Земля відчаю: все буде добре?

Частина дорогоцінної ріллі, розташованої на території Коларівської сільської ради Жовтневого району, вже давно стала землею розбрату. Ошукані пайовики із сіл Капустиного, Зайчівського та Коларівки, не отримавши орендну плату за 2014 рік, б’ють на сполох…

Про цю конфліктну ситуацію ми детально розповідали в статті «Земля відчаю. Чому прямо під Миколаєвом пошили у дурні сотні власників земельних паїв?» («РП» від 10 вересня ц.р.). Стисло нагадаємо суть цієї публікації.

Отже, свого часу ТОВ «Східна зернова група» (далі – «СЗГ») уклала з місцевими селянами, а це близько 500 пайовиків, договори оренди їхньої землі. Як тепер кажуть самі люди, зроблено це було під примусом, адже «фірма» мала донецьке коріння і, як припускають селяни, у подальшому землю у її власників мали б елементарно «віджати», тобто скупити за безцінь. Але після перемоги Євромайдану «донецькі» накивали п’ятами, залишивши по собі необроблену землю і бур’яни заввишки з людину.

Годі й казати, що минулого року пайовики «СЗГ» залишилися без орендної плати. Звичайно, охочих обробляти родючу земельку в безпосередній близькості від обласного центру було вдосталь, але потенційних землекористувачів стримував той факт, що термін дії більшості договорів оренди спливав аж у 2017-му або навіть у 2019 році.

І все ж у травні цього року ризикнув Павло Марковський, колишній директор місцевого радгоспу, а нині – представник ТОВ «АІК «Південний степ». Він засіяв близько 1,5 тисячі гектара соняшником. Узявши від людей наявні документи на землю, П. Марковський зобов’язався у подальшому виготовити технічну документацію, якої у людей не було, зареєструвати нові договори оренди та після цього – навіть сплатити пайовикам заборгованість по орендній платі за 2014-й і 2015-й роки.

Отже, не маючи на руках документально оформлених договорів оренди, ТОВ «АІК «Південний степ» взялося хазяйнувати на фактично «нічийній» землі. На всій площі був висіяний соняшник. Але зібрати урожай Павлу Марковському так і не вдалося…

Після виходу статті у «РП», в якій ми попереджали селян про ризик залишитися без орендної плати, розгорнулися не менш бурхливі події. Як повідомлялося в миколаївських ЗМІ, наприкінці вересня на полях поблизу Капустиного з’явилися комбайни невідомої фірми, котрі, попри заперечення працівників ТОВ «АІК «Південний степ», почали збирати урожай олійної культури. Причому «порядок» на полі підтримували молодики, якіпредставилися членами громадського об’єднання «Лівий берег».

Співробітники міліції та представники місцевої влади, котрі прибули на місце гарячих подій, лише констатували наявний стан речей. З’ясувалося, що частина землевласників, невдоволена діями Марковського, вирішила віддати свою землю в оренду фермеру Михайлу Нікуліну, а також попросила допомогти зібрати врожай з їхніх ділянок. І справді, після збирання врожаю ці пайовики отримали гроші із розрахунку 1000 гривень за один гектар – нібито в рахунок заборгованості по орендній платі за 2014-й і 2015-й роки.

Але, як стверджує П. Марковський, при цьому соняшник був зібраний з усієї площі – 1,5 тисячі гектарів – попри те, що більшість власників землі заперечувала проти дій невідомих «гостей»…

Тож унаслідок резонансних вересневих подій частина людей отримала борги по орендній платі за два роки, а інші пайовики залишилися без грошей. Саме ж товариство «АІК «Південний степ» звернулося із заявою про вчинення злочину до правоохоронних органів, заявивши о збитках у розмірі 20 мільйонів гривень.

Правомірність претензій товариства, яке представляє Павло Марковський, визначить лише досудове слідство та суд. Проте внаслідок бурхливих подій є ще один потерпілий – це місцева громада. Адже із зібраного урожаю, який оцінюється у багато мільйонів гривень, до бюджету Коларівської сільської ради не надійшло… жодної копійки. Але коли я завітав до робочого кабінету Коларівського сільського голови Наталії Павловської, та категорично відмовилася коментувати мені конфліктну ситуацію.

– «Рідне Прибужжя» мені сьогодні вночі приснилося, – ошелешила мало не з порогу сільський керманич. – Я нічого розповідати не хочу. Ви мене довели з вашою газетою! Не хочу з Вами спілкуватися, не чіпайте мене!

Справді, «РП» присвятило декілька критичних публікацій тому, наскільки професійно виконує обов’язки сільського голови Наталія Павловська. Але бурхливе невдоволення посадовця газетними статтями – не привід уникати резонансної теми, котра стосується добробуту сотень її земляків. Невже пані сільському голові байдуже, чи отримають орендну плату люди та чи надійдуть бодай якісь кошти до місцевого бюджету? А може, на рахунку сільради настільки багато грошей, що їх вже дівати немає куди? Дивлячись на стан місцевих автодоріг, важко у це повірити…

До честі секретаря сільради Наталії Іванашко, вона, на відміну від сільського голови, погодилася прокоментувати резонансну ситуацію:

– Я – сама пайовик, яка потерпіла від дій «Східної зернової компанії», – зазначила Наталія Володимирівна. – На жаль, з тих грошей, які отримали люди від Нікуліна, жодної копійки на рахунок сільської ради не надійшло. Ми написали відповідні листи до податкової інспекції, правоохоронних органів. Але нам невідома навіть кількість людей, яка отримали кошти. Розрахунок здійснювався прямо на полі, із рук в руки… Чого люди кинулися до Нікуліна? Бо там гроші. Що буде наступного року, не знаю. Соняшник скосили і навіть бадилля не переорали.

А Павло Марковський, з яким ми також зв’язалися, не втрачає оптимізму:

– Наразі нами зареєстровано понад 60 договорів оренди землі. Орендну плату за два роки цим людям виплачено. Ми також зв’язалися телефоном зі «Східною зерновою групою» і вони офіційно повідомили, що нададуть доручення на землю з тим, щоб ми могли офіційно розірвати решту договорів з цією компанією. Щодо зібраного урожаю, то наразі ведеться досудове слідство…

Як повідомили редакцію в прес-службі Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, матеріали зазначеного кримінального провадження за статтею 356 Кримінального кодексу «Самоправство»  передані в прокуратуру для прийняття процесуального рішення. Водночас, як зазначили в поліції, в їхньому виробництві також перебуває інше провадження по Коларівській сільській раді – за статтею 1971 «Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво». Цю справу порушено вже за заявою групи пайовиків с. Капустиного, котрі заявили про незаконне захоплення їхніх земельних наділів з боку товариства «АІК «Південний степ».

Довіримось компетентності та неупередженості працівників правоохоронних органів та, можливо, й Феміди, якщо справи будуть спрямовані до суду. Водночас непокоїть те, що внаслідок тривалого конфлікту та протистояння села Коларівської сільської ради поділилися на декілька таборів, котрі несамовито захищають «свого» орендаря та подекуди паплюжать іншого. У цьому достоту переконався і я, пройшовшись сільськими вулицями Коларового та Капустиного.

Лариса (прізвище просила не називати):

– Мій пай був у «Східній зерновій групі». Потім прийшов Марковський та пообіцяв, що зробить документи і виплатить кошти за два роки. Але тягнув-тягнув… Згодом з’явився Нікулін. Марковський мало кому заплатив, тож багато хто в Капустиному перейшли до Нікуліна, бо той розрахувався за два роки. Ми ж поки думаємо, кому здати пай…

Дар’я Кравченко:

– У мене половина паю знаходиться в «Золотому Колосі», і з цим орендарем немає жодних проблем. Решту землі, що знаходилася у користуванні «СЗГ», я віддала в оренду Марковському, але він поки не розрахувався зі мною, каже, що Нікулін скосив усе насіння. Нікуліну не хочу здавати, бо в нього ні фірми, ні офісу. Та й те, що він платитиме по 2 тисячі гривень за гектар, – то ще вилами по воді написано. А Марковського я добре знаю, з ним разом працювала. У крайньому разі передам половину паю «Золотому Колосу».

А ось Василь Китько і Марія Шпак цілковито довірилися новому орендарю.

– Цей фермер скосив урожай і заплатив мені, уклали договір, – каже Василь Андрійович. – Землю віддав Нікуліну на сім років – пообіцяли платити по 2 тисячі гривень за гектар. А Марковський – ні риба ні м›ясо. Якось у мене в хаті прогнила підлога. Я дев’ять разів ходив до нього – він весь час обіцяв, але так нічого і не зробив… Ми не довіряли Марковському землю, але він все одно засіяв, – гірко зітхає дідусь.

«Я також уклала угоду з Нікуліним, – додає Марія Василівна. – Так, я його не знаю, але ж він пообіцяв хороші гроші. А що мені робити? Попередній орендар платив суцільні копійки».

Агітує за Нікуліна і пайовик з Капустиного Тетяна Гончар:

– Михайло Олександрович надав техніку і скосив наш урожай, виплатив орендну плату за 2014-2015 роки. Наразі близько 200 чоловік передають свою землю Нікуліну, бо він пропонує хороші умови оренди. Що краще – отримувати 500 чи 2000 гривень за гектар? Крім того, він допомагає соціальній сфері.

Утім, чимало власників земельних паїв усе ж воліють не ризикувати, довіряючи перевіреним часом партнерам.

– У мене довготривалі відносини із товариством «Золотий Колос», – каже Тетяна Братуха. – Умови договору мене задовольняють, тим паче, що на цей рік платитимуть 8 відсотків. Та й у багатьох життєвих ситуаціях це підприємство приходить на виручку. Якось у мене протікав сарай – то директор «Золотого Колосу» Надія Іванова без вагань виділила вісім листів шиферу.

Задоволені умовами співробітництва й інші пайовики цього товариства. А Олександра Орел, в якої донедавна був договір із іншим орендарем, також передала свою землю у розпорядження «Золотого Колосу». Бо, каже, це підприємство давно і сумлінно працює, вчасно і в повному обсязі розраховуючись із орендодавцями. А до того ж – реалізує розгалужену соціальну програму допомоги сільським громадам.

Звісно ж, зв’язалися ми і з Михайлом Нікуліним, керівником ТОВ «Юг Агро-прайд».

– Михайле Олександровичу, на якій підставі Ви наприкінці вересня цього року зібрали врожай соняшнику на території Коларівської сільської ради?

– Було звернення людей – власників земельних актів  з проханням допомогти зібрати врожай з їхньої землі. І убирав урожай не я, а люди. З моєю допомогою лише було просто укладено договір з власниками комбайнів на послуги з прибирання полів. І сам я жодної копійки із зібраного урожаю не отримав.

– Добре, от Ви допомогли зібрати урожай, отримано дохід. Хто має платити податки з цієї суми?

– Ті, хто отримали дохід. Я ж прибуток з цієї землі не отримував, тож з чого я маю заплатити податки?

– Скільки людей до Вас звернулося з таким проханням?

– Ну, десь чоловік 200.

– Але ж, за моєю інформацією, урожай соняшнику був зібраний з ділянок усіх землевласників – і тих, хто був згоден, і тих, хто заперечував проти цього…

– Ні, було зібрано урожай лише із ділянок тих людей, які надали документи на землю. А саме – на площі 487 гектарів. Хто зібрав урожай з решти полів, я достеменно не знаю.

– А скільки договорів оренди земельних ділянок підприємством «Юг Агро-прайд» уже підписано і зареєстровано?

– Підписано близько 300, процес державної реєстрації триває.

– А чи є у Вашого підприємства належна виробнича база, офіс?

– Звичайно, є. Офіс розташований за адресою: м. Миколаїв,  Енгельса, 51в. Там працює і бухгалтерія, і адвокат. А виробничу діяльність я розпочну лише тоді, коли в мене будуть повністю оформлені договори оренди. Необхідна техніка для проведення сільгоспробіт у мене є.

– Скажіть, а ТОВ «Автобуд-Нікма», по якому наразі відкрито 21 виконавче провадження, – це також Ваше підприємство?

– Ні.

– Але ж Ви на сайті Міністерства юстиції вважаєтесь там засновником.

– Колись був. І уже давно, більше року, не є засновником та директором цього товариства, передавши відповідні активи та зобов’язання іншій людині. Мої юристи зараз якраз розбираються, чому інформацію на зазначеному сайті досі не оновлено.

Водночас, як стало відомо, частина людей наразі оформлює договори з іще одним новим орендарем – ТОВ «Новоодеський елеватор». Шкода, звичайно, що думки людей часом кардинально не збігаються, а між ними спалахують суперечки. Натомість посилення конкуренції з боку орендарів є позитивним фактором, адже дає змогу власникам земельних паїв вибирати з тих, хто запропонує кращі умови.

* * *

Готуючи цей матеріал, я зустрівся із максимально великою кількістю власників земельних паїв. Думки у всіх різні, але людей об’єднує бажання жити у мирі і злагоді на своїй землі, отримуючи від неї відповідну користь. Але якщо одні пайовики довіряють давно існуючим сільгосппідприємствам, котрі мають добру репутацію та працюють на землі багато років, то для інших пайовиків пріоритет становить виключно фінансовий чинник. Ризик, звичайно,  річ благородна, але аби тільки не помилитися у своєму виборі. Тож хочеться сподіватися, що все в цій резонансній історії закінчиться добре.

Андрій ТЮРІН

Комментарии:

  1. На Николаевщине назревает новый «бабий бунт» | БлиNKom:

    […] сообщала газета Ридне Прибужжя, после уборки пайщики получили расчет, компенсировав […]

Сообщение:

*

НОВОСТИ