Допомога чи підніжка для батьків?

У середині 2014 року молоді українські матері отримали від держави черговий привід для засмучення: з першого липня була відмінена виплата по догляду за дитиною до трьох років. Безпосередньо це торкнулося, зокрема, двох наших читачок, які звернулися до редакції із проханням допомогти розв’язати проблеми, які у них склалися. Мешканка с. Прибузького Очаківського району Т. Іваницька не отримала коштів з невідомих для неї причин, а жительці Миколаєва Н. Прохоровій, навпаки, соцпрацівники наводять занадто багато обгрунтувань, які нібито не дозволяють виплатити їй гроші.

Зникла виплата

Наприкінці квітня 2014 року Тетяна Іваницька отримала лікарняний після народження третьої дитини. Передала документи до відділу соцзабезпечення Очаківської райдержадміністрації, відкрила у банку рахунок для отримання виплат на дитину. На той час було оголошено про вже згадуване рішення високопосадовців, а тому для того, щоб скористатися державною допомогою, у жінки залишилося практично два місяці: допомога по догляду за дитиною до трьох років була нарахована Іваницькій у розмірі 12 грн. 58 коп. за кілька днів квітня та 130 грн. за травень, які вона отримала разом у липні. Причому її банківська картка була активована у липні, коли соцзабез зробив виплати, тобто інших виплат на дитину не було. Всього Іваницька отримала 142 грн. 58 коп. (!). Залишається лише дивуватися сумам, яких вистачить хіба що на якісь дрібнички для дитини і не більше.

Ще одна допомога – так звана при народженні дитини – вимагає пред’явлення документів, що підтверджують дохід сім’ї. Усі довідки Тетяна зібрала лише у травні, тому могла розраховувати тільки на одну виплату: за червень вона повинна була отримати 1 тис. 200 грн.Чоловік Іваницької – Віктор Олександрович – навіть бачив відомість із прописаною сумою. Але на ділі батьки цих коштів не побачили, отримавши лише 142 грн.58 коп. – копійка у копійку.

Виявляється, у цьому подружжя Іваницьких не було винятком. Так само державної грошової допомоги при народженні дитини, причому за той самий червень 2014 року, після якого цю виплату відмінили, не дочекалися і кілька молодих мам із сіл Прибузького та Каталиного, що наразі входять до Парутинської сільської ради Очаківського району.

Жителька Каталиного Олена Швайковська також має трьох діток. От тільки виховує їх сама.Тому 500 грн. допомоги при народженні дитини, та й ще у 2014 році, становили для неї суттєву суму. Втім, і у червні, і у липні позаминулого року жінка цих коштів недорахувалася.

– Мій декрет закінчився 5 березня нинішнього року. Працювати у нас нема де, хіба що сапати виноградники. Тому стою наразі на обліку на біржі праці, – розповіла Олена Володимирівна. – Їздити до Очакова, в управління соцзабезу, не можу, дітей немає з ким залишити. А там, напевне, користуються тим, що ми тут, у глибинці, нічого не знаємо, ні до кого не звертаємося. Оце тільки Віктор Олександрович зміг чогось дізнатися та почав добиватися свого. Знаю точно, що так само не отримали цієї допомоги та нікуди не зверталися Людмила Тимчаль із Прибузького, а з нашого села – Ліля Лопушнян, Наталя Мінько, Людмила Терлецька.

Коли розрахунки не співпадають

На звернення кореспондента «РП» начальник відділу соціальних виплат Очаківського управління соцзабезпечення Лідія Шевченко погодилася уточнити лише суму коштів, яку отримала Тетяна Іваницька, а для з’ясування виплат по інших прізвищах попросила надіслати інформаційний запит від редакції.

– Тетяні Іваницькій усе було виплачено у липні, – пояснила Л. Шевченко. – Якого числа, сказати не можу. Коли профінансували, тоді ми й виплатили. У мене в програмі дата не записана. Точна сума: 142,58 грн.: 12,58 грн. – за травень і 130 – за червень. Вона написала 29 травня заяву на виплату допомоги при народженні, але з 1 липня цей вид допомоги скасували.Втім, у подружжя Іваницьких свої підрахунки, які не співпадають із даними соцзабезу. Як переконався Віктор Іваницький, перевіривши роздруківки своїх банківських надходжень, усі виплати сім’я отримала у липні (до того часу банківська картка просто не була активована), і виплати по догляду за дитиною до 3-х років не містять ще 130 грн. за червень, а також 1 тис. 200 грн. допомоги при народженні дитини, які повинні були бути нараховані за червень, до того, як ця виплата була відмінена з 1 липня.

Цікаво, що одразу після розмови з кореспондентом Лідія Шевченко чомусь зателефонувала Віктору Іваницькому та наполягала на тому, що він занадто пізно піднімає це питання. Що ж, для повного з’ясування ситуації редакції, вочевидь, доведеться чекати відповіді із Очаківського соцзабезу, а потім повертатися до розгляду цього питання на сторінках газети.

Візьми та… віддай назад

Наталя Борисівна Прохорова народилася і проживає у Миколаєві. Вийшовши заміж, протягом п’яти років вона проживала у Росії, і містечку Камишин Волгоградської області. За цей час народила дочку, з якою у березні 2014 року повернулася до рідного міста.

Одразу підійшла до управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району та поцікавилася, чи може перевести до Миколаєва дві виплати на дитину та отримувати гроші за місцем проживання. Інспектор запевнила її, що таке цілком можливо. Мова йшла про виплату на дитину при народженні, яка в Україні наразі становить 41 тис. 280 грн. і виплачується частками (10 тис. грн. одразу та залишок рівними сумами по 860 грн. протягом трьох років), та допомогу по догляду за дитиною до 3-х років – 130 грн. на місяць, яка також виплачувалася протягом трьох років. Саме цей вид допомоги в Україні відмінений з 1 липня 2014 року. Втім, обидві виплати у двох країнах ідентичні та виплачуються за однією методикою.

Працівники соціальної служби запевнили Наталю Прохорову, що почнуть виплачувати допомогу одразу після того, як дізнаються, коли гроші в останній раз перерахували із Росії. Туди направили запит, а Наталю Борисівну неодноразово просили принести ту чи іншу довідку.

Отримавши документи з Камишина, призначили виплати по догляду за дитиною і платили рівно два місяці – травень та червень. Коли у липні 2014 року Наталя Прохорова у черговий раз звернулася до управління соцзабезу, то її приголомшили новим аргументом: «Ми не збираємося платити за іншу державу!».

Після численних скарг Прохорової до управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту праці та соціального захисту Миколаївської міськради, міськвиконкому, Департаменту соціального захисту населення Миколаївської ОДА, до прокуратури міста та області їй виплатили… ще 130 грн., і знову виплати припинилися. А невдовзі Наталі Борисівні почали дзвонити соцпрацівники та вимагали повернути ці гроші, причому ображаючи та погрожуючи судом.

Наталя Олександрівна Кульбацька, начальник управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міськради так пояснила кореспонденту «РП» рішення своїх підлеглих: «Виплати припинили тому, що Прохорова працює неповний робочий день з 01.04.14. А з 01.07.14 виплату допомоги по нагляду за дитиною до 3-х років припинили. Залишили тільки до двох років і тільки за тієї умови, якщо мама взагалі не працює. До того часу можна було перебувати на неповному робочому дні. А потім треба було взагалі не працювати. Ми їй призначили допомогу з 01.05.14, а потім, коли з’ясували обставини, що неповний робочий день, і припинили виплати. Ті кошти за два місяці, які незаконно призначили, просили повернути».

Будь-як, аби відмовити

Звертає на себе увагу те, що причини для відмови виплачувати допомогу Наталі Прохоровій у соцзабезі кожного разу називалися різні: не прийшли вчасно документи, не вистачає такої-то довідки. Прохорову намагалися переконати і у тому, що її дитина не має права на виплату, хоча після відміни виплати у липні 2014 року таке право зберегли «особи, яким призначена допомога при народженні першої дитини, народженої до 30.06.14». Дочка Прохорової народилася 06.06.13!

І, нарешті, прозвучало: «Не будемо платити за чужу країну!». Чи не пояснює все останній довід, який у світлі нинішніх подій міг стати найпереконливішим для соцпрацівників?

Як бачимо, відповіді та дії співробітників управління соціальних виплат виглядають так: права рука не відає, що робить ліва. Спочатку говорять одне, потім – зовсім протилежне, допомогу призначають, потім – відміняють. Вони посилаються, як на залізний аргумент, на «Угоду між Урядом Російської Федерації і Урядом України від 15.01.93 «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян Росії та України, які працюють за межами кордонів своїх держав»: «Стаття 8. Соціальне забезпечення за даною Угодою для Працівників, які працюють на території Сторони працевлаштування, та членів їх сімей здійснюється на підставі законодавства цієї Сторони. При цьому під соціальним забезпеченням за цією статтею розуміються всі види допомог і виплат, які надаються громадянам у разі хвороби, вагітності та пологів і в інших випадках».Отже, Наталя Прохорова має право на виплати до 3-річного віку дитини за законами обох країн. Оформивши допомогу при народженні дитини в Росії, Прохорова отримувала її до того часу, поки дочці не виповнився один рік. У можливості продовження виплат в Україні протягом ще двох років, як пам’ятаємо, її запевнили під час першого візиту до управління. Адже жінка зберігає це право, доки дитині не виповниться три роки. Натомість у нашій країні їй відповіли: «Своє право ви вже використали!», і у продовженні виплат по народженню відмовили. На жаль, у соцзабезі знайшли обґрунтування і для невиплати другої допомоги – по погляду за дитиною до трьох років (130 грн. – Ред.).

Перерахунок або продовження?

Головний спеціаліст відділу надання державної допомоги Департаменту соціального захисту Миколаївської облдержадміністрації Оксана Мицо пояснила: «Перерахунок допомоги не передбачений державою. Допомогу при народженні дитини (860 грн. щомісяця. – Ред.) вона оформлювала не у нас, а в іншій державі. Вона використала своє право. Згідно з Угодою (між Росією та Україною. – Ред.) призначити цю допомогу ми не можемо».

Залишається запитання: «Чому йдеться про перерахунок, а не продовження виплати?», і до чого тут Угода, якщо у ній навпаки сказано, що документи, видані на території однієї із сторін (зокрема на отримання допомоги при народженні дитини. – Ред.) дійсні на території іншої?

Можливо, співробітники управління соцзахисту тлумачать цей занадто загальний документ по-своєму і керуються, у першу чергу, неприйнятним ставленням до сусідньої країни? Але ж треба розрізняти політику і закон.

До того ж працівники управління посилаються на те, що консультувалися у Міністерстві соціального захисту України. Але ж самі і зізнаються, що звідти отримали тільки рекомендації. Отже, остаточне рішення, як видно, приймалося місцевими чиновниками, на місці. А вони вагаються у своїх діях, невпевнені у тому, що роблять. Не виключено, що і закон, який однозначно говорить про те, що Прохорова має право на допомогу, намагаються «підлаштувати під ситуацію».

– Ми намагаємося дотримуватися законодавства, – сказала Наталя Кульбацька. – Цю справу перевірили всюди, я давала на перевірку. Головне управління вважає, що наші дії правильні. Єдине, це можна ще звернутися до суду – нехай розсудить, хто правий. Якщо суддя скаже, буду виконувати.

Наталя Кульбацька додала: «Я все розумію. У нас зараз дуже багато несправедливостей, але я не можу примусити своїх спеціалістів незаконно призначити виплату». Невже ж у нас настільки погані закони, що діють вони проти інтересів жінки-матері?

Зустрінемося у суді

Працівники управління дійсно подали позов до суду відносно Наталі Прохорової, але зовсім з іншого приводу, вимагаючи від неї… повернути останню виплату у 130 грн. (!). Оформлений позов 26 лютого 2016 року, і, видимо, заднім числом, тому що до суду звернулася і Прохорова – її позов датований трьома днями пізніше – 29 лютого. Око за око? Так діють українські чиновники? Хіба варта сума у 130 грн. судового розгляду? Навіть судові витрати у цій справі набагато перевищуватимуть суму позову. Чи так необхідно вимагати ці мізерні кошти з жінки, яка сама виховує дитину і щодо якої соцпрацівники вживають термін «малозабезпечена»?

– Я спілкуюся з іншими матусями – їм продовжують платити, – підсумовує Наталя Прохорова. – Я не розумію цієї системи. Що б там хто не говорив, але в Росії я прийшла і мені через 10 хвилин все оформили. Все прозоро и зрозуміло. На третій день я отримала гроші на картку. Всі суми, заявлені в законі. А тут спробуй розібратися…

Не секрет, що наразі будь-яке спілкування з російською стороною у нас заборонено, особливо для держслужбовців. Не виключено, що саме цей мотив і став визначальним у справі Наталі Прохорової. Тільки навіщо доводити все до абсурду, і у вирішенні суто «дитячого» питання керуватися політикою? Чому через вороже ставлення між двома країнами повинна страждати наша, українська сім’я? Адже малолітня дочка Прохорової, яка є громадянкою Росії, але постійно тут проживає, напевне не єдина на території України? Чому ж дитина позбавлена законного права на допомогу?

До речі, Наталя Прохорова могла б спокійно отримувати у Миколаєві обидві дитячі допомоги з території Росії, а ось сподівалася на українських чиновників, та виходить, дарма.

Тетяна ФІЛІППОВА

Комментарии:

  1. наташа:

    Япереформила документи вберезні но мені сказали шоннчого невийде вмене дохот 1013гр

Сообщение:

*

НОВОСТИ