Чи дістанеться на горіхи, і кому?

Таким питанням задалося наше видання після того, як дізналося про особливості функціонування горіхового ринку у Первомайську, підводні течії, політичні та бізнесові амбіції. Тож пропонуємо матеріал, в якому викладені позиції різних сторін так званого конфлікту.

Первомайськ, як відомо, – друге за значенням, площею та населенням місто після обласного центру. Сьогодні тут ще працюють, скоріше, тримаються на плаву декілька промислових підприємств, що спеціалізуються на переробній та легкій промисловості, виробництві харчових продуктів, машинобудуванні. Кількість потужних підприємств скоротилася, тож великих коштів у якості податків міський бюджет не отримує. Не значно поповнюють бюджет і майже 650 об’єктів роздрібної торгівлі. Працюючих у різних сферах лише 9,7 тисячі чоловік на 19,5 тисячі пенсіонерів. Відрахування від зарплати, відповідно, незначні. Завдає шкоди і робота напівлегальних підприємців. Місто, як і більшість подібних, страждає від ненадходження до бюджету всіх тих податків, які могли би надійти. Утім ситуацію можна було б виправити, аби застосовувати більш жорсткі заходи та волю.

Є варіант просто підняти з землі гроші для поповнення міського бюджету. Одним з джерелзбільшення місцевої казни є, безумовно, податок на землю. А він якраз не завжди і надходить. У нашому випадку мова йде про так званий горіховий ринок, який називають чи не найбільшим  в Україні. На перший погляд, відсутні причини для занепокоєння. У Первомайську та Первомайському районі горіховий бізнес є традиційним. Одні – купують, інші – продають цей товар, якось заробляють. Усім непогано. Втім володарі ринку, незважаючи на своє бажання платити за землю, такої можливості не мають. Платити за землю, виявляється, є порушенням закону.

Відділити ядра від шкаралупи

До 2010 року горіховий ринок знаходився на території Центрального ринку, де здійснювали торгівлю тричі на тиждень – у вівторок, четвер, суботу. Згодом виникла необхідність його перемістити в інше місце. Про причини перенесення ринку розповів директор КП «Флора», депутат Первомайської міської ради Василь Мосякін. «Коли мене призначили директором підприємства, що займається різними видами діяльності, в тому числі і ринковою, на місці ринку були руїни, – розповів Василь Олександрович. – Приміщення належали облспоживспілці, але термін оренди їм не продовжили. Міськвиконком та міська рада вирішили, що краще створити власне КП, яке б навело на ринку порядок. З 2010 року ми й почали цим займатися». Насправді Центральний ринок став доглянутою територією, де покладена тротуарна плитка, а замість розбитих залізних прилавків радянських часів виникли нові сучасні павільйони. Кожен підприємець має свій павільйон та щомісяця сплачує абонентську плату за торгове місце.

У зв’язку з реконструкцією місця для розміщення так званого горіхового ринку не стало. Потрібен був вільний майданчик, аби там змогли розташуватися машини різних габаритів та самі підприємці. У 2012 році на базі комунального підприємства «Флора», яке займається ринковою діяльністю, рішенням виконкому створюється філіал, ТОВ «Флора». Тоді ж горіховий ринок, яким володіє ТОВ «Флора», змінює місце прописки. Він розмістився на півтора гектарах земель у межах міста, які належали й досі належать Міністерству оборони України. Іншої ділянки Первомайськ виділити не міг. Утім залишити тисячі людей, що займаються горіховим бізнесом, без площі загрожувало би соціальним вибухом.

Контролер демонструє офіційні чеки від сплати за торговельне місце.

Міністерство оборони досі не надало згоду на те, аби на цій землі розташовувався ринок та інші об’єкти. Василь Мосякін пояснює факт бюрократичною тяганиною та недбалістю тодішніх чиновників. Разом із отриманням згоди на передачу приміщень до комунальної власності, хтось з Міноборони просто забув прикріпити аркуш про передачу і землі до комунальної власності. Звідти виникли колізії.

Громадські активісти міста, окремі депутати Первомайської міської ради переконані, що розташування горіхового ринку на землі Міноборони є  неправомірним, та намагаються боротися самотужки. Так, 29 жовтня 2014 року житель міста Валерій Косовський звернувся до прокуратури із заявою щодо незаконного захоплення земельної ділянки по вулиці Гвардійській. Прокуратура направила заяву до міліції, де було відкрито кримінальне провадження за ознакою ч. 1 ст. 197-1 Кримінального кодексу України. «З часу відкриття кримінального провадження, – скаржиться чоловік, – минуло вже півтора року, а мене так і не повідомили про хід слідства та його наслідки».

Прокоментував ситуацію перший заступник начальника Первомайського відділу поліції ГУ Національної поліції в Миколаївській області Максад Бєрдієв: «Насправді відкрито кримінальне провадження, ведеться слідство. Але слідчий звільнився, зараз йде реорганізація служби, і поки не призначили нового слідчого, справи не розслідуються. Проводяться заходи та експертизи, направлені запити в різні інстанції, чекаємо відповідей. Можливо, були і бюрократичні моменти. Але сьогодні, повірте, з боку поліції невигідно затягувати справу. По завершенні слідства буде повідомлено заявника».

Займатися бізнесом краще родиною.

Окрім кримінального відтінку, ситуація з горіховим ринком набула й податкового підтексту. Ще один громадський активіст, юрист за фахом Олександр Люткевич підрахував, що якби цю ділянку передати господарюючому суб’єкту, то мінімальна ставка орендної плати становила би 3%. Тоді б ми мали до півмільйона гривень надходжень у бюджет Первомайська.

А ось у місцевій податковій заявляють, що такого об’єкта, як «горіховий ринок», не існує взагалі. Що стосується КП «Флора», то воно справно сплачує всі податки, виплачує зарплатню працівникам, ніяких податкових порушень не зафіксовано. Відповідно ж до статті 286.1 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру. Немає даних про належність даної земельної ділянки конкретному об’єкту, відсутня і плата за неї. Отже, ринок завис над землею.

Горіхи у повітрі

Про ситуацію з ринком по вулиці Гвардійській прекрасно обізнана Первомайський міський голова Людмила Дромашко. Вона підтвердила, що  свого часу «горіхові підприємці» працювали на Центральному ринку. Але почалася масштабна реконструкція Центрального ринку і їм стало недостатньо місця. «Ми почали вирішувати проблему, де розмістити горіховий ринок, аби не втратити місця для підприємців, – продовжує Людмила Григорівна. – Міністерство оборони нам передало територію, колишній автопарк, коли там перебувала ракетна дивізія. Приміщення, які знаходилися на цій земельній ділянці, були надані до комунальної власності міста. І ми передали їх нашому комунальному підприємству «Флора», що займається ринковою діяльністю. Але проблема всього цього мікрорайону по вулицях Коротченка, Гвардійській, Достоєвського пов’язана з тим, що Міністерство оборони, передавши нам приміщення, не передало землі. І ми багато років б’ємося над цим питанням, яке досі не вирішено».

Насправді і Людмила Дромашко, і директор ринку Василь Мосякін демонструють купу листів та звернень майже до всіх міністрів оборони, які очолювали відомство за часів незалежності. Особисто Дромашко неодноразово бувала на нарадах в Міністерстві оборони, де порушувала питання передачі землі до комунальної власності.  Кожного разу новий керівник обіцяв, що протягом місяця все буде вирішено. Місто за власний кошт виготовило всі землевпорядні документи, які передані до Міністерства оборони. Міністерству оборони залишалося пройти погодження між суміжними міністерствами, передати документи до Кабінету Міністрів для прийняття рішення. У відповідь – «зупинити здійснювати операції… до прийняття окремого рішення»; «в Міністерстві оборони проводиться робота з цього питання»; «після прийняття Кабінетом Міністрів України проекту протокольного рішення Міністерством оборони буде продовжено роботу відповідно до вимог чинного законодавства».

Окрім ринку, на території, приміщення якої передані з військової до комунальної власності, розташовані житлові будинки, приватний сектор, підприємці. «Дозволили людям приватизувати свої будиночки без землі під ними, – продовжує Людмила Дромашко. – А на сьогоднішній день законодавством передбачено, що ніяку операцію без наявності землі у власності провести не можна. До мене постійно приходять на прийом первомайці, порушують ці питання, бо вони дійсно не можуть керувати своєю власністю. Ані продати, ані заповідати. Крім того, страждають і підприємці, які розташовані на цій великій ділянці. Вони також у разі, до прикладу, зміни власника не мали би права розпоряджатися приміщенням без наявності землі в оренді. Водночас, зі свого боку, Міністерство оборони звернулося з листом, в якому просить надати пільгу сплачувати за землю за нульовою ставкою. Ми в якості шефської допомоги військовим частинам пішли на цей крок. Самі ж розуміння нашої проблеми з боку Міністерства досі не отримали». Дивна взаємодія. Місто йде на нульову ставку, Міноборони навіть не звертає уваги на багаторічні проблеми Первомайська.

Насправді, з плином часу навіть ті документи Міноборони, що засвідчують наявну землю військових частин, уже втратили свою силу. Бо відбулося багато змін серед військових частин, внутрішній розподіл між ними, тож фактично документи про закріплення землі є недійсними. Виходить чергова колізія. «Ми зі свого боку не можемо прийняти землю до комунальної власності, бо в нас немає підстав, – пояснює мер Первомайська. – А Міністерство оборони втратило права, бо їм треба ті документи поновити. Тому, маючи приміщення, але не маючи землі, складається таке враження, що ці приміщення знаходяться не на землі, а в повітрі. КП «Флора» використовує свої приміщення за тим призначенням, яке вважає за потрібне. Якщо виникнуть претензії у Міністерства оборони, в нас є достатньо аргументів».

Василь Мосякін заявляє, що більш ніж хто інший зацікавлений у вирішенні питання в правовому полі. Як пише місцева газета «Вісник Первомайська» від 30 березня 2016 року, під час зустрічі з народним депутатом Олександром Нечаєвим «депутати міської ради Василь Мосякін та Сергій Бондарчук звернулися до народного депутата з проханням допомогти у прискоренні вирішення питання із земельними площами, що належать Міністерству оборони України». Безумовно, дотримуючись законів, без колізій та ілюзій, працювати було б краще.

Ще одне звинувачення в неправомірній діяльності ринку закидають Мосякіну опоненти. Мовляв, окрім офіційної платні, підприємці сплачують немалі грошенята до кишені директора КП. Довести цю інформацію на рівні чуток складно. Одні кажуть, що до 200 гривень за місце сплачують, але відмовляються це казати на диктофон. Директор запевняє, що на ринку здійснюється повний облік та контроль. За два метри зайнятого торговельного місця сплачують п’ять гривень 10 копійок. Якщо місце більше, – пропорційно. Дві сторони почуто. Залишається третя. Звичайні люди, первомайці.

Бізнес з відбитками на долонях

Склалося стереотипне враження, що горіховий бізнес надто прибутковий. Можливо, він і приносить величезні доходи. Але не тим, хто тричі на тиждень виходить продавати чи купляти горіхи у Первомайську. Сам ринок представляє собою не надто впорядковану територію, що складається з декількох умовних зон.  На одній ділянці стоять продавці горіхів, що пропонують товар мішками. Це – або мешканці сіл, які самі збирають горіхи в посадках та на власних подвір’ях, або ті, хто скуповує горіхи, їздячи по селах. І одні, і другі жаліються, що їздити невигідно через високу ціну на паливо. А ціни на горіхи постійно знижуються. Бум припадає на жовтень – грудень, а навесні і до літа не буде чим і торгувати. Вартість одного кілограма нечищених горіхів – до 20 гривень. Тож за мішок можна виручити гривень 600.

Горіхи в шкаралупі купляють місцеві жителі, які після основної роботи, або замість неї очищують їх вдома. «Що нам залишається? – ділиться молода жінка, – якщо в місті немає роботи навіть для людини з вищою освітою. Доводиться працювати фізично. Сидимо вночі всією родиною і довбаємо ці кляті горіхи. Погляньте на мої долоні, вони вже чорні». Заробіток такого працівника залежить від якості чищених ядер. Найвище цінується «кашка» і так званий «метелик», ціла половинка горішка. Чим світліший колір горіха, тим дорожче його можна реалізувати. Зараз знизилася і ціна за чищені горіхи. Підприємці-закупівельники, що стоять на окремому майданчику, пропонують купляти «метелики» та «кашку» від 20 до 100 гривень за один кілограм. Тоді як наприкінці минулого року їх можна було продати по 200, 250 гривень.

З ким не спілкувалася, люди казали про одне – тільки би не закрили горіховий ринок. Пояснюю, що мова йде не про закриття, а виключно про наведення ладу, про приведення у відповідність до чинного законодавства. Ще здивував один факт. Контролер, який видає талони за торговельне місце, підтвердив, що вартість складає 5 гривень 10 копійок за два квадратних метри. Коли ж питаю продавців, скільки вони реально сплачують, відмовчуються, не кажуть.

На горе-горіховій землі переплелися безліч інтересів та конфліктів. Тут і політика, і земельні та бюджетні питання, є особисті амбіції, взаємні звинувачення та виключно суб’єктивні причини для «розбірок». Утім конфлікт затягується, питання землі не вирішується. 

…«Дістатися на горіхи» – вислів з давнини. Зустрічається афоризм і в творах Панаса Мирного, і у Антона Чехова. Значення незмінне.  Коли хтось у чомусь винен, йому точно має дістатися на горіхи. За однією з версій, діточки, які погано себе поводили, не отримували від батька-заробітчанина жаданої ласощі, горішка. Мати ж казала дитині – провинився, отож дістанеться тобі від батька на горіхи. Кому «дістанеться на горіхи» в нашій історії, поки невідомо. Міністерству оборони, міськвиконкому, обласній владі, ринку?  Головне б – не людям. Тим горіховим заробітчанам, які власними долонями заробляють собі копійчину.

Олена МАЙСЬКА

Сообщение:

*

НОВОСТИ