризикувати і своєю свободою, і своїм здоров’ям, і бізнесом, не кажучи вже про матеріальні втрати. Я був потрібен тому, що треба було боротися з Партією регіонів. А зараз не потрібно боротися? Зараз раптово з’явилися  мої недоліки, які заважають продовжити те, що робив Янукович і його команда, – заробляти на українському народові, на жителях Миколаївської області. Хай їдуть до Дніпропетровська і там просувають свої ідеї: про будівництво молокозаводів, де будуть приймати молоко від населення по казкових цінах (хоча на Миколаївщині досить молокозаводів), про енергозберігаючі технології з використанням термальних вод (хоча в деяких райцентрах області взагалі немає центрального водопостачання).

Ще в минулому році, після парламентських виборів, я написав звернення до Тимошенко Ю.В., вказавши, що, незважаючи на мою відданість партії і бажання домогтися правди і відкритості в питаннях фінансування виборчої кампанії, Соколов і Альохін хочуть замість мене «призначити» іншу, більш «гідну», на їхню думку, людину керувати Вознесенською МПО. Так і сталося згодом, хоча для годиться, щоб заспокоїти мене, Соколов на черговому засіданні обласного бюро висловив мені подяку. А через кілька тижнів виключив мене з партії, порушуючи Статут.

Навіть після скасування рішення про моє виключення вищим органом, Соколов рухався наміченим шляхом – домігся мого виключення з партії рішенням Президії Політради партії, куди входить він сам. Ні в чому не розбираючись, не викликаючи мене та не ставлячи ніяких запитань, «17 осіб» (як сказав Соколов, хоча в цей орган входять усього лише 14 осіб) проголосували (а точніше, просто підписалися) за моє виключення. Вирішивши тим самим не тільки мою політичну долю, але й долю цілої Вознесенської міської організації, члени якої зіткнулися з тим, що партійне керівництво абсолютно не цікавить їхня думка, у тому числі з приводу того, кого вони хочуть обрати головою своєї або обласної організації.

А можливо, Соколов з Альохіним вирішили і долю Миколаївської обласної парторганізації, коли замість того, щоб усувати проблеми, прибрали людину, що говорить про них. Але проблеми нікуди не поділися. Жителі області, йдучи на місцеві вибори, ризикують віддати свої голоси тільки за вивіску, за ширму ВО «Батьківщина», ризикують обрати політичну силу, списки якої будуть представлені зрадниками та шахраями. Адже зазвичай у списках, в першу чергу, знаходяться керівники районних організацій, члени бюро. Мені, наприклад, було б соромно значитися в списках з деякими з тих, хто займає ці посади зараз. Тому я і пропонував очистити партію від зрадників, вибрати гідних бютівців на глав парторганізацій, в бюро, яким люди б довірили свої голоси, могли довірити представництво своїх інтересів у місцевих радах, довірити, нарешті, надії на краще життя.

Але хіба можна говорити про порядність та демократичність у місцевих осередках партії, якщо навіть у вищих органах таке відсутнє? Це, може, і влаштовує когось, допомагає у вирішенні особистих проблем, у тому числі влаштовує і політичних опонентів. Але це не повинно влаштовувати саму партію. У підсумку доведеться брехати людям, у тому числі і членам партії, що ми програли через вас, а не через бездарність партійного керівництва.

Хто обирає це керівництво? Ніхто, вони самі себе проголошують. І яскравий приклад цьому – Миколаївська обласна парторганізація, де торік у терміновому порядку, поки ніхто нічого не зрозумів і не збагнув, була проведена обласна партконференція. На ній «обрали» главою Соколова, членів бюро, частину з яких партійці області досі не знають і не бачили ніколи, членів КРК, якими є ті ж самі члени бюро. Мова навіть не йшла про те, що в ці органи повинні входити гідні бютівці, що користуються авторитетом у членів партії, які довели свою відданість. А не ті, які ще на недавніх виборах «працювали» в штабах політичних опонентів або виключені з партії. Та що говорити, якщо мене, єдиного депутата облради від «Батьківщини», навіть не запросили на конференцію, не кажучи вже про те, щоб включити мою кандидатуру до складу обраних органів. У підсумку обласною організацією фактично управляє Соколов, а точніше, його заступник Альохін, підписує всі, без винятку, документи, і ще кілька людей, яким Соколов «подарував» ілюзію влади, а насправді маніпулює ними, вказуючи, що потрібно робити.

У результаті в районних організаціях, завдяки «люстрації», прибрали майже всіх глав парторганізацій, які були готові, навіть тільки за рахунок свого ентузіазму, альтруїзму й патріотизму, просувати ідеї партії, домагаючись кращого життя для мешканців Миколаївщини. А тих, які ще залишилися, оскільки особливо не заважають, чекає та ж доля, якщо вони почнуть висловлювати хоч якісь претензії або не зможуть сприяти реалізації «інтересів» і «проектів» Соколова.

Звичайно ж, у партії ще є ті, які хочуть і намагаються протистояти всьому цьому. На жаль, вони не всесильні, і не завжди їм «дозволено» робити те, що вважається правильним. Я їм тільки вдячний за їхню позицію. Вдячний членам Центральної контрольно-ревізійної комісії, які, скасовуючи в березні рішення бюро про моє виключення, діяли згідно зі Статутом партії, а не за чиєюсь вказівкою.

Я вдячний за таку ж правильну позицію тим, хто домагався проведення звітної обласної партконференції, на якій Соколов повинен був відзвітувати за свою «роботу», розповісти про конкретні свої дії в області для підвищення рівня довіри населення до партії. Цієї конференції домагалися представники партії з 19 районів області. Чого ж злякався Соколов, який, замість проведення конференції, в терміновому порядку виключив з партії і продовжує виключати активістів, що вимагають її проведення? Про що можна говорити, якщо навіть офіс обласної організації закритий для простих партійців, а на вході стоїть охорона, що пускає тільки тих, кого дозволить Соколов.

Про все це знають у Києві, але нічого не роблять. Навпаки, мене звинувачують у тому, що рейтинг «Батьківщини» падає. Я ж, у свою чергу, хочу, щоб місцеві вибори пройшли чесно, щоб у місцевих радах опинилися не колишні представники Партії регіонів, а ті, хто дійсно буде думати про європейське майбутнє, де немає місця корупції та користолюбству.

Звичайно, якщо виходити з того, що партійні організації очолюють виключені з партії зрадники, то так у списки не можуть потрапити чесні і порядні бютівці. Там повинні бути тільки «вершки» з числа перших. Я, слава Богу, не входжу до їх числа, а тому відмовився від бажання значитися в списках кандидатів до облради від «Батьківщини». Але і це мене не «врятувало», і, як заспокоюють себе Соколов і Альохін, я був з ганьбою «вигнаний» з партії (якщо врахувати їх «партійне минуле», то само по собі виключення лише веде до вершин політичної кар’єри у ВО «Батьківщина»).

Але це не моя ганьба, це ганьба їх як керівників, які замість усунення причини, усувають наслідки. І кого такі «керівники» «поставлять» у списки, кого приведуть до влади, якщо Соколов уже зараз для потенційних кандидатів озвучив вартість місця в списку.

Я більше не хочу протистояти цьому, витрачати свій час і час людей, які є біля мене і довіряють мені, вірять у мене. Які також, як і я, не могли повірити, що все настільки декларативно – і Статут, і програма партії, а тим більше гасла про розвиток демократії в країні і боротьбу з корупцією, коли в самій партії ситуація діаметрально протилежна. І все, у що вони вірили до останнього, виявилося навіть не казкою і негарною вивіскою.

Тому я написав заяву про вихід з фракції, бо не хочу, щоб щось пов’язувало мене з цією політичною силою.

Багато хто скаже, що я програв. Але це не так, програла партія «ВО «Батьківщина», коли проміняла чесність і порядність, відданість своїх миколаївських бютівців на політику Соколова. Коли ще раз підкреслила, що прості члени партії для неї потрібні лише під час виборів як рабсила. Це навіть не наймані робітники, «заробітчани», а просто раби, які повинні мовчки коритися і виконувати будь-які вимоги начальства, навіть незаконні, і ті, що суперечать Статуту партії. А для чого це робити? Для себе, своїх дітей, свого кращого майбутнього, про яке говорить лідер партії?

Тимошенко говорить з екранів телевізорів про демократичну державу, яку вона побудує з новою молодою командою, а в цей час підписує рішення про виключення з партії і звільнення тих, хто був разом з нею у важкі роки опозиції, разом з нею терпів тиск Партії регіонів і не здався. Тих, хто стояв під стінами Печерського суду, домагаючись справедливого рішення для неї, навіть під загрозою самим потрапити до в’язниці і втратити не тільки свободу, а й сім’ю. І ця людина ще запитує, чому її зрадили товариші? Тому що вона сама зраджує всіх, зраджує ті ідеали, про які увесь час повторює, зраджуючи Статут своєї ж партії.

Біля неї залишаються тільки ті, хто готовий, хоче і може підлаштуватися під це, не виключаючи, а частіше, і домагаючись вигоди для себе. Це новий формат підприємців, для яких народ залишився засобом для заробляння грошей і поліпшення свого життя. Тільки помінялися гасла для цього збагачення.

Я не можу зрадити свої принципи – залишатися чесним не тільки перед іншими, але, в першу чергу, перед самим собою. Такі ж, як я, ще є в «Батьківщині» у Миколаївській області, які ще сподіваються на зміни в ній. Але, якщо нічого не зміниться в партії, їх чекає та ж доля.

Думаю, що вони повинні прийняти для себе рішення – об’єднатися і все-таки разом домагатися цих змін. Тому що вся надія зараз на них. Саме від них залежить майбутнє партії в області та її здатність забезпечити представництво в місцевих радах демократів. Або ж вони повинні докласти своїх зусиль там, де це буде оцінено і дійсно зможе стати в пригоді, щоб не витрачати себе, свої сили безглуздо, коли тебе не вважають за людину і ти не зможеш допомогти ні партії, ні людям, що їй довіряють», – прокоментував свою заяву Е. Григорян.

Комментарии:

  1. Валентина:

    .Люди вже писали в неті що замість будувати радіо чи телевишки можливо можна використати великий шар який підніме кабель 200метровий на 200метрів,а шар зафіксувати вірьовкою до землі.З Волновахи з 200метрів добє 60-70км .Радіоантена ФМ взагалі легенька і малопотужна -1кіловат,тому і дріт до неї мідний тонкий,тому з нею проблем взагалі не буде підняти на 200метрів і вона покриє до 70км радіус або і далі,залежно якої якості і ціни радіоприймача в людини на руках (на китайські радіоприймачі треба в 2рази вищы антени,київський Меридіан-270 сучасний приймає в рази дальше,тому це товар який можна і треба експортувати в ДНР)..З телеантеною можливо буде проблема якщо вона повинна бути фіксована від вітру,але ж є гіроскопи які приміняють на танках щоб ствол був тільки в заданій площині і не хитався коли танк їде по ямам.А Донецьк треба обстрілювати снарядами які розриваються високо і висипають любі свіжі газети.навіть через гуманітарку в кожний пайок можна вкласти хоч Сегодня,адже людина це і соціальне существо і потребує інформаційної їжі тобто спілкування.(таке і в китів і делфінів )55років,

Сообщение:

*

НОВОСТИ