Квартирні шахраї: коли у пастку потрапляють старики…

Можете не сумніватися: квартирні шахраї не дрімають, вишукуючи свою чергову жертву. І доволі часто жертвами злочинців стають одиноко проживаючі старики, які не в змозі дати відсіч зухвалим аферистам. Та й, до того ж, люди старшого покоління є надто довірливими і подеколи самі своєю необережною поведінкою «провокують» зловмисників на незаконні дії…

Тетяна Григорівна Колечко (тут і надалі в інтересах слідства прізвища та імена головних діючих осіб змінені. – А.Т.) доживала віку в маленькій «хрущовці», що у віддаленому мікрорайоні Миколаєва. Позаду – молодість та сімейні радості, турбота про дітей, робочі будні. Та вже давно помер чоловік, а син багато років мешкає в іншій країні. Тож 75-літня бабуся з невеличкою пенсією господарювала самотужки, ледь зводячи кінці з кінцями. Аби дещо поправити свій «бюджет», Тетяна Григорівна останні п’ять років здавала одну кімнату своєї квартири молодій жінці.

Продукти старенька щодня купляла на риночку, що розташований неподалік від її будинку. Тамтешні торговці жаліли одиноку пенсіонерку й щоразу підтримували її – хто продуктами харчування, а хто і добрим словом. Ось і Валентина Петрівна, котра разом із чоловіком зазвичай торгувала городиною та пиріжками, завжди підгодовувала Тетяну Григорівну, хоча й сама не один рік уже як пенсіонерка.

– На початку грудня, – згадує Валентина Петрівна, – до мене прийшла баба Таня і сказала, що її квартирантка ось уже два роки не розраховується з нею за користування житлом, і, більше того, нібито погрожує «забрати» в неї половину квартири. Я тоді не надала надто значення цим словам. Але вже за декілька днів почула від інших торговців на ринку, що нашу бабу Таню посадили в машину дві жінки, при цьому баба Таня була в одному халаті та капцях, але її силоміць затягнули в салон.

Ще за день, знову не зустрівши бабу Таню на риночку, Валентина Петрівна звернулася до Ленінського райвідділу поліції, де написала заяву про зникнення людини. За словами жінки, правоохоронці спочатку не хотіли приймати від неї заяву, допитуючись: ким вам доводиться одинока пенсіонерка?

А ще за тиждень… баба Таня знайшлася.

– Вона стояла на зупинці громадського транспорту, а поруч неї була жінка років зо 40-45, – продовжує свою розповідь Валентина Петрівна. – Я одразу до баби Тані: «Ти де була?». Та відповіла, що на Намиві, у якихось далеких знайомих. При цьому Тетяна Григорівна відповідала якось невпевнено, а її погляд був затуманений. Я тоді спитала ту жінку, яка назвалася Ніною: «Де ви її тримали цілий тиждень, що з нею робили?». При цьому я сказала незнайомці, що справою вже займається міліція, а квартира – опечатана правоохоронцями. Почувши ці слова, та буквально змінилася в обличчі і по мобільному телефону комусь зателефонувала. Я хоч і стояла на відстані декількох метрів, а неподалік проїжджав транспорт, але почула слова: «Мама, що нам робити? Тут міліція…».

Валентина Петрівна, відчувши небезпеку, кинулася по допомогу до чоловіка, котрий торгував на риночку. Разом із ним небайдужі миколаївці хутко попрямували до будинку, де мешкала одинока пенсіонерка. Двері відчинила баба Таня, у квартирі перебувала й та сама незнайомка. Тетяна Григорівна сказала, що їй разом з «Ніною» потрібна якнайшвидше їхати в центр міста, «до адвоката». При цьому старенька так і не змогла чітко пояснити, навіщо це було робити.

«Нікуди ти не поїдеш! – сказала бабусі Валентина Петрівна. – Зараз сюди приїде міліція». Почувши це, незнайомка кинулася навтьоки. Вскочивши в автівку, яка стояла у дворі, «Ніна» швидко ретирувалась з місця подій. Чоловік Валентини Петрівни запам’ятав і марку машини, і автомобільні номери, але, як надалі з’ясувалось, ці номери виявилися фальшивими.

Оглянувши житло пенсіонерки, подружжя лише жахнулось тим умовам, в яких мешкала старенька. Усюди валялися якісь пляшки, картон, сміття… «Склалося стійке враження, – каже жінка, – що бабусю навмисно чимось підпаювали з тим, щоб довести до потрібної «кондиції». При цьому також з’ясувалося, що квартирантка десь зникла. 

Передчуття Валентини Петрівни мали серйозне підґрунтя: за пару днів сусіди повідомили, що бабусі знову немає, а її квартира… продається. Відповідне оголошення було розміщено на одному з сайтів в Інтернеті. А невдовзі на порозі з’явилися перші покупці нерухомості…

І все ж кінець цієї історії був цілковито оптимістичним. Сусіди баби Тані знайшли телефон сина старенької, який проживає в Росії, та повідомили про халепу, в якій опинилася його матір. Чоловік одразу ж зв’язався зі своїми шкільними товаришами та попросив їх забрати до себе безпорадну жінку. Тож тепер Тетяна Григорівна перебуває у безпеці в надійному місці.

За повідомленням про шахрайство було розпочато кримінальне провадження. Ось як прокоментував ситуацію слідчий Ленінського відділу поліції Михайло Шацило:

– Наразі нами здійснюється комплекс слідчих дій по встановленню винних осіб. Зокрема опитано квартирантку пенсіонерки, яка, за її словами, не мала умислу продавати цю квартиру. Також ми відправили запити в різні установи щодо того, хто і на яких підставах міг дати пенсіонерці довіреність на продаж цієї квартири, адже документи на житло знаходились у її сина.

І справді, у цій заплутаній справі є дуже багато запитань, на які належить знайти відповідь правоохоронцям. Хто і яким чином примусив стареньку до продажу квартири? Яким чином було «відновлено» документи на право розпоряджатися житлом? Хто ті невідомі «добродійниці», котрі «опікали» беззахисну пенсіонерку? Яка роль у цій «схемі» належала квартирантці?

У будь-якому випадку варто подякувати тим сусідам і знайомим бабусі, зокрема Валентині Петрівні та її чоловіку, за те, що не кинули напризволяще чужу, здавалося б, людину. І допомогли літній жінці відновити своє право на житло, а, отже, – на нормальне життя.

Звичайно, і про це наша газета неодноразово нагадувала, пенсіонерам слід бути надзвичайно пильними відносно незнайомців, котрі пропонують їм будь-яку допомогу. І ні в якому разі не довіряти нікому свої документи, в тому числі на житло. Адже «ціною» за зайву довірливість може бути житло, матеріальні цінності, ба навіть життя.

А дітям стариків хочеться побажати одного: цікавтеся тим, як живуть ваші батьки – найдорожчі для вас люди, які подарили вам життя та віддали вам свої найдорожчі роки. І тоді, впевнений, подібних ситуацій буде набагато менше.

Андрій ТЮРІН

Сообщение:

*

НОВОСТИ