«Добробут», що грунтується на праці

Вельми промовиста деталь, що відразу спадає у вічі та, напевно, найліпше характеризує керівника аграрного підприємства. Директор сільгосптовариства «Добробут» Миколаївського району Тетяна Тетенькіна… не має офісу. Точніше, кабінет у керівника є, але він практично порожній і якийсь холодний, необжитий.

Утім Тетяна Анатоліївна на моє здивування парирує: мовляв, апартаменти мені ні до чого, бо весь час на ногах – то на бригаді, то на фермі, та й на поле треба обов’язково заскочити. Увесь час серед людей, на «передовій» – таким є життєво кредо та стиль роботи керівника одного з найкращих сільгосппідприємств Миколаївського району.

Як на мене, ота непосидющість, допитливість, намагання досконало володіти ситуацією та вміння вчасно відреагувати на неї і є одним із ключових секретів успіху багатогалузевого аграрного підприємства, котре, немов Фенікс, постало із попелу після багатьох років занепаду. Адже наприкінці 90-х радгосп ім. Тельмана фактично дихав на ладан, борсаючись у величезних боргах та, що найгірше, безнадії. Люди по кілька місяців не бачили зарплати, врожаї падали, а від колись потужної молочно-товарної ферми залишилися напіврозвалені руїни.

Мало хто тоді вірив в Улянівці, що колись настануть кращі часи. Ба, це передусім було видно по молоді, котра, не маючи оплачуваної роботи та перспективи, почала стрімко залишати рідні домівки. А лелека все рідше залітав у тутешні краї…

Та на тлі загального песимізму і зневіри все ж знайшлася людина, котра навіть за надскладних обставин не опустила руки й побачила вихід із майже безнадійної ситуації. Після розпаювання майна радгоспу агроном-насіннєвод Тетяна Тетенькіна згуртувала біля себе друзів і знайомих та взялася за обробіток невеликого клаптика землі.

«Починали всього з 220 гектарів, – згадує ті непрості часи Тетяна Тетенькіна, – але навіть з такими малими площами впоратися було непросто. Адже через хронічне безгрошів’я змушені були у борг брати і насіння, і пальне, засоби захисту рослин та ще багато чого…». Причому вряди-годи необхідне Тетенькіній давали лише під її добре ім’я. Бо знали – вона не підведе й обов’язково дотримає слова.

Справді, репутація керівника – це найцінніший капітал, що дав змогу новоствореному підприємству зіп’ятися на ноги та згодом замахнутися на більше. І цей високий імідж зароблявся не за допомогою піар-акцій та проплаченої реклами, а роками чесної наполегливої праці та відповідального ставлення – до людей, землі, ділових партнерів.

Власне кажучи, Тетяна Анатоліївна – із своїх, тутешніх. Хоча народилася вона у Новоселівці, це – всього в декількох кілометрах від Улянівки, в якій, власне, часто бувала, бо тут мешкало чимало рідні.

До того ж Тетенькіна – людина глибоко сільська не лише за місцем народження, а й за покликанням. Її батьки працювали в сільському господарстві: тато – водієм, мама – дояркою. У відповідному дусі виховували й трьох своїх дівчат, привчаючи до нелегкої сільської праці. Тож змалку дівчина достеменно знала ціну запашному рум’яному короваю, що віншує собою щедро политий солоним потом аграрний рік.

Через життєві обставини – важко захворіла мати, Таня вже в п’ятнадцять років розпочала свою трудову біографію – обліковцем, а в сезон – стригалем овець у радгоспі «Криничанський». Роботяща та енергійна дівчина досягла неабияких успіхів у цій діяльності – навіть ставала чемпіоном СРСР серед майстрів стригальної справи! А результат у 100-120 обстрижених тварин – то був звичний результат для Тетяни Тетенькіної, від чого вона мала гарний заробіток. Напевно, ці звитяги не пройшли повз уваги представників сильної статі, і вже у 17 років Таня стала на рушник із механізатором Валерієм.

І хоча школяркою дівчина мріяла стати педагогом, саме життя підказало їй інший шлях. Тож згодом, без відриву від виробництва, вона закінчує Мигіївський сільгосптехнікум за спеціальністю «Агроном». Здобувши освіту, Тетяна разом із чоловіком переїхала до Улянівки, де і газ був, і господарство вирізнялося своєю потужністю. Працюючи довгі роки агрономом-насіннєводом, Т. Тетенькіна здобула необхідного досвіду, а серед людей зажила слави як людина завзята, тямуща, ініціативна. І невипадково саме Тетяна Анатоліївна очолила нове підприємство, що взялося відроджувати колишню славу свого попередника.

– Проте спочатку про це навіть не думали – аби б вижити, маючи величезні борги, – зауважує Т. Тетенькіна. – Адже починали фактично з нуля, нам лише дісталося відділення № 1, та й те за людські борги, які потім погашали цілих три роки. І хоча у нас «на озброєнні» знаходилися старенькі трактори та розламаний реманент, ми неабияк раділи і тому, бо це вже був власний бізнес.

Навесні 2000 року перше насіння, кинуте у виснажену землю, заклало підвалини дебютному врожаю та майбутнім успіхам товариства «Добробут». Але, попри амбітну назву, лише через шість – сім років підприємство, нарешті, позбавилося боргів та почало працювати на сталий розвиток – настільки важкий спадок дістався от попередників…

Варто зауважити, що навіть у перші роки найбільшої скрути працівники підприємства вчасно отримували заробітну плату. Принцип «По роботі – й шана відповідна» неухильно сповідувала і сповідує нині керівник Тетяна Тетенькіна. Тверда і принципова за натурою, директор товариства налагодила сувору виробничу дисципліну, в якій немає місця п’яничкам та ледарям. Натомість ті, хто сумлінно працюють, мають достойну винагороду за свою важку працю.

Із першими успіхами прийшло і справжнє визнання як керівника з боку земляків. Наочно побачивши ефективність господарювання нового сільгосптовариства, пайовики потягнулися до Тетенькіної. Тож сьогодні ТОВ «Добробут» обробляє близько 2,4 тисячі гектарів орної землі. Причому, що для багатьох нині є дивиною, значні площі відведені під кормові культури, бо господарство займається не лише рослинництвом, а й молочним тваринництвом. У відремонтованих та затишних будівлях ферм утримується до 400 голів великої рогатої худоби, з яких 165 голів становить дійне стадо. Молоко високої якості здається на підприємство «Лакталіс Миколаїв», а згодом потрапляє на столи городян. До речі, у Миколаївському районі залишилися лише два великі підприємства, котрі займаються цим напрямком тваринництва, – у Степовому та Улянівці.

Але, на відміну від сусідів, улянівцям довелося неабияк попрацювати, аби відродити молочне скотарство. Адже напівзруйновані приміщення ферм спочатку викупили за борги, а вже потім, протягом багатьох років, відбудовували заново, закупили необхідне обладнання. Самих же корівок-годувальниць  закуповували по приватних обійстях, нині ж і самі успішно займаються селекційною справою. Звідси – й результат відповідний, добовий надій становить близько двох тонн молока відмінної якості.

 – З мене спочатку, – зазначає Тетяна Анатоліївна, – глузували керівники сільськогосподарських підприємств району: мовляв,  навіщо тобі зайвий клопіт, та й якогось особливого прибутку з тих корів не матимеш. Але гроші мене цікавили в останню чергу. Адже, як міркувала, що то за село без ферм! У нас-бо і в самих вдома було чотири корови, а мама працювала дояркою…

Зважила керівник «Добробуту» і на той немаловажний фактор, що в умовах тотального сільського безробіття тваринництво дозволяє створити чимало робочих місць. 20 чоловік не покладаючи рук трудяться на фермах та біля них, але ж від того мають заробіток і повагу!

Утім Тетяна Тетенькіна дивує і тим, що зберегла в господарстві меліоративну систему. Охочих викопати та продати на дурняк труби зрошення вистачало, та працівники товариства на чолі зі своїм директором не дали розграбувати те, що будували їхні батьки та діди.Наразі під поливом перебуває до 200 гектарів, тут вирощуються овочі та цукровий буряк. А наприкінці травня відбудеться ще одна знакова подія – на тутешні ниви має прибути нова, більш ефективна дощувальна установка.

Аби прогодувати досить велике стадо, у господарстві щороку декілька сотень гектарів засівають люцерною, суданкою, кукурудзою. Це, окрім заготівлі кормів, дає змогу дотримуватися сівозмін. Крім того, завдяки тваринництву щороку вносяться органічні добрива на поля, що дуже позитивно впливає на структуру грунту та істотно збільшує врожайність. І хоча господарство знаходиться у зоні ризикованого землеробства, середня врожайність ранніх зернових – 30-35 центнерів з гектара.

А в ці жнива зібрати вирощене зерно працівникам господарства буде навіть комфортніше, адже нещодавно на мехзагін прибув новенький красень, справжнє диво техніки – комбайн «New Holland». Можуть похвалитися у господарстві і сучасною причіпною технікою, і нещодавно придбаними колісними тракторами МТЗ-92. Усі «залізні коні» зберігаються у просторих гаражах, а доглядають їх механізатори – золоті руки. Відповідно й для самих хлопців створені чудові умови – у будинку механізаторів, як, власне, і на фермах, є роздягальні, душові, сучасні меблі.

Неабияким досягненням господарства є й те, що для працівників організовано безплатне харчування, причому – двічі на день. У раціоні – якісне м’ясо, хліб із власної пекарні, свої ж овочі, вирощені на поливних грядках. Чи багато в області є подібних прикладів турботи про власних працівників? Поготів, якщо врахувати: середня зарплата на підприємстві перевищує 3 тисячі гривень. Це – у середньому, механізатори ж, відповідно до здобутих результатів, у гарячі весняні місяці заробляють до 7-9 тисяч, а у жнива – до 20 тисяч гривень.

Відчуваючи значну турботу з боку керівництва, працівники підприємства наполегливо трудяться над вирішенням означених завдань. Колектив – стабільний, плинність кадрів майже нульова. Серед кращих – доярки Валентина Муленко і Таїсія Гришина, водії Олександр Кочин та Микола Дудик, механізатори Михайло Поронік, батько і син Олександри Жубрики, учасник АТО Євген Мерешан.

Чималий зиск від діяльності товариства «Добробут» має і бюджет. Лише у минулому році підприємство, працюючи «по-білому», сплатило до бюджетів різного рівня 1 мільйон 688 тисяч гривень, із них 587 тисяч гривень – податок на доходи фізичних осіб. Отак би і всюди!

Не обділені й пайовики господарства, а їх – майже півтисячі. Орендна плата в 2015 році становила 7 тисяч 200 гривень, причому більшість людей взяли не гроші, а продукцію, бо виходить набагато вигідніше. Так, на один середній пай у 5,6 га його власник отримав одну тонну ячменю, 700 кг пшениці, 80 тюків січки, 300 кг насіння соняшнику, одну тонну силосу. Окрім того, підприємство допомагає своїм пайовикам долати різні життєві труднощі. А на свята – Новий рік, 8 Березня та інші – люди отримують від господарства подарунки. Школярі ж отримують презенти і премії на День знань.

Та й саме село сьогодні важко уявити без материнського піклування з боку Тетяни Тетенькіної та очолюваного нею підприємства. Так, в Улянівській загальноосвітній школі І-ІІІ ст. за допомогою ТОВ «Добробут» вставлено металопластикові вікна, капітально відремонтовано спортивну залу (на це витрачено понад 200 тисяч грн.), придбано килими та музичні центри, обкладено кахельною плиткою туалети. А у дитячому садочку «Джерельце» за сприянням Тетяни Тетенькіної обладнано приміщення для третьої групи, не відмовляє Тетяна Анатоліївна і у вирішенні менш значущих «дрібничок», котрі в сумі виливаються у десятки і сотні тисяч гривень безкорисної допомоги.

Серед інших соціальних проектів керівника «Добробуту» – зведення нової будівлі православного храму і постійна допомога учасникам АТО.

Улянівці як належить оцінили організаторські, професійні та суто людські якості Тетяни Тетенькіної. Ось уже протягом кількох десятиліть Тетяна Анатоліївна представляє і захищає інтереси земляків в якості депутата Миколаївської районної та Улянівської сільської рад. У центрі уваги депутата Миколаївської райради Т.А. Тетенькіної – питання земельної реформи та соціальний захист мешканців села. «Мрію  про те, що всю землю буде виведено з «тіні». Бо зараз більшість людей бідує, а одиниці жирують», – каже Тетяна Анатоліївна.

* * *

Отакий він – портрет сучасної Берегині свого роду, справжнього патріота рідного села. Дбаючи про розвиток своєї малої батьківщини, Тетяна Тетенькіна розбудовує і все українське село. Тож хочеться побажати Тетяні Анатоліївні й товариству «Добробут» не звертати з колись обраного курсу, а всім нам – мати побільше таких позитивних прикладів. І тоді добробут обов’язково завітає до кожної української родини. 

Андрій ТЮРІН
Фото автора

Сообщение:

*

НОВОСТИ