Хто і чому намагається осушити «Струмок»?

Ні для кого не секрет, що базове господарство для будь-якої сільської ради – це і трудова зайнятість населення, і збільшення податкових надходжень до бюджету, соціальна стабільність тощо. Здавалося б, усі мешканці села та представники місцевої влади мали б тільки радіти наявності такого потужного «сусіда».

Та сільськогосподарські підприємства ТОВ «Струмок» і СФГ «Старий світ» із центром у селі Козубівка Доманівського району – для декого немов кістка поперек горла. Складність ситуації ще й у тому, що через фактичне самоусунення місцевої міліції від виконання своїх прямих професійних обов’язків конфлікт часом виливається у пряме силове протистояння, а криміногенна ситуація на території Козубівської сільської ради є стабільно напруженою…

Відроджуючи колишню аграрну славу

Та спочатку, для кращого розуміння ситуації, трохи історії. За радянських часів місцевий радгосп імені Крупської славився досягненнями у рільництві та тваринництві, а візитівкою місцевого державного господарства було вівчарство із поголів’ям понад 20 тисяч овець. Крім того, стабільно працював комбінат будівельних матеріалів, який давав до 2 мільйонів штук цегли на рік. Із запровадженням аграрних реформ у 90-х роках радгосп почав занепадати, а із розпаюванням – стрімко скочуватися у прірву. Тож на початку нового століття колись процвітаюче сільгосппідприємство являло собою лише жалюгідну картину: у невідомому напрямку зникло величезне стадо овець, будівлі колишніх тваринницьких ферм та інші приміщення колишнього радгоспу в селах Горянці та Новоконтакузівці розібрали до фундаменту, а фінансово-економічний стан КСП, що виникло на руїнах державного підприємства, характеризувався суцільними нулями та мінусами…

Леонід Родченко.

Боляче було на це дивитися Леоніду Родченку, котрий, хоч і народився у сусідньому Вознесенську, проте більшу частину життя провів у Козубівці. Саме тут жили його бабусі та дідусі, інші родичі. Власне кажучи, всі шкільні канікули хлопець проводив у цьому мальовничому селі. Тож, коли Леоніду Миколайовичу, який на той момент мешкав уже в Одесі, запропонували очолити напівзруйноване господарство, той погодився практично без вагань. І, за словами підприємця, при прийнятті цього рішення ним керував передусім не бізнес-інтерес, а саме патріотизм і бажання повернути колишню славу підприємству та надати друге дихання тутешнім, зовсім не чужим для нього селам.

Загалом, Родченко має у своїй трудовій біографії чимало цікавих та насичених подіями сторінок. Закінчивши Одеський медичний інститут, новоспечений лікар-травматолог перший трудовий досвід набув у Снігурівській районній лікарні. У 1980-му молодий фахівець переїжджає до Одеси, де влаштовується до лікарні моряків. Щороку Леонід на декілька місяців вирушає у рейси, завдяки чому заробляє свій перший серйозний капітал. З 1987-го по 1989 рік за власним бажанням він їде у відрядження до Афганістану, де працює травматологом у Кабульському госпіталі. Затим – знову повертається до Південної Пальмири, трудиться в Одеській клінічній лікарні.

У послужному списку лікаря-травматолога І категорії Леоніда Родченка – близько 2,5 тисячі складних операцій, державні нагороди, серед яких – ордени «Знак пошани» і «Дружби народів».

Отже, як видно з літопису життєвого шляху Леоніда Миколайовича, він не шукав легких шляхів, а завжди важко і наполегливо працював, часом долаючи неабиякі терни. Тож коли через безгрошів’я на початку 90-х був вимушений поринути в бізнес, і тут досяг значних успіхів.

Коли Родченко оглянув невтішні козубівські обрії, а всюди панувала суцільна руїна, він не опустив руки, а, засукавши рукава, почав наводити лад на підприємстві. Спочатку новоявлене підприємство юридично існувало як філіал одеської фірми. Згодом у Козубівці були зареєстровані нові підприємства – ТОВ «Струмок» і СФГ «Старий світ»з тим, аби весь обсяг податків та зборів від діяльності сільгосппідприємств осідав у місцевому бюджеті та йшов на користь сільській громаді. Перше із названих вище підприємств спеціалізувалося на рослинництві, а ось друге має на меті розвивати садівництво і виноградарство. Також варто зазначити, що підприємства, керовані Л. Родченком, поступово викупили вцілілі виробничі потужності колишнього радгоспу. Крім того, у модернізацію сільгосппідприємств були інвестовані значні кошти, що дало змогу піднести рівень ведення товарного виробництва на новий, якісно вищий рівень.

Віктор Власюк, колишній голова Доманівської райдержадміністрації, згадує:

– Свого часу ми підтримали ініціативу Леоніда Родченка щодо розвитку на теренах Доманівщини виноградарства та садівництва, адже ці галузі створюють велику кількість робочих місць та дають додаткові надходження до бюджету. Імпонувало й те, що Леонід Миколайович не лише займався аграрним виробництвом, а й сприяв розвитку на теренах району освіти, культури і спорту.

Сад надії Леоніда Родченка

Також Леонід Родченко реалізував одну із найдавніших мрій, посадивши на тутешніх землях молодий сад і виноградник. Започаткувавши ці дуже витратні галузі сільського господарства, Леонід Родченко немов доводив усім скептикам: він прийшов у Козубівку всерйоз і надовго – не ради того, щоб зібрати «пінку», а задля розвитку багатогалузевого сучасного сільгосппідприємства та створення додаткових робочих місць на багато років. Адже вирощування садів та виноградників вимагаєзначної кількості робочих рук, до того ж, дає набагато більше податкових надходжень до бюджету, ніж традиційне рослинництво.

Виноградники вимагають значної кількості робочих рук.

На 100 гектарах був висаджений молодий сад, а площа 230 га – запланована під виноградні плантації. Відомо, що виноградарство вимагає дуже значних фінансових капіталовкладень. За власні кошти та завдяки відповідній державній програмі протягом кількох років на південно-західних схилах десятки гектарів були засаджені різними сортами винограду – як столовими, так і технічними. Крім того, був виритий і зариблений великий ставок та прокладена система крапельного зрошення з метою забезпечення водою саду та виноградних плантацій. До речі, на ставку всі місцеві мешканці мають змогу у будь-який час купатися, рибалити та випасати худобу. Ба більше, козубівці за п’ять років так звиклися із новою водоймою, що вважають її своєю.

Разом із виробництвом сільгосппідприємства «Струмок» і «Старий світ» усіляко допомагали соціальній сфері села – ремонтували дороги, побудували пам’ятник воїнам Великої Вітчизняної війни, сприяли об’єктам соціальної сфери – школі, дитсадку тощо. Зокрема 2007 року на прохання тодішньої сільської влади підприємство Родченка викупило занедбану будівлю дитячого садочка. Всередині приміщення було зроблено ремонт та перепрофілійовано будівлю у готель. Натомість за власні кошти Леонід Родченко відремонтував частину школи під потреби дитячого садка, встановив там металопластикові вікна. Крім того, до будівлі освітніх закладів ТОВ «Струмок» провело воду – будівництво нового водопроводу із новенькими пластиковими трубами теж коштувало чималих витрат.

Перші неприємності

Натомість далеко не всі у селі сприйняли та підтримали появу ефективного господаря. Надто невдоволення роботою нових сільгосппідприємств та їхнього керівника висловлювали п’янички, крадії та інші асоціальні елементи. І на то були підстави, адже Леонід Родченко недвозначно дав зрозуміти: красти майно підприємства, як це колись було прийнято за часів колгоспно-радгоспної системи, нікому не дозволить, як і порушувати трудову дисципліну. Ті ж селяни, хто сумлінно та чесно трудилися у «Старому світі» та «Струмку», мали й хліб, і до хліба. Поготів, що більшість із працівників є пайовиками Родченка, і жодного разу, починаючи з початку 2000-х років, підприємство не затримувало виплату орендної плати за земельні наділи. Ба, більше: практично щороку, за власною ініціативою, орендар пропонував пайовикам збільшити розмір орендної плати, яка на сьогодні перевищує 5 відсотків і є чи не найвищою у районі.

Та, на жаль, весь час, а поготів – останніми роками хтось постійно ставив палиці у колеса потужного аграрного утворення. Свого часу діяльністю сільгосппідприємств вельми цікавилися і Управління по боротьбі з економічними злочинами, і контрольно-ревізійне управління, й інші перевіряльники. Місяцями рилися у документах – шукали компромат. І таки знайшли. Через незначне порушення – до садіння виноградників підприємство приступило раніше, ніж надійшов увесь пакет документів – СФГ «Старий світ» було позбавлено державної підтримки виноградарства і виноробства, що звело нанівець усі зусилля Леоніда Родченка по подальшому розвитку цієї капіталомісткої галузі сільського господарства, адже висаджування та догляд за виноградниками потребує чималих інвестицій. Через «наїзди» на його бізнес Леонід Родченко навіть був змушений перереєструвати власні підприємства на іншу юридичну адресу, вже в місті Одесі. Як зазначає Леонід Миколайович, на допомогу від сільської ради у цьому та інших питаннях годі було й сподіватися…

«Майдан» по-козубівськи. 22 квітня 2014 року.

Крім того, всі ці роки сільгосппідприємства «Струмок» і «Старий світ» потерпають від крадіжок та пошкодження майна. То невідомі (а вряди-годи – й відомі особи) вкрадуть з поля соняшник чи нарвуть яблук у саду, то незаконно спилять зелені здорові (!) дерева в лісовому масиві, який перебуває в оренді у сільгосппідприємства. Сучасні варвари нищать також лісосмуги, котрі охороняють поля від ерозії грунту. «Але жодне наше звернення до районного відділу міліції, – розповідає Леонід Родченко, – не було доведено до логічного завершення – встановлення зловмисників та передачі кримінальних справ до суду з метою покарання винних. Тож ця банда і досі завдає непоправної шкоди природі та екології».

«Бєспрєдєл» комусь вигідний?

Мабуть, саме через бездіяльність місцевих міліціянтів злодюжки остаточно знахабніли й почали красти «по-крупному». Зокрема, взимку 2013-2014 років злочинці, зламавши замки на насосній станції, витягнули звідси дороге обладнання. Як результат, уже змонтовані системи крапельного зрошення залишилися без води, що в умовах сильних літніх посух призводить до значних економічних збитків у садівництві й виноградарстві та неможливості розвивати ці галузі.

Але міліція виявилася безпорадною і в цьому випадку. Усі кримінальні провадження, порушені за фактом крадіжок майна ТОВ «Струмок» і СФГ «Старий світ», потім або закриваються, або ж протягом багатьох місяців «мурижаться» у місцевому райвідділі міліції… Відтак злодії почуваються немов риба у воді – відповідальності-ж бо за злочини все одно не буде! Тож негідники крадуть усе, що потрапляє під нечисту руку, – виноградні стовпчики, дрова, вулики з бджолами, бензин…

Складність ситуації у тому, що в селі Горянці, яке входить до складу Козубівської сільської ради, мешкає численна ромська діаспора. «Цигани, – каже Леонід Родченко, – є дуже талановитим народом, який протягом багатьох століть зберіг свою ідентичність. За часів радгоспу представники ромів сумлінно працювали і трактористами, і чабанами у місцевому радгоспі. Але нині, за повної безконтрольності з боку правоохоронних органів, значна частина мешканців Горянки, офіційно ніде не працюючи, займається крадіжками, незаконною вирубкою і продажем лісу, організовує пошук і «експорт» до крупних міст повій та жебраків, а дехто навіть вирощує коноплі та утримує рабів. Усі наші звернення до міліції з метою навести порядок у Горянці закінчуються лише обіцянками, а «бєспрєдєл» триває й досі. Хтось із правоохоронців, мабуть, має свій інтерес, прикриваючи протизаконну діяльність».

Намагання Леоніда Родченка чесно будувати власний бізнес далеко не всім до вподоби. Так, у 2013 році за дивним збігом обставин згоріли трактор «Кіровець», комбайн «Дон» і великий екскаватор сільгосппідприємства, через що техніку довелося списати на металолом. Плани за допомогою екскаватора очистити замулене русло місцевої річечки так і залишилися планами…

А коли новий водопровід було здано в експлуатацію, одразу ж, як пустили акву, на ньому було виявлено 27 проколів (!) штучного походження. Ницість тих, хто робив ці «диверсії», важко навіть збагнути, адже води насамперед позбавили не готель сільгосппідприємства, а школу і дитячий сад, тобто десятки дітлахів!

Маючи на меті мінімізувати втрати від крадіжок, Леонід Родченко практично повністю міняє охорону підприємства та замість неї наймає на роботу охоронну фірму з Одеси. Одразу ж крадіжок стало на порядок менше, що неабияк дратує тих, хто не звик жити за законом, і в подальшому призводить до гучних подій.

«Майдан» по-козубівськи: під баранячі шкварки

Так, навесні 2014 року, «надихані» подіями на київському Майдані, місцеві молодики спробували захопити підприємство. Ось як це було. Із заяви директора ТОВ «Струмок» начальнику Доманівського райвідділу УМВС України в Миколаївській області:

«22 квітня, о 7.30 ранку, 20-ю особами, мешканцями села Козубівка, було здійснено рейдерське захоплення власності ТОВ «Струмок», а саме майнового комплексу за адресою: с. Козубівка, вул. Пушкінська, 1 шляхом незаконного захвату майна підприємства. Пошкодивши при захопленні майно і захопивши територію комплексу і тракторну бригаду, група осіб стала вимагати прибуття керуючого С. В. Кушніра. У своїх вимогах вони, не розбираючись у чинному законодавстві, не визнають право власності, укладені і оформлені договори на право власності майна». Крім того, через блокування механізованої техніки підприємства було зірвано посівну кампанію.

У підтвердження своїх слів Л. М. Родченко надав доманівським міліціянтам відео з камер спостереження. З «картинки» добре видно й обличчя нападників, й їхні незаконні дії по перекриттю воріт тракторної бригади шинами.

– Серед нападників, – згадує керуючий ТОВ «Струмок» Сергій Кушнір, – було всього дві людини – брати Чебани, котрі на той момент були пайовиками підприємства, інші ж ніякого відношення до його діяльності не мали. Непрохані гості сказали нам, працівникам ТОВ «Струмок»: техніку випускати не будуть доти, поки Родченко не відмовиться від бригади, току, складів, іншого майна, а також права на орендовану землю. Також вони викинули з готелю працівників підприємства та їхні речі і вимагали повернути громаді колишнє приміщення дитячого садка. А селом почали поширюватися чутки: хто з села вийде на роботу «до Родченка», тому буде непереливки…

Немов демонструючи серйозність своїх намірів, нападники опечатали всі головні об’єкти підприємства і забрали собі ключі від приміщень. До речі, цинічним виглядає те, що прибульці прикривалися світлими ідеями Майдану. Проте така спроба «облагородити» своє свавілля є, м’яко кажучи, дивною: люди, які вийшли на столичний Майдан, боролися і навіть віддавали свої життя якраз за торжество Закону. Козубівські ж «загарбники» діяли у повній зневазі до гарантованого Конституцією України права приватної власності та інших свобод громадянина. Самі ж методи їхньої «революційної діяльності» радше нагадували сценки із типового життя Дикого Заходу XIX століття: хто перший вихопив кольт – той і правий. Принаймні, прибулих за викликом працівників ТОВ «Струмок» «шерифів» з Доманівського РВ новоявлені робінгуди буквально на руках винесли за територію тракторної бригади.

Розбивши біля бригади підприємства намети й влаштувавшись на ночівлю, «майданівці» не нудьгували, адже у казані весело шкварчало свіженьке бараняче м’ясце. Знову ж таки, барана ніхто не купляв, а нахабно експропріював на «потреби революції» з… ферми сільгосппідприємства. Або, іншими словами, просто вкрав.

Наступного дня до розлюченого натовпу прибули як Леонід Родченко, так і районна комісія, в складі якої були керівник Доманівської райдержадміністрації Василь Іванченко та начальник районного відділу внутрішніх справ Ігор Паламарчук (на той момент). Уважно вивчивши всі документи, посадовці переконалися, що ТОВ «Струмок» і СФГ «Старий світ» здійснюють свою діяльність у повній відповідності до закону, тож закликали «майданівців» розходитися. Ті ж, попри незаконність своїх вимог, ще довго голосно вимагали «повернути громаді все». І все ж за день блокування роботи сільгосппідприємства було знято, а посівна техніка нарешті вирушила в поле.

Згодом у селі «активісти» підбурили селян зібратися на сходку, під час якої закликали писати заяви про розірвання договорів оренди із ТОВ «Струмок». Та, як розповіли мені очевидці подій, на «революційний заклик» відгукнулося аж надто мало орендодавців.

Здавалося б, із часом пристрасті мали би вщухнути, а підприємства Леоніда Родченка – повернутися у звичний ритм роботи. Та, схоже, події 22-23 квітня були лише одним із епізодів чітко спланованої операції по рейдерському захопленню підприємства.

Ситуація загострюється. Міліція безпорадна

Утім, шановні читачі, судіть самі. Уже 1 травня ситуація у Козубівці знову загострилася до краю.

– Одразу після обіду, – розповідає охоронець ТОВ «Струмок» Павло, – я із товаришем виїхав на машині у магазин по продукти. Раптом побачили мотоцикл, що лежить у кюветі. Дорогу перекрили п’ятеро хлопців і почали нас зупиняти, розмахуючи руками. Ми, подумавши, що ті потребують допомоги, зупинили автівку та вийшли назовні…

За словами чоловіка, незнайомці були у стані сильного алкогольного сп’яніння. Один із них потягнувся до спецзасобу, який охоронець тримав на ремні. Аби не допустити втрати матеріальної цінності, Павло відштовхнув від себе нападника, та це лише «завело» натовп, і вони кинулися на двох охоронців.

«Бризнувши в обличчя хуліганам із газового балончика, – продовжує розповідь чоловік, – ми хутко заскочили в автівку і кинулися навтьоки. Та вже за декілька хвилин по селу і за його межами нас переслідувало не менше п’яти автомашин із агресивно налаштованими місцевими мешканцями. Причому із однієї автівки стирчало дуло рушниці, а позаду нас лунали постріли. Лише дивом нам вдалося відірватися від погоні та втекти до Вознесенська…».

Як переконаний Павло, даний інцидент був чітко спланованою провокацією з метою залякування охоронців, а також дискредитації сільгосппідприємств Леоніда Родченка. Адже одразу після невдалої гонитви агресивно налаштовані молодики незаконно, перелізши через паркан, потрапили до приватного обійстя Родченка, де мешкає господар під час відвідин Козубівки.

Камери спостереження (а відповідне відео також є в розпорядженні редакції. – А.Т.) зафіксували, як хулігани нишпорять по садибі, намагаючись потрапити в будинок, у якому, рятуючись від розправи, забарикадувались інші охоронці сільгосппідприємства. Також непрохані гості будь-що воліли потрапити до підвалу, в якому гостинний господар зберігав для своїх друзів та знайомих чудову колекцію власноруч вироблених вин і коньяків.

Як згадують охоронці, міліціонери, котрі прибули на виклик, нічим їм не зарадили. І лише простим сільським жінкам, котрі у підвечір’я прийшли до садиби, вдалося зупинити свавілля на приватній території.

За обома кричущими випадками порушення закону – 22-23 квітня та 1 травня – потерпілими були подані відповідні заяви до Доманівського районного відділу міліції. І що ж?

А нічого!

– Я регулярно цікавлюсь ходом розслідування, направляючи запити до районного відділу міліції, – розповідає Леонід Родченко, – та звідтіля мені приходять стандартні відповіді – «у кримінальному провадженні проводиться досудове розслідування».

Здавалося б, у правоохоронців є всі наявні докази (в тому числі відеозаписи та свідчення численних очевидців нашумілих подій) задля того, аби в найкоротші терміни розслідувати ці резонансні злочини та передати матеріали до суду. Та ось уже без малого півтора року кримінальні провадження так фактично і не зрушили з місця, застрягши у нетрях міліцейського відомства.

Принагідно виникає слушне запитання: чим узагалі займається районна прокуратура, котра мала б здійснювати нагляд за діяльністю органів внутрішніх справ?.. «Принаймні, з міліції, – зауважує адвокат Л. Родченка Євген Ляшан, – приходять якісь відписки. З прокуратури ж – ані пари з вуст, на жодне наше звернення навіть не надійшло відповіді».

Не знав. Не відав. Довіряв

Мешкає в Козубівці такий собі Михайло Дмитрович Лило. Колись пенсіонер займався фермерством, та наразі де-юре не є суб’єктом підприємницької діяльності. Здавалося б, відпочивай від справ праведних та няньчи онуків. Але ж ні, заслужений відпочинок, як-то кажуть, Михайлові Дмитровичу лише сниться! Влітку 2014 року завзятий дідусь, нанявши сільгосптехніку, обробив не належні йому 44 гектари ріллі, а восени того ж року засіяв цю чималеньку ділянку озимою пшеницею.

Незаконні дії Михайла Лила підпадають під дію статті 356 Кримінального кодексу – «Самоправство». Адже оброблена та засіяна пенсіонером рілля знаходиться в обробітку ТОВ «Струмок», який орендував земельні паї у мешканців Козубівки на термін з 2006-го по 2021-й роки включно!

Відповідно до ухвали Доманівського районного суду ТОВ «Струмок» уже зібрав урожай з 44 гектарів та взяв його на відповідальне зберігання. Тепер у суді підприємство добивається визнання права власності на зерно, адже, згідно зі статтею 212 Земельного кодексу, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню без відшкодування затрат, понесених під час незаконного користування ними.

Крім того, товариство у позовній заяві до райсуду вимагає повернути зазначені постійні ділянки у своє користування та зобов’язати М. Д. Лила не чинити перешкод у цьому.

Відповідне кримінальне провадження щодо явно незаконних дій Михайла Лила вже понад року пилиться… так-так, у будівлі все того ж доблесного Доманівського райвідділу міліції. Напевно, місцеві пінкертони ніяк не зберуться на рішучий мозковий штурм по розкриттю цієї надзвичайно заплутаної та складної справи.

Перебуваючи у Козубівці, я зустрівся з Михайлом Лилом та поставив йому дуже просте запитання: невже він не знав, що оброблена і засіяна ним земля перебуває у довгостроковій оренді у ТОВ «Струмок»?

– Та ні, – простодушно відповів мені Михайло Дмитрович, – не знав. Люди самі прийшли до мене і попросили, щоб я засіяв їхні земельні ділянки, адже, мовляв, земля вже не в оренді у Родченка.

– А за користування паями Ви щось платили людям?

– Лише одній людині… у неї ситуація складна. Я підписав з пайовиками тексти договорів, поїхав реєструвати і лише тоді дізнався, що земля знаходиться в оренді у ТОВ «Струмок». Тобто земля за законом мені не належить.

– Яким бачите вихід із ситуації?

– Нехай Родченко поверне мені половину врожаю, і це буде по-людськи.

Дуже непереконливими виглядають слова мого співрозмовника про те, що він нібито не знав, хто юридично є землекористувачем земельних ділянок. Адже, якщо навіть повірити в «історію» Михайла Дмитровича про те, що майже десять чоловік ввели його в оману, то зовсім не віриться в те, що він не міг легко перевірити правовий статус паїв. Для цього достатньо було завітати в районний земельний кадастр, або ж запитати на самому сільгосппідприємстві.

Звичайне рейдерство?

Куди як правдоподібнішим видається зізнання одного з пайовиків ТОВ «Струмок», який на засадах анонімності розповів мені кардинально іншу версію подій. А саме: за словами мого респондента, пан Лило особисто їздив по селу та, під’їжджаючи до хат, пропонував власникам земельних паїв забрати землю в оренду на… 50 років. За це обіцяв чималі гроші – близько 400 тисяч гривень, причому «аванс» – 50 тисяч гривень – давав одразу. «На наше зауваження, що земля перебуває в оренді у Родченка, – розповів мені пайовик, – Лило запевнив: не переживайте, договори будуть переоформлені. Мовляв, давайте лише мені на руки документи, приїдуть серйозні люди з Києва і все «порішають».

Отже, якщо вірити цій розповіді, то Лило прекрасно знав про те, що паї знаходяться у Родченка. А грубо і відкрито порушуючи закон, надіявся на захист високих «покровителів»?

Подібна оборудка по захопленню чужої землі є нічим іншим, як брутальним і неприхованим порушенням закону. А якщо згадати про постійний тиск на підприємства Леоніда Родченка впродовж кількох останніх років, зокрема події квітня та травня минулого року, то виникає стійке припущення: хтось надто зацікавлений у тому, щоб здійснити рейдерське захоплення успішного сільськогосподарського бізнесу.

І навряд чи у боротьбі за свої законні права Леоніду Родченку варто сподіватися на суттєву допомогу місцевих правоохоронців, адже впродовж багатьох місяців вони не можуть розслідувати навіть прості кримінальні провадження. Не можуть чи… не хочуть?

Точку у цій резонансній історії позаяк ставити зарано. Адже вона – не приватний випадок із життя одного села чи підприємства. Дана ситуація – немов лакмусовий папірець того, наскільки правовою державою є Україна і чи насправді захищено в нашій країні право власності?

Редакція повідомлятиме своїх читачів про розвиток подій, а поки що надсилаємо цю публікацію на реагування керівникам обласної прокуратури та Управління МВС України в Миколаївській області.

Андрій ТЮРІН

Доманівський район

P.S. Коли матеріал вже було підготовлено до друку, стало відомо: у саду СФГ «Старий світ» було скоєно чергову крадіжку. Утім, дивуватися цьому не варто: безкарність породжує все нові і нові злочини…

Комментарии:

  1. Ігор:

    У Доманівському районі крім прокуратури й міліції є ще голова районної державної адміністрації. Чому  за весь цей час не було його дієвої реакції на цю небезпечну ситуацію? Адже він може впливати на місцеву міліцію! Це доведено його практичними діями, коли він ,як Лило,збирав чужий врожай, а міліції дав команду охороняти поле від власників. 

Сообщение:

*

НОВОСТИ