Чи не задорогим виходить недорогий відпочинок?

Хай які зміни вбачають у вподобаннях відпочивальників, але влітку пріоритет для них – море. Третій рік поспіль наші співвітчизники обирають українські азовські й чорноморські узбережжя.

Миколаївці з гостями області часто віддають перевагу селищу Рибаківка, що в Березанському районі. Масове зведення пансіонатів і баз відпочинку, яких сьогодні налічується понад сотня, в ній почалося на рубежі 1950-1960-х років. Відпочивальників вабила сюди затишна затока з піщаними пляжами і теплим морем.

Та й нині курортна зона Рибаківки – екологічно чиста територія без промислових підприємств – чи не найкраща для дитячого та сімейного відпочинку. Однак якщо ще років зо п’ять тому сюди їхали ще й на економ-відпочинок, то цього сезону ситуація інша: ціни стрімко злетіли, тимчасом як інфраструктура – в ганебному стані.

Не вір словам та інтернету

Три роки тому в Рибаківку вперше з родиною та друзями приїхала киянка Валентина Коломієць. «Начебто й недорогий відпочинок, враховуючи те, що ми не надто вимогливі, – каже вона. – Втім рік у рік стикаємося із проблемами. Позаторік ще можна було обрати більш-менш пристойну базу. В минулому, незважаючи на попередні домовленості, господар бази нас просто кинув. Заїхало багато відпочивальників, тож він скасував броню. Довелося шукати житло і погоджуватися на панцирні ліжка, допотопні меблі, зручності за сто метрів від будівлі. Тож цього року обрали базу через інтернет, заздалегідь з’ясували з директоркою усі дрібниці. Однак без сюрпризу не обійшлося».

Замість більш-менш комфортного житла за недорого компанія Валентини отримала справжній курник. Гарячий душ виявився платним, по п’ять гривень на день з людини. З обіцяних двох газових плит на кухні працювала одна з двома конфорками. Окрема тема – сміття. З’ясувалося, що і для працівників бази, і селищної ради це новина, що люди мають десь залишати відходи своєї життєдіяльності: не встановлено жодної урни чи бака для сміття.

Цю тему зачепила у своїй розповіді про відпочинок ще одна рибаківська відпочивальниця Галина Порфир’єва. Її вразила відсутність у пляжній зоні санітарних точок. «Поцікавилася у сусідки, куди вони ходять, – каже Галина. – У відповідь почула: в море. Жах!»

Через протоку від Рибаківки ще одна миколаївська курортна зона – Чорноморська (Лагерна) коса. Небагато баз відпочинку, спокійне місце, білий пісочок. Гостям з інших областей туроператори кажуть, що в Рибаківці, Очакові, на Чорноморській косі – море. Не зовсім, Дніпровсько-Бузький лиман. Втім, коли заходить морське повітря, то вода стає справжньою морською. Ольга та Антон Пономарьови з донькою вже вдруге за літо відпочивають на одній із баз Чорноморської коси. За словами Ольги, як для бюджетного відпочинку умови пристойні. «Для нас важливо, щоб були нормальні ліжка, душ, кухня, туалет, холодильник у номері. І до моря поближче, – розповідає Ольга. – Нас на базі все влаштувало. Чотири душових кабінки прямо на пляжі і гарячого душу на території бази цілком достатньо».

Якби не було медуз

А от миколаївське подружжя Ірини та Юрія мали змогу на власні очі пересвідчитися, чи варто відпочивати на Чорноморській косі. Приїхали сюди на розвідку і вирішили пошукати іншу місцину. Обрали Лазурне Херсонської області. Серед плюсів, кажуть, справжня морська водичка, причому чиста. Поблизу і Скадовськ, і озеро лиманного типу Устричне, і острів Джарилгач. Тобто додається пізнавальна складова відпочинку. До речі, на базах відпочинку Чорноморської коси начебто й пропонують поїздки катером на Кінбурн та острів Березань. Але треба домовлятися з капітаном катера, зібрати певну кількість охочих.

За словами Ірини, в Лазурному таких проблем немає. «Що стосується умов проживання, вони доволі пристойні, – ділиться Ірина. – Ми жили в двоповерховому котеджі. В номері на чотирьох є кондиціонер, телевізор, сучасні меблі, санвузол з душем один на поверх. На поверсі чотири кімнати».

Розповіла Ірина й про мінуси: «Нам пощастило, що знайшли базу неподалік моря. Насправді таких небагато. Тим, хто обрав відпочинок у приватному секторі, доводилося йти два-три кілометри пішки до моря. А ще допікали медузи. Їх нереально багато в морі».

Рівень цінових пропозицій відпочинку в невеликих містечках Миколаївщини та Херсонщини приблизно однаковий. Від 90-100 гривень на добу за одного в номерах економ-класу до 200-300 – за більш-менш пристойні умови. Всі, хто встиг відпочити цього літа, заявляють: радує, коли умови відповідають заявленим оголошенням в інтернеті чи телефонним домовленостям. На жаль, не завжди те, що декларується, насправді в наявності.

Наступ на сушу

Останнім часом миколаївські та херсонські курортні містечка зіткнулися з ще однією, більш глобальною проблемою: море наступає на пляжі, й прибережна смуга стає вужчою. В місці, де раніше могли розташуватися до сотні людей, нині відпочивають вдвічі-втричі менше.

– Наступ моря – насправді світова проблема, – розповідає еколог Олег Деркач. – Перша причина – кліматичні зміни, які зумовлюють підвищення рівня світового океану, збільшення штормової активності та кількості шквалів. Наведу такий приклад. Кілька років тому шторм на Кінбурнській косі, відносно незабудованій місцевості, майже повністю зруйнував літоральний захисний вал. Як бритвою зрізало. У трьох місцях прорвало Кінбурнську косу. Передовсім там, де людська діяльність надмірна.

Ще одна причина – бездарність господарювання на узбережжі. Особливо очевидні негативні наслідки людської діяльності в Коблевому. Там рибаки розчищають канал і нібито хочуть обводнити лиман та запустити рибу. Щороку в цьому місці видобувають десятки тисяч тонн піску і… продають. Замість того, щоб розкидати його по узбережжю і хоч трохи укріпити та розширити берег.

– Усе узбережжя забудоване, – продовжує Олег Деркач. – Зокрема й захисні вали. Природні пляжі, рослинність, яка стримувала море, знищено. Невдовзі лише глина залишиться. А згодом можна буде поставити бетонні плити, як на одеських пляжах. До того ж у нас немає ні дамб, ні буїв загороджувальних, споруд гідротехнічних, які б утримували хвилі. Немає їх ні в Коблевому, ні в Очакові, ні в Рибаківці, ні на Чорноморській косі. А передбачити, як далеко наблизиться море наступного року, неможливо.

Чи не час владі та бізнесу провести роботу над помилками? Щоб прийдешній курортний сезон був кращим, ніж нинішній.

Олена ІВАШКО, «Урядовий кур’єр»

Сообщение:

*

НОВОСТИ