Людина нескореного духу

У шкільному народному музеї «Мир і людина» Миколаївської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІІ ступенів № 7 діє рада ветеранів, яку з 2003 року очолює Герой Соціалістичної Праці, учасниця Другої світової війни Марія Іванівна Стрекалова. Протягом багатьох років ми записували її спогади, збирали та вивчали матеріали про її нелегку долю і її родину.

Марія Іванівна Стрекалова (дівоче прізвище Бордунос) народилася 1 травня 1926 року в селі Веселий Роздол, що у Братському районі на Миколаївщині, в хліборобській родині. Батьки змалечку прищеплювали дітям, а їх виростало четверо – дві доньки і два сини, шанобливе ставлення до старших, чесність, порядність, працьовитість, любов до рідної землі, культурних і духовних надбань, любов до Бога. Рідна сім’я виплекала лагідний характер Марії і той духовний стрижень, який допоміг дівчині вистояти і не зламатись від ударів долі.

На все життя вкарбовані в її серці страшні роки Голодомору 1932-1933 рр., біль утрати батька Івана Прокоповича Бордуноса, розстріляного у 1938 році як «ворога народу», а який він був ворог, ніхто так і не відповів (посмертно реабілітований у 1972 році за відсутністю складу злочину). Тавро «ворога народу» позбавило дітей навчання у школі, і вони малі пішли на ферму доглядати телят, щоб заробити кусочок хліба.

Не оминуло лихо родину Бордуносів у роки гітлерівської окупації: старший брат Петро неповнолітнім пішов на фронт і загинув, від тяжкої хвороби померла старша сестра Ярина, а Марію в 1942 році вороги загнали в Німеччину, де сповна пізнала фашистські концтабори і рабську працю.

На чужині дівчина тужила за родиною і рідною землею, не втрачала віру в перемогу над ворогами… Нескорена, чиста душею і тілом, повернулась Марія в 1945 році у Веселий Роздол. У перші ж дні перебування вдома дівчина відчула лихе ставлення до себе односельчан, неначе вражена була невиліковною проказою… Осуджували її і працівники державних органів. Не знала дев’ятнадцятирічна Марія про те, що наказ Сталіна № 267 об’явив усіх радянських людей, навіть малолітніх дітей, хто був у ворожому полоні, в концтаборах і на примусових роботах, зрадниками Батьківщини. Ніхто з нею не вітався, їй плювали у слід.

Але Марія не замкнулася у своєму горі, на людське зло і жорстокість відповідала добром і всіх прощала. Втішали дівчину матуся Параска і бабуся Христя, відновлювали сили рідна домівка і рідна земля, які так часто снилися на чужині…

У ті повоєнні роки найтяжчою роботою в колгоспі була робота на фермі. На початку 1946 року Марія стала працювати дояркою. У важкій щоденній праці дівчина находила розраду, з особливим теплом і ласкою доглядала корівок і вони віддячували їй за старання – більше інших давали молока.

Так пройшло понад 20 років. І ось перший підсумок – молода доярка надоїла по 3500 літрів від кожної корови, і висока державна нагорода – орден «Знак Пошани» (1966). Її послали на Виставку досягнень народного господарства у Київ розповісти про свій досвід і самій повчитись. Їхала у поїзді до столиці і сльози радості ковтала: вперше з рідного села їхала не з важким тягарем у серці (корівок доглядав чоловік). Мама Параска наче помолодшала, допомагала по господарству, няньчила онуків(у рідному селі зустріла в 1947 році Марія своє щастя – фронтовика Григорія Юхимовича Стрекалова, народила сина Василя і донечку Ніну).

Золотими літерами в історію Миколаївщини і в серце Марії Іванівни Стрекалової вписана дата 8 квітня 1971 року: уряд країни присвоїв їй найвище почесне звання за труд – Героя Соціалістичної Праці. На її грудях засяяла Золота Зірка Героя і орден Леніна. У 1976 році М. Стрекалова була нагороджена другим орденом Леніна (щорічно від кожної корови надоювала понад 5900 літрів молока).

У незалежній Україні змінилося законодавство щодо колишніх в’язнів концтаборів та остарбайтерів. Морально стало легше, адже держава повернулася обличчям до жертв війни, їх було визнано учасниками Вітчизняної війни.

М. І. Стрекалова – голова Ради ветеранів шкільного музею. Разом з іншими ветеранами бере участь у патріотичному вихованні учнівської і студентської молоді. Серце Марії Іванівни радіє за нинішнє молоде покоління: воно зростає під мирним небом, навчається у чудових умовах, самоусвідомлено обирає майбутню професію, щоб бути корисним рідній Вітчизні.

Марія Іванівна Стрекалова для всіх нас – приклад людини нескореного духу, патріота рідної землі, мірило людської совісті, честі і гідності.

Колектив школи-інтернату № 7 сердечно вітає Вас, шановна Маріє Іванівно, з ювілейним днем народження. Зичимо Вам міцного здоров’я, радості, щастя і довгих-довгих років життя.

Нехай Господь дарує Вам літа,
Тепло і затишок, щасливі дні безхмарні.
Нехай щороку зелень молода
Встеляє килимом стежки у завтра.

З роси і води Вам!

Від імені колективу керівник народного музею «Мир і людина» Т. Д. Волошина

Сообщение:

*

НОВОСТИ