Хто риє яму під «колишніх», або Чому міліціонери змушені виправдовуватись

Відразу після виходу в ефір критичної передачі на «Громадському телебаченні» («Слідство-інфо» № 63) про стару-нову міліцію, де у негативному контексті прозвучали прізвища кількох керівників міліцейських підрозділів Миколаївської області, до редакції «РП» звернулися начальник Братського відділу поліції Олег Григорович Климик і начальник Вознесенського відділу поліції Олег Миколайович Маковський. Фігуранти публічного скандалу просили об’єктивно та справедливо розставити акценти у безпідставно висунутих звинуваченнях.

Процес реформування чи процес розгону?

Чесно кажучи, до редакції не так вже й часто звертаються працівники правоохоронних органів, тим більше міліціонери, чи, висловлюючись по-сучасному, полісмени. До того ж ще й районне керівництво. Вочевидь, добряче зачепили за живе. Обидва, як виявилося, наші, місцеві, родом з Новобужжя, з працьовитих сімей. Обоє, як ми зрозуміли з їх коротенької розповіді про себе, пройшли добру школу теоретичної та практичної підготовки, мають чималий досвід роботи, бо перш ніж дорости до районних очільників органів внутрішніх справ, пройшли через усі низові ланки кар’єрної градації.

– Можливо, це звучить і абсурдно, але ми хочемо звернутися до преси за захистом. Нас безпідставно звинуватили, облили брудом, зганьбили на всю Україну, – саме з такої болючої ноти розпочалася наша бесіда.

– У кожного з нас є діти, рідні, близькі, друзі, й ми не хочемо, щоб вони вважали нас за корупціонерів чи хапуг. Хоча, чесно кажучи, не певні, що наше звернення вас зацікавить, бо зараз стало модним обливати брудом, причому без розбору, всіх працівників правоохоронних органів, особливо колишньої міліції. Мова не тільки про наш авторитет та ділову репутацію, мова про ситуацію взагалі. Ми обидва пропрацювали у міліції не один десяток років та свої посади заробили чесною працею, і цього ми не соромимося, – заявили міліціонери.

Олег Маковський і Олег Климик стверджують: «Це робиться насамперед для того, щоб особи, які вчинили злочини, змогли уникнути відповідальності, а ще, щоб «під політичний шумок» звести особисті рахунки за колишні сумнівні кривди і вивільнити для себе чи для своїх прибічників омріяні керівні крісла».

Олег Маковський.
 

– З огляду на наш випадок складається враження, що саме цього й добиваються деякі особи, намагаючись перетворити процес реформування міліції у процес її розгону. Звісно, з-за кущів, де ховаються боягузи, легко заявляти, що підлягають звільненню практично всі керівники правоохоронних органів та слідчі. Нас усіх легко розігнати, незважаючи на ділові та людські якості, але хто тоді розкриватиме злочини та розслідуватиме кримінальні провадження? Чомусь ті, хто у кущах, вважають себе великими спеціалістами у цій галузі та «забувають» про презумпцію невинуватості: треба довести скоєння злочину, й самих лише виступів тут замало. Це тяжка праця, де одна процесуальна помилка (наприклад, при оформленні протоколу впізнання злочинця або протоколу огляду місця події) може потягнути за собою виправдання злочинця. Цікаво, що коментатором сюжету визвався бути Ігор Блошко, який також працював у міліції і стосовно якого вже не перший рік у суді слухається кримінальна справа про вчинення службового злочину. Допоки немає судового вироку, ми не маємо права стверджувати, що Блошко вчинив злочин. Тоді чому така безапеляційність у звинуваченні нас? Якщо є підозра у скоєнні тяжких злочинів, якщо за нами тягнеться «шлейф корупційних скандалів», то де тоді вирок суду?».

Міліціонери обома руками за реформу – її треба проводити, але не такими методами.

– Ніхто із нас не каже, що у міліції зараз усе добре, а стане ще краще після її реформування у поліцію. Це тяжкий, болючий, хоча й необхідний процес. Але шукати негідників і корупціонерів саме таким чином, як повелися з нами, – це справді ганьба, – заявили міліціонери. – У телесюжеті дорікалося, що у результаті реформування на керівних посадах і серед слідчих залишаються «колишні». Виходить, працівник міліції – це вже ярлик. Причому ярлик безумовного корупціонера і негідника? А як щодо тих, хто багато років свого життя сумлінно віддавав улюбленій справі – їх треба виштовхати на вулицю тільки за те, що працювали при колишній владі? Хай там хоч що говорять, але більшість свою роботу виконувала добросовісно.

Кримінальний кодекс – як засіб тортур

Так у чому ж конкретно завинили Олег Маковський та Олег Климик?

Спробуємо розібратся за допомогою документів. Як йдеться у телесюжеті, керівник Вознесенського відділу поліції Олег Маковський звинувачується у корупційному діянні – три роки тому, перебуваючи на посаді заступника начальника Братського райвідділу міліції, він буцімто за допомогою своїх підлеглих «віджав» 34 гектари землі у громадянина Різниченка для свого тестя. Віктор Різниченко по телевізору заявив на всю Україну, що Маковський є фігурантом «кримінальної справи», що він погрожував посадити його за грати, згвалтувати у лісосмузі дочку, бити по голові книжкою – важкучим Кримінальним кодексом, якщо той добровільно не підпише відмову від земельної ділянки. І чоловік просто вимушений був підписати відмову.

Проте Олег Маковський наводить факти, які засвідчують протилежне: ніякого «наїзду» не було, а Різниченко, як справжній партизан, багато чого умовчує, бо має на те причини. До того ж, як стало відомо, хазяйнував він на цій землі абияк.

Як з’ясувалося, на той час за вимогою Братської райдержадміністрації (є відповідний лист) правоохоронні органи проводили перевірку землекористувачів на предмет заборгованості до бюджету. Перевіряли усіх без винятку.

– Особисто я цією перевіркою не займався, – підкреслив Олег Маковський. – З Різниченком не спілкувався, тим більше не вимагав відмовитися від земельної ділянки на користь своїх родичів. Чесно кажучи, я навіть не знав, що Різниченко має дочку, а щодо Кримінального кодексу як засобу тортур, то це взагалі нісенітниця. Як стало відомо, Різниченко заборгував значну суму до бюджету і довго підшукував тих, кому можна було б передати землю у суборенду, та охочих не знайшлося. Коли Різниченко офіційно відмовився від землі, її взяв в оренду батько моєї дружини, але я до цього ніякого відношення не маю.

Слова Маковського підтвердив і Олександр Бачин, директор СТОВ имені Мічуріна.

– Земля, що була закріплена за Різниченком, використовувалася непродуктивно, її довгий час ніхто не обробляв, і вона заростала бур’янами. Ясно, що при такому «господарюванні» в бюджет сільської ради не надходили податки, які були б доброю фінансовою підмогою. У тому числі і нам, бо фактично уся соціальна сфера утримується за рахунок нашого господарства. Різниченко і мені пропонував узяти в обробіток свою землю, але я відмовився. Зараз земля доглянута, і податки у бюджет сільської ради надходять вчасно.

Щодо відкритої «кримінальної справи», то Маковський підтвердив: «Дійсно, прокуратура Миколаївської області 16 травня нинішнього року зареєструвала кримінальне провадження й перевірила усі обставини справи. Але наприкінці квітня кримінальне провадження було закрите у зв’язку з відсутністю складу злочину. Тільки Різниченко чомусь про це не сказав. Навіть словом він не обмовився й про те, що цю постанову ніхто й не оскаржував. Ось так!».

Звісно, якщо тільки послухати самого Різниченка, то йому можна поспівчувати. Ще б пак! Нахабний міліціонер забрав у нього землю. А якщо копнути глибше, то виявиться, що Різниченко покинув район і перестав цікавитися долею своєї землі зовсім не тому, що його так залякав Маковський. Просто на той час у передмісті – Малій Коренисі він скоїв злочин і на підставі рішення Заводського суду від 9 липня 2012 року відбував умовне покарання. Ясно, що про цей невигідний факт «нещасний і зацькований» Різниченко не захотів говорити на всю Україну, але в анналах історії він зафіксований. Очевидно, ті, хто зараз маніпулює Різниченком, також сподівалися, що про цей штрих у його біографії ніхто вже не згадає.

Зірковий час злодія Вирви

Така ж ситуація і з начальником Братського відділу поліції Олегом Климиком, якого крадії металевих дорожних бар’єрів звинуватили у тому, що він вимагав відступного у вигляді круглої суми. Як відомо, у вересні цього року райвідділ міліції спіймав на гарячому крадіїв бар’єрних загороджень – Дмитра Вирву і Віталія Стульника.

Олег Климик.
 

У телесюжеті Вирва заявляє: коли злочин було розкрито, його привели в кабінет до начальника міліції Климика. Той начебто сказав, що сума заподіяних збитків становить 170 тисяч гривень і за це доведеться «сісти». А щоб не посадили, цю суму треба відшкодувати. Коли крадії стали плакатися, що вони безробітні, Климик буцімто погодився на 50 тисяч гривень. Гроші вони знайшли і передали заступнику Климика – Морозу.

– Це чистісінької води наклеп, – стверджує Олег Климик. – Бо від начальника міліції жодним чином не залежить визначення вартості вкраденого – порядок визначення завданої шкоди, відповідно до діючого КПК, здійснюється експертом на підставі постанови слідчого. Може, крадіям це і невідомо, але дилетантизм адвоката Олени Петренко, яка пропіарилася на телеекрані разом з крадіями, дивує навіть школярів. Жінка на повному серйозі стверджує, що вартість украденого – від 15 до 16 тисяч гривень, «а не 176 тисяч, як було заявлено начальником міліції». То чому ж, заявляючи про це на всю Україну, вона не назвала цю суму своїм клієнтам, з яких вимагали втричі більше? Чому вона, як захисник, така нелогічна у своїх вчинках?

Відповідь проста – такого факту не було взагалі, він придуманий, – запевняє Олег Климик. – Комусь було вигідно пропіарити свою політичну і громадянську «активність» під «одкровенням» крадія Вирви, а декому, зокрема Вирві, було вигідно підняти галас на телебаченні про «відступні», сподіваючись уникнути кримінальної відповідальності.

Парадокс нашого часу: людина, яка з метою власної наживи викрала металеві бар’єри на транспортній магістралі, яка поставила під загрозу життя водіїв і пасажирів, якій абсолютно байдужі небезпечні наслідки скоєного, стає зіркою телеекрану, якій треба співчувати.

– Стосовно Вирви і його спільника кримінальне провадження ще у кінці листопада було направлено до суду та у процесі розслідування встановлено ще 9 епізодів таких крадіжок, – говорить Олег Климик. – За логікою, якщо міліція взяла б відкупного, то вочевидь, що справа була б закрита.

Іще один момент. Чесно кажучи, ми й самі здивувалися, коли дізналися, що Олег Климик особисто звертався до прокуратури Миколаївської області з проханням внести його заяву до Єдиного реєстру досудових розслідувань та провести з цього приводу об’єктивне розслідування.

– Це один із шляхів захисту своєї гідності та доброго імені, – поснює свій вчинок Олег Климик. – Крім того, і я, і Олег Маковський підготували позовні заяви до суду про захист честі, гідності та ділової репутації, бо добре ім’я, авторитет напрацювати дуже важко, а зганьбити людину можна за хвилину ефірного часу.

Тетяна ФАБРИКОВА

Сообщение:

*

НОВОСТИ