Як у Степківці День села відзначали

Свято села у Степківці, що на Первомайщині, традиційне. Його святкують здавна і залюбки. Як тільки спускається осінь на землю, а жовтень багрянить листя – так і знай, що степківчани готуються до відзначення іменин рідного села. Цей рік – не виняток. Хоч і нелегкі нині часи, та іменини – свято, яке ніхто не наважується відміняти.

Бо ж воно гуртує, об’єднує, дає силу й наснагу. Причому полюбляють його всі – від мала до велика. Малим – радощі, бо приїздять з міста продавці з солодощами та усіляким дитячим збіжжям, а ще – організатори веселих забав; дорослі ж радіють зустрічі та можливості погомоніти одне з одним. Тим паче, є про що. Бо нарешті підійшли до завершення важкі сільськогосподарські роботи й зявився, бодай, невеличкий, та все ж перепочинок. А ще є нагода відзначити кращих односельчан, що трудилися не покладаючи рук.

Та й склалося так історично, що день іменин Степківки припадає всього на кілька тижнів раніше за Всеукраїнське свято працівників сільського господарства. Та й сама дата не така вже й незначуща – 198 років від дня заснування. Старі люди розповідають, що в 1817 році на ці землі один поміщик привіз своїх кріпаків з Полтавщини. Це п’ять чи шість родин, які, облюбувавши ці землі, власне, й заслужили право називатися засновниками цього поселення.

Не важко здогадатися, що назву село отримало від своєї місцини. Як кажуть, степ та й степ кругом. З гірким полином та вільним вітром. Ось і вийшла Степківка – дещо віддалена від траси й гомінкого міського життя, Степківка з власними традиціями, працьовитим та пісенним людом. Здавна край славиться своїми історичними, освітянськими та культурними надбаннями. Мають степківці власний музей, місцевих краєзнавців, освічених педагогів, героїв праці, навіть науковців та небайдужих ветеранів, що допомагають збагачувати край історичними фактами. А ще славиться Степківка працьовитими людьми, які заробляють на хліб насущний наполегливою працею й сумлінним ставленням до своїх обов’язків. Мають багато років поспіль свого очільника громади Віктора Дудченка, якого шанують та дослухаються до його думки, та чимало активістів, які ніколи не сидять склавши руки. Саме вони намагаються внести в буденне життя сільської громади певну родзинку та відволікти від щоденних проблем. Серед них Наталя Ларькіна, яка взяла на себе відповідальність за культурне життя на селі. Це усілякі свята, культурні акції та різноманітні події, що пов’язані з циклом сільськогосподарських робіт. Словом, це те, що ми називаємо масовими заходами.

Одним із найулюбленіших заходів є День села, який, зазвичай, збирає усіх степківців. Особливо радіють зустрічі з місцевим пісенним колективом «Степківчанка», який до цього дня, як правило, готує нову пісенну програму. Люди полюблять слухати місцевих артистів. А вони у відповідь щедро дарують їм свою творчість та душевну теплоту. А в цьому році ще й гостей запросили зі Станіславчика, які теж приїхали зі своєю концертною програмою. Тож вийшов такий собі пісенний мікс, замішаний на степківсько-станіславчицьких народних традиціях.

У народі кажуть, хто уміє співати, той уміє й працювати. Отже, судячи з виступів колективів, висновок напрошується сам по собі. Гарно співають, тож і гарно працюють. А значить, мають результати.

А ще під час свята віншували своїх односельців за добросовісний труд, небайдуже ставлення до турбот громади та за активну життєву позицію. Серед них місцеві підприємці, медики, поштарі, освітяни – словом усі, хто заслужив на повагу громади.

Отак усім гуртом і відзначали День села. Наталя Ларькіна вдячна усім, хто не залишився осторонь святкових подій, бо вважає, що саме такі моменти допомагають зробити життя яскравішим та цікавішим. До того ж емоції, отримані під час заходу, ще довго будуть зберігатися в пам’яті односельців й стануть у пригоді під час підготовки до інших заходів. Так, наразі спепківці уже починають підготовку до 200-літнього ювілею. Тож будемо очікувати на нові ідеї та яскраві емоції.

Наталія Клименко

Сообщение:

*

НОВОСТИ