Володимир ЛУСТА: «Я вдячний людям за те, що повірили в мене і приєдналися до єдиної команди»

– Володимире Вікторовичу, останні роки нашій країні доводиться проходити через надскладні випробування. Саме в цей час Ви виконували обов’язки голови облдержадміністрації.

В умовах нестабільної ситуації, яка була тоді в місті й області, це було непросто. Яким чином вдалося все-таки пройти таку смугу перешкод?

– Тоді склалась така ситуація, котра вибору, як такого, і не залишала. Я залишився сам – потрібно було брати на себе відповідальність і працювати. Є висловлювання, які, можливо, і пафосно звучать, проте для мене деякі речі є принциповими. Коли мова йде про державу, ні тоді, ні після того, у мене не виникало сумнівів і риторичних запитань з приводу того, робити чи не робити, щодо курсу, за яким повинна розвиватись область, країна в цілому. Хоча, можливо, якби я тоді теж подав заяву, як і деякі інші люди, то, можливо, міг би і не потрапити під дію закону про так звану люстрацію. Проте, аналізуючи зараз все, я нітрохи не шкодую про своє тодішнє рішення. Вважаю, що на належному рівні виконував свої обов’язки, досить-таки продуктивно працював. У той час кожен день перетворювався на вирішення нескінченного ряду питань, які потребували негайної реакції, і вони не закінчувались із кінцем робочого дня. На початку березня, коли вже був призначений Микола Романчук, а я став першим заступником, ми щодня працювали в посиленому режимі. Область приймала переселенців із Криму, військових, їхні родини. Людей треба було десь розміщувати, годувати, забезпечувати речами першої необхідності. Із урахуванням того, що там були ще й діти, – це ще й оформлення у дитячі садки, школи. Потім було формування військових частин. Якщо говорити про 79-ту ОАЕМБ – це була діюча військова частина і одна із кращих на той час, але якщо згадати формування полку Національної гвардії, інших військових частин, то доводилось починати із самого початку. Говорячи простими словами, із наметів і матраців. Зараз інколи складається таке враження, що це все було років 15 тому, проте відбувалося це, насправді, на наших очах. Сьогодні, коли доводиться зустрічатися із командирами військових частин, бачу, що вони все пам’ятають, знають, і від того ще більше переконуюсь, що моя робота тоді була важливою і потрібною.

– Не кожен би погодився на черговий крок, який Ви зробили згодом. Очолити обласну раду на півроку, разом із тим автоматично взявши на себе відповідальність і зобов’язання у стислий термін вирішити чимало важливих для області питань, – з яких міркувань погодились на це?

– Я добре усвідомлював на той час, що це було досить ризиковано. На тлі того, що сталось і відбувалось у державі, і обласна, і районні ради були дезорієнтованими, розпорошеними внутрішньо. Я добре пам’ятаю ту сесію, коли головою обласної ради було обрано Тараса Кременя. Тоді я виступив на сесії із тим, що та коаліція, яка прийшла до влади, повинна зосередити її у своїх руках на всіх рівнях – це було логічно. На моє переконання, тоді депутатським корпусом було прийнято закономірне і консолідоване рішення. А вже після того, коли Тарас Кремінь склав повноваження, на мою думку, голову потрібно було переобрати відразу. Перерва на півроку насправді не пішла на користь, навіть з урахуванням того, що Олександр Смирнов на гідному рівні виконував свої обов’язки. За останні півроку нам вдалося активізувати роботу постійних комісій, вибудувати алгоритм співпраці із керівництвом облдержадміністрації, розставити необхідні акценти у тому, що обласна рада є єдиним легітимним представницьким органом влади, і депутати повинні на сто відсотків відповідати цьому і належним чином виконувати свої функції. І ми у стислий термін прийшли до того, що постійні комісії знову почали функціонувати не формально. За цей час було розглянуто чимало важливих питань, відновлено роботу виїзних засідань, депутати повернули авторитетність і експертність своєї точки зору, виконавча влада теж об’єктивно і ґрунтовно готувала на розгляд постійних комісій питання, що були згодом винесені на розгляд сесій.

– На початку свого головування в обласній раді Ви говорили, що до кінця каденції депутатський корпус повинен закрити всі питання, що стоять на порядку денному обласної ради. Разом з тим, за останні півроку розглядались і доволі резонансні питання. Згадати те ж саме визнання Російської Федерації державою-агресором, прийняття перспективного плану об’єднання громад на території області, затвердження стратегії розвитку регіону. Чи задоволені власною роботою і роботою своїх колег?

– Щодо відкритих питань – це завдання практично реалізоване. Навіть на останньому тижні каденції проходило ще засідання профільної комісії. Ми не відкладаємо це на потім, а це означає тільки те, що обласна рада перебуває у нормальному робочому режимі. Щодо оцінки роботи, власної і колег – думаю, це було б некоректно. Єдине, що видно, як-то кажуть, неозброєним оком: депутати працюють, навіть ті, які з певних причин трохи зневірились, нині активно працюють на комісіях, на сесіях – і це добре. Якщо говорити за знакові рішення, в тому числі і ті, які Ви назвали. Звісно, політика мала свій вплив на прийняття тих чи інших рішень. Що стосується визнання Російської Федерації державою-агресором – це рішення було дійсно політичним. Думки з цього приводу виникали подеколи полярні. Ми пам’ятаємо, що, наприклад, Снігурівська і Березанська районні ради не з першого разу визнали це. Проте, на моє переконання, те рішення, що було прийняте уже безпосередньо обласною радою, абсолютно логічне, виправдане часом і обставинами. І депутатський корпус обласної ради із честю вийшов із цієї ситуації, продемонструвавши консолідовану позицію. Під час обговорення перспективного плану теж виникали різні точки зору. Проте курс, узятий на державному рівні у напрямку децентралізації, є виправданим. У цьому контексті ніхто нічого нового не придумував. Є досвід європейських країн, де у руках громад зосереджені важелі управління державою. Подібним чином ради і їх виконкоми управляли свого часу у народногосподарському комплексі і за часів Радянського Союзу, і в перші роки незалежності України. Тобто ми насправді повертаємось до нормальної виправданої моделі, яка почала зміщуватись у часи президентства Леоніда Кучми, коли питома вага президентських повноважень була збільшена. Я взагалі-то нормально ставлюсь до того, що у ході прийняття цих та інших рішень були різні точки зору, що депутати їх відстоювали, аргументували – це свідчить про відсутність формального підходу до роботи. Зі мною погодяться мої колеги, що останні сесії проходили дуже організовано. У першу чергу, це відбувалося завдяки ґрунтовному і всебічному попередньому вивченню сесійних питань у постійних комісіях. Я вважаю, що так і має відбуватися. Така робота повинна проходити не в сесійній залі, а у ході засідань профільних депутатських комісій.

– Напередодні виборів не говорити про вибори – майже неможливо. У таку пору дуже часто доводиться чути про себе неприємні речі. Як ставитесь до подібного?

– Ярлики типу «колишній регіонал» у негативному значенні цього слова чути доводиться не тільки мені. З цього приводу можу сказати тільки одне – я завжди стояв на позиції об’єднання України. У 2004 році наші політики розділили країну на помаранчевих і біло-блакитних. Цей процес продовжується і нині. Прикро, що люди продовжують купуватись на це. Сьогодні чимало спеціалістів говорять, що поділ України на Захід і Схід – це надумана проблема. Також політологами висловлюються думки з приводу того, що лише після року війни на нашій землі народ починає оцінювати конкретну людину, а не колір політичної сили. Згідно із даними соціологів, 50% українців на цих виборах звертатимуть увагу на політичну партію, але 50% – віддадуть свій голос за конкретну особистість. Я вбачаю у цьому великий позитив. Рано чи пізно країну треба буде об’єднувати. Вважаю, що цей процес уже почався. Чим швидше він набере великих масштабів, тим краще. Надіюсь, людям вистачить мудрості для того, аби розуміти, де є правда, а де маніпуляція, за ширмою якої ховаються реальні проблеми, які потрібно вирішувати вже сьогодні.

– Ви очолюєте обласну організацію нової політичної сили «Наш край», у команді якої зібралося чимало знакових для Миколаївщини постатей. Як оцінюєте шанси на перемогу?

– У «Нашому краї» багато людей відомих і тих, які вперше йдуть у політику, – це представники різних сфер життя нашої області. В обласній команді нашої політичної сили багато видатних аграріїв Миколаївщини, які своїми силами, за власний кошт виконують важливу соціальну функцію – у своїх селах вони практично замінюють державу. І це не є передвиборним окозамилюванням – вони роблять це багато років поспіль. Я пишаюсь тим, що зі мною в одній команді сьогодні йдуть Юрій Кормишкін, Олександр Мезнік, Іван Чіпак, Валерій Бєдний, Микола Підгородинський, Олег Маляренко та багато інших гідних особистостей. Для прикладу, серед кандидатів у депутати Снігурівської районної ради є сім учасників антитерористичної операції, волонтерів – діючий комбат батальйону спецпризначення «Святий Миколай», діючий замкомандира роти полку «Дніпро‑1», волонтер, який нещодавно отримав відзнаку від Президента України – орден «За заслуги» ІІІ ступеня.

Сьогодні, мабуть, не на часі робити ті чи інші прогнози. Єдине, що хотілося б, то це подякувати людям за багаторічну працю для своєї малої батьківщини, Миколаївщини, України в цілому, яка стала свідомим вибором і життєвим призначенням. Також я вдячний їм і за те, що повірили в мене і приєдналися до єдиної команди. Маю надію, що Миколаївщина зробить свій вибір і підтримає цих людей.

Микола КРУТИХ

Сообщение:

*

НОВОСТИ